Справа № 465/6061/19                        Головуючий у 1 інстанції: Юрків О.Р.

Провадження № 22-ц/811/184/20                Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

Категорія: 39

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Савуляка Р.В.,

суддів: Мікуш Ю.Р., Приколота Т.І.

за участі секретаря: Іванова О.О.

з участю представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного Товариства «Українська інноваційна компанія» на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 04 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Злагода - М», публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія», за участю третіх осіб: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Національного банку України про визнання відсутнім права на стягнення коштів, визнання відсутнім права на звернення стягнення на предмет іпотеки,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 04 грудня 2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, задоволено.

Заборонено органам та суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, які діють відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчинення дій, пов`язаних з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, яке передано в іпотеку ПАТ «Український інноваційний банк» до набрання законної сили рішенням суду у даній справі а саме щодо наступного нерухомого майна:

- квартиру (магазин-салон), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 заг. пл. 114,0 кв.м.;

- кватриру№1 та АДРЕСА_2 ;

- нежитлове приміщення під АДРЕСА_3 ;

- квартиру АДРЕСА_4 .

Ухвалу суду оскаржило ПАТ «Українська інноваційна компанія».

В апеляційній скарзі посилається на те, що Публічне акціонерне товариство «Український інноваційний банк» та Публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія» є однією і тією ж юридичною особою з одним кодом ЄДРПОУ 05839888, де відбулась лише зміна назви та КВЕД.

Позивачка не надала суду жодних доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову, фактично ОСОБА_1 вчиняє дії, які роблять неможливим притягнення її до відповідальності за невиконання зобов`язань, як боржником.

Вжиті заходи забезпечення позову перешкоджають господарській діяльності ПАТ  «Українська інноваційна компанія».

Задовольняючи заяву про забезпечення позову судом не оцінено обґрунтованості доводів заявниці щодо необхідності вжиття відповідних заходів, не з`ясовано розмірності виду забезпечення позову, який просила застосувати позивачка, позовним вимогам, не оцінено рівноцінності заходів забезпечення позову та змісту заявлених позовних вимог.

Судом не мотивовано, яким чином імовірне рішення суду про задоволення позовних вимог впливатиме на права та обов`язки позивачів та відповідачів щодо вказаного нерухомого майна.

Наявність самого по собі позову в жодному разі не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони кредитору реалізувати свої права, як кредитора та іпотекодержателя, з огляду на те, що право власності щодо нерухомого майна позивачкою не оспорюється.

Судом першої інстанції порушено правила підсудності і з цих підстав ухвала про забезпечення позову підлягає скасуванню.

Просить ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 04 грудня 2019 року скасувати та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

У своїх письмових поясненнях по суті спору Національний банк України зазначав, що зміна акціонерного товариства (банку) без зміни його організаційно-правової форми, виключення з його назви слова «банк», виключення з видів його діяльності «діяльності комерційних банків» не є ані перетворенням цієї юридичної особи в розумінні статті 108 ЦК України (статті 87 Закону про акціонерні товариства), ані виділом в розумінні ст.109 ЦК України (статті 86 Закону про акціонерні товариства), ані приєднанням шляхом злиття, приєднання або поділу в розумінні статті 106 ЦК України (статей 83-85 Закону про акціонерні товариства).

Отже в результаті організаційних змін банку від 13 липня 2016 року та від 28 березня 2017 року нова банківська установа, відповідно до вимог статті 17 Закону України про банки, не утворилась.

Власники ПАТ «Український інноваційний банк», приймаючи рішення про відмову від «банківської діяльності», висловили своє бажання припинити таку діяльність, яка є складовою спеціальної правосуб`єктності банку, як юридичної особи, але вони не звернулись до існуючої процедури, ліквідації банку.

Також зазначали, що ліквідація банку за рішенням власників має відбуватися за погодженням з НБУ.

Правочину між ПАТ «Український інноваційний банк» та ПАТ «Українська інноваційна компанія», щодо передачі прав та обов`язків банку не відбулось, правонаступництва в розумінні процедури реорганізації також. Іншої, передбаченої статтею 512 ЦК України, зміни кредитора в особі ПАТ «Український інноваційний банк» на ПАТ «Українська інноваційна компанія» не доведено.

Враховуючи зазначене та встановлені обставини щодо учасників цієї справи, відсутні підстави стверджувати про зміну кредитора у зобов`язанні по кредитному договору від 05 лютого 2007 року та договору поруки №2 або припинення цього зобов`язання відповідно до умов глави 50 ЦК України.

У березні 2020 року від представника ПАТ «Український інноваційний банк» Гамоля О.Ф. надійшло клопотання про заміну відповідача ПАТ «Українська інноваційна компанія» на належного відповідача ПАТ «Укрінбанк», що перебуває в процедурі ліквідації державою в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, з метою попередження подальшого протиправного відчуження активів ПАТ «Укрінбанк» і незаконного зменшення ліквідаційної маси цього Банку.

Зазначене клопотання, колегією суддів відхилено, оскільки таке питання має розглядатися в межах основної справи.

В судове засідання відповідачі та їх представники не з`явилися, хоча належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , щодо заперечень на апеляційну скаргу, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення із наступних підстав.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до приписів частини 2 статті 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений частиною 2 статті 150 цього Кодексу, а також іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 9 цієї частини.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вживати негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що право на доступ до суду повинно бути реальним та ефективним.

Зокрема, ЄСПЛ зазначав: «Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава учасниця Конвенції має право встановлювати правила судової процедури, в тому числі і процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити, щоб судовий процес перетворився в безладний рух. Разом з тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не тільки фактичним, а й реальним» (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

У справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, повинен бути достатнім для забезпечення права людини на суд, враховуючи принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в його права».

При вирішенні питання про забезпечення позову суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Як убачається з матеріалів справи, у жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Злагода- М», публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія», за участю третіх осіб: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Національного банку України про визнання відсутнім права на стягнення коштів, визнання відсутнім права на звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовну заяву мотивовано тим, що 05 квітня 2011 року між ПАТ «Український інноваційний банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №110005.

В якості забезпечення виконання умов зазначеного кредитного договору між ПАТ «Український інноваційний банк» та ОСОБА_1 було укладено 05 квітня 2011 року договір іпотеки, згідно умов якого передано зі строни іпотекодавця в іпотеку квартиру (магазин-салон), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 заг.пл.114,0 кв.м. та квартиру АДРЕСА_5 та АДРЕСА_2 .

Окрім того, 06 квітня 2011 року в якості забезпечення виконання умов кредитного договору №110005 від 05 квітня 2011 року між ПАТ «Український інноваційний банк» та ТОВ «Злагода-М» та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки, згідно умов якого передано зі сторони іпотекодавця в іпотеку нежиле приміщення під АДРЕСА_3 та АДРЕСА_6 .

Окрім того, 05 квітня 2011 року в якості забезпечення умов кредитного договору №110005 від 05 квітня 2011 року між ПАТ «Український інноваційний банк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №110005/2 згідно умов якого поручитель зобов`язався солідарно відповідати за своєчасне виконання ОСОБА_1 зобов`язань, що виникають із умов кредитного договору №110005 від 05 квітня 2011 року.

У грудні 2016 року зі сторони ПАТ «Українська інноваційна компанія» ОСОБА_1 було направлено вимогу про повернення грошових коштів в сумі 6 676 417,87 гривень згідно умов кредитного договору №110005 від 05 квітня 2011 року укладеного між нею та ПАТ «Український інвестиційний банк» (а.с.45-46).

Пізніше у липні 2018 року на адресу ТзОВ «Злагода М» надійшла вимога від ПАТ «Українська інноваційна компанія» у якій останні вимагали повернути кошти в сумі 10 610 701,35 гривень, в якості погашення боргу по кредитному договору №110005 від 05 квітня 2011 року. При тому, як зазначав представник ПАТ «Укрінком» у листі - вимозі від 02 липня 2018 року, погашення заборгованості на їх користь буде вважатися належним виконанням своїх зобов`язань за кредитним договором №110005 від 05 квітня 2011 року (а.с.61).

У жовтні 2019 року приватний нотаріус Росоха С.С., який діяв в інтересах ПАТ «Українська інноваційна компанія, надіслав на адресу ОСОБА_1 поштове відправлення, що було отримано невідомою особою (т.1 а.с.77, 78, 122, 123).

Позивачка вважала, що ПАТ «Укрінком» не було і не є правонаступником ПАТ «Укрінбанк» проте, видає себе таким та намагається стягнути з неї та майнових поручителів заборгованість, яка забезпечена іпотечним майном

З врахуванням зазначених обставин ОСОБА_1 просила:

визнати відсутнім право у ПАТ «Українська інноваційна компанія», код ЄДРПОУ:05839888 на стягнення з ОСОБА_1 коштів згідно кредитного договору №110005 від 05 квітня 2011 року;

визнати відсутнім право у ПАТ «Українська інноваційна компанія», код ЄДРПОУ:05839888 на звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру (магазин-магазин-салон), що знаходиться за адресою:м. Львів, вул.Костюшка,20 кв.1 заг. пл..114 кв.м. згідно договору іпотеки від 05 квітня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гірник І.А. та зареєстрованим у реєстрі за №547;

визнати відсутнім право у ПАТ «Українська інноваційна компанія», код ЄДРПОУ:05839888 на звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_5 та АДРЕСА_2 згідно договору іпотеки від 05 квітня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гірник І.А. та зареєстрованим у реєстрі за №547;

визнати відсутнім право у ПАТ «Українська інноваційна компанія», код ЄДРПОУ:05839888 на звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме нежитлове приміщення під АДРЕСА_3 згідно договору іпотеки від 06 квітня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області Куртяк О.О. та зареєстрованим в реєстрі за №582;

визнати відсутнім право у ПАТ «Українська інноваційна компанія», код ЄДРПОУ:05839888 на звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_4 згідно договору іпотеки від 06 квітня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області Куртяк О.О. та зареєстрованим в реєстрі за №582;

визнати відсутнім право у ПАТ «Українська інноваційна компанія», код ЄДРПОУ:05839888 на стягнення з ОСОБА_3 коштів згідно договору поруки №110005/2 від 05 квітня 2011 року.

ОСОБА_1 має обґрунтовані сумніви щодо законності вимог ПАТ «Українська інноваційна компанія» до неї, з огляду на вчинення апелянтом дій, спрямованих на отримання за згаданими вище правочинами на власну користь (в обхід АТ «Український інноваційний банк») грошових коштів та майна.

Отже, між сторонами ( ОСОБА_1 та ПАТ «Українська інноваційна компанія») дійсно виник спір і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Тому суд першої інстанції обґрунтовано вжив передбачені статтею 150 ЦПК України заходи забезпечення позову у вигляді заборони органам та суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, які діють відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчинення дій, пов`язаних з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, яке передано в іпотеку ПАТ «Український інноваційний банк» до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

Такі заходи забезпечення позову є співмірними відносно заявлених вимог ОСОБА_1  до ПАТ «Українська інноваційна компанія».Вжиті заходи забезпечення позову не перешкоджають господарській діяльності ПАТ  «Українська інноваційна компанія».

Питання підсудності Галицькому районному суду м. Львова не охоплюється предметом доказування в рамках перегляду в апеляційному порядку ухвали про забезпечення позову по справі №465/606/19.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе судове рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного Товариства «Українська інноваційна компанія» - залишити без задоволення.

Увалу Галицького районного суду м. Львова від 04 грудня 2019 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Головуючий

Судді