ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2020 року                                                                           м. Чернівці

справа № 722/12/20

провадження №22-ц/822/582/20

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого        Перепелюк І. Б.

суддів: Литвинюк І.М., Одинака О.О.

секретар Тодоряк Г.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сокирянської міської ради Чернівецької області про визнання протиправним та скасування рішення сесії міської ради, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 22 квітня 2020 року

встановив:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Сокирянської міської ради Чернівецької області про визнання протиправним та скасування рішення сесії міської ради.

Позовні вимоги обґрунтувала наступними обставинами. Рішенням виконкому Сокирянської міської ради №80 від 17.04.1978р. її покійному чоловіку ОСОБА_2 було виділено земельну ділянку площею 600 кв.м. по АДРЕСА_1 , за рахунок земельного фонду, під будівництво будинку і господарських споруд.

Рішенням виконкому Сокирянської міської ради №13 від 24.06.1992р. закріплено за будинковолодінням по АДРЕСА_2 вільну земельну ділянку площею 200 кв.м. за рахунок сусідньої земельної ділянки, що не використовувалася за призначенням.

20.12.2004р. рішенням Сокирянської міської ради №375-23/04 вирішено передати громадянам міста, у тому числі ОСОБА_2 безоплатно у приватну власність земельні ділянки за рахунок земель житлової та громадської забудови для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель. Таким чином, на підставі вказаного рішення, покійному чоловіку було передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку, загальною площею 0,0800 га, за рахунок земель житлової та громадської забудови, для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд.

У відповідності до розробленого Сокирянським районним відділом архітектури паспорту індивідуального забудовника, на виділеній ділянці було побудовано житловий будинок і господарські споруди.

Рішенням Сокирянської міської ради №103/29-05 від 30.09.2005р. затверджено для передачі у власність ОСОБА_2 матеріали інвентаризації земельної ділянки, які були виготовлені Сокирянським відділенням ДНВП «Чернівецький геоінфоцентр» - в існуючих межах загальною площею 0,0859 га.

У січні 2006 року, на виконання п.2.3. рішення Сокирянської міської ради №375-23/04 від 20.12.2004р. Сокирянським відділенням ДНВП було виготовлено технічну документацією з виготовлення правовстановлюючих документів. Присвоєно кадастровий номер земельної ділянки: 7324010100:01:003:0103 - для обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд. Під час проведення ДНВП подальших робіт по виготовленню технічної документації та державних актів на право власності на земельну ділянку встановлено, що фактичний розмір наданої земельної ділянки складає 0,0866 га.

15.01.2006р. ДНВП звернулося до міськради про визначення розміру земельної ділянки.

Рішенням сесії Сокирянської міськради №216/35-06 від 07.03.2006р. «Про розгляд клопотань Сокирянського відділення ДНВП «Чернівецький геоінфоцентр» земельну ділянку площею 7 кв.м, на якій розташована криниця, було віднесено до земель громадського користування.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер і після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно, а саме житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований на земельній ділянці розміром 0,0866га. за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 08.11.2012 р., посвідченого приватним нотаріусом Сокирянського районного нотаріального округу Чернівецької області Петришиною Р.В., вказаний будинок в рівних частках успадкували ОСОБА_1 та її донька ОСОБА_3 .

У липні 2017 року ОСОБА_3 подарувала позивачу належну їй частку будинку.

Позивач вважає, що рішенням 35 сесії VI скликання Сокирянської міської ради №216-35/06 від 07.03.2006р. спірна земельна ділянка розміром 7 кв.м. неправомірно залишена в загальному користуванні членів територіальної громади у зв`язку з тим, що вона утворена в результаті поділу земельної ділянки площею 600 кв.м. та згодом, на підставі рішення Сокирянської міської ради №375-23/04 від 20.12.2004р., в тих самих межах була передана у власність ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 не звертався із заявою до власника землі стосовно припинення права користування частиною земельної ділянки, яка від 17.04.1978р. перебувала у його постійному користуванні, і не надавав згоди виконкому на вилучення із постійного користування частини спірної земельної ділянки. Позивач вважає, що спірна земельна ділянка площею 7 кв.м. вибула з користування ОСОБА_2 поза його волею та без зміни її цільового призначення, що є порушенням норм статей 12, 14, 141, 149 Земельного Кодексу України.

Позивач також зазначала, що після смерті чоловіка вона неодноразово зверталася за захистом своїх майнових і земельних прав до Сокирянської міської ради, ГУ Держземагенства у Чернівецькій області, органів прокуратури та суду, однак її права не були поновлені.

Оскільки порушення її права, як користувача земельної ділянки, носить триваючий характер, позивач вважає, що строк позовної давності в цьому випадку застосуванню не підлягає. Просила визнати незаконним та скасувати рішення 35 сесії IV скликання Сокирянської міської ради від 07.03.2006р. №216/35-06 та рішення 36 сесії VII скликання Сокирянської міської ради від 02.02.2018р. №457/36-18.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області від 22 квітня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Сокирянської міської ради Чернівецької області про визнання протиправним та скасування рішення сесії міської ради - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що права позивача оскаржуваними рішеннями сесії міської ради не були порушені, а тому її вимоги про визнання протиправним та скасування цих рішень є безпідставними.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

ОСОБА_1 у апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що оскаржувані рішення порушують право на приватизацію земельної ділянки загальною площею 0,0859 га, оскільки рішенням сесії від 07.03.2006 року спірну земельну ділянку(а не криницю) було залишено в загальному користуванні. Земельна ділянка розміром 7 кв.м. входить до земельної ділянки розміром 600 кв.м., яка була виділена її чоловіку рішенням виконкому в 1978 році. Вважає що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, тим самим позбавив її права на приватизацію спірної частини земельної ділянки розміром 7 кв.м., що за життя була надана у приватну власність її чоловіку ОСОБА_2 .

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Сокирянська міська рада подала відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Посилається на те, що аргументи, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними.

Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що право позивача відповідачем не було порушено, а позовні вимоги про незаконність рішення 35 сесії ІV скликання Сокирянської міської ради від 07.03.2006 року №216/35-06 та рішення 36 сесії VІІ скликання Сокирянської міської ради від 02.02.2018 року №457/36-18 є безпідставними.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що рішенням виконкому Сокирянської міської ради №80 від 17.04.1978 року ОСОБА_2 було виділено земельну ділянку площею 600 кв.м. по АДРЕСА_2 за рахунок земельного фонду під будівництво будинку і господарських споруд.

Рішенням виконкому Сокирянської міської ради від 24.06.1992 року №13 до будинковолодіння АДРЕСА_2 приєднано вільну земельну ділянку площею 200 кв.м. за рахунок сусідньої земельної ділянки, що не використовувалась за призначенням.

Рішенням виконкому Сокирянської міської ради від 15.03.1995 року затверджено акт прийому в експлуатацію індивідуального житлового будинку АДРЕСА_2 , побудованого ОСОБА_2 .

Рішенням 23 сесії ІV скликання Сокирянської міської ради №375-23/04 від 20.12.2004 року, на підставі заяви ОСОБА_2 , вирішено передати йому безоплатно, за умови виконання п.2 цього рішення, у приватну власність земельну ділянку, за рахунок земель житлової та громадської забудови для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,800 га. по АДРЕСА_2 .

У січні 2006 року, на виконання п.2.3. рішення Сокирянської міської ради №375-23/04 від 20.12.2004 року, Сокирянським відділенням ДНВП було виготовлено технічну документацією на виділену ОСОБА_2 земельну ділянку та присвоєно їй індексний кадастровий номер:7324010100:01:003:0103 - для обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд.

Рішенням Сокирянської міської ради №103/29-05 від 30.09.2005 року затверджено для передачі у власність ОСОБА_2 матеріали інвентаризації земельної ділянки, які були виготовлені Сокирянським відділенням ДНВП «Чернівецький геоінфоцентр» - в існуючих межах загальною площею 0,0859 га.

Під час проведення ДНВП подальших робіт по виготовленню технічної документації було встановлено, що фактичний розмір наданої земельної ділянки складає 0,0866 га.

15.01.2006 року ДНВП звернулося до Сокирянської міської ради про визначення розміру земельної ділянки, виділеної ОСОБА_2 .

На підставі рішення сесії Сокирянської міської ради №216/35-06 від 07.03.2006 року «Про розгляд клопотань Сокирянського відділення ДНВП «Чернівецький геоінфоцентр», земельну ділянку площею 7 кв.м, на якій розташована криниця, було віднесено до земель громадського користування.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне йому майно, а саме житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 08.11.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Сокирянського районного нотаріального округу Чернівецької області Петришиною Р.В., вказаний будинок в рівних частках успадкували ОСОБА_1 та її донька ОСОБА_3 .

У липні 2017 року ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ) подарувала позивачу належну їй частку будинку.

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та ознайомившись із матеріалами справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до частин першої – третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Відповідно до статті 152 Земельного Кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина статті 21 Цивільного кодексу України, далі - ЦК України).

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.

Згідно зі статтею 25 Закону  сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону  до виключної компетенції пленарних засідань сільських, селищних, міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності  Конституції  або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.  

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначено статтею 123 ЗК України.

Частиною першою зазначеної статті передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Надання у користування земельної ділянки здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними вище нормами встановлено виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад вирішувати питання у галузі земельних відносин, зокрема, приймати рішення щодо безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами та надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування.

Згідно ст.17 ЗК Української РСР надання земельних ділянок у володіння або користування здійснюється в порядку відведення. Відведення земельних ділянок провадиться на підставі рішення відповідної Ради народних депутатів. У рішеннях про надання земельних ділянок у володіння або користування зазначається мета, для якої вони відводяться.

Згідно ст.22 ЗК Української РСР право володіння або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Як встановлено судом, рішеннями Сокирянської міської ради №80 від 17.04.1978 року та від 24.06.1992 року №13 ОСОБА_2 було виділено земельну ділянку загальною площею 800 кв.м. для будівництва та обслуговування будинку.

При цьому, до 2006 року ОСОБА_2 не звертався до відповідних землевпорядних організацій для виділення наданої йому земельної діяли в натурі (на місцевості) і не одержав документ, що посвідчує це право.

Згідно статті 116 ЗК України, в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.  

Згідно із частиною першою пункту 12 "Перехідні положення"  ЗК України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах  населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно п. «в» ч.1 ст.81 ЗК України в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, зокрема на підставі приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.

Декретом Кабінету Міністрів України «Про приватизацію земельних ділянок» №15-92 від 26.12.1992 року, який діяв станом на час виникнення спірних правовідносин, було установлено, що передача громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок для цілей, вказаних у статті 1 цього Декрету, провадиться один раз, про що обов`язково робиться місцевими Радами народних депутатів відмітка у паспорті або документі, який його замінює. Право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених статтею 1 цього Декрету, посвідчується відповідною радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.

Порядок безоплатної приватизації громадянами земельних ділянок визначений положенням статті 118 ЗК України.

Частинами шостою та сьомою статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення, зокрема, особистого селянського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подає клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням земельної ділянки. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Згідно з частиною дев`ятою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до своїх повноважень, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Як встановлено судом першої інстанції,  ОСОБА_2  на підставі рішення 23 сесії ІV скликання Сокирянської міської ради №375-23/04 від 20.12.2004 року було використане надане йому право приватизації земельної ділянки, площею 0,800 га, згідно поданої ним до ради заяви.

В січні 2006 року, на виконання п.2.3. рішення Сокирянської міської ради №375- 23/04 від 20.12.2004 року, Сокирянським відділенням ДНВП було виготовлено технічну документацією на виділену ОСОБА_2 земельну ділянку, присвоєно їй індексний кадастровий номер:7324010100:01:003:0103 та визначено її розмір в існуючих межах загальною площею 0,0859 га., що по суті є на 5,9 кв.м. більше за розмір земельної ділянки, виділений ОСОБА_2 рішеннями Сокирянської міської ради №80 від 17.04.1978 року та від 24.06.1992 року №13.

Згідно зі статтею 50 Закону України "Про землеустрій", яка була чинною на час виникнення правовідносин, у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок складаються проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до статті 123 ЗК України розроблений проект відведення земельної ділянки погоджується з територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, а також з відповідним територіальним органом виконавчої влади з питань лісового або водного господарства (у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду).

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення (частини перша, друга статті 20 ЗК України).

Як встановлено судом ОСОБА_2 , правонаступником якого є позивач – ОСОБА_1 , рішеннями Сокирянської міської ради було виділено земельну ділянку для будівництва та обслуговування будинку загальною площею 800 кв.м., у відповідності до поданих ним же заяв.

Після встановлення меж земельної ділянки в натурі, фактична площа виділеної та затвердженої рішенням Сокирянської міської ради ОСОБА_2 земельної ділянки збільшилась на 5,9 кв.м. і становила 0,859 кв.м.

Під час розгляду цієї справи судами встановлено, що правовстановлюючих документів, які б підтверджували право належного користування земельною ділянкою площею 5,9 кв.м позивачем не надано.

Звертаючись з цим позовом  ОСОБА_1 фактично визнала факт відсутності у неї правовстановлюючих документів на земельну ділянку площею 5,9 кв.м, однак вважала, що захищає у судовому порядку своє право на одержання у власність вказаної земельної ділянки.

Суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції та фактично зводяться до непогодження з рішенням суду, з посиланням на обставини, зазначені в позові.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

постановив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 22 квітня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржене до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови – 31 серпня 2020 року.

Головуючий                       І.Б. Перепелюк

Судді:                           І.М. Литвинюк

                                                                                             О.О. Одинак