- позивач: АТ КБ "ПриватБанк"
- Представник позивача: Гребенюк Олександр Сергійович
- відповідач: Горгула Олег Леонідович
- Представник позивача: Крилова Олена Леонідівна
Ім`я | Замінене і`мя | Особа |
---|
ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Номер провадження 22-ц/821/1008/20Головуючий по 1 інстанції
Справа №699/639/19 Категорія: 304090000 Свитка С. Л.
Доповідач в апеляційній інстанції
Гончар Н. І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 серпня 2020 рокум. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»;
відповідач - ОСОБА_1 ;
особа, що подала апеляційну скаргу - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»;
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 жовтня 2019 року у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
в с т а н о в и л а:
У червні 2019 року позивач акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк») звернувся до суду із вказаним позовом обґрунтовуючи його тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 27 листопада 2007 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 10 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.
Також відповідач зобов`язалася слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п. 2.1.1.5.7 договору.
При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із стороні у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Заявою відповідач підтвердив той факт, що він повністю проінформований про умови кредитування в ПриватБанку, які були надані йому для ознайомлення.
Крім того відповідач погодився, що договором передбачена можливість зміни Тарифів та інших невід`ємних частин договору.
Позивач свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Свої зобов`язання за кредитним договором відповідач не виконує належним чином, у зв`язку з чим станом на 16 травня 2019 року утворилась заборгованість 31 101,29 грн., що складається з 13 811,66 грн. - заборгованість за кредитом; 5 989,74 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредита; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсоткам; 9 580,78 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 0,00 грн. - нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 250 грн. - штраф (фіксована частина) та 1 469,11 грн. штраф (процентна складова).
З таких підстав АТ КБ «ПриватБанк» просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором в сумі 31 101,29 грн. та судові витрати.
Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 17 жовтня 2019року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 27 листопада 2007 року у розмірі 1 090 грн.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи частково позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту та штрафу (фіксована частина та процентна складова), суд першої інстанції виходив з того, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку банку не повернуті позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, оскільки в цій частині договору умови погоджені сторонами у заяві від 27 листопада 2007 року, яка підписана сторонами.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог Банку в частині стягнення з відповідача заборгованості по пені за прострочене зобов`язання, суд виходив з того, що позивач не надав суду належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтована позовна заява в цій частині .
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 17 жовтня 2019 року в частині не задоволених позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк», а саме в частині не задоволеного тіла кредиту (поточної заборгованості) та повної відмови у вимогах за простроченим тілом кредиту, які фактично отримані відповідачем, відмови у стягненні пені та не задоволення частини штрафу, як прийняте без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі та з порушенням норм процесуального і матеріального права та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги банку в цій частині задовольнити, а в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Скаржник вважає, щосуд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору банк дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону № 1023-ХІІ про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Такий помилковий висновок суду призвів до прийняття судом безпідставного та не обґрунтованого рішення, що у свою чергу призвело до позбавлення права відповідача на повернення кредиту в повному розмірі, як це визначено підписаною відповідачем заявою.
Крім того, суд не звернув уваги на повний зміст волевиявлення відповідача за підписаною ним заявою, в якій чітко визначено право банку в односторонньому порядку збільшувати або зменшувати кредитний ліміт та в супереч наявним у справі доказам відмовлено у частині позовних вимог, а в частині розгляду обставин щодо права позивача на отримання процентів здійснено судом поза межами предмету позову.
Відсутність підпису позичальника на відповідних Тарифах, Умовах та правилах не свідчить про те, що він не був ознайомлений з ними, не означає відсутність договірних правовідносин між сторонами та відсутність заборгованості.
Також відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції помилково посилався на правовий висновок, висловлений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року, оскільки вона не стосується даних правовідносин та постановлена у справі з іншими обставинами.
Позивачем надано до суду розрахунок заборгованості, копію анкети-заяви, витяг з Тарифів, Умови та правила надання банківських послуг, проте відповідач заперечень проти позову банку не подавав, розмір обчисленої позивачем заборгованості ,в тому числі відсотків не оспорював, факт укладення договору, отримання кредитних коштів, ознайомлення з Умовами та правилами і Тарифами банку , а тому суд безпідставно звільнив боржника від сплати заборгованості.
Крім того, відповідач підписуючи анкету-заяву та користуючись кредитними коштами і здійснюючи погашення заборгованості висловила згоду з формою договору та його умовами.
Також на підтвердження отримання відповідачем коштів банком надано до суду виписку про рух коштів клієнта, що являється первинним документом , яка не взята до уваги.
Відповідно до пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" ЦПК України (який був чинним з 02 квітня 2020 року по 16 липня 2020 року) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", від 20 травня 2020 р. № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", зі змінами та доповненнями, та від 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на всій території України встановлено карантин з 12 березня 2020 року до 31 серпня 2020 року.
Відповідно до п. 3 розділу XII "Прикінцеві положення" ЦПК України (який набрав чинності з 17 липня 2020 року) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Пунктом 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України № 731-ІХ від 18 червня 2020 року визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Закон України № 731-ІХ від 18 червня 2020 року набрав чинності 17 квітня 2020 року, тому процесуальні строки, які були продовжені Законом України № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються 06 серпня 2020 року.
У визначений законом строк учасники справи не звернулись до суду із заявами про поновлення чи продовження строку на подання відзиву на апеляційну скаргу та своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.
Рішення місцевого суду оскаржується в частині відмови в стягненні з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості по кредитному договору, а тому в іншій частині рішення суду першої інстанції судом апеляційної інстанції не перевіряється відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Ухвалене судом першої інстанції рішення не повністю відповідає зазначеним вище вимогам.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що в анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 27 листопада 2007 року, ОСОБА_1 , виявив бажання оформити на своє ім`я кредитку «Універсальна», 30 днів пільгового періоду» з встановленим кредитним лімітом на платіжну картку - 800 грн., з базовою процентною ставкою за кредитом 3 % на місяць на залишок заборгованості та штрафу в розмірі 250 % + 5% від суми залишку, яка визнається відповідачем.
У заяві зазначено, що відповідач погодився з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку.
Також відповідач підписав довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», відповідно до якої застосовується базова ставка 3 % на місяць за користування кредитними коштами (процентна ставка на місяць на суму несанкціонованого перевищення ліміту кредитування - 4,5%) та розмір щомісячних платежів у розмірі 7% від заборгованості та строк внесення платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним.
До кредитного договору банк крім анкети-заяви та довідки про умови кредитування з використанням картки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» додав витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк», довідка про видачу кредитних карток, довідка про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки , виписка про рух коштів у період з 01 січня 1999 року по 220 липня 2019 року та Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»,30 днів пільгового періоду».
Тобто, сторони в належній формі, погодили умови договору.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідач своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого виникла заборгованість, яка згідно з розрахунком банку станом на 16 травня 2019 року становить 31 101,29 грн. з яких:
- 13 811,66 грн. - заборгованість за тілом кредита;
- 5 989,74 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредита;
- 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками;
- 9 580,78 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов`язання;
- 0,00 грн. - нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.;
а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:
- 250 грн. - штраф (фіксована частина);
- 1 469,11 грн. - штраф (процентна складова).
Відповідно до частин 1,2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Із розрахунку заборгованості та виписки по особовому рахунку, в якому міститься повна інформація про рух коштів на рахунку, відображення всіх операцій за кредитним договором за даними балансу, суми надходжень та їх розподілення на погашення складових заборгованостей вбачається, що заборгованість відповідача за кредитним договором становить 31 101 ,29 грн., з яких 13 811 грн. - заборгованість за тілом кредиту і 5 989,74 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, а внесено на погашення заборгованості 13 215,80 грн., в тому числі, 8 753,96 грн. - заборгованість за тілом кредиту і 3 411,84 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту. При цьому відповідачем визнано лише 800 грн. заборгованості по тілу кредиту, але не надано заперечень на розрахунок заборгованості поданого банком та іншого розрахунку, який спростовує розрахунок банку.
Крім того, довідкою АТ КБ «ПриватБанк», відповідно до якої ОСОБА_1 згідно кредитного договору б/н від 27листопада 2007 року отримав картки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 зі строком дії перевипущеної картки до 04 квітня 2021 року підтверджено, що ОСОБА_1 був користувачем коштів позивача.
Отже, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також факт отримання кредиту та його розмір, який не спростовано належними та допустимими доказами, колегія суддів вважає, що підлягає до задоволення вимога банку про повернення фактично отриманої та підтвердженої суми кредитних коштів, а рішення суду першої інстанції в частині часткового задоволення заборгованості за тілом кредиту та відмова у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту підлягає до скасування.
На підставі вищевикладеного судова колегія вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь банку заборгованість за кредитним договором № б/н від 27 листопада 2007 року, у сумі 19 801,40 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту 3 811, 66 грн. та заборгованості за простроченим тілом кредиту - 5 989,74 грн.
Вказаний висновок узгоджується із висновком викладеним у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 365/159/19 (провадження № 61-16938св19).
Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за пеню за прострочене зобов`язання ,а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг .
Позовні вимоги банку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за нарахованою пенею за прострочене зобов`язання не підлягають до задоволення виходячи з наступного.
Банк, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 27 листопада 2007 року, посилався на довідку про умови кредитування з використання кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанк, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, як невід`ємні частини спірного договору.
Довідкою про умови кредитування з використання кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та витягом з Умов та правил надання банківських, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких, зокрема, визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов) та інші умови.
При цьому довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та заява від 27 листопада 2007 року не містить домовленості сторін про сплату пені за несвоєчасне погашення кредиту, а доданий витяг з Тарифів з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» не містить підпису відповідача, а тому не може бути належним доказом.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відсутня у відповідача перед банком відповідальність у вигляді пені за прострочене зобов`язання.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості зі сплати тіла кредиту та заборгованості за простроченим тіло кредиту підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості зі сплати тіла кредиту у сумі 13 811,66 грн. та 5 989,74 грн. - заборгованості за простроченим тілом кредиту.Також колегія суддів вважає необхідним скасувати рішення суду в частині стягнення з відповідача штрафу у вигляді процентної складової та ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення штрафу у вигляді процентної складової в розмірі 5 % в сумі 990 гривень, що складає 5 % від розміру заборгованості (19 801, 40 гривень).
Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
На підставі статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору, сплачених при подачі позовної заяви та апеляційної скарги, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 3 217,67 грн.
Керуючись статтями 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково.
Рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 17 жовтня 2019 року змінити, скасувавши його в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за тілом кредиту, простроченим тілом кредиту, стягнення штрафу процентної складової та в частині стягнення судових витрат.
Прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитом в розмірі 19 801,40 грн. з яких : 13 811 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 5 989, 74 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 990 гривень штраф процентна складова.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» понесені судові витрати в сумі 3 217,67 грн.
Рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 17 листопада 2019 року в частині стягнення з ОСОБА_1 штрафу в сумі 250 гривень та в частині відмови в стягненні нарахованої пені за прострочення зобов`язання - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, передбачених статтею Цивільного процесуального кодексу України.
Судді
- Номер: 2/699/484/19
- Опис: про стягнення заборгованості
- Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
- Номер справи: 699/639/19
- Суд: Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області
- Суддя: Гончар Н. І.
- Результати справи: змінено частково
- Етап діла: Розглянуто у апеляційній інстанції
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 18.06.2019
- Дата етапу: 28.08.2020
- Номер: 22-ц/821/1008/20
- Опис: про стягнення заборгованості
- Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
- Номер справи: 699/639/19
- Суд: Черкаський апеляційний суд
- Суддя: Гончар Н. І.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено склад суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 05.05.2020
- Дата етапу: 05.05.2020