Справа № 428/3780/20

Провадження № 2/428/1663/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2020 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді Шубочкіної Т.В.,

за участю секретаря Погребної Л.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до виконуючого обов`язки голови Сєвєродонецької міської Ради Луганської області Ткачука Вячеслава Петровича, Сєвєродонецької міської Ради Луганської області про захист честі, гідності та ділової репутації,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою до в.о.Голови Сєвєродонецької міської Ради Ткачука В.П., Сєвєродонецької міської Ради Луганської області про захист честі, гідності та ділової репутації. В обгрунтування свого позову позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 на офіційному веб-сайті Сєвєродонецької міської Ради Луганської області ІНФОРМАЦІЯ_1/ в прямому ефірі «Пряма лінія з в.о. міського голови Ткачуком В.П.» відповідачем Ткачуком В.П. було поширено недостовірну інформацію відносно позивача, а саме: «Пан ОСОБА_1 , чим вони займалися? Ці двоє хлопців займалися рекетом. Вижимали у підприємців гроші. А підприємці - народ такой, они терпят до определенного периода. Один з них пойман з поличным при отриманні хабаря, отката вимагательства в 150 тисяч. Составлен акт и возбуждено уголовное дело. Остальное, типа я шел мимо и вдруг тут поднялся предприниматель и сказал, что «О мой Бог, мой царь!» тебе 150 тысяч - это для лохов. Что касается второго, то этому парню немного не повезло. Он слабак, смотрел, учился. Благодаря депутатам просто его спасли. Насколько ходит информация, по тому господину уже готовилось задержание с поличным за вымогательство. И только потому что депутаты отстранили его от занимаемой должности, они спасли его от тюрьмы…». Данна інформація транслювалася також у Фейсбуці - групі «Сєвєродонецька міська Рада» та на Youtube каналі з такою ж назвою. Вважає, що зазначена інформацція є недостовірною, такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача та просить визнати її недостовірною, зобов`язати в.о. міського голови Ткачука В.П. в присутності позивача упродовж 3 днів з дня прийняття рішення здійснити виступ на офіційному веб-сайті Сєвєродонецької міської Ради Луганської області та спростувати її, зобов`язати другого відповідача спростувати зазначену інформацію протягом 3 днів з дня винесення рішення на офіційному веб-сайті Сєвєродонецької міської Ради Луганської області та у той же термін надати позивачу право на відповідь.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 свій позов підтримали, просили його задовольнити. В своїх поясненнях посилалися на обставини, викладені в позові.

Виконуючий обов`язки міського голови Сєвєродонецької міської Ради Луганської області Ткачук В.П. до суду не з`явився, про час слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив. Надав відзив на позовну заяву, в якій зазначив, що дійсно, ІНФОРМАЦІЯ_2 відбулася пряма лінія, в своїй промові він зазначив: « Пан ОСОБА_1 , вибачте цей громадянин теж працював заступником міського голови, разом зі своїм таким же колегою заступником міського голови, чим вони займалися, хочу спросити: можливо дороги робили, можливо тротуари, освітлення міста, можливо становили музикальний фонтан, можливо відремонтували фонтани на «Площі Перемоги», можливо встановили фігурки школярів для безпечного переходу наших діток». Далі в своїй промові він жодного разу не згадав прізвище « ОСОБА_1 ». Вважає, що позивачем не доведена складова обставина того, що промова стосувалася саме нього, всі висловлювання були оціночними судженнями, а тому просив відмовити у задоволенні позову.

Представник Сєвєродонецької міської Ради в судове засідання не з`явився, відповідач був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

За даних обставин, суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч.8 ст. 178 ЦПК України.

Конституцією України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (стаття 34).

Разом із тим, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.

Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, гідність та честь фізичної особи є недоторканими і фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

За змістом статей 94, 277 ЦК України, частини четвертої статті 32 Конституції України, статті 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод кожному гарантується право на захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації особою, яка поширила таку інформацію.

Відповідно до частин першої, другої статті 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Частиною першої статті 30 Закону України «Про інформацію» передбачено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

За своїм характером судження є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, що пов`язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, чи критикою та чи є вона такою, що виходить за межі допустимої критики за встановлених судами фактичних обставин справи.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 29 листопада 2017 року у справі № 6-639цс17.

Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у постанові від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширена інформація, тобто, доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто, позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто, такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто, або завдає шкоди особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Суд вважає, що в промові ІНФОРМАЦІЯ_2 на офіційному веб-сайті Сєвєродонецької міської Ради Луганської області ІНФОРМАЦІЯ_1/ в прямому ефірі «Пряма лінія з в.о. міського голови Ткачуком В.П.» відповідачем Ткачуком В.П. була поширена недостовірна інформація стосовно ОСОБА_1 , яка порушує його особисті немайнові права

Верховний Суд України у вказаній вище Постанові також наголосив на тому, що оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості, а відповідно до ст. 277 ЦК України, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим 04.11.1950, ратифікована 17.07.1997).

У свою чергу фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт сам по собі є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лінгенс проти Австрії суд зазначає, що необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції.

Таким чином, в частині висловлювання « Пан ОСОБА_1 … Ці двоє хлопців займалися рекетом. Вижимали у підприємців гроші», суд приходить до того, що зазначена інформація не є судженням, оцінкою дій, припущеннями, особистою думкою особи, що її висловлює, а містить фактичні дані, які можуть бути перевірені на предмет їх відповідності, а тому є об`єктами спростування.

Відповідно до ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно роз`яснень, які містяться в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції від 12 червня 2009 року, предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

При цьому, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( Проніна проти України , № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відтак, з урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст.12, 13, 141, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до виконуючого обов`язки голови Сєвєродонецької міської Ради Луганської області Ткачука Вячеслава Петровича, Сєвєродонецької міської Ради Луганської області про захист честі, гідності та ділової репутації задовольнити частково.

Визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , поширену виконуючим обов`язки міського голови Сєвєродонецької міської Ради Луганської області Ткачуком Вячеславом Петровичем в прямому ефірі під час прямої лінії ІНФОРМАЦІЯ_2 та розміщену на офіційному веб-сайті Сєвєродонецької міської Ради Луганської області ІНФОРМАЦІЯ_1/ інформацію: «Пан ОСОБА_1 … Ці двоє хлопців займалися рекетом. Вижимали у підприємців гроші».

Зобов`язати виконуючого обов`язки голови Сєвєродонецької міської Ради Луганської області Ткачука Вячеслава Петровича протягом 3 (трьох) діб після набрання законної сили рішення суду здійснити виступ на офіційному веб-сайті Сєвєродонецької міської Ради Луганської області ІНФОРМАЦІЯ_1/ та спростувати інформацію: «Пан ОСОБА_1 … Ці двоє хлопців займалися рекетом. Вижимали у підприємців гроші» шляхом оголошення її недостовірною.

Зобов`язати Сєвєродонецьку міську Раду Луганської області спростувати протягом 3 (трьох) діб після набрання законної сили рішення суду на офіційному веб-сайті Сєвєродонецької міської Ради Луганської області ІНФОРМАЦІЯ_1/ інформацію: « Пан ОСОБА_1 … Ці двоє хлопців займалися рекетом. Вижимали у підприємців гроші» шляхом оголошення її недостовірною.

Зобов`язати Сєвєродонецьку міську Раду Луганської області протягом 3 (трьох) діб після набрання законної сили рішення суду надати право на відповідь ОСОБА_1 на офіційному веб-сайті Сєвєродонецької міської Ради Луганської області ІНФОРМАЦІЯ_1/ з приводу поширеної відносно нього недостовірної інформації: «Пан ОСОБА_1 … Ці двоє хлопців займалися рекетом. Вижимали у підприємців гроші» в той же спосіб, в якій вона була поширена.

Стягнути солідарно з виконуючого обов`язки голови Сєвєродонецької міської Ради Луганської області Ткачука Вячеслава Петровича та Сєвєродонецької міської Ради Луганської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Із урахуванням пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017 року) рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т. В. Шубочкіна