Номер справи 623/1481/18

Номер провадження 2/623/21/2020

РІШЕННЯ

іменем України

27 серпня 2020 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

в складі: головуючого - судді Винниченка П.П.

з участю: секретаря - Ардашевої Я.В.

представник позивача: Шевченка А.О.

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізюмі цивільну справу за позовом за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

В травні 2018 року представник позивача звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.Позивач посилається на те, що 12.03.2011 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було підписано заяву про відкриття поточного рахунку. Відповідно до Договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших), що визначено і врегульовано «Умовами та правилами надання банківських послуг». 11.01.2017 року відповідачем була припинена господарська діяльність, про що був внесений відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.Позивач обґрунтовує вимоги тим, що банк зобов`язання за договором виконав належним чином, однак відповідач свої зобов`язання не виконує, у зв`язку з чим виникла заборгованість. У порушення норм закону та умов договору Відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 08.05.2018 року має заборгованість - 108631,66 грн., з яких: - 45000,00 грн. - заборгованість за кредитом; - 35814,76 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; - 3465,00 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; - 24351,90 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, яку відповідач просив стягнути з відповідача та сплачений судовий збір.

Відповідачем 27.07.2018 року було подано відзив на позов, в яких зазначено, що позов є незаконним та необґрунтованим, тому що 12.03.2011 року вона дійсно заповнила анкету з зазначенням про бажання оформити на своє ім`я кредитну картку та надала персональні дані представнику банка, однак вказане позивачем твердження про отриманий відповідачем за договором кредит не відповідає дійсності та позивачем ніяк не підтверджено, відповідач здійснювала підприємницьку діяльність та мала рахунок у банку, проте матеріали справи не містить відомостей щодо розміру кредитного ліміту та відповідних умов кредитування. Як вказує ОСОБА_1 з розрахунком заборгованості, витягом з «Тарифів Банку», витягом з «Умов та правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною картою» її ніхто не ознайомлював, з розрахунком заборгованості банку та нарахованими відсотками не погоджується. Також відповідач зазначає про заборону нарахування пені з 14.04.2014 р. на час проведення антитерористичної операції.

16.08.2018 року представником позивача надано відповідь на відзив,в якій позивач наполягає на кредитних взаємовідносинах сторін, вказує, що відповідач користувався грошима, а розрахунок не спростований відповідачем.

11.03.2020 року представником відповідача надані пояснення.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала та просила відмовити в повному обсязі.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні правовідносини.

Як встановлено судом та свідчать матеріали справи 12 березня 2011 року ОСОБА_1 надала банку як підприємець заяву про відкриття поточного рахунку із зразками підписів та відтиска печатки. Своїм підписом у вказаній заяві відповідач підтвердила факт згоди із Умовами та правилами надання банківських послуг, у тому числі з Умовами обслуговування по розрахунковим карткам, розміщеними на сайті банку, Тарифами банку, які разом із цією заявою складають Договір банківського обслуговування. Відповідно до цього Договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку Банку і Клієнта, що визначено і врегульовано Умовами та правилами надання банківських послуг.

Справжність свого підпису в заяві від 12.03.2011 р., а також факт відкриття рахунку відповідач не оспорює.

За приписами частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Виходячи з приписів параграфів 1, 2 глави 71 ЦК України нарахування відсотків здійснюється виключно на поточне та/або прострочене тіло кредиту, тобто на суму кредиту, фактично отриману позичальником. Зокрема, частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики.

Разом з тим, будь-який документ про умови кредитування, підписаний відповідачем, в матеріалах справи відсутній, а довідка про розміри встановлених кредитних лімітів від 14.11.2017 р. не містить підпису ОСОБА_1 . Доказів належного повідомлення відповідача про підвищення відсоткової ставки матеріали справи не містять. У матеріалах справи також відсутня пам`ятка клієнта, яка є складовою укладеного договору про надання банківських послуг. Отже, неможливо встановити, які умови кредитування були підписані відповідачем та чи надавала остання згоду на збільшення процентної ставки в односторонньому порядку. Відсутній визначений строк кредитування.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк").

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві ОСОБА_1 від 12 березня 2011 року процентна ставка не зазначена.

Позивач, обґрунтовуючи позов про стягнення процентів за користування кредитом, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 12 березня 2011 року, посилався на Умови та правила надання банківських послуг, Правила користування платіжною карткою, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови та правила надання банківських послуг, Правила користування платіжною карткою розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Умови та Правила надання банківських послуг, які містяться в матеріалах справи, не містять жодної дати їх затвердження та не визнаються відповідачем, не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 12 березня 2011 року шляхом підписання заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі № 175/4576/14-ц.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду (постанова від 03 липня 2019 року, справа №342/180/17, провадження № 14-131цс19) вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

З урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 та стосується необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг, з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ "ПриватБанк" дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

В разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

За таких обставин відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Наведене вище узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду під час розгляду справи №342/180/17, провадження № 14-131цс19, висловленими в постанові від 03 липня 2019 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом першої інстанцій не встановлено обставин, які б свідчили про можливість задоволення вимог про стягнення з відповідача процентів, пені та інших платежів, нарахованих за Договором банківського обслуговування б/н від 12.03.2011 р.

Крім того, згідно ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та /або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася анти терористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року за № 1669-VII період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Відповідно до ч.2 ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року за № 1669-VII територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Як визначено у прикінцевих та перехідних положення Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (стаття 11) дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

За інформацією відділу державної реєстрації виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області від 05.07.2018 року вих. № 795, відповідач ОСОБА_1 зареєстрована в м. Ізюм Харківської області. (а.с.45).

Місто обласного значення - м. Ізюм (Ізюмська міська рада) входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, у відповідності до Додатку до розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 р. № 1275-р.

Тобто мораторій на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними зобов`язаннями накладається відповідно до вимог вказаного Закону з 14 квітня 2014 року і застосовується до боргових сум заборгованості за кредитним договором, які виникли після 14 квітня 2014 року.

Згідно Розрахунку банку вся сума пені в розмірі 24351,90 грн. нарахована банком у період з 03.03.2015 р. по 08.05.2018 р. Таким чином суми пені нараховані банком ОСОБА_1 після 14 квітня 2014 року з порушенням норм Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

З огляду на викладене, правові та документальні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованості по процентам за користування кредитом 35814,76 грн., пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором 24351,90 грн., заборгованості за комісією за користування кредитом 3465,00 грн. - відсутні.

В іншій частині позовні вимоги щодо стягнення заборгованості в сумі 45000,00 грн. підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати, понесені позивачем, документально підтверджуються: за подачу позовної заяви - в розмірі 1762,00 грн.

З урахуванням пропорційності до розміру задоволених позовних вимог судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 729,82 грн.

Керуючись ст.ст. 12-13, 76, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (49094, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 50) заборгованість по кредиту в розмірі 45000,00 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 729,82 грн., а всього 45729,82 грн. (сорок п`ять тисяч сімсот двадцять дев`ять грн. 82 коп.) на рах. № НОМЕР_3 , код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлений 28 серпня 2020 року.

Головуючий суддя П. П. Винниченко