Справа № 760/20948/16

2-2871/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2020 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Українця В.В.

при секретарі Король О.О.

за участі:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання спільним сумісним майном, поділ майна, стягнення коштів та

за зустрічною позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення, стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

05 грудня 2016 року ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_4 про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання спільним сумісним майном, поділ майна, стягнення коштів.

Свої вимоги мотивує тим, що з травня 2010 року вона почала проживати з відповідачем разом у фактичних шлюбно-сімейних відносинах без реєстрації шлюбу.

25 квітня 2013 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем. Від шлюбу у них народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Майже весь період проживання у фактичних сімейно-шлюбних стосунках сторони проживали в квартирі відповідача за адресою: АДРЕСА_1 . приблизно за місяць до офіційної реєстрації шлюбу вони переїхали до квартири АДРЕСА_2 .

За час перебування у фактичних шлюбно-сімейних відносинах вони разом з відповідачем за спільні кошти придбали квартиру за адресою: АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 09 лютого 2012 року. Квартира була придбана без ремонту, який був зроблений також за спільні кошти.

За час проживання в офіційно зареєстрованому шлюбі вони з відповідачем набули майно, а саме внесок до статутного капіталу ТОВ «Інноваційний дорожній ремонт». Статутний капітал цього товариства складає 3000000 гривень. Відповідач є одним з засновників цього товариства, який здійснив внесок до статутного капіталу з спільного сімейного бюджету у розмірі 1500000 гривень.

Просила суд ухвалити рішення, яким:

-встановити факт її проживання у фактичних сімейно-шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 в період з травня 2010 року по 25 квітня 2013 року;

-визнати спільним сумісним майном сторін квартиру АДРЕСА_2 ;

-визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 ;

-визнати за відповідачем право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 ;

-стягнути з відповідача на її користь суму компенсації вартості внеску до статутного капіталу ТОВ «Інноваційний дорожній ремонт» у розмірі 750000 гривень.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 19 грудня 2016 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 03 лютого 2017 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 03 лютого 2017 року заяву позивача про забезпечення позову задоволено частково.

25 квітня 2018 року представник позивача подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій сторона позивача просила стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суму компенсації вартості внеску до статутного капіталу ТОВ «Інноваційний дорожній ремонт» у розмірі 750000 гривень, до статутного капіталу ТОВ «Торговий Дім «Євро Фуд» у сумі 500000 гривень та до статутного капіталу ТОВ «Ноябрь і Ко» у розмірі 33000 гривень (т. 1, а.с. 101-103).

Протокольною ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 25 вересня 2018 року прийнято до спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення, стягнення коштів (т. 1, а.с. 207-214), в якій просив суд ухвалити рішення, яким:

-встановити факт його проживання у фактичних сімейно-шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 в період з січня 2013 року по 25 квітня 2013 року;

-стягнути з ОСОБА_3 на його користь грошові кошти в сумі 10000 доларів США.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 25 вересня 2018 року вирішено питання про витребування доказів у справі.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 20 листопада 2018 року заяву представника ОСОБА_3 про забезпечення доказів повернуто заявнику.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 12 лютого 2019 року первісну позовну заяву залишено без розгляду в частині вимоги про стягнення суми компенсації вартості внесків до статутного капіталу ТОВ «Ноябрь і Ко».

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 12 лютого 2019 року вирішено питання про витребування доказів у справі.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 12 лютого 2019 року вирішено питання про витребування доказів у справі.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 12 лютого 2019 року вирішено питання про витребування доказів у справі.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 12 лютого 2019 року вирішено питання про витребування доказів у справі.

Позивач за первісним позовом та її представник у судовому засіданні підтримали заявлені вимоги первісного позову та просили їх задовольнити, а також підтримали викладене у відзиві на зустрічну позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив на зустрічний позов. Проти задоволення зустрічного позову заперечували. Пояснили, що сторони фактично почали проживати разом приблизно з травня 2010 року після поїздки до США та почали планувати своє подальше життя. Спочатку вони проживали в квартирі відповідача за адресою: АДРЕСА_1 . З 2011 року вони почали шукати нову квартиру та у 2012 році придбали квартиру АДРЕСА_2 у забудовника. Коли завершувався ремонт квартири вони з відповідачем планували народження дитини та коли вона завагітніла, сторони зареєстрували шлюб. Під час проживання у фактичних сімейно-шлюбних відносинах, вони разом купували речі, вона готувача їжу, вела господарство. Вони постійно разом проводили час, ходили в гості, їх всі асоціювали як подружжя. У неї з відповідачем за первісним позовом були спільні заощадження, проте твердження ОСОБА_4 у зустрічній позовній заяві стосовно того, що вона забрала 20000 доларів США не відповідають дійсності. ОСОБА_4 одразу змінив замки в квартирі, та вона приходила туди за своїми речами лише в присутності відповідача.

Відповідач за первісним позовом та його представник у судовому засіданні заперечували проти задоволення первісного позову. Підтримали викладене в зустрічній позовній заяві, відповіді на відзив на зустрічну позовну заяву та додаткових поясненнях. Зазначили, що сторони разом до офіційного шлюбу не проживали та не перебували у фактичних сімейно-шлюбних стосунках, а лише зустрічались. Позивач за первісним позовом приїжджала до нього на вихідні. Вони разом подорожували, але у кожного були окремі витрати. Разом з тим, спільні подорожі не підтверджують факт перебування сторін у фактичних сімейно-шлюбних відносинах. Разом почали проживати з 2013 року у нього в квартирі. Купувати якісь речі в квартиру не потрібно було, оскільки у нього все необхідне було. Можливо ОСОБА_3 купувала щось незначне, проте він цього не пам`ятає. ОСОБА_3 завагітніла та після цього вони одружились. Сторони разом не мали спільного бюджету та не планували купівлю спільної квартири. Кошти, за які придбана спірна квартира, були його особистими коштами, а частину грошей він особисто позичив. Ремонт в квартирі здійснювався за його кошти. Під час шлюбу сторони заощадили 20000 доларів США, які ОСОБА_3 забрала, тому він просить стягнути з останньої половину цих коштів. Крім того, заперечували щодо стягнення з ОСОБА_4 суми компенсації вартості внеску до статутного капіталу ТОВ «Торговий Дім «Євро Фуд» у сумі 500000 гривень, оскільки зазначене товариство зареєстроване 19 жовтня 2016 року, тобто після фактичного припинення сімейно-шлюбних відносин восени 2016 року, що встановлено рішенням суду про розірвання шлюбу.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, покази свідків, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі з 25 квітня 2013 року. ОСОБА_3 змінила дівоче прізвище на « ОСОБА_6 » (т. 1, а.с. 25).

Від шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_5 (т. 1, а.с. 26).

24 квітня 2014 року ОСОБА_7 змінила прізвище на « ОСОБА_8 », що підтверджується свідоцтвом про зміну імені (т. 1, а.с. 27).

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 07 лютого 2017 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розірвано (т. 1, а.с. 218).

Позивач за первісним позовом зазначає, що вона з ОСОБА_4 почала проживати разом у фактичних шлюбно-сімейних відносинах без реєстрації шлюбу з травня 2010 року. Спочатку вони жили в квартирі відповідача за адресою: АДРЕСА_1 . З 2011 року вони почали шукати нову квартиру та у 2012 році придбали квартиру АДРЕСА_2 у забудовника.

Просить суд встановити факт її проживання у фактичних сімейно-шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 в період з травня 2010 року по 25 квітня 2013 року.

На підтвердження факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу з травня 2010 року по 25 квітня 2013 року ОСОБА_3 посилається на покази свідків.

Свідок ОСОБА_9 у суді показала, що знайома з ОСОБА_4 з дитинства. З ОСОБА_3 познайомилась, коли сторони почали спільно проживати в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки є сусідкою та живе в цьому ж будинку на їх поверсі. З березня 2010 року вона почала бачити їх машину, а коли ОСОБА_4 від`їжджав по справах, ОСОБА_3 залишалась у квартирі. Вона почала дружити з позивачем за первісним позовом, періодично приходила в гості та постійно спілкувалась з ОСОБА_3 . Сторони жили як сім`я та вели сімейне господарство. Всі сприймали їх саме як сім`ю, оскільки вони постійно були разом. Будинок, де вони проживали не великий, всі знайомі, зустрічаються постійно в дворі. Сторони постійно виходили в двір разом. У березні 2010 року у неї була операція та ОСОБА_3 її морально підтримувала в той час, тому вона її й запам`ятала та почала з нею дружити.

Свідок ОСОБА_10 у суді показала, що вона є майстром манікюру, знайома з ОСОБА_3 з 2005 року. Вона постійно (кожні 2,5 тижня) приходила до ОСОБА_3 з десь з середини 2010 року до квартири за адресою: АДРЕСА_1 . З відповідачем ОСОБА_4 познайомилась в цій квартирі, коли вперше туди прийшла до ОСОБА_3 вона проходила робити зранку і періодично бачила відповідача, який йшов з квартири у справах, а ОСОБА_3 залишалась. З 2010 року за іншою адресою до ОСОБА_3 вона не приходила. Вона бачила, що у зазначеній квартирі живе жінка і квартира не житлом лише чоловіка, що проявлялось, зокрема, і в дрібних побутових речах. Вона сприймала сторін як сімейну пару, оскільки саме так вони себе поводили.

Свідок ОСОБА_11 у суді показала, що вона знайома з позивачем за первісним позовом з 2010 року з часу, коли остання звернулась до неї за косметичними послугами. З 2011 року знайома і з ОСОБА_4 , коли ОСОБА_3 записала його до неї на прийом. З 2010 року регулярно бачилась з позивачем за первісним позовом, приблизно раз на тиждень. ОСОБА_3 записувала до неї ОСОБА_4 два рази на рік. Під час прийомів вони розповідали, що проживають разом, ведуть спільний побут. Дома у них вона не бувала. ОСОБА_3 розповідала їй, що вона разом з ОСОБА_4 планують спільний відпочинок, збираються купити квартиру та в подальшому здійснити в ній ремонт. Згодом вона здружилась з ОСОБА_3 , та вже після весілля була у них в квартирі двічі.

Відповідач за первісним позовом заперечує факт спільного проживання з ОСОБА_3 з травня 2010 року та просить встановити факт його проживання у фактичних сімейно-шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 в період з січня 2013 року по 25 квітня 2013 року. Зазначає, що спільні подорожі не підтверджують факт їх спільного проживання в якості сім`ї.

ОСОБА_4 на підтвердження своїх доводів посилається на покази свідків.

Свідок ОСОБА_12 у суді показала, що вона знайома з відповідачем за первісним позовом більше 30 років, а позивача особисто не знає. Вона зустрічалась з ОСОБА_4 , вони підтримують дружні стосунки тривалий час. Вона часто бувала у квартирі останнього, він там проживав один та квартира була типово холостяцькою. ОСОБА_3 в його квартирі вона ніколи не бачила. Часто разом з ОСОБА_4 подорожувала, проте без ОСОБА_3 .

Свідок ОСОБА_13 у суді показав, що обох сторін знає давно. У квартирі ОСОБА_4 по вул. Сурикова бував часто, бачив там лише чоловічі речі. Проте йому не відомо, чи проживала там ОСОБА_3 . Коли сторони почали разом проживає він не знає. ОСОБА_3 бувала у цій квартирі, але не часто. Йому відомо, що квартиру ОСОБА_4 придбав за власні кошти та ремонт фінансував також сам.

Свідок ОСОБА_14 у суді показав, що знає ОСОБА_4 з 1999 року, а з ОСОБА_3 знайомий приблизно з 2010-2011 років. Він працював охоронцем в будинку АДРЕСА_1 з 2004 чи 2005 року до 2016 року позмінно. Будинок знаходиться на закритій території та ворота відкривають охоронці. До ОСОБА_4 завжди приходило багато друзів. ОСОБА_3 приїжджала на вихідні до ОСОБА_4 з 2010-2011 років, а з 2013 року останній замовив пульт для ОСОБА_3 та вона вже почала постійно проживати в квартирі. У 2012 році ОСОБА_3 почала приїжджати частіше, а до цього були лише періодичні візити. Машини ОСОБА_3 в період з 2010 року по 2012 рік в будні дні не було, фактично вона приїздила на вихідні дні. Коли він заходив до квартири, то особливих змін, наявності чужих речей, він у квартирі не бачив.

Свідок ОСОБА_15 у суді показав, що знає ОСОБА_4 з 1987 року, а з ОСОБА_3 знайомий приблизно з 2011 року. З 1990 року з ОСОБА_4 , вони в близьких дружніх стосунках. До весілля бачив ОСОБА_3 двічі. З ОСОБА_4 вони бачаться десь раз на місяць, частіше розмовляють. У 2010-2011 роках приблизно 2 рази на тиждень він приїжджав до ОСОБА_4 зранку, оскільки по роботі йому потрібно було бути на 09 годину 30 хвилин на Севастопольській площі, тому десь о 08 годині 30 хвилин він заїжджав до друга на каву та сніданок. У цей період він завжди був сам. У нього була холостяцька квартира. Сторони почали проживати разом за декілька місяців до укладення шлюбу. Зі слів ОСОБА_4 вони до цього зустрічались періодично, стабільних стосунків не було. На початку 2013 року ОСОБА_3 завагітніла, тому ОСОБА_4 вирішив одружитись, хоча до цього не планував. Зазначив, що у нього з ОСОБА_4 дружні стосунки, а тому він би знав, що хтось проживає з останнім, він жив сам, а інколи у нього жили друзі.

Аналізуючи покази свідків сторін, суд вважає, що доводи ОСОБА_3 стосовно періоду їх спільного проживання з ОСОБА_4 знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

Свідки ОСОБА_3 показали, що постійно бачили сторін та фактично спостерігали за їх взаємовідносинами, зокрема, свідок ОСОБА_9 , яка була їх сусідкою в будинку АДРЕСА_1 , та свідок ОСОБА_10 , яка є майстром манікюру та відвідувала позивача за первісним позовом майже 2 рази на місяць в з квартирі, де вони мешкали в спірний період.

На відміну від показів цих свідків, інші допитані свідками (сторони відповідача ОСОБА_4 ) своїми показами не спростували доводи ОСОБА_3 . Вони не мешкали поряд, періодично відвідували квартиру ОСОБА_4 , проте лише в певні проміжки часу. Так, Свідок ОСОБА_13 показав, що квартирі ОСОБА_4 по вул. Сурикова бував часто, проте йому не відомо, чи проживала там ОСОБА_3 і коли сторони почали разом проживає він не знає.

Покази свідка ОСОБА_14 (охоронець будинку) щодо спільного проживання сторін пов`язані фактично лише з його спостереженнями за паркуванням автомобіля ОСОБА_3 . Свідок ОСОБА_15 у суді показав, що з ОСОБА_4 вони бачаться десь раз на місяць, частіше розмовляють. У 2010-2011 року він десь двічі на тиждень зранку приїздив до ОСОБА_4 на каву і ОСОБА_3 не бачив.

Також сторона ОСОБА_3 на підтвердження факту спільного проживання посилається на те, що в спірний період сторони неодноразово спільно відпочивали, що підтверджується відповідними відмітками в їх паспортах для виїзду за кордон (т. 1, а.с. 28-52), а саме:

-зустрічали новий 2009 рік в Таіланді, острів Самуі з 30 грудня 2008 року по 10 січня 2009 року;

-з 25 квітня 2009 року протягом місяця були в різних містах США, з 3 02 травня 2009 року по 09 травня 2009 року в круїзі по Карибам;

-з 05 січня 2010 року по 15 січня 2010 року відпочивали в Доніміканській Республіці;

-з 02 травня 2010 року по 09 травня 2010 року були в круїзі по Середземному морю;

-з 30 грудня 2010 року по 10 січня 2011 року спільний відпочинок у Малазії та Брунеї;

-з 10 листопада 2011 року по 13 листопада 2011 року відпочинок в Чехії, місто Прага;

-у вересні 2012 року відпочинок на острові Кріт.

Стороною відповідача ОСОБА_4 зазначалось, що він крім ОСОБА_3 відпочивав та подорожував з іншими жінками, проте доказів на підтвердження таких обставин суду надано не було. Разові окремі виїзди сторін за межі України не свідчать про відсутність факту їх спільного проживання.

Крім того, ОСОБА_3 надала суду письмові докази на підтвердження того, що саме вона укладала договори та була платником по ним на придбання меблів, виготовлення і встановлення меблевих і керамічних виробів, сантехнічної продукції в спірну квартиру АДРЕСА_2 в спірний період (т. 1, а.с. 126-195). В окремих документах адреса спірної квартири вказана як адреса доставки замовлених товарів (т. 1, а.с. 139, 144, 145).

Оцінивши покази всіх свідків сторін та надані письмові докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивач за первісним позовом довела належними доказами факт проживання однією сім`єю з ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу з травня 2010 року по 24 квітня 2013 року (день укладення шлюбу).

У такому випадку, суд вбачає за можливе встановити факт проживання сторін однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу з 01 травня 2010 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивач за первісним позовом просить суд ухвалити рішення, яким поділити спільне майно, а саме:

-визнати спільним сумісним майном сторін квартиру АДРЕСА_2 ;

-визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 ;

-визнати за відповідачем за первісним позовом право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 ;

-стягнути з відповідача за первісним позовом на її користь суму компенсації вартості внеску до статутного капіталу ТОВ «Інноваційний дорожній ремонт» у розмірі 750000 гривень;

-стягнути з відповідача за первісним позовом на її користь суму компенсації вартості внеску до статутного капіталу ТОВ «Торговий Дім «Євро Фуд» у сумі 500000 гривень;

-стягнути з відповідача за первісним позовом на її користь суму компенсації вартості внеску до статутного капіталу ТОВ Ноябрь і Ко» у розмірі 33000 гривень.

Протокольною ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 25 вересня 2018 року прийнято до спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення, стягнення коштів (т. 1, а.с. 207-214), в якому ОСОБА_4 просить суд ухвалити рішення, яким:

-встановити факт його проживання у фактичних сімейно-шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 в період з січня 2013 року по 25 квітня 2013 року;

-стягнути з ОСОБА_3 на його користь грошові кошти в сумі 10000 доларів США.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 12 лютого 2019 року первісну позовну заяву залишено без розгляду в частині вимоги про стягнення суми компенсації вартості внесків до статутного капіталу ТОВ «Ноябрь і Ко» (т. 2, а.с. 80).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Відповідач за первісним позовом у судовому засіданні зазначив, що кошти на придбання спірної квартири є його особистою власністю, крім того, він позичив частину коштів у своїх знайомих, а позивач за первісним позовом грошей не давала.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

Суд вважає, що не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні доводи ОСОБА_4 про придбання спірної квартири за особисті кошти.

Відповідач за первісним позовом не надав суду доказів на підтвердження того, що ним особисто були отримані кошти в позику від його знайомих. Зазначені доводи ґрунтуються фактично лише на його поясненнях. Крім того, свідок ОСОБА_13 показав, що про придбання спірної квартири за особисті кошти йому відомо лише зі слів ОСОБА_4 .

Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 70 СК України визначено, що в разі поділу майна, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

У матеріалах справи міститься копія договору купівлі-продажу квартири, з якого вбачається, що ОСОБА_4 придбав квартиру АДРЕСА_2 09 лютого 2012 року (т. 1, а.с. 53-56).

15 лютого 2012 року прийнято рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на зазначену квартиру, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав від 15 лютого 2012 року № 33188358 (т. 1, а.с. 57).

Вбачається, що ОСОБА_4 придбав квартиру, перебуваючи у фактичних сімейно-шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 , а тому зазначене нерухоме майно є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таким чином, квартира АДРЕСА_2 підлягає поділу між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних частках.

ОСОБА_3 також просить стягнути з ОСОБА_4 суму компенсації вартості внеску до статутного капіталу ТОВ «Інноваційний дорожній ремонт» у розмірі 750000 гривень та до статутного капіталу ТОВ «Торговий Дім «Євро Фуд» у сумі 500000 гривень.

Згідно зі статтею 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статями 69, 70 СК України закріплено право дружини та чоловіка на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу, а також правило про те, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За змістом ст. 113 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про господарські товариства» товариство з обмеженою відповідальністю належить до господарських товариств. Господарські товариства можуть набувати майнових та особистих немайнових прав.

Згідно зі ст. 115 ЦК України та ст. 12 Закону України «Про господарські товариства» господарське товариство є власником: майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.

Висновок щодо застосування зазначених норм права викладений у постанові Верховного Суду України від 03 червня 2015 року у справі № 6-38цс15, відповідно до якого грошові кошти, внесені одним з подружжя, який є учасником господарського товариства, у статутний капітал цього товариства за рахунок спільних коштів подружжя, стають власністю цього товариства, а право іншого з подружжя на спільні кошти трансформується в інший об`єкт - право вимоги на виплату частини вартості такого внеску. При цьому одним з визначних є той факт, що грошові кошти набуті подружжям під час їх спільного проживання.

Отже, якщо один з подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07 травня 2019 року в справі № 490/1408/15-ц.

У матеріалах справи міститься інформаційна довідка з офіційного сайту Міністерства юстиції України щодо ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЄВРО ФУД», з якої вбачається, що державна реєстрація цього товариства проведена 19 жовтня 2016 року, розмір внеску до статутного фонду, здійснений засновником ОСОБА_4 , складає 1000000 гривень (т. 1, а.с. 113-119).

Розмір внеску також підтверджується листом Головного управління ДФС у м. Києві від 26 квітня 2019 року та додатком до листа (т. 2, а.с. 100-102).

ОСОБА_4 зазначає, що ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЄВРО ФУД» було зареєстровано до розірвання шлюбу, але вже після припинення шлюбних відносин з ОСОБА_3 . Посилається на те, що цей факт встановлено в рішенні Солом`янського районного суду м. Києва від 07 лютого 2017 року, де зазначено, що сторони перестали підтримувати подружні стосунки, ведення домашнього господарства та проживають окремо з весни 2016 року (т. 1, а.с. 218, 219).

З рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 07 лютого 2017 року вбачається, що у судовому засіданні був присутній лише ОСОБА_4 зі своїм представником. Пояснення ОСОБА_3 з приводу часу припинення шлюбних відносин між сторонами судом не досліджувались, оскільки не були предметом спору між сторонами.

Таким чином, суд вважає, що зазначення в мотивувальній частині рішення про розірвання шлюбу стосовно припинення подружніх стосунків до розірвання шлюбу не є належним доказом таких обставин та не є преюдиційним для вирішення спору сторін при поділі спільного майна.

З огляду на наведене, державна реєстрація ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЄВРО ФУД» відбулась під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, а тому вимога позивача за первісним позовом про стягнення з ОСОБА_4 на її користь грошової компенсації вартості її частки внеску до статутного фонду ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЄВРО ФУД» у розмірі 500000 гривень підлягає задоволенню.

Разом з тим, вимога ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_4 суми компенсації вартості внеску до статутного капіталу ТОВ «Інноваційний дорожній ремонт» у розмірі 750000 гривень задоволенню не підлягає.

Відповідно до частин 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стороною позивача ОСОБА_3 суду надана довідка з офіційного сайту Міністерства юстиції України щодо окремих господарських підприємств (т. 1, а.с. 113-119), проте в цій довідці не міститься даних на підтвердження дати державної реєстрації ТОВ «Інноваційний дорожній ремонт».

Вбачається що стороною позивача не доведено належними доказами, що зазначене товариство було зареєстроване під час шлюбу сторін. Не міститься таких даних і у відповідях Головного управління ДФС у м. Києві (т. 2, а.с. 100-102).

Надана позивачем за первісним позовом довідка ТОВ «Інноваційний дорожній ремонт» від 11 лютого 2019 року (т. 2, а.с. 67) також не є належним доказом факту державної реєстрації зазначеного товариства.

Позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з ОСОБА_3 на його користь грошові кошти в сумі 10000 доларів США. Посилається на те, що в шлюбі сторони заощадили 20000 доларів США та ці кошти є спільною сумісною власністю подружжя, а тому підлягають поділу порівно.

Разом з тим, ОСОБА_4 не надано суду доказів на підтвердження наявності зазначених коштів у спільній сумісній власності подружжя, доводи позивача за зустрічним позовом фактично ґрунтуються лише на його поясненнях, а тому вимога про стягнення з ОСОБА_3 грошових коштів в сумі 10000 доларів США задоволенню не підлягає.

З огляду на наведене, первісний позов та зустрічний позов підлягають задоволенню частково.

З урахуванням часткового задоволення первісного позову, на підставі ст. 141 ЦПК України, стягненню з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 підлягає судовий збір у розмірі 7441 гривні 20 копійок.

З урахуванням часткового задоволення зустрічного позову, на підставі ст. 141 ЦПК України, стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 підлягає судовий збір у розмірі 704 гривень 80 копійок.

Керуючись статтями 57, 60, 61, 69, 70 СК України, ст. 113, 115 ЦК України, статтями 1, 12 Закону України «Про господарські товариства», статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 206, 223, 259, 263-265, 268, 272 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ) про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання спільним сумісним майном, поділ майна, стягнення коштів задовольнити частково.

Зустрічний позов ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) про встановлення факту, що має юридичне значення, стягнення коштів задовольнити частково.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме те, що ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживали однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу з 01 травня 2010 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ) квартиру АДРЕСА_2 .

У порядку поділу майна визнати за ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 загальною площею 96,30 кв. метрів, житловою площею 50,40 кв. метри.

У порядку поділу майна визнати за ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ) право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 загальною площею 96,30 кв. метрів, житловою площею 50,40 кв. метри.

Стягнути з ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) грошову компенсацію вартості її частки внеску до статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЄВРО ФУД» у розмірі 500000 гривень.

Відмовити в задоволенні інших позовних вимог за первісним позовом ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ).

Стягнути з ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 7441 гривні 20 копійок.

Відмовити в задоволенні інших позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ).

Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 704 гривень 80 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 25 серпня 2020 року.

Суддя: