П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2020року м. Київ

Справа № 760/11781/16-ц

Провадження: № 22-ц/824/8214/2020

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О.,

суддів Гаращенка Д.Р., Пікуль А.А.

секретар Гулієв М.Д.о

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на заочне рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року, ухвалене під головуванням судді Коробенка С.В.,

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої злочином,

в с т а н о в и в:

В липні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що постановою Святошинського районного суду м. Києва від 05.07.2013 ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 190 КК України та закрито відносно неї кримінальну справу за даною статтею у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, цивільний позов залишено без розгляду. Даною постановою було встановлено, що своїми умисними діями в період часу з квітня 2008 року по 4 червня 2008 року в м. Києві ОСОБА_1 заволоділа шляхом обману майном ОСОБА_2 , чим заподіяла йому матеріальних збитків на загальну суму в розмірі 10 000 доларів США. Враховуючи, що вина відповідачки у заподіянні йому, ОСОБА_2 , матеріальної шкоди була встановлена судовим рішенням, просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 248 214,12 грн.

Заочним рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в порядку відшкодування шкоди, завданої злочином, 248 214,12 грн.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 29 березня 2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 14 грудня 2017 року відмовлено. Роз`яснено, що рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня постановлення цієї ухвали.

Не погодившись із такими судовими рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застування норм матеріального права, просила скасувати заочне рішення та ухвалити нове про відмову у позові.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки постанова про закриття кримінального провадження винесена судом 05.07.2013 року, а позов до суду поданий 05.07.2018 року. Також судом першої інстанції порушено правила підсудності, оскільки вона проживає в Дніпровському районі м. Києва. Доказів про отримання нею від позивача будь-яких коштів матеріали справи не містять. Окрім того, зазначала, що суд першої інстанції порушив її право на отримання правничої допомоги, і вона не була належним чином повідомлена про розгляд справи.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 28 серпня 2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року.

Постановою Верховного Суду від 15 квітня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 28 серпня 2018 року про відмову у відкритті апеляційного провадження скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Справа надійшла до Київського апеляційного суду 06 травня 2020 року.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 травня 2020 року прийнято самовідвід судді-доповідача Стрижеуса А.М. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої злочином.

Згідно протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного суду від 13 травня 2020 року справу призначено судді-доповідачу Невідомій Т.О. у складі колегії суддів: головуючий суддя Невідома Т.О., судді Гаращенко Д.Р., Пікуль А.А.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 09 та 14 липня 2020 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник адвокат Волошин М.К. підтримали апеляційну скаргу з підстав, викладених в ній, просили її задовольнити.

Адвокат Вовченко С.М. в інтересах ОСОБА_2 заперечували проти апеляційної скарги, посилаючись на законність та обгрунтованність ухваленого у справі рішення.

відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як убачається із матеріалів та встановлено судом, постановою Святошинського районного суду міста Києва від 05 липня 2013 ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за ст. 190 ч. 2 КК України та закрито відносно неї кримінальну справу за даною статтею у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, цивільний позов залишено без розгляду.

Зазначеним судом рішенням було встановлено, що ОСОБА_1 своїми умисними діями в період часу з квітня 2008 року по 4 червня 2008 року в м. Києві заволоділа чужим майном шляхом обману, заподіявши потерпілому ОСОБА_2 матеріальних збитків на загальну суму 10 000 доларів США.

Задовольняючи позов ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив із того, що факт заподіяння матеріальної шкоди позивачу ОСОБА_1 а також розмір матеріальної шкоди (10000 доларів США) в даному випадку доказуванню не підлягають, оскільки дані факти встановлені постановою суду від 05 липня 2016 року, а тому вимоги ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 в порядку відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди в розмірі 10 000 доларів США (еквівалент у національній валюті - 248 214,12 гривень) є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п.8 ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування майнової шкоди.

Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 05 липня 2013 року встановлено, що ОСОБА_1 своїми умисними діями в період часу з квітня 2008 року по 4 червня 2008 року в м. Києві заволоділа чужим майном шляхом обману, заподіявши потерпілому ОСОБА_2 матеріальних збитків на загальну суму 10 000 доларів США.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Обставини, встановлені таким вироком, не підлягають доказуванню.

За таких підстав, посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі щодо відсутності доказів отримання нею від позивача грошових коштів спростовуються вищенаведеними обставинами, встановленими в рамках кримінальної справи.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (ст.22 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Ураховуючи, що вищенаведеним судовим рішенням встановлено факт заподіяння шкоди позивачу діями відповідачки та визначено розмір заподіяної шкоди, суд першої інстанції на підставі досліджених доказів дійшов правильного висновку про задоволення позову.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п.51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Отже, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно зі ст. 128 КПК України особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Частиною 2 статті 265 ЦК України передбачено, якщо суд залишив без розгляду позов, пред`явлений у кримінальному процесі, час від дня пред`явлення позову до набрання законної сили рішенням суду, яким позов було залишено без розгляду, не зараховується до позовної давності.

Як убачається із матеріалів справи, даний позов подано позивачем 05.07.2016 року через засоби поштового зв`язку, тобто, в межах строку позовної давності, встановленого законом.

Отже, доводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачем строку позовної давності є безпідставними, необґрунтованими та не приймаються колегією суддів до уваги.

Перевіряючи дотримання судом першої інстанції норм процесуального права, колегія звертає увагу на наступне.

Так, необхідною умовою для заочного провадження є неявка відповідача в судове засідання. Неявкою відповідача є його фактична відсутність у залі судового засідання при розгляді справи по суті. При цьому необхідно враховувати, що неявкою відповідача є його особиста відсутність, а також відсутність його представника.

На підставі ст. 224 ЦПК України суд до постановлення ухвали про заочний розгляд справи обов`язково повинен перевірити факт повідомлення відповідача належним чином про час і місце судового засідання. Повідомлення сторін про час і місце розгляду справи повинно проводитися відповідно до вимог статей 74-76 ЦПК України. При цьому в матеріалах справи повинні бути належні докази такого повідомлення. Якщо відповідні докази відсутні, то відповідач не може вважатися повідомленим належним чином, і підстав для заочного розгляду справи не існує.

Проте, в матеріалах даної цивільної справи міститься розписка представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 від 21.06.2017 року про розгляд справи, призначений на 14.12.2017 року о 11:00 год. Тобто, представник відповідачки, який представляв її інтереси на підставі довіреності, був повідомлений про розгляд справи фактично за 6 місяців до дати цього засідання (т. 1 а.с. 83,84).

Окрім того, у матеріалах справи також є заява ОСОБА_3 від 20.06. 2017 року про відкладення судового розгляду справи, у якій, з поміж іншого, вона зазначала про те, що у майбутньому судовому засіданні її інтереси буде представляти саме ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 73).

Колегія суддів також не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про неналежне повідомлення ОСОБА_3 про розгляд справи та порушення судом першої інстанції її права на отримання правничої допомоги, оскільки відповідачка та її представник, достовірно знаючи про розгляд справи в суді, з невідомих для суду причин не з`являються до суду, не надають докази та заперечення на позов, при цьому, відповідачкою подається заява про застосування строку позовної давності.

За таких підстав заочне рішення ухвалено судом першої інстанції на законних підставах за наявними в матеріалах справи доказами.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції правил підсудності, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права . . . Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Тобто, порушення правил підсудності не входить до числа обов`язкових підстав для скасування судового рішення, що передбачені у ч. 1 ст. 376 ЦПК України.

Так, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише у разі, коли таке порушення призвело до неправильного вирішення справи, однак, як встановлено судом апеляційної інстанції, суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Окрім того, слід відмітити, що відповідно до вимог частини 3 статті 110 ЦПК України 2004 року, яка була чинною на час пред`явлення позову ОСОБА_2 , позови про відшкодування шкоди, завданої внаслідок скоєння злочину, можуть також пред`являтися за зареєстрованим місцем проживання позивача (альтернативна підсудність), чим останній і скористався. Ухвала про відкриття провадження у справі, постановлена Солом`янським районним судом м. Києва 11 липня 2016 року, з цих підстав порушення правил підсудності ОСОБА_1 не оскаржувалась. (т. 1 а.с. 12).

Доводи апеляційної скарги на правильність висновків суду першої інстанції не впливають та їх не спростовують, а зводяться лишедо повторного викладення правової позиції відповідачки, яка міститься в поданій заяві про перегляд заочного рішення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а заочне рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 14 грудня 2017 рокузалишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 369, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 14 грудня 2017 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з підстав, визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 25 серпня 2020 року.

Головуючий Т.О. Невідома

Судді Д.Р. Гаращенко

А.А. Пікуль