ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2020 року                                                                            м. Херсон

Номер справи: 766/5264/16-ц

Номер провадження: 22-ц/819/1135/20

Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач) Вейтас І.В.,

суддів:                                          Приходько Л.А.,

Радченко С.В.

секретар    Кутузова А.В.

учасники справи: позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

третя особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Корабельної

у м.Херсоні ради

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 28 травня 2020 року, у складі судді Майдан С.І., повний текс рішення складено 09 червня 2020 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Корабельної у м.Херсоні ради, про позбавлення батьківських прав

ВСТАНОВИВ:

       В червні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав. Позов обґрунтовано тим, що відповідач є батьком їх спальної дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб між сторонами не укладався, вони не проживали однією сім`єю. Малолітній син ОСОБА_5 постійно проживав та проживає разом із матір`ю. До досягнення сином півтора років відповідач інколи відвідував сина та допомагав позивачу у сплаті орендованого житла. З липня 2013 року відповідач взагалі не відвідує сина, не піклується про нього, не приймає участі у його вихованні, не надає матеріальної допомоги на його утримання. У зв`язку з зазначеним позивач звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів. Рішенням Комсомольського райсуду м. Херсона від 26.09.2014 року з відповідача стягнуто аліменти у розмірі 1/4 частини з його заробітку (доходу). Виконавчий лист був пред`явлений до примусового виконання, проте відповідач злісно ухиляється від сплати аліментів, внаслідок чого утворилася значна заборгованість по аліментам. У квітні 2015 року позивач, не маючи житла та роботи, разом з сином виїхала до Туреччини для працевлаштування за контрактом. У листопаді 2015 року позивач з сином повернулася до Херсона, повідомила відповідача, що має намір укласти шлюб з громадянином Туреччини, з яким у сина склалися добрі стосунки та який приймає участь в утриманні сина, піклується про нього та оплачує його навчання. На прохання позивача надати дозвіл на виїзд дитини за кордон, відповідач погодився на це лише за умови, що вона відкликає виконавчий лист про стягнення з нього аліментів. Позивач вказує, що керуючись виключно інтересами дитини, вимушена була подати до ВДВС нотаріально засвідчену заяву про повернення виконавчого листа. Після цього відповідач оформив згоду на виїзд дитини. В даний час ОСОБА_6 разом зі своєю дитиною ОСОБА_7 перебувають в Туреччині. ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо своєї дитини, ухиляється від сплати аліментів, не спілкується з ним, не приймає участі у його вихованні. В місці перебування позивача для дитини забезпечуються всі належні умови для її фізичного та духовного розвитку, матеріального забезпечення.

       Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 28 травня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав відносно його неповнолітньої дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач у порушення вимог ст. 150 СК України, належним чином не виконує покладені на нього обов`язки щодо утримання, виховання та розвитку малолітньої дитини - ОСОБА_7 , а саме: ухиляється від сплати аліментів на утримання сина, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти.

Поважних причин для невиконання батьківських обов`язків стороною відповідача не доведено, що свідчить про свідоме нехтування ним своїми обов`язками. З огляду на встановлені обставини справи щодо поведінки батька, суд першої інстанції зробив висновок, що відповідач без поважних причин самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, це є порушенням прав дитини на нормальний духовний розвиток та розвиток особистості.

З апеляційною скаргою на вказане рішення звернувся ОСОБА_2 , який вказує, що висновки суду першої інстанції про те, що він свідомо нехтує своїми батьківськими обв`язками та не виконує їх не відповідають обставинам справи. Зазначає, що рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 24 січня 2017 року ОСОБА_8 надано дозвіл на тимчасовий виїзд їх сина ОСОБА_7 за межі України – до Туреччини строком на 2 роки. Наразі дитина перебуває за межами України, а позивач перешкоджає йому у спілкуванні з сином та не бажає повертати дитину в України, чим крім, іншого, не виконує рішення суду. Вказує, що він ніколи не відмовлявся від утримання та виховання сина. Також зазначає, що сам по собі факт неналежної оплати аліментів не може бути підставою для позбавлення його батьківських прав. Просить рішення суду скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_8 в задоволенні позову.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача вказує, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, ухвалюючи яке, суд керувався виключно інтересами дитини, просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

ОСОБА_8 у відзиві на апеляційну скаргу вказує, що ОСОБА_2 не приділяв дитині уваги, як до її виїзду за кордон, так і в той час коли вони були в м.Херсоні у 2016 році, тоді як тривав судовий розгляд її позову про тимчасовий виїзд дитини за кордон. Зазначає, що відповідач маніпулює своїми батьківськими правами, бажаючи лише, щоб вона припинила стягнення аліментів. Вказує, що дитина в Туреччині ходить до школи, на додаткові курси з розвиту та любить її чоловіка – ОСОБА_9 , як батька. Оскільки повідомлення ОСОБА_2 в електронній переписці мали непристойний або погрозливий зміст, вона, дійсно, заблокувала всі контакти з відповідачем та попередила, що всю інформацію можна отримати через її представника ОСОБА_10 . Просить рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення відповідача та його представника, які підтримали апеляційну скаргу, пояснення представника позивача та представника органу опіки та піклування, які заперечують проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає  задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Комсомольського районного управління юстиції у місті Херсоні 25.11.2011 року Серія НОМЕР_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_6 є батьками ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10).

Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 26.09.2014 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 стягнуто аліменти на сина ОСОБА_7 у розмірі ј частини його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 14.08.2014 року до досягнення дитиною повноліття (а.с. 167).

Згідно довідки-розрахунку №15 від 12.11.2015 року, виданої державним виконавцем Комсомольського районного ВДВС, заборгованість по аліментам з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 на утримання дитини у розмірі ј частини усіх видів заробітку відповідача, станом на 01.11.2015 року за період з серпня 2014 року по жовтень 2015 року становить 4570,20 грн (а.с.11).

18.11.2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_6 , третя особа – Виконавчий комітет Комсомольської районної у м. Херсоні ради – орган опіки та піклування про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею (а.с.13,14).

Ухвалою Комсомольського районного суду м. Херсона від 29.01.2016 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_6 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею залишено без розгляду за заявою позивача (а.с.15).

19.11.2015 року ОСОБА_6 звернулася до ВДВС Комсомольського РУЮ м.Херсон із заявою про повернення без виконання виконавчого листа про стягнення аліментів з ОСОБА_2 , обґрунтовуючи її тим, що боржник допомоги на утримання не надає, за усною домовленістю з ним він надає право виїзду дитині за кордон (а.с.16).

Згідно заяви від 26.11.2015 року, посвідченої приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Францішко Г.В., ОСОБА_2 не заперечував проти тимчасових поїздок за кордон до Туреччини та до будь-якої країни Шенгенської угоди, в будь-який час, в період з 26.11.2015 року по 26.11.2016 року, його малолітнього сина – ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у супроводі матері ОСОБА_6 (а.с.17).

Згідно свідоцтва про одруження від 30.12.2015 року громадянка України ОСОБА_11 зареєструвала шлюб з громадянином Туреччини ОСОБА_12 . Після одруження прізвище дружини змінено на « ОСОБА_13 » (а.с.174-176).

З довідок про місце проживання від 08.03.2016 року, виданих районним управлінням реєстрації населення адміністрації губернатора Анталья Турецької Республіки, вбачається, що місцем проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є : АДРЕСА_1 (а.с. 177-180).

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 07.07.2016 року видано ОСОБА_6 дублікат виконавчого листа №667/6838/14-ц, виданого Комсомольським районним судом м. Херсона про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 аліментів на сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини від усіх видів заробітку, але не менше 30% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 14.08.2014 року до повноліття дитини (а.с.185).

Згідно витягу з кримінального провадження №12016230020004181 16.11.2016 року зареєстрована заява ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_6 щодо вжиття заходів до ОСОБА_2 , який згідно рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 26.09.2014 року не виплачує аліменти на малолітнього сина ОСОБА_7 (а.с.188).

В грудні 2016 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про надання дозволу  на виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька. Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області  від 24.01.2017 року, зміненим рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 23 березня 2017 року, надано ОСОБА_6 , в її супроводі  дозвіл на тимчасовий виїзд малолітньої дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за межі України, а саме до Турецької Республіки, терміном на три місяці, з моменту набрання рішенням законної сили до 24 червня 2017 року, без дозволу (згоди) та супроводу батька ОСОБА_2 .

З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за період з 01.03.2018 року по 01.07.2019 року від 17.07.2019 року, виданого державним виконавцем Корабельного районного ВДВС м. Херсона, вбачається, що борг по аліментам відповідача станом на 01.03.2018 року складав 35 384,29 грн, станом на червень 2019 року – 45 988,80 грн. (а.с.170)

Постановою головного державного виконавця Корабельного районного ВДВС від 28.11.2018 року, за невиконання рішення суду про стягнення аліментів, що призвело до наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за 3 роки, на боржника ОСОБА_2 накладено штраф на користь стягувача ОСОБА_8 у розмірі 17 692,14 грн (а.с.171).

Відповідно до висновку Виконавчого комітету Корабельної районної у м. Херсоні ради від 08.02.2018 року №02-14-23-25, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з тих підстав, що ОСОБА_2 свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками, в утриманні та вихованні сина участі не приймає, життям, успіхами дитини не цікавиться, не проявляє інтересу до внутрішнього світу свого сина, чинить перешкоди йому для перебування у Туреччині, маніпулює своїми батьківськими обов`язками (для надання свого дозволу на виїзд дитини за кордон ставить перед ОСОБА_8 умови про відмову від стягнення аліментів на утримання сина) (а.с.199).

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Так, Декларацією прав дитини, проголошеною Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, визначено, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Згідно зі статтею 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляється від виконання своїх обов`язків з виховання дитини.

Позбавлення батьківських прав, тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно утримують, тощо, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав,  суди повинні зважувати на те,  що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та для захисту прав дитини.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ   передбачено, що Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_2 посилався на те, що позивач не надала доказів його умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків. Зазначав, що позивач проживає за кордоном України, та позбавила його можливості примати участь у житті та вихованні сина.

Так, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем всупереч обов`язку, передбаченого ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не було доведено суду, що позбавлення відповідача батьківських прав відповідає найкращим інтересам дитини.

Судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи не було встановлено наявності негативного впливу з боку батька по відношенню до сина.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини

У висновку Виконавчого комітету Корабельної районної у м. Херсоні ради від 08.02.2018 року №02-14-23-25 про доцільність позбавлення батьківських прав не встановлено фактів, які б свідчили про те, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав є заходом впливу, який найкраще відповідає інтересам дитини, вони мають рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду.

Колегія суддів зазначає, що не є свідченням свідомого ухилення від виконання батьківських обов`язків факт стягнення з відповідача за рішенням суду аліментів на утримання дитини, оскільки це є одним із способів захисту прав дитини на належне матеріальне забезпечення та свідчить про спонукання батька до надання дитині належного утримання.

Наявність заборгованості по аліментам сама по собі не є підставою для позбавлення батька дитини батьківських прав.

Колегія суддів звертає увагу на те, що обґрунтування позиції позивача по справі фактично зводиться до того, що метою позбавлення відповідача батьківських прав є можливість визначення постійного місця проживання дитини разом з матір`ю в Турецькій Республіці та позбавити її необхідності отримання дозволу для виїзду дитини за кордон України. Разом з тим, відповідно до статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).

Згідно зі статтею 157 СК України питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Встановивши відсутність фактів свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, наявність конфлікту між колишнім подружжям, які не можуть дійти порозуміння у питаннях виховання спільного сина, а також те, що батько дитини проти позбавлення батьківських прав заперечує й бажає приймати участь у вихованні дитини, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції про позбавлення відповідача батьківських прав підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.

Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, ч.1 ст. 376, ст. 382 ЦПК України, Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

       Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 28 травня 2020 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

       Повне судове рішення складено 26 серпня 2020 року.

Головуючий І.В. Вейтас

Судді: Л.А. Приходько

С.В. Радченко