Справа № 202/7726/19

Провадження № 2/202/664/2020

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18 серпня 2020 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючої судді Бєсєди Г.В.

за участю секретаря Голобородько О.М.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Алістратової О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Аврора ДРТ», третя особа: ОСОБА_3 про поновлення на роботі та стягнення оплати за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

До Індустріального районного суду м. Дніпропетровська звернулася ОСОБА_1 з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Аврора ДРТ», третя особа: ОСОБА_3 про поновлення на роботі та стягнення оплати за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 зазначила, що працювала на посаді директора з розвитку медичного центру в товаристві з обмеженою відповідальністю«Аврора ДРТ» з 10.06.2019 року. Наказом від 16.10.2019 року була звільнена на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Звільнення вважає незаконним, оскільки вона фактично перебувала на своєму робочому місці саме у день складання наказу № 14 за згодою сторін, оскільки їй відмовили у виплаті не офіційної частини заробітної плати та вона забрала свою заяву про розірвання трудових відносин за згодою сторін.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву в якому зазначив, що позивач була відсутньою на роботі 26 та 27 вересня 2019 року протягом повного робочого дня, про що заступником директора по роботі з клієнтами ОСОБА_4 було складено доповідні записки та акти про відсутність працівника на роботі. Факт відсутності позивача на робочому місці протягом 26 та 27 вересня 2019 року підтверджується також відповідними відмітками у табелі обліку робочого часу за вересень 2019 року. Після отримання доповідної записки № 1 від 26 вересня 2019 року директором підприємства були вжиті заходи для з`ясування причин відсутності позивача на роботі, зокрема видано наказ № 20 від 26 вересня 2019 року про проведення службового розслідування. Відповідно до зазначеного наказу було створено комісію для проведення службового розслідування факту відсутності ОСОБА_1 на роботі та доручено до 01 жовтня 2019 року з`ясувати причини відсутності працівника на робочому місці. Протягом 26 та 27 вересня 2019 року члени комісії неодноразово телефонували ОСОБА_1 з метою з`ясування причини відсутності, на телефонні дзвінки остання не відповідала. 27 вересня 2019 року позивачу було направлено повідомлення № 1 про необхідність надання пояснень щодо причин відсутності на роботі. Позивач вийшла на роботу 30 вересня 2019 року, проте жодних пояснень та документів щодо поважності причини своєї відсутності не надала та відмовилась підписувати акти про відсутність працівника на роботі № 1 від 26 вересня 2019 року та № 2 від 27 вересня 2019 року, про що було складено акт № 1 про відмову підписувати акти про відсутність на робочому місці без поважних причин від 30 вересня 2019 року. За результатами службового розслідування було складено акт від 30 вересня 2019 року, яким встановлено відсутність поважних причин у ОСОБА_1 для відсутності на роботі протягом усього робочого дня 26 вересня 2019 року та 27 вересня 2019 року. На підставі акту про результати службового розслідування, директором товариства з обмеженою відповідальністю «Аврора ДРТ»було підписано наказ № 22 про порушення трудової дисципліни від 30 вересня 2019 року. Керуючись положеннями ст.ст. 147-149 КЗпП України, наказом № 25 від 15.10.2019 року до позивача було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення. Позивач відмовилась підписувати зазначений наказ про застосування дисциплінарного стягнення та отримувати його копію, про що було складено відповідний акт. Наголошували, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підтверджені жодними доказами та не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства України.

Позивачем ОСОБА_1 надано відповідь на відзив, в якій остання вже зазначала, що була відсутня на роботі у зв`язку із хворобою, про що повідомила свого директора ОСОБА_3 , надіславши текстове повідомлення на її мобільний номер телефону та на підтвердження хвороби посилається на виписку із амбулаторної карти.

В судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладенні в позовній заяві.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Аврора ДРТ» у задоволенні позову просив відмовити, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність.

В судовому засіданні в якості свідка було допитано ОСОБА_4 яка зазначила, що з грудня 2018 року по теперішній час працює в товаристві з обмеженою відповідальністю «Аврора ДРТ» на посаді заступника директора по роботі з клієнтами. 26 та 27 вересня 2019 року ОСОБА_1 була відсутня на роботі протягом усього робочого часу. Зазначала, що нею була складена доповідна на ім`я директора товариства з обмеженою відповідальністю «Аврора ДРТ» про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці. Наголошувала, що позивач не повідомляла про причини відсутності на роботі та довідку про хворобу не надавала.

В судовому засіданні в якості свідка було допитано ОСОБА_5 яка зазначила, що з серпня 2017 року по теперішній час працює в товаристві з обмеженою відповідальністю «Аврора ДРТ». З позивачем ОСОБА_1 працювала в одному кабінеті. Повідомила суду, що 26 та 27 вересня 2019 року ОСОБА_1 була відсутня на роботі протягом усього робочого часу. Причини відсутності на робочому місці їй не відомі.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, допитавши свідків, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що наказом № 19 від 07.06.2019 року ОСОБА_1 прийнята на посаду директора підприємства з розвитку медичного центру з 10.06.2019 року.

Наказом № 14 від 16.10.2019 року ОСОБА_1 звільнена на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України через прогул без поважних причин.

Вирішуючи питання про правомірність притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування відносно неї стягнення у вигляді звільнення, суд виходить з наступного.

У статті 139 КЗпП України передбачено, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Пунктом четвертим частини першої статті 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Таким чином, у пункті 4 статті 40 КЗпП України встановлено право роботодавця обрати стягнення у вигляді звільнення як за скоєння одного прогулу, так і у разі, коли прогули мають тривалий характер. Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності. Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника.

Відповідно до ст. 147, 148, 149 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Судом встановлено і сторонами не оспорюється, що ОСОБА_1 була відсутня на роботі протягом робочого часу 26 та 27 вересня 2019 року.

Позивач ОСОБА_1 вважає, що мав місце вимушений прогул, тобто відсутність на роботі з поважних причин (хвороба), на підтвердження чого надала суду виписку із амбулаторної картки згідно якої позивач ОСОБА_1 зверталася до КНП «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 11» Дніпровської міської ради амбулаторія № 2 та знаходилась на амбулаторному лікуванні з 26.09.2019 року по 30.09.2019 року.

Оцінюючи поважність причин відсутності ОСОБА_1 на роботі 26 та 27 вересня 2019 року, суд виходить з наступного.

У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Порядок і умови видачі, продовження та обліку документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, здійснення контролю за правильністю їх видачі визначено положеннями Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я за № 455 від 13 листопада 2001 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04 грудня 2001 року за № 1005/6196 (далі - Інструкція).

Відповідно до пп. 1.1, 1.2 Інструкції тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності. Видача інших документів про тимчасову непрацездатність забороняється, крім випадків, обумовлених пп. 1.13, 2.7, 2.16, 2.17, 2.18, 2.19, 2.20, 3.4, 3.16, 6.6.

Згідно положень статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За положеннями статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Зазначені обставини в сукупності з іншими доказами спростовують доводи позивача про те, що вона була відсутня на роботі з поважних причин, а саме у зв`язку з хворобою, оскільки відсутні підстави для визнання належним, достатнім та достовірним доказом тимчасової непрацездатності позивача виписку з амбулаторної картки ОСОБА_1 .

Оскільки позивачем не доведено належними, достатніми та достовірними доказами поважність причин відсутності на робочому місці протягом робочого часу 26 та 27 вересня 2019 року, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 263-265, 274-279, 354, 430 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аврора ДРТ» (м. Дніпро, пров. Фестивальний, буд. 5), третя особа: ОСОБА_3 про поновлення на роботі та стягнення оплати за час вимушеного прогулу - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Повний текст рішення складено 26.08.2020 року.

Суддя: Г.В. Бєсєда