ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 598/397/20Головуючий у 1-й інстанції Левків А.І.

Провадження № 22-ц/817/630/20 Доповідач - Ткач З.Є.

Категорія - 304090000

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2020 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого Ткач З.Є.

суддів: Міщій О. Я., Шевчук Г. М.,

розглянув у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи цивільну справу № 598/397/20 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 31 березня 2020 року, ухваленого суддею Левків А.І., у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

В березні 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі-АТ КБ "ПриватБанк") звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що між ним та ОСОБА_1 04 березня 2010 року було укладено кредитний договір № б/н згідно з якого відповідачка отримала кредит у розмірі 5000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок відповідно до «Умов та правил надання банківських послуг» та «Тарифів банку».

ОСОБА_1 зобов`язання за вказаним договором не виконала, внаслідок чого має заборгованість за кредитним договором, яка станом на 20 січня 2020 року складає 30098,88 грн., з них: 17219,33 грн. заборгованість за тілом кредиту, 4568,60 грн. заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит, 6401,48 грн. нарахована пеня, 500 грн. штраф (фіксована частина), 1409,47 грн. (процентна складова).

Просить стягнути вищевказану заборгованість та понесені судові витрати.

Рішенням Збаразького районного суду Тернопільської області від 31 березня 2020 року вирішено:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в користь Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (адреса м.Дніпро вул.Набережна Перемоги, буд.50, код ЄДРПОУ 14360570, р/р НОМЕР_2 , МФО 305299) 5000 (п`ять тисяч) гривень заборгованості за кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" 2102 грн. (дві тисячі сто дві гривні) сплаченого судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.».

Не погодившись із даним рішенням, АТ КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду в частині відмови щодо стягнення відсотків за користування кредитом скасувати та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» повністю.

Апеляційну скаргу мотивувало тим, що банк надав відповідачці кредит, який повернуто не було, а тому виходячи з суті правочину, його відплатності, проценти підлягають стягненню.

Вказує, що підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг відповідачка приєдналась до договору приєднання та погодилась з його умовами. При цьому Умови та Правила надання банківських послуг є складовою частиною кредитного договору, при яких підпис під ними не потрібен, якщо саме ті Умови та Правила були чинними під час укладення договору.

Крім цього, посилається на безпідставне неврахування судом наданих Банком належних і допустимих доказів про наявність заборгованості, зокрема, - довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», в якій зазначено, базова відсоткова ставка за користування кредитом 2.5%, розмір щомісячних платежів, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним, розмір комісії за зняття готівки та особистих коштів, безготівкових платежів тощо.

Наголошує на тому, що оскаржуване рішення нехтує принципами оплатності кредитного договору, наносить істотну шкоду усім споживачам банківських послуг, банку та порушує стабільність функціонування фінансового сектору держави.

В ухвалі про відкриття апеляційного провадження відповідачці ОСОБА_1 було надано строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

Однак, відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Частиною 1 статті 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно з частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З огляду на викладене, розгляд справи проводиться за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

На підставі п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

З апеляційної скарги вбачається, що позивачем оскаржується рішення суду в частині відмови у стягненні відсотків за користування кредитом, тому суд апеляційної інстанції відповідно перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду лише в цій частині.

Судом встановлено, що 04 березня 2010 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, за умовами якої своїм підписом підтвердила, що заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею і банком договір про надання банківських послуг; вона ознайомлена і згідна з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, що були надані для ознайомлення в письмовому вигляді, а також підтвердила факт отримання нею повної інформації про умови кредитування в Приватбанку.

До анкети-заяви АТ КБ "ПриватБанк" додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

Згідно позовної заяви та розрахунку суми заборгованості, станом 20 січня 2020 року заборгованість по даному кредитному договору становить 30098,88 грн., з них: 17219,33 грн. заборгованість за тілом кредиту, 4568,60 грн. заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит, 6401,48 грн. нарахована пеня, 500 грн. штраф (фіксована частина), 1409,47 грн. (процентна складова) (а.с.7-15).

В ході апеляційного розгляду справи також встановлено, що підписана ОСОБА_1 анкета-заява, містить, в тому числі довідку про умови кредитування, в якій зазначено базову процентну ставку в місяць 2, 5 % ; розмір щомісячних платежів 7 % від заборгованості, але не менше 50 грн. і не більше залишку заборгованості; термін внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним; комісію за зняття готівки 4 % від суми операції; комісію за зняття власних коштів 1 % від суми операції; розрахунок пені, що передбачає суму базової процентної ставки за договором поділеної на 30, яка нараховується за кожен день прострочення кредиту та 1 % від заборгованості, але не менше 30 грн., що нараховується один раз в місяць за наявності прострочення по кредиту або процентах 5 і більше днів при виникненні прострочення на суму від 50 грн. та більше; штраф при порушенні термінів платежів по будь-якому із грошових зобов`язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів 500 грн., а також 5 % від суми заборгованості за кредитним лімітом, з врахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій; процентна ставка (в місяць) на суму несанкціонованого перевищення ліміту кредитування - 3,75 %; вартість довідки про стан заборгованості 20 грн.; вартість надання виписки по карті у відділенні банку 2 грн.; комісія за отримання балансу на чек в банкоматах ПАТ КБ ПриватБАНК (крім чеку операції зняття готівки) 0, 10 грн.; комісія за безготівковий платіж в системі Приват24 3 % від суми операції.

У відповідності до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно вимог ст.ст. 526, 530, 610 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. З огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Наданим Банком Витягом з Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку визначено: пільговий період користування коштами; процентну ставку; права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку; відповідальність сторін (пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування); дію договору (12 місяців з моменту підписання), та інші умови.

Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цим Витягом з Тарифів та Витягом з Умов ознайомилася і погодилася ОСОБА_1 , підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку.

Банком не надано підтвердження дати публікації та набрання чинності (введення у дію) вказаних вище Умов, а також розміщення саме цих Умов на зазначеному сайті у загальному доступі та копії локального акту Позивача про їх затвердження та введення в дію.

Задовольняючи позов частково й стягуючи з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором у вигляді тіла кредиту в сумі 5000 грн., суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 отримано кредитні кошти за кредитним договором, однак банком не було повідомлено відповідачку про Умови кредитування, на підставі яких здійснено розрахунок заборгованості, та не доведено факту узгодження з ним саме цих Умов.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, як таким, що зроблений з урахуванням обставин, що мають значення для справи й підтверджений наявними у справі доказами.

Так, у зв`язку з відсутністю підпису ОСОБА_1 безпосередньо на Умовах і Тарифах банку, останні не можна з достовірністю розцінювати, як частину договору банківського обслуговування, який укладений шляхом підписання заяви від 04.03.2010 року. Сама по собі роздруківка з сайту АТ КБ "Приватбанк" також не може вважатися належним доказом на підтвердження заявлених вимог, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в Умови та правила споживчого кредитування (даної позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 11.03.2015 (провадження № 6-16цс15), Верховний Суд в постановах від 25.9.2019 у справі № 704/1023/16-ц, від 02.10.2019 у справі № 322/1220/16, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17).

Крім того, в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (04 березня 2010 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (04 березня 2020 ), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Так в п. 1.1 Загальні Умови. Преамбула. Умов та Правил надання банківських послуг, наданих банком до справи, зазначено, що Банк: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" діє відповідно до Ліцензії Національного банку України №22 від 05.10.2011 року, у той же час як Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанк підписана ОСОБА_1 раніше - 04.03.2010 року. Докази про те, що в саме в цій редакції діяли Умови та Правила на момент підписання відповідачкою Анкети-заяви в матеріалах справи відсутні.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що зважаючи на відсутність підпису відповідачки безпосередньо на Умовах та Тарифах банку, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, оскільки Витяг з Умов та правил надання банківських послуг та Тарифів розміщених на сайті: https://privatbank.ua не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

Колегія суддів зазначає, що з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 , позивач дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Зазначена правова позиція міститься у постанові Великої палати Верховного суду від 03.07.2019 року по справі №14-131цс-19.

Отже, висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення з відповідачки відсотків за кредитним договором, - відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Суд апеляційної інстанції вважає, що наведені в апеляційній скарзі доводи про оплатність кредитного договору, обов`язок відповідачки сплатити відсотки за користування кредитними коштами на підставі норм ст. 1048 ЦК України, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами факту узгодження сторонами розміру відсоткової ставки за кредитом.

Посилання позивача на те, що оскаржуване рішення нехтує принципами платності кредитного договору, наносить істотну шкоду усім споживачам банківських послуг, банку та порушує стабільність функціонування фінансового сектору держави, - також спростовується вимогами закону.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного та враховуючи, що апеляційна скарга не містить інших доводів щодо незаконності рішення суду в частині стягнення відсотків за користування кредитом, що було б підставою для його скасування, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

В зв`язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

У відповідності до вимог абз. 2 ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 268, 374, 375, 382, 383, 389 ЦПК України, Тернопільський апеляційний суд в складі колегії суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" залишити без задоволення.

Рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 31 березня 2020 року залишити без зміни.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Постанова складена 17 серпня 2020 року.

Головуючий: Ткач З.Є.

Судді: Міщій О.Я.

Шевчук Г.М.