АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-1561/10 Головуючий у 1-й інстанції: Швайковський А.А.
Суддя-доповідач: Глазкова О.Г.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 квітня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого Бєлки В.Ю.
суддів Глазкової О.Г.
Кримської О.М.
при секретарі Волчановій І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Прокурора Оріхівського району Запорізької області в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Запорізькій області
на рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 11 червня 2009 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства «Авто», третя особа: Оріхівська міська рада Оріхівського району Запорізької області про визнання права власності на нерухомість,
В С Т А Н О В И Л А :
14 квітня 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом, в якому зазначає, що згідно укладених 02 серпня 2007 року договорів купівлі-продажу він придбав у приватну власність від продавця ВАТ «Авто» частину комплексу, нерухомого майна майнового комплексу, розташовану за адресою: Запорізька область, Оріхівський район, місто Оріхів, вулиця Пісочна, будинок 10 (десять), а саме: за договором ВЕТ № 804835, зареєстрованим в реєстрі за № 304, - 9/20 (дев'ять двадцятих) частин профілакторію зазначеного в плані літ. „З", яка складається з кімнати І пл. 110,4 кв.м, частини кімнати II пл. 200,1 кв.м. - загальною площею 310,5 кв.м, додаткову будівлю, зазначену в плані літ. «А», загальною площею 34,5 кв.м, додаткову будівлю, зазначену в плані літ. «Б» загальною площею 46,1 кв.м, профілакторій, зазначений в плані літ. «Ж», загальною площею 62,7 кв.м, Ѕ (одну другу) частину стоянки відкритого типу, зазначену в плані - VI; за договором ВЕТ № 804839, зареєстрованим в реєстрі за № 307, - 11/20 (одинадцять двадцятих) частин профілакторію зазначеного в плані літ. „З", яка складається з частини кімнати II пл. 200,1 кв.м., кімнати III пл. 95,0 кв.м, кімнати IV пл. 2,8 кв.м., кімнати V пл. 9,0 кв.м., кімнати VI пл. 69,3 кв.м., кімнати VII пл.10,4 кв.м. - загальною площею 386,6 кв.м., КТП з навісом, зазначений в плані літ. "В, В1", загальною площею 39,8 кв.м, котельню, зазначену в плані літ. „Г", загальною площею 7,1 кв.м., заправку, зазначену в плані літ. „О", загальною площею 7,9 кв.м., заправку, зазначену в плані літ. „Н", загальною площею 3,8 кв.м., ємкість - IV, ємкість - V, Ѕ (одну другу) частину стоянки відкритого типу, зазначену в плані - VI; за договором ВЕТ № 804832, зареєстрованим в реєстрі за № 301, допоміжну будівлю, зазначену в плані літ. «Л», загальною площею 455,6 кв.м.
Зазначені договори купівлі-продажу посвідчено приватним нотаріусом нотаріальної контори Оріхівського районного нотаріального округу Запорізької області Студенцовим О.В. та зареєстровано в реєстрі за № 304, № 307, № 301.
На час продажу частини майнового комплексу земельна ділянка, на якій розташований весь майновий комплекс належала продавцеві - Відкритому акціонерному товариству „Авто" згідно Державного акту на право постійного користування серії ЗП № 000428 - загальною площею 2,96 га. Як зазначено в п. 1.2 Договору ця земельна ділянка виділялася для розміщення майна, яке належало продавцеві на праві колективної власності на підставі Наказу Фонду державного майна України регіонального відділення по Запорізькій області № 464/1 від 24.06.1994 р. та переліку нерухомого майна, яке передане у власність.
Він являється акціонером цього товариства та членом його правління (довідка № 49 від 19.03.2009 р.). Майновий комплекс перейшов у власність ТОВ „Авто" шляхом приватизації державного майна, зокрема - майнового комплексу, а отже до нього, як члена товариства також перейшло право постійного користування земельною ділянкою під майновим комплексом. Оскільки з 2002 року Державні акти на право постійного користування землею для фізичних осіб не передбачені - такому акту відповідає Державний акт на право приватної власності на землю, який передбачає аналогічне користування землею: з правом відчуження, оплати земельного податку і т.п. Цільове призначення земельної ділянки він не змінював та не буде змінювати.
Пунктами 1.2 Договорів купівлі-продажу визначена загальна площа всього комплексу нерухомого майна, яка складає 29600,00 кв.м. (2,96 га). Оскільки ним було придбано лише частину майнового комплексу, то й право власності на земельну ділянку, на якій розташовані зазначені в договорі купівлі-продажу будівлі, перейшло лише на частину земельної ділянки {земля під будівлями та земля для обслуговування цих будівель), загальна площа якої згідно схеми земельної ділянки з урахуванням площі земельної ділянки, необхідної для обслуговування цього об'єкту нерухомості, становить 1,6342 га.
При зверненні до землевпорядної організації з питання виготовлення державного акту на земельну ділянку йому було рекомендовано звернутися до суду.
Відсутність правовстановлювального документу на земельну ділянку, на якій розташований придбаний об'єкт нерухомості перешкоджає йому, як власнику придбаної земельної ділянки, користуватися своїми правами, зокрема - провести державну реєстрацію свого права власності у відповідності до вимог ст. 182 ЦК України та ст. 126 Земельного Кодексу України.
Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 11 червня 2009 року позов задоволено повністю.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку площею 1,6342 га, за цільовим призначенням «для розміщення та обслуговування об'єктів нерухомості», на якій розташована його приватна власність - нерухоме майно майнового комплексу, до складу якого входить профілакторій зазначений в плані літ. „З", що складається з кімнати І пл.. 110,4 кв.м, кімнати II пл. 200,1 кв.м., кімнати III пл. 95,0 кв.м, кімнати IV пл. 2,8 кв.м., кімнати V пл. 9,0 кв.м., кімнати VI пл. 69,3 кв.м., кімнати VII пл. 10,4 кв.м., додаткова будівля, зазначена в плані літ. „А", загальною площею 34,5 кв.м, додаткова будівля, зазначена в плані літ. „Б", загальною площею 46,1 кв.м, профілакторій, зазначений в плані літ. „Ж", загальною площею 62,7 кв.м, КТП з навісом, зазначений в плані літ. "В, В1", загальною площею 39,8 кв.м, котельня, зазначена в плані літ. „Г", загальною площею 7,1 кв.м., допоміжна будівля, зазначена в плані літ. „Л", загальною площею 455,6 кв.м., заправка, зазначена в плані літ. „О", загальною площею 7,9 кв.м., заправка, зазначена в плані літ. «Н» загальною площею 3,8 кв.м., ємкість - IV, ємкість - V, стоянка відкритого типу, зазначена в плані - VI, які розташовані за адресою: Запорізька область, місто Оріхів, вулиця Пісочна, будинок 10, з подальшою реєстрацією її Запорізькій регіональній філії державного підприємства центру ДЗК та виготовленням Державного акту встановленого зразку на своє ім'я.
В апеляційній скарзі Прокурор Оріхівського району Запорізької області в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Запорізькій області, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції у зв’язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що між сторонами було досягнуто згоди щодо укладання договорів куплі-продажу, про що свідчать дії сторін, вони досягли згоди з усіх істотних умов і виконали всі зобов”язання за договорами, але одна із сторін ухиляється від нотаріального посвідчення договору, а тому на підставі ч.2 ст.220 ЦК України позов підлягає задоволенню.
Проте, з таким висновком погодитися не можна.
Відповідно до ч.2 ст.220 ЦК України, якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
Вирішуючи спір, суд не врахував, що зазначена норма права не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст.ст. 210, 640 ЦК України пов”язується з державною реєстрацією, тому вони є неукладеними і не створюють прав та обов”язків для сторін.
З матеріалів справи не вбачається і суд не з”ясував, чому договір куплі-продажу земельної ділянки не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторони ухилялися від його посвідчення та чи втрачена така можливість, чи відповідає договір вимогам ст.203 ЦК України.
Крім того, на момент ухвалення рішення суду діяли обмеження, встановлені п/п. „б” п.15 Перехідних положень ЗК України, який передбачав: не допускається купля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення ( викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.
При ухваленні рішення судом не врахований той факт, що земельна ділянка площею 1,6342 га, яка вказана в договорі куплі-продажу, не була надана позивачу у встановленому законом порядку під уже забудоване майно. Будь які документи, визначені у ст.126 ЗК України, які б посвідчували право на земельну ділянку, у позивача були відсутні.
Також судом не застосовано норми ст.131 ЗК України, яка з огляду на ст.120 ЗК України визначає перелік та порядок укладення цивільно-правових угод щодо набуття права власності на земельні ділянки. Частиною 1 ст.116 ЗК України встановлено, що громадянин та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Ухвалюючи рішення про визнання права власності на земельну ділянку площею 1,6342 га, судом не було застосовано положення п.12 Перехідних положень Земельного Кодексу України, яким визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності, повноваження щодо розпорядження землями ( крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абз. 3 цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селишні, міські ради, а за межами населених пунктів _ відповідні органи виконавчої влади.
Крім того, відділ земельних ресурсів в Оріхівському районі Запорізької області, в інтересах якого подана апеляційна скарга, до участі в справі не залучався.
За таких обставин судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 307, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Прокурора Оріхівського району Запорізької області в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Запорізькій області задовольнити частково,
Рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 11 червня 2009 року
скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий
Судді