копія
Справа №11-121, 2010 року Головуючий в 1-й інстанції Вознюк Р.В.
Категорія ст.ст.365 ч.2, 366 ч.1 КК України Доповідач Латюк П.Я.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 березня 2010 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області у складі:
головуючого – судді Латюка П.Я.,
суддів Бережного С.Д., Цугеля І.М.,
з участю секретаря Лук’янчук О.М.,
прокурора Войтюка М.П.,
засудженого ОСОБА_1,
потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи, на вирок Красилівського районного суду від 22 грудня 2009 року.
Цим вироком
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя с. Кузьмин Красилівського району Хмельницької області, з вищою освітою, розлученого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, працюючого головою Кузьминської сільської ради Красиліського району, раніше не судимого,
визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.126, ч.1 ст.125, ч.1 ст.366 КК України, і призначено покарання:
- за ч.1 ст.126 КК України 100 годин громадських робіт;
- за ч. 1 ст. 125 КК України 200 годин громадських робот;
- за. ч.1 ст.366 КК України 1500 гривень штрафу з позбавленням права займатись діяльністю пов'язаною з виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на 1 рік.
Відповідно до ст.70 КК України за сукупністю злочинів, остаточно визначено покарання у виді 200 годин громадських робіт, 1500 гривень штрафу з позбавленням права займатись діяльністю пов’язаною з виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на 1 рік.
На підставі ч.3 ст.72 КК України покарання у виді штрафу постановлено виконувати самостійно.
У відповідності до ст.1 п. "в" Закону України " Про амністію" від 12 грудня 2008 року ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання.
Обрану щодо нього міру запобіжного заходу у виді підписки про невиїзд скасовано.
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянина України, уродженця м. Воркута Республіка Комі Російської Федерації, жителя АДРЕСА_1, з середньою спеціальною освітою, одруженого, працюючого директором приватного підприємства «Ітолбудсервіс», раніше судимого:
- 13 вересня 1984 року Красилівським районним судом за ч.3 ст.140 КК України (в редакції Закону 1960 року) на 4 роки позбавлення волі з конфіскацією майна (судимість погашена на підставі ст.55 КК України (в редакції Закону 1960 року);
- 02.02.1988 року судовою колегією по кримінальних справах Житомирської області за п.п. «б», «е» ст.93, ст.43 КК України (в редакції Закону 1960 року) на 10 років позбавлення волі, звільненого 16 липня 1998 року по відбуттю покарання;
- 21 липня 2000 року Красилівським районним судом за ч.1 ст.196-1 КК України на 2 роки виправних робіт з утриманням 20% заробітку в дохід держави (судимість погашена в силу ст.89 КК України),
визнано винними у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, і призначено покарання у виді штрафу в сумі 1500 гривень з позбавленням права займатись діяльністю пов'язаною з виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на 1 рік.
До вступу вироку в законну силу запобіжний захід щодо ОСОБА_5 залишено попередній – підписку про невиїзд.
Прийнято відмову цивільного позивача ОСОБА_2 від позову, і в цій частині провадження в справі закрито.
Речові докази: - дерев'яну палку постановлено знищити, кофту та куртку повернути ОСОБА_3, а акти №КБ-2в за грудень 2007 року та №КБ-2в за червень 2008 року залишити в матеріалах справи.
За вироком суду ОСОБА_5, будучи службовою особою, директором ПП „Ітолбудсервіс", діючи на підставі договору підряду №1 від 05.11.2007 року на виконання робіт по капітальному ремонту дитячого садка в с.Кузьмин Красилівського району, укладеного Кузьминською сільською радою з ПП „Ітолбудсервіс", 20 грудня 2007 року, за попередньою змовою з представником замовника - ОСОБА_6, який завідомо для ОСОБА_5, являвся сільським головою - службовою особою органу місцевого самоврядування, з метою незаконного отримання на власний розрахунковий рахунок коштів по оплаті вказаного вище договору, достовірно знаючи, що на той час роботи по виконанню цього договору підряду він не виконував, особисто склав Акт №1 приймання виконаних підрядних робіт форми №КБ-2в за грудень 2007 року, в який вніс завідомо для нього неправдиві відомості про виконання всіх передбачених договором робіт на загальну суму 48399 грн., після чого для створення видимості дійсного документу особисто підписав його від імені підрядника, та скріпив власний підпис відтиском печатки ПП „Ітолбудсервіс”.
Створивши таким чином фіктивний офіційний документ, ОСОБА_5 подав його на підпис ОСОБА_1
ОСОБА_1, будучи службовою особою органу місцевого самоврядування, яка відповідно до ст.42 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні", представляє раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами та організаціями незалежно від форм власності та є розпорядником бюджетних коштів, обіймаючи посаду сільського голови Кузьминської сільської ради, виконуючи умови договору підряду №1 від 05.11.2007 року на виконанні робіт по капітальному ремонту дитячого садка в с.Кузьмин Красилівського району, укладеного Кузьминською сільською радою з ПП „Ітолбудсервіс" в особі його директора ОСОБА_5, 20.12.2007 року діючи за попередньою змовою з ОСОБА_5 та в його інтересах, з метою незаконного перерахунку бюджетних грошових коштів Кузьминської сільської ради для ОСОБА_5, достовірно знаючи, що на той час роботи по виконанню цього договору підряду той не виконував, особисто підписав складений ОСОБА_5 фіктивний Акт №1 приймання виконаних підрядних робіт форми №КБ-2в за грудень 2007 року, який містив завідомо для нього неправдиві відомості про виконання всіх передбачуваних договором робіт на загальну суму 48399 грн., після чого для створення видимості дійсного документу скріпив власний підпис відтиском гербової печатки Кузьминської сільської ради і для подальшого спрямування акту в Головне управління державного казначейства в Красилівському районі, видав спільно створений ними фіктивний офіційний документ для бухгалтера Кузьминської сільської ради ОСОБА_7.
На підставі зазначеного фіктивного Акту №1 приймання виконаних підрядних робіт форми №КБ-2в за грудень 2007 року Головним управлінням державного казначейства в Красилівському районі з розрахунку Кузьминської сільської ради на рахунок ПП „Ітолбудсервіс" були перераховані кошти в сумі 44394 грн., за рахунок яких ОСОБА_5 приступив до виконання капітального ремонту дитячого садка.
Крім того, ОСОБА_5, будучи службовою особою, директором ПП „Ітолбудсервіс", діючи на підставі договору підряду №2 від 10.05.2008 року на виконання робіт по капітальному ремонту дитячого садка в с.Кузьмин Красилівського району, укладеного Кузьминською сільською радою з ПП „Ітолбудсервіс", в червні 2008 року, за попередньою змовою з представником замовника - ОСОБА_6, який завідомо для ОСОБА_5, являвся сільським головою - службовою особою органу місцевого самоврядування, з метою незаконного отримання на власний розрахунковий рахунок коштів по оплаті вказаного вище договору, достовірно знаючи, що в червні 2008 року він робіт не виконував, особисто склав Акт №1 приймання виконаних підрядних робіт форми №КБ-2в за червень 2008 року, в який вніс завідомо для нього неправдиві відомості про виконання всіх передбачених договором робіт в червні 2008 року на загальну суму 49900 грн., після чого для створення видимості дійсного документу особисто підписав його від імені підрядника та скріпив власний підпис відтиском печатки ПП „Ітолбудсервіс".
Створивши таким чином фіктивний офіційний документ, ОСОБА_5 подав його на підпис ОСОБА_1, який будучи службовою особою органу місцевого самоврядування, обіймаючи посаду сільського голови Кузьминської сільської ради, виконуючи умови договору підряду №2 від 10.05.2008 року на виконання робіт по капітальному ремонту дитячого садка с. Кузьмин Красилівського району, укладеного Кузьминською сільською радою з ПП „Ітолбудсервіс" в особі його директора ОСОБА_5 в червні 2008 року, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_5 та в його інтересах, з метою незаконного перерахунку бюджетних грошових коштів Кузьминської сільської ради для ОСОБА_5 достовірно знаючи, що в червні 2008 року роботи по виконанню цього договору підряду той не виконував, особисто підписав складений ОСОБА_5 фіктивний Акт №1 приймання виконаних підрядних робіт форми №КБ-2в за червень 2008 року, який містив за відомо для нього неправдиві відомості про №КБ-2в за червень 2008 року, який містив завідомо для нього неправдиві відомості про виконання всіх передбачених договором робіт на загальну суму 49900 грн., після чого для створення видимості дійсного документу скріпив власний підпис відтиском гербової печатки Кузьминської сільської ради і для подальшого спрямування акту в Головне управління державного казначейства в Красилівському районі, видав спільно створений ними фіктивний офіційний документ для ОСОБА_5.
Отримавши таким чином фіктивний Акт №1 приймання виконаних підрядних робіт форми №КБ-2в за червень 2008 року, ОСОБА_5 подав його для Головного управління державного казначейства в Красилівському районі, однак грошових коштів по даному Акту не отримав з причин, що не залежали від його волі.
Відповідно до акту ревізії Кузьминської сільської ради, підрядні роботи, які вказані в п.п.11-17, 21, 22, 25, 27, 28, 32 та 33 Акту №1 приймання виконаних підрядних робіт форми №КБ-2в за грудень 2007 року та п.п.1, 11,12 Акту №1 приймання виконаних підрядних робіт форми №КБ-2в за червень 2008 року, не були виконані взагалі.
31 жовтня 2008 року біля 19 год. 30 хв., перебуваючи поблизу будинку культури с. Кузьмин Красилівського району ОСОБА_1 підкликав до себе неповнолітнього ОСОБА_3, який перебував разом із неповнолітнім ОСОБА_4 ОСОБА_3 у відповідь грубо відповів на слова ОСОБА_1, чим образив його, в результаті чого між ними виник конфлікт, в ході якого ОСОБА_1 схопив ОСОБА_3 за шию та почав стискувати, завдавши цим потерпілому фізичного болю. ОСОБА_3 звільнившись від ОСОБА_1. втік з місця події.
ОСОБА_1 продовжуючи свої незаконні дії почав переслідувати ОСОБА_3 і направився до будинку останнього, на вулицю Чкалова села Кузьмин Красилівського району.
Перебуваючи поруч із будинком ОСОБА_3 ОСОБА_1 приготував палицю і очікував ОСОБА_3 у кущах. Помилково сприйнявши у темряві ОСОБА_4 за ОСОБА_3, який направлявся до будинку ОСОБА_3 і проходив поруч із ОСОБА_1., ОСОБА_1 продовжуючи свої незаконні дії умисно наніс ОСОБА_4 удари палкою в область грудної клітини, спричинивши легкі тілесні ушкодження.
Продовжуючи свої незаконні дії ОСОБА_1 направився до будинку ОСОБА_3 де зустрів матір ОСОБА_3- ОСОБА_2 між якими виник конфлікт з приводу дій ОСОБА_3, який образив ОСОБА_1. В ході цього конфлікту ОСОБА_1 умисно наніс ОСОБА_2 удари кулаками та ногами в область тулуба, чим спричинив легке тілесне ушкодження.
Прокурор, який брав участь у розгляді справи, не оспорюючи правильності кваліфікації дій обох засуджених за ч.1 ст.366 КК України та призначеного засудженому ОСОБА_5 за ч.1 ст.366 КК України покарання, вважає, що судом безпідставно перекваліфіковано дії ОСОБА_1 із ч.2 ст.365 КК України на ч.1 ст.125 та ч.1 ст.126 КК України, тому просить в цій частині вирок скасувати, постановити свій, яким ОСОБА_1 визнати винним за ч.2 ст.365 КК України та призначити покарання у виді 4 років позбавлення волі із позбавленням права обіймати виборні та керівні посади юридичних осіб строком на 2 роки, за ч.1 ст.366 КК України призначити покарання у виді 2 років обмеження волі із позбавленням права обіймати виборні та керівні посади юридичних осіб строком на 2 роки, та на підставі ст.70 КК України остаточне покарання йому призначити у виді 4 років позбавлення волі із позбавленням на 2 роки права обіймати виборні та керівні посади юридичних осіб, із звільненням від відбування основного покарання, з встановленням іспитового строку 2 роки та покладенням на нього обов’язків, визначених п.п. 2, 3, 4 ч.1 ст.76 КК України. Зазначає, що при постановлені вироку судом не було взято до уваги ту обставину, що ОСОБА_1, як під час досудового так і судового слідства постійно міняв свої показання, а потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 послідовно стверджували про те, що спричиненню тілесних ушкоджень ОСОБА_3 передувала розмова між ним та ОСОБА_1, як сільським головою, з приводу відвідування ним, ОСОБА_3, школи, не дана належна оцінка показанням директора Кузьминської ЗОШ ОСОБА_9 та вчителя цієї школи ОСОБА_10 щодо співпраці школи з сільським головою для вирішення проблем із відвідуванням учнями уроків, що вказувало на те, що ОСОБА_1 спричиняючи тілесні ушкодження трьом потерпілим, з яких двоє неповнолітні, діяв саме як службова особа органу місцевого самоврядування, яка згідно з ч.1 ст.12 Закону України «Про місцеве самоврядування» є головною посадовою особою територіальної громади села, та яка на підставі ч.3 ст.12 цього закону одночасно очолює виконавчий комітет Кузьминської сільської ради, до відання якого належить забезпечення здобуття неповнолітніми повної загальної середньої освіти, створення необхідних умов для виховання дітей, молоді, розвитку їх здібностей, трудового навчання, професійної орієнтації, продуктивної праці учнів, а також обов’язки по організації роботи щодо запобігання бездоглядності неповнолітніх. Вказує також на те, що даючи оцінку діям ОСОБА_11 при нанесенні ударів потерпілій ОСОБА_2, суд не взяв до уваги тієї обставини, що фактично він побив її безпричинно, лише через те, що вона є матір’ю ОСОБА_3, безпідставно виключив з обвинувачення ОСОБА_1 таку обтяжуючу покарання обставину, як вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння, про що послідовно стверджували, як потерпілі так і свідок ОСОБА_12
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, міркування прокурора, який підтримав апеляцію з посиланням на зазначені у ній доводи, пояснення засудженого ОСОБА_1, потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_12, які вважають вирок законним, обґрунтованим та справедливим, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст.365 КК України перевищенням влади або службових повноважень визнається умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, якщо воно супроводжувалось насильством, застосуванням зброї або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування.
Виходячи з цього, відповідальність за цією нормою Закону може мати місце лише тоді, коли дії службової особи були зумовлені її службовим становищем і пов’язані з її владними чи службовими повноваженнями.
Оскільки матеріали справи не містили переконливих доказів того, що ОСОБА_1 увечері 31 жовтня 2008 року на вулиці с. Кузьмин Красилівського району, не у робочий час, застосовуючи насильство до потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, діяв саме як сільський голова, то суд першої інстанції підставно кваліфікував його дії за ч.1 ст.125 та ч.1 ст.126 КК України, тобто за статтями кримінального кодексу, що передбачають відповідальність за злочини проти особи, що узгоджується і з роз’ясненнями з цього приводу, викладеними у ч.2 п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 26.12.2003 року «Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень».
Так, згідно постанови про притягнення в якості обвинуваченого (т.2 а.с.136-138), обвинувального висновку (т.2 а.с.181-200), кваліфікуючи дії ОСОБА_1 за ч.2 ст. 365 КК України, з посиланням на ст. 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в України», органи досудового слідства виходили з того, що саме цією нормою Закону на ОСОБА_1, як сільського голову, покладені обов’язки по «… забезпеченню здобуття неповнолітніми повної загальної середньої освіти; створенню необхідних умов для виховання дітей, молоді, розвитку їх здібностей, трудового навчання, професійної орієнтації, продуктивної праці учнів, а також обов’язки по організації роботи щодо запобігання бездоглядності неповнолітніх», що цим Законом ( без зазначення конкретної його статті, частини, пункту), на нього, як сільського голову, покладено обов’язки по «…нагляду за дотриманням громадського порядку…», перевищуючи які, він у першому випадку, при з’ясуванні у неповнолітнього ОСОБА_3 причин невідвідування ним школи, застосував до нього фізичне насильство, схопив його руками за шию, ударив головою до стіни кафе, і в такий спосіб завдав йому фізичного болю та спричинив легке тілесне ушкодження у вигляді крововиливу на волосяній частині голови в проекції лівого потиличного бугра та розірвав верхній одяг, а у другому, - дерев’яною палицею наніс ОСОБА_4 удар в область голови та в область грудної клітини, внаслідок чого заподіяв йому фізичного болю та спричинив легке тілесне ушкодження у вигляді крововиливу по передній поверхні грудної клітини, після чого, зустрівши матір ОСОБА_3 - ОСОБА_2, при з’ясуванні причин невідвідування її сином школи, ногами та руками побив і її, завдавши фізичного болю та спричинив легкі тілесні ушкодження у вигляді крововиливу в задній поверхні грудної клітини.
Натомість, у ст. 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виписані повноваження у сфері освіти, охорони здоров’я, культури, фізкультури і спорту не сільського голови, а виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Повноваження ж сільського голови передбачені, зокрема, у ст.42 цього Закону, серед яких, до повноважень сільського голови не віднесено таких повноважень, як, до прикладу, нагляд за дотриманням громадського порядку, контролю за відвідуванням конкретними дітьми школи.
Як убачається з показань засудженого ОСОБА_1, увечері 31 жовтня 2008 року він дійсно мав розмову з ОСОБА_3 з приводу того, що той тривалий час не ходить до школи, після якої вони розійшлися, проте конфлікт у нього з підлітками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виник саме тому, що вони у невстановленому місці справляли природні потреби, і на його зауваження з цього приводу, ОСОБА_3 відповів брутальною лайкою, чим образив його, як громадянина.
Ці твердження ОСОБА_1 про причини конфлікту між ним та потерпілими, як під час досудового так і судового слідства (т.1 а.с.16-22, 23-27, т.2 а.с.92, 128, 132-133, 140-141, 274-275), зібраними органами досудового слідства доказами не спростовані.
Більше того, як видно з показань потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4, конфлікт між ними та ОСОБА_1 дійсно виник не після першої з ним розмови про невідвідування ОСОБА_3 школи, а тоді, коли вони його побачили вдруге, що під час цього конфлікту він ОСОБА_3 головою до стіни не бив, що головою до стіни він вдарився випадково, коли виривався від ОСОБА_1
З показань потерпілої ОСОБА_3, в тому числі і в апеляційному суді, вбачається, що ОСОБА_1 в той вечір несподівано накинувся на неї та побив без пояснення причин таких дій.
Не спростовують висновків суду першої інстанції про відсутність в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч.2 ст.365 КК України і показання свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про те, що вони, відповідно, як директор школи та вчитель-психолог, зверталися до сільського голови ОСОБА_1 по допомогу у відвідуванні учнями школи, разом із ним ходили до батьків учнів та проводили певну виховну роботу з цього приводу, однак про причини конфлікту, що стався ввечері 31 жовтня 2008 року між сільським головою ОСОБА_1, учнями школи ОСОБА_4, ОСОБА_3 та його матір’ю ОСОБА_13, то їм нічого невідомо.
Оскільки матеріали справи не містили переконливих доказів, в тому числі і висновку експертизи, про те, що злочини ОСОБА_1 вчинив в стані алкогольного сп’яніння, а сам він цю обставину послідовно заперечував, то суд обгрунтовано виключив її з обвинувачення.
Давши належну оцінку зібраним у справі доказам, в тому числі і висновкам судово-медичних експертиз про виявлені у потерпілих тілесні ушкодження, суд першої інстанції обґрунтовано перекваліфікував дії ОСОБА_1 з ч.2 ст.365 КК України відносно ОСОБА_3 на ч.1 ст.126 КК України, як вчинення насильницьких дій, які завдали йому фізичного болю (стискання шиї) і не спричинили тілесних ушкоджень , - щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на ч.1 ст.125 КК України, як умисне заподіяння їм легкого тілесного ушкодження (ОСОБА_2 у вигляді крововиливу по задній поверхні грудної клітини справа, в проекції 5-го ребра по середньо лопатковій лінії, ОСОБА_4 у вигляді крововиливу на передній поверхні грудної клітки, зліва по середньо-ключичній лінії, в проекції 4-го міжребер’я).
Разом з тим, в порядку ст.365 КПК України вирок суду відносно ОСОБА_1 підлягає скасуванню із закриттям провадження в справі, а відносно ОСОБА_5 зміні, за наступних підстав.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про амністію» від 12 грудня 2008 року, який застосовано до ОСОБА_1 судом першої інстанції, підлягають звільненню від кримінальної відповідальності в порядку та на умовах, визначених цим Законом, особи, які підпадають під дію статті 1 цього Закону, кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи суду, але не розглянуті судами або розглянуті, але вироки не набрали законної сили, про злочини, вчинені до набрання чинності цим Законом.
Згідно зі ст.376 КПК України, апеляційний суд, установивши обставини, передбачені статтями 6, 7, 7-1, 7-2, 8, 9, 10, 11-1 Кодексу, скасовує вирок чи постанову і закриває справу.
За таких обставин, вирок суду відносно ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а провадження в справі в цій частині закриттю із звільненням його від кримінальної відповідальності.
В силу ст.58 Конституції України, ч.2 ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії у часі.
Санкцією ч.1 ст.366 КК України, яка діяла на час інкримінованих засудженому ОСОБА_5 дій, і діє й досі, максимальний розмір штрафу передбачено у розмірі 850 грн.
Проте, нехтуючи цими вимогами, суд першої інстанції засудженому ОСОБА_5 основне покарання за ч.1 ст.366 КК України у виді штрафу призначив в розмірі 1500 грн., урахувавши посилюючі кримінальну відповідальність зміни в санкцію цієї норми, внесені Законом від 11 червня 2009 року №1508, який до того ж вводився в дію, спочатку з 01 січня 2010 року, потім з 01 квітня 2010 року, а тепер з 01 січня 2011 року.
Крім того, врахувавши обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_5, рецидив злочину, суд не звернув уваги на те, що вона, в якості такої, органами досудового слідства йому не інкримінувалась (т.2 а.с.151-152, 195).
Урахувавши викладене колегія суддів вважає за необхідне вирок суду в цій частині змінити, зменшити основне покарання ОСОБА_5 з 1500 грн. до 800 грн. штрафу, та з мотивувальної частини вироку виключити посилання на таку обтяжуючу покарання обставину, як рецидив злочину.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи, залишити без задоволення.
В порядку ст. 365 КПК України вирок Красилівського районного суду від 22 грудня 2009 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а кримінальну справу щодо нього закрити на підставі п. «в» ст.1, ст.6 Закону України «Про амністію» від 12 грудня 2008 року, із звільненням від кримінальної відповідальності.
Цей же вирок щодо ОСОБА_5, в порядку ст.365 КПК України, змінити, зменшивши розмір основного покарання з 1500 грн. штрафу до 800 грн. штрафу, та з мотивувальної частини вироку виключити посилання на обтяжуючу покарання обставину-рецидив злочину.
В решті вирок залишити без зміни.
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом:
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області П.Я.Латюк