Провадження № 2/522/760/20

Справа № 522/20122/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2020 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді - Бондар В.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Грищук В.О.

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Граніт», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Берег-Будгруп» про визнання правочину недійсним за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Обслуговуючого кооперативу «Граніт», Товариства з обмеженою відповідальністю «Берег-Будгруп» про визнання недійсним договору, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Обслуговуючого кооперативу «Граніт», ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Берег-Будгруп», в якому, після зміни предмету позову, просила визнати недійсним договір №612 про пайову участь у будівництві житла від 09.01.2006 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Берег-Будгруп» та ОСОБА_2 щодо будівництва квартири АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) майнові права на квартиру АДРЕСА_3 , у відповідності до Договору №537 про пайову участь в будівництві житла від 06.01.2006 року та Додаткової угоди №1 від 04.02.2014 року до Договору №537 про пайову участь у будівництві житла від 06.01.2006 року; визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) право власності на квартиру АДРЕСА_3 .

Позивач обгрунтовує свої вимоги тим, що 06.01.2006 року між ТОВ «Берег-Будгруп», в особі генерального директора ОСОБА_4 , з однієї сторони, та громадянином ОСОБА_5 , з іншої сторони (Пайовик), було укладено договір за № 537 про пайову участь в будівництві житла.

04.02.2014 року між ТОВ «Берег-Будгруп», ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 537 про пайову участь у будівництві житла від 06.01.2006 року, згідно до п. 1. якої сторони дійшли згоди про те, що ОСОБА_5 передає в повному обсязі належні йому за Договором № 537 про пайову участь у будівництві житла від 06.01.2006 року права та обов`язки інвестора в повному обсязі громадянці України ОСОБА_1 .

03.03.2016 року будинок було введено в експлуатацію, що підтверджується декларацією про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності.

25.04.2016 року ТОВ «Берег-Будгруп» та ОСОБА_1 на виконання вимог п. 6.2., п. 6.3. Договору підписали акт приймання-передачі квартири АДРЕСА_4 .

06.12.2017 року житловому комплексу (II черга) було присвоєно адресу: АДРЕСА_5 .

14.12.2017 року було створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Акапулько-2».

01.05.2018 року між позивачем та ОСББ «Акапулько-2» укладено договір № 26 про надання Послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Пізніше, виконавши свої зобов`язання за Договором № 537 в повному обсязі позивач вирішила зареєструвати своє право власності на належне їй нерухоме майно, проте дізналася про наявність щодо останнього судового спору та арешту по цивільній справі №522/5156/17, яка перебуває в провадженні Приморського районного суду м. Одеси за позовом ОСОБА_2 до ОК «Граніт», за участю третіх осіб на стороні відповідача: ТОВ «Берег-Будгруп», ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , про визнання права власності, де предметом спору серед іншого є й майнові права на приміщення в новозбудованному будинку АДРЕСА_6 , а саме квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 73,42 кв.м., що розташована на 9-му поверсі секції Е, з чого слідує, що ОСОБА_2 , заперечує та не визнає право позивача на набуту нерухомість.

Ухвалою суду від 29.11.2019 року повернуто позивачеві заяву про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою суду від 29.11.2019 року позов залишено без руху та надано позивачеві строк на усунення недоліків.

Після усунення недоліків, ухвалою суду від 24.12.2019 року відкрито загальне позовне провадження у справі з призначенням підготовчого засідання на 11.02.2020 року.

Ухвалою суду від 24.12.2019 року позивачеві повернуто заяву про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою суду від 29.01.2020 року позивачеві повернуто заяву про вжиття заходів забезпечення позову.

У підготовчому засідання 11.02.2020 року залучено до участі у справі у якості співвідповідача ОСОБА_3 , підготовче засідання відкладено на 04.03.2020 року.

28.02.2020 року позивачем подана заява про зміну предмету позову.

Ухвалою суду від 02.03.2020 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково. Вжито заходи забезпечення позову по цивільній справі № 522/20122/19, шляхом заборони нотаріусам, органами уповноваженим на держану реєстрацію прав на нерухоме майно та іншим особам здійснювати первинну реєстрацію права власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 за договором про пайову участь в будівництві житла №612 від 09.01.2006 року, договором від 28.11.2019 року про поступку права вимоги за договором №612 на ОСОБА_2 , ОСОБА_3 чи будь-яких третіх осіб, яким можуть бути передані майнові права.

04.03.2020 року в підготовчому засіданні залишено без розгляду заяву про зміну предмету позову від 28.02.2020 року у зв`язку з подачею нової заяви про зміну предмету позову, підготовче засідання відкладене на 01.04.2020 року.

01.04.2020 року до суду подано заяву про зміну предмету позову, яка прийнята до провадження в підготовчому засіданні. Підготовче засідання відкладено на 30.04.2020 року.

30.04.2020 року за клопотанням представника ОСОБА_3 підготовче засідання відкладене на 16.06.2020 року.

12.06.2020 року від ОК «Граніт» надійшла заява про визнання позову.

16.06.2020 року у зв`язку з намірами ОСОБА_3 подати зустрічний позов, підготовче засідання відкладене на 14.07.2020 року.

18.06.2020 року до суду подано зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Обслуговуючого кооперативу «Граніт», Товариства з обмеженою відповідальністю «Берег-Будгруп», в якому зустрічний позивач просить визнати недійсним Договір № 537 від 06.01.2006 про пайову участь в будівництві житла, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Берег-Будгруп» та ОСОБА_5 , посилаючись на те, що 09.01.2006 ТОВ «Берег-Будгруп» та ОСОБА_2 уклали Договір № 612 Про пайову участь у будівництві житла. За умовами вказаного договору ОСОБА_2 набув майнові права на квартиру АДРЕСА_8 . 28.11.2019 ОСОБА_2 (первісний кредитор) та ОСОБА_3 (новий кредитор) уклали Договір відступлення права вимоги за Договором № 612 Про пайову участь будівництва житла від 09.01.2006. При цьому, Договір №537 від 06.01.2006 про пайову участь в будівництві житла був укладений пізніше вказаної у ньому дати, а тому порушує права та законні інтереси ОСОБА_3 , та має бути визнаний судом недійсним.

14.07.2020 року судом закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 19.08.2020 року.

03.08.2020 року до суду надійшов відзив на зустрічну заяву, в якому представник позивача просить у задоволенні зустрічного позову відмовити, посилаючись на відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження зустрічних позовних вимог.

Ухвалою суду від 19.08.2020 року заяву представника ОСОБА_3 - ОСОБА_9 про призначення технічної експертизи залишено без задоволення.

У судовому засіданні 19.08.2020 року позивач та її представник позовні вимоги підтримали, просили задовольнити та відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог та просив задовольнити зустрічні позовні вимоги у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача та представника відповідача ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 06.01.2006 року між ТОВ «Берег-Будгруп», в особі генерального директора ОСОБА_4 , з однієї сторони, та громадянином ОСОБА_5 , з іншої сторони (Пайовик), було укладено договір за № 537 про пайову участь в будівництві житла (Договір).

Згідно п. 2.1. Договору Пайовик зобов`язався прийняти пайову участь у будівництві житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_9 .

Водночас, ТОВ «Берег-Будгруп» зобов`язалося виконати будівництво житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_6 , секції Е, та, після здачі цього житлового будинку в експлуатацію, передати ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_4 , згідно акту приймання-передачі, вартість якої визначається Договором (п. 2.2. Договору).

За п. 4.1. Договору загальна вартість 73,42 кв.м. загальної площі придбанної квартири склала 407848, 10 (чотириста сім тисяч вісімсот сорок вісім грн. 10 коп.) (за курсом НБУ за 1 долар США - 5.05 грн. на момент укладнення Договору від 06.01.2006 року), що еквівалентно 80762,00 дол. США (вісімдесят тисяч сімсот шістдесят два дол. 00 цент.).

Усі грошові кошти, зазначені в п. 4.1., було перераховано в день укладення Договору, тобто до здачі будинку в експлуатацію (згідно п. 4.3.1. Договору),що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 06/01/06-537.

Виконавши свої зобов`язання щодо сплати повної суми грошових коштів Товариству, ОСОБА_5 скористався правом на передачу своїх прав та обов`язків третім особам, яке передбачене п. 5.3.3. Договору.

Так, 04.02.2014 року між ТОВ «Берег-Будгруп», ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 537 про пайову участь у будівництві житла від 06.01.2006 року, згідно до п. 1. якої сторони дійшли згоди про те, що ОСОБА_5 передає в повному обсязі належні йому за Договором № 537 про пайову участь у будівництві житла від 06.01.2006 року права та обов`язки інвестора в повному обсязі громадянці України ОСОБА_1 .

У відповідності до п. 1. Додаткової угоди сторони дійшли згоди про те, що ОСОБА_5 передає в повному обсязі належні йому за Договором № 537 про пайову участь у будівництві житла від 06.01.2006 року права та обов`язки інвестора в повному обсязі громадянці України ОСОБА_1 .

Відтак, було замінено преамбулу Договору (п. 2 Додаткової угоди) та зазначено, що всі грошові кошти, в розмірі 407848,10 (чотириста сім тисяч вісімсот сорок вісім грн. 10 коп.), внесені ОСОБА_5 Товариству в рахунок інвестування двокімнатної квартири АДРЕСА_10 , варто вважати як такі, що внесені ОСОБА_1 (п. 4 Додаткової угоди).

Водночас, ТОВ «Берег-Будгруп» надало довідку за реєстр, вих. № 29-01-14/2 від 29.01.2014 року, якою повідомило, що майнові права на квартиру АДРЕСА_11 , належать гр. ОСОБА_5 відповідно до Договору № 537 про пайову участь у будівництві житла від 06.01.2006 року. Окремо підтвердивши, що Договір № 537 про пайову участь у будівництві житла від 06.01.2006 року оплачений в повному обсязі.

03.03.2016 року будинок було введено в експлуатацію, що підтверджується декларацією про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності.

25.04.2016 року ТОВ «Берег-Будгруп» та ОСОБА_1 на виконання вимог п. 6.2., п. 6.3. Договору підписали акт приймання-передачі квартири АДРЕСА_4 .

06.12.2017 року житловому комплексу (II черга) було присвоєно адресу: АДРЕСА_5 .

14.12.2017 року було створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Акапулько-2».

01.05.2018 року між позивачем та ОСББ «Акапулько-2» укладено договір № 26 про надання Послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

За змістом ст. 215, ст. 216 ЦК України, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

З положень ст. 11 ЦК України слідує, що цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

При цьому власником об`єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором, (ст. 876 ЦК України).

Положеннями п. 5.1.2. Договору № 537 про пайову участь у будівництві житла від 06.01.2006 року ТОВ «Берег-Будгруп» гарантує пайовику, що квартира, яка будується, на момент підписання договору та до реєстрації права власності пайовика на неї: а) являє собою частку участі пайовика в будівництві житлового будинку по АДРЕСА_9 ; не продана; не здана в оренду; не є заставою.

З чого слідує, що на момент укладення Договору № 537 та до безпосередньої реєстрації права власності на квартиру, забудовник гарантував відсутність прав на майно у третіх осіб та підтверджував це у 2014 році - довідкою за реєстр, вих. № 29-01-14/2 від 29.01.2014 року, Додатковою угодою № 1 до Договору № 537 про пайову участь у будівництві житла від 06.01.2006 року; у 2016 році - наданням акту приймання передачі квартири АДРЕСА_4 .

ОСОБА_3 , як на підставу своїх зустрічних позовних вимог, посилається на те, що договір № 612 про пайову участь у будівництві житла від 09.01.2006 року, було укладено між ОСОБА_2 та ТОВ «Берег-Будгруп».

Однак, суду доведено, що майнові права на квартиру у ОСОБА_5 виникли раніше (06.01.2006 року) ніж у ОСОБА_2 (09.01.2006 року).

Чинним законодавством України єдиним виключним випадком за якого дозволяється інвестування та фінансування однієї квартири в об`єкті будівництва кількома інвесторами є укладення між ними договору в письмовій формі, в якому визначаються частка кожного інвестора та порядок внесення ним відповідної інвестиції (ч. 3 ст. 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність»).

Однак, існування відповідних договірних відносин між ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суду не доведено.

Також, положеннями ч. 2 ст. 16 ЦК України закріплено право особи звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу шляхом визнання правочину недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою ст. 203 ЦК України (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Дана позиція знаходить своє підтверджена в практиці Верховного Суду, який в своїй постанові по справі № 522/7233/16-ц вказує на законність права першого інвестора у будівництво спірної квартири (який діє на підставі чинних договорів, оплаченої вартості повного пакету облігацій, отриманого сертифікату цінних паперів) на оформлення права власності на зарезервовану забудовником квартиру після введення будинку в експлуатацію.

Разом з цим, суд підкреслює наявність правових підстав для визнання недійсним договору інвестування укладеного пізніше з іншим інвестором щодо того самого майна. Зазначаючи, що забудовник не ініціюючи розірвання договорів, укладених раніше, не мав права укладати договір інвестування щодо зарезервованого та оплаченого позивачем об`єкту будівництва, а оспорені договори були укладені сторонами пізніше і практичні дії щодо реалізації інвестицій не вчинялись і не могли бути вчинені, що мали усвідомлювати всі сторони спірних договорів.

Відтак, на переконання суду, договір № 612 про пайову участь у будівництві житла від 09.01.2006 року не відповідає загальним вимогам щодо чинності правочину встановленим положеннями ст. 203 ЦК України, оскільки даний договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Адже, права щодо його предмету належать не його сторонам, а третій особі, в даному випадку ОСОБА_1 .

За змістом ст. 215, ст. 216 ЦК України, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

На підставі ст. 190 ЦК України майном вважається не лише окрема річ чи сукупність речей, а також майнові права. Майнові права є неспоживною річчю і визнаються речовими правами.

Відповідно до частини першої ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша ст. 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій ст. 10 ЦПК України

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року (далі- Конвенція), закріплено право на справедливий суд.

З огляду на приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України, ст. 10 ЦПК України, Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Концепція «майна» у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном» (пункт 98 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо прийнятності у справі «Броньовські проти Польщі» (Broniowski V. Poland), заява № 31443/96, ECHR 2002-Х; пункт 22 рішення

ЄСПЛ від 10 березня 2011 року у справі «Сук проти України», заява № 10972/05).

У контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об`єктами права власності можуть бути у тому числі «правомірні очікування» та «майнові права» (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1991 року у справі «Пайн Велі

Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії» (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland) (заява № 12742/87); ухвала ЄСПЛ від 13 грудня 1984 року щодо прийнятності заяви S. v. the United Kingdom, № 10741/84).

Всі суб`єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. Розміщення інвестицій у будь-яких об`єктах, крім тих, інвестування в які заборонено або обмежено цим Законом, іншими актами законодавства України, визнається невід`ємним правом інвестора і охороняється законом (ч. 1 ст. 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність»).

Положеннями ст. 18 Закону України «Про інвестиційну діяльність» закріплено, що держава гарантує стабільність умов здійснення інвестиційної діяльності, додержання прав і законних інтересів її суб`єктів. Умови договорів, укладених між суб`єктами інвестиційної діяльності, зберігають свою чинність на весь

строк дії цих договорів.

З вищенаведеного слідує, що Договір № 537 відповідає законодавчим вимогах щодо дійсності правочину, а ОСОБА_1 є єдиним належним інвестором та власником спірного майна.

Договір № 612 про пайову участь у будівництві житла від 09.01.2006 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Берег-Будгруп» порушує права та законні інтереси ОСОБА_1 , як першочергового інвестора та власника майнових прав на квартиру АДРЕСА_4 , що знаходиться за вказаною адресою.

При цьому, відповідно до ст. 177 ЦК України об`єктами цивільних прав с речі, у тому числі гроші та цінні інше майно, майнові права результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Відповідно до ч. 1 ст. 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються річ, сукупність а також майнові права та обов`язки.

Згідно ч. 5 ст. 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність», Інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктами та результатами інвестицій.

Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та право вимоги.

Майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Разом з тим статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Стаття 331 ЦК України визначає загальне правило, відповідно до якого право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію.

За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.

Указаними нормами права визначено порядок оформлення права власності (здійснення державної реєстрації права власності) на об`єкт інвестування після прийняття такого об`єкта до експлуатації.

Оскільки відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 цього Кодексу.

Виникнення права власності на новостворений об`єкт нерухомості на підставі судового рішення зазначеними нормами та нормою статті 331 ЦК України не передбачено.

Порядок оформлення права власності (здійснення державної реєстрації права власності) на об`єкт інвестування після прийняття такого об`єкта до експлуатації визначено нормами чинного законодавства.

Тобто, ураховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду України від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14, від 24 червня 2015 року у справі № 6-318цс15, від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1502цс15, від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1732цс15, від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1858цс15, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1920цс15, від 10лютого 2016 року у справі № 6-2250цс15, від 25 травня 2016 року у справі № 6-503цс16, від 30 березня 2016 року у справі № 6-3129цс15, від 30 березня 2016 року у справі № 6-265цс16, від 23 березня 2016 року у справі № 6-289цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-290цс16, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2994 цс15.

Отже, установивши, що предметом договору № 537 від 06 січня 2006 року є майнові права на нерухоме майно, суд доходить висновку про неможливість визнання за позивачем права власності на нерухоме майно, оскільки за змістом укладеного договору, позивач отримав лише право на набуття права власності, а не саме право власності на нерухоме майно.

Позивач виконав свої грошові зобов`язання за договором інвестування, повністю сплативши вартість, установлену договором, тобто вчинив дії, спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на об`єкт будівництва.

Позов про визнання права подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою, або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй права. При цьому спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду.

За таких обставин, суд доходить висновку щодо часткової обгрунтованості позову ОСОБА_1 та задовольняє його лише в частині визнання недійсним договору №612 про пайову участь у будівництві житла від 09.01.2006 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Берег-Будгруп» та ОСОБА_2 щодо будівництва квартири АДРЕСА_1 , та визнання за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) майнові права на квартиру АДРЕСА_3 , у відповідності до Договору №537 про пайову участь в будівництві житла від 06.01.2006 року та Додаткової угоди №1 від 04.02.2014 року до Договору №537 про пайову участь у будівництві житла від 06.01.2006 року.

В іншій частині позову ОСОБА_1 , як і в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 суд відмовляє.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 12, 30, 43, 76, 81, 84, 89, 95, 223, 235, 241, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Граніт», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Берег-Будгруп» про визнання правочину недійсним - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір №612 про пайову участь у будівництві житла від 09.01.2006 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Берег-Будгруп» та ОСОБА_2 щодо будівництва квартири АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) майнові права на квартиру АДРЕСА_3 , у відповідності до Договору №537 про пайову участь в будівництві житла від 06.01.2006 року та Додаткової угоди №1 від 04.02.2014 року до Договору №537 про пайову участь у будівництві житла від 06.01.2006 року.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Обслуговуючого кооперативу «Граніт», Товариства з обмеженою відповідальністю «Берег-Будгруп» про визнання недійсним договору - залишити без задоволення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

До утворення апеляційних судів в апеляційних округах, апеляційна скарга подається шляхом подання апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Одеси до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 27.08.2020 року.

Суддя: В.Я. Бондар