справа 2-261/10

категорія 26

І інстанція

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

    24 березня 2010 року                                             м. Севастополь                                                                

Суддя Нахімовського районного суду м. Севастополя  Кравченко В.Є., при секретарі Пронкіній К.О., за участю представника позивача  ОСОБА_1, відповідачів: ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника відповідачів - адвоката ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду позовну заяву ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6 про відшкодування  моральної шкоди,

                                                         в с т а н о в и в :

ОСОБА_5 звернувся до Нахімовського районного суду  м. Севастополя з позовом, в якому, з врахуванням уточнень від 24.11.2009 року, просить у солідарному порядку стягнути з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6 на його користь моральну шкоду, у розмірі 9000,00 грн., судові витрати покласти на відповідачів у справі.    Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачі, являючись його сусідами по дачній ділянці № 892, розташованій в межах садівничого товариства «Сапун – гора», по вул. Овражній Нахімовського району в м. Севастополі, починаючи з 2005 року систематично вчиняють скандали, неодноразово погрожували розправою, наносили тілесні ушкодження, знищили насадження на городі. Зазначені протиправні дії відповідачів перешкоджають нормальному образу життя позивача, вільному доступу останнього та членів його родини на дачну ділянку для обробки насаджень, завдають йому фізичного болю та душевні страждання, погіршують стан здоров’я. Профілактичні бесіди з відповідачами з боку міліції не дають ніякого результату. Обґрунтовуючи свої вимоги про відшкодування моральної шкоди, позивач посилається на те, що вина відповідачів підтверджується зібраними міліцією документами, підставою для відшкодування моральної шкоди позивач зазначає ст. 1167 ЦК України та п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».                        

Відповідачі та їх представник – ОСОБА_4 з позовом не погодились, свою позицію у письмових запереченнях мотивували тим, що виходячи зі змісту ст.1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується особою, яка її спричинила, при наявності вини, проте у даній справі відсутні підстави для  застосування цивільно-правової відповідальності у вигляді компенсування моральної шкоди, зазначають про необґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами, вважають що постанови про відмову в порушенні кримінальних справ від 07.09.2005 р. та від 02.05.2007 р. винесені відносно ОСОБА_7 в порядку ст. 6 п. 2 КПК України – за відсутністю в діях складу злочину, передбаченого ст. 296 КК України, як і постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 31.05.2008 р., винесена відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в порядку ст. 6 п. 2 КПК України – за відсутністю в їхніх діях складу злочину, передбаченого ст. 129 КК України, не можуть бути доказами їх вини у вчиненні відносно ОСОБА_5 злочину, передбаченого ст. 125 КК України. Дана категорія справ порушується не інакше як за скаргою потерпілого, проте, ОСОБА_5 зі скаргою щодо притягнення кого-небудь з відповідачів до кримінальної відповідальності за нанесення йому легких тілесних ушкоджень до суду не звертався. Окрім того, при розгляді справи просили врахувати те, що саме позивач постійно провокує сварки, вчиняє скандали, і не тільки відносно них, а й відносно інших сусідів, виражаючись нецензурною лайкою, ображаючи честь і гідність громадян.

Під час розгляду справи представник позивача – ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав вимоги заявленого позову, просив їх задовольнити, підтвердив, що обґрунтуванням доводів позову є  постанови  про відмову в порушенні кримінальних справ, складені за період з 2005 року по 2008 рік, розмір спричиненої моральної шкоди з кожного з відповідачів по 3000,00 грн. обґрунтував тим, що саме ця сума є адекватним відшкодуванням в грошовому вираженні всіх душевних страждань та ушкодження здоров’я позивача.

Відповідач та їх представник під час судового засідання просили відмовити у позові у повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, пояснення відповідачів та представника відповідачів, дослідивши матеріали справи, знаходить позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи  з наступних підстав.

Вимоги про відшкодування моральної шкоди ґрунтуються на деліктній відповідальності, положення статті 23 Цивільного кодексу України при розгляді спорів про відшкодування моральної (немайнової) мають застосовуватися з урахуванням приписів статті 1167 цього Кодексу - для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу цивільного правопорушення, тобто, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають встановлення  сукупності юридичних фактів, що  є підставою цивільної відповідальності, якими є наявність такої шкоди, противоправна поведінка заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і противоправною поведінкою заподіювача та вина останнього в її заподіянні.

Крім того, наявність моральної шкоди є фактом конкретного випадку.  Відповідно, вчинення лише протиправного діяння стосовно особи свідчить про можливість, але не обов'язковість виникнення моральної шкоди. Об'єктивними обставинами, які підтверджують негативний емоційний стан потерпілого, є, зокрема: неможливість продовження активного суспільного життя, втрата певної роботи, вимушена зміна чи обмеження у виборі професії, погіршення або позбавлення реалізації фізичною особою своїх звичок та бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми тощо.

Розмір компенсації моральної шкоди визначається з урахуванням характеру і тривалості страждань, стану здоров'я потерпілого, тяжкості завданої травми, істотності вимушених змін у його життєвих стосунках.          

Відповідно до ч.3 ст. 10 та ч.1,2,4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на правову підставу своїх вимог або заперечень. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд вважає, що ОСОБА_5, який повинен довести наявність порушеного суб'єктивного права, за захистом якого він звернувся, в порушення вищевказаних норм ЦПК України,  не було надано належних доказів, що підтверджують наявність підстав для задоволення позову про відшкодування відповідачами моральної шкоди та адекватність  розміру її грошового вираження.

Зазначені в позові документи, а саме: матеріали по відмові в порушенні кримінальної справи, зібрані за заявами позивача, та прийняті за результатами перевірки рішення: постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 07.09.2005 р. та від 02.05.2007 р., винесені Нахімовським РВ УМВС України в м. Севастополі відносно ОСОБА_6 на підставі п. 2 ст. 6 КПК України за відсутністю в його діях, складу злочину, передбаченого ст.296 КК України, та постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 31.05.2008 р. винесена Нахімовським РВ УМВС України в м. Севастополі відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_2 на підставі п. 2 ст. 6 КПК України за відсутністю в їхніх діях, складу злочину, передбаченого ст.129 КК України, підтверджують відсутність вини відповідачів по відношенню до позивача.

Начальником Нахімовського РВ УМВС України в м. Севастополі було роз’яснено позивачу право оскаржити зазначені постанови в порядку ст.99-1 КПК України, а також рекомендовано в порядку ст. 27 КПК України звернутись до суду по факту спричинення легких тілесних ушкоджень, так як кримінальні справи про злочини, передбачені ст.125 КК України, порушуються не інакше як за скаргою потерпілого в судовому порядку.

Постанови про відмову у порушенні кримінальної справи, складені у різній період часу, починаючи з 2005 року, не встановлюють вини кожного з відповідачів, що, в силу ст.1167 ЦК України, виключають підстави для  їх притягнення до цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування моральної шкоди.

Позивач не звертався до суду зі скаргою приватного звинувачення щодо нанесення йому легких тілесних ушкоджень, тобто, відповідно відсутня доведеність того, що зазначені тілесні ушкодження отримані позивачем внаслідок протиправних взаємопов'язаних, сукупних дій або діями відповідачів з єдиним наміром.  У зв’язку з чим, акт судово-медичного дослідження № 123 від 12.09.2005 р. не може бути розцінений судом як  допустимий доказ по даній цивільній справі, оскільки він підтверджує лише факт наявності у ОСОБА_5 легких тілесних ушкоджень, що могли виникнути при обставинах і в строк, зазначений самим позивачем.

Також позивачем та його представником не зазначено з яких міркувань вони виходили, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується, оскільки не приведено обґрунтування доказами  характеру і тривалості  страждань, стану здоров'я, істотності вимушених змін у його життєвих стосунках та інші обставини, на які ОСОБА_5 посилався у позові та, які повинні бути доведені стороною та встановлені судом.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що позивачем  не були доведені факти, з якими закон пов'язує наявність правовідносин з відшкодування моральної шкоди, у  зв’язку з чим підстави для стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 компенсації на відшкодування моральної шкоди саме у розмірі 9000,00 грн., відсутні.

 У зв’язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати відшкодуванню позивачу не підлягають. Відповідачі про відшкодування витрат, понесених  з розглядом даної справи, згідно  з ч.4 ст.88 ЦПК України, не заявляли.

 На підставі викладеного, керуючись статтями 11,15,16,23,1167 Цивільного кодексу України, рекомендаціями п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. N 4 "Про судову практику в справах   про   відшкодування   моральної  (немайнової)   шкоди" та статтями 3, 4, 10, 11, 57-60, 61, 88, 169, 179, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України

                                                              в и р і ш и в:

   У задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди, у розмірі 9000,00 грн. – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду міста Севастополя шляхом подання до Нахімовського районного суду міста Севастополя апеляційної скарги протягом 20 днів з моменту подачі заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження рішення подається до суду першої інстанції протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя Нахімовського районного

суду м. Севастополя                                                                                                                    В.Є. Кравченко