2-а-299/2010

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2010 року                                                                                                     м.Балаклія

Суддя Балаклійського районного суду Холодна В.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Балаклійської районної державної адміністрації про перерахунок та виплату належних соціальних виплат,

                                                                ВСТАНОВИВ:

          02 березня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Балаклійської районної державної адміністрації, в якому просив зобов’язати УПСЗН Балаклійської РДА провести перерахунок і виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2007-2009 роки з законодавчо встановлених розмірів мінімальної заробітної плати на день фактичного виконання виплати, визнати бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати вищевказаної допомоги такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства; зобов’язати відповідача проводити нарахування та виплату допомоги виключно з законодавчо встановлених розмірів мінімальної заробітної плати.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС першої категорії, інвалідом ІІІ групи. Відповідно до ст.48 Закону України «Про статус  і соціальний захист  громадян, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 4х мінімальних заробітних плат. Разом з тим він отримав вказану допомогу не в повному обсязі.

В позовній заяві ОСОБА_1 просив суд розглянути справу без його участі.

УПСЗН Балаклійської РДА  в своїх письмових запереченнях  просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову з посиланням на те, що дійсно управління проводить нарахування та виплату позивачу щорічної допомоги на оздоровлення як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС I категорії, вважають, що їх дії при виплаті вказаних видів допомоги є цілком законними, оскільки вони проводили нарахування та виплату допомоги в межах бюджетних асигнувань на ці цілі, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Постановою КМУ №836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Постановою КМУ № 562 від 12 липня 2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якими було визначено розміри вказаних виплат та порядок їх проведення. Також у своїх запереченнях відповідач просив застосувати річних строк на звернення до суду.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню , зважаючи на наступне:

         В ході судового розгляду було встановлено, що ОСОБА_1 має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії, що підтверджується копією посвідчення серії А № 018122 від 05 квітня 1995 року, копією вкладки № 642146 до вказаного посвідчення, інвалідом ІІІ групи, що підтверджується довідками МСЕК серії ХАР-05 № 001782, серії ХАР-08 № 021714.

 Особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і є інвалідом ІІІ групи,  відповідно до ч.4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XІІ від 28.02.1991 року виплачується щорічна допомога на оздоровлення  у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.

Матеріали справи свідчать про те, що 16 лютого 2010  року  позивач звертався до Управління праці та соціального захисту населення Балаклійської  районної державної адміністрації Харківської області із заявою про перерахунок і виплату йому щорічної допомоги на оздоровлення за 2007-2009 роки, у задоволенні якої управлінням праці та соціального захисту населення Балаклійської районної державної адміністрації  йому було відмовлено (а.с.9,10).

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також в старості та в інших випадках, передбачених законом.

          Стосовно позовних вимог про нарахування та виплату позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік, то вказана вимога підлягає задоволенню.

Згідно з пунктом 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р. № 489-V на 2007 рік, дія ч. 4 ст. 48 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допоміг у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати була зупинена.

         Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) № 6-рп/2007 від 09.07.07 р., пункт 30 статті 71  Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік»  було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є не конституційними).

Рішення Конституційного суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані не конституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, положення п. 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р. № 489-V втратило чинність 09 липня 2007 року.

З матеріалів справи вбачається, що УПСЗН Балаклійської РДА позивачу було виплачено щорічну допомогу на оздоровлення за 2007 рік в розмірі 90 грн.(28.08.2007р.) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України   від 12.07.2005 р. за №562, а не статті 48 Закону України „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

З моменту прийняття Конституційним Судом України  рішення щодо неконституційності положень ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», ці норми Закону втратили чинність. Отже, на момент виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення була чинною ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка і підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження підзаконними актами змісту та обсягу права, наданого Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є безпідставним.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік відповідно до ч.4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції закону від 09.07.2007 року, у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат (440х4-90=1670 грн.).

    Суд не застосовує строк на звернення до адміністративного суду, оскільки згідно ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров»я.

Що стосується позовних вимог щодо нарахування та виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за  2008 рік, то суд не вбачає підстав для її задоволення.

     Як вбачається з матеріалів справи,  11 лютого 2008 року позивачу була виплачена щорічна грошова допомога на оздоровлення в розмірах, встановлених ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , з урахуванням змін, які вносились Законами України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»

   Такі зміни даного закону на 2008 рік, передбачене положенням п. 20, розділу другого Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008.

   Частинами 2 та 3 ст. 152 Конституції України визначено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

  Положення п. 20 розділу другого Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» втратило чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом, тобто після проведення виплат. Кошти виплачені до рішення Конституційного суду, є такими що виплачені в розмірі встановленому законом на момент виплати.

  Отже, суд вважає, що за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше. Таким чином, органи соціального захисту населення, здійснивши у зазначений період виплату щорічної допомоги на оздоровлення у розмірах, встановлених законом про Державний бюджет на відповідний рік, діяли правомірно, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначено діючим законодавством України. До того ж вказані виплати здійснюються щороку та мають разовий характер, право особи на їх отримання та обов’язок органів соціального захисту населення здійснити такі виплати припиняються з моменту виплати певних сум, розмір яких визначається на час їх здійснення. ОСОБА_1 вказаним правом вже скористався.

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу перерахунку та виплати Управлінням праці та соціального захисту населення Балаклійської районної державної адміністрації Харківської області щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік, суд вважає їх підлягаючими задоволенню, з таких підстав.

Статтею 71 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надане право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Посилання відповідача на постанову КМУ від 12.07.05р. № 562 не можуть бути прийняті до уваги, оскільки на виконання ст. 71 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2009 рік» у 2009 році Кабінетом Міністрів України не було встановлено розміру допомоги, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно з положеннями частини четвертої ст. 9  КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

За таких обставин суд вважає, що відповідають Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», вимоги позивача щодо нарахування і виплати йому щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору. Крім того, це право гарантується ч.2 ст. 46 Конституцією України.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає, що при визначенні розміру належних позивачеві соціальних виплат застосуванню підлягають ч.4 ст. 48 Закону  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не положення постанова КМУ від 12.07.2005 року за №562, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Розмір мінімальної заробітної плати встановлений Законами України про Державний бюджет на відповідний рік. Таким чином позовні вимоги в частині перерахунку та виплати щорічної допомоги на оздоровлення (605х4-90=2330) за 2009 рік підлягають задоволенню.

Суд вважає необхідним задовольнити вимогу позивача щодо визнання протиправною бездіяльності УПСЗН Балаклійської РДА по невиконанню приписів ч.4 ст. 48 Закону  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка призвела до  порушення прав позивача на своєчасне нарахування, отримання щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 та 2009 роки.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.75, 92, 152 Конституції України, Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28.02.1991 року,   ст.ст. 9, 160, 161, 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Балаклійської районної державної адміністрації по невиконанню приписів Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка призвела до порушення прав ОСОБА_1 на своєчасне нарахування та отримання щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 та 2009 роки в законодавчо встановленому розмірі.

Зобов»язати Управління праці та соціального захисту населення Балаклійської районної державної адміністрації нарахувати та вчинити дії по виплаті ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік в розмірі 4-х мінімальних заробітних плат з розміру, встановленому ст. 76 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» на момент виплати (28.08.07р.), щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік в розмірі 4-х мінімальних заробітних плат з розміру, встановленому ст. 55 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» на момент виплати (29.01.2009р.), згідно вимог ст.48 Закону України ««Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов»язаних із соціальними виплатами» від 11.02.2010 року постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Харківської області, в порядку визначеному ст. 294 ЦПК України.

СУДДЯ