Справа № 525/1001/20        

                                                        Провадження №3/525/587/2020                

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.08.2020                                                                    селище Велика Багачка

       Суддя Великобагачанського районного суду Полтавської області Прасол Я.В.,

      секретар судового засідання – Пархоменко Я.І.,

       з участю прокурора - начальника Великобагачанського відділу Миргородської місцевої прокуратури Дулича О.Д.,

       особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , розглянувши матеріали, які надійшли до Великобагачанського районного суду Полтавської області з Управління стратегічних розслідувань в Полтавській області про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , працюючого на посаді головного агронома в ПП «Комунар», депутата Великобагачанської селищної ради сьомого скликання (ОТГ),

за ч.1 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в :

Згідно протоколу №266 про адміністративне правопорушення від 13.08.2020 ОСОБА_1 , будучи депутатом Великобагачанської селищної ради об`єднаної територіальної громади Великобагачанського району Полтавської області, являючись, згідно п.п. «б» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції», примітки до статті 172-6 КУпАП, суб`єктом відповідальності, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», в порушення вимог частини 1 статті 45 вказаного Закону, підпункту 2 пункту 5 розділу II Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції № 3 від 10.06.2016 року, зареєстрованого Міністерством юстиції України від 15.07.2016 року за № 959/29089, 15.06.2020 року несвоєчасно подав на офіційний веб-сайт Національного агентства з питань запобігання корупції щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2019 рік, тобто після встановленого терміну декларування (у 2020 – до 01.06.2020), без поважних причин, маючи всі необхідні можливості, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачене ч.1 ст. 172-6 КУпАП.

У судовому засіданні 26.08.2020 особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 свою вину у вчиненні вищевказаного адміністративного правопорушення визнав та пояснив, що забув подати відповідну декларацію у встановлений законодавство строк, оскільки був зайнятим на польових роботах та пропустив закінчення термінів подачі декларації. Також вказав, що умислу на ухилення від подання декларації не мав.

Начальник Великобагачанського відділу Миргородської місцевої прокуратури Дулич О.Д. обставини, викладені у протоколі про вчинення адміністративного правопорушення, підтримав, зазначив про наявність у діях ОСОБА_1 ознак діяння, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, та просив застосувати адміністративне стягнення щодо ОСОБА_1 у виді штрафу в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч.1 ст.172-6 КУпАП.

Суд, заслухавши думку та міркування прокурора - начальника Великобагачанського відділу Миргородської місцевої прокуратури Дулича О.Д., заслухавши пояснення ОСОБА_1 , детально дослідивши наявні матеріали справи в їх сукупності та взаємозв`язку і давши їм належну оцінку приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП підтверджується зібраними та дослідженими судом доказами. Зокрема, протоколом про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч. 1 ст.172-6 КУпАП №266 від 13.08.2020, роздрукованими з офіційного сайту Національного агентства з питань запобігання корупції відомостями про час подання декларацій, письмовими поясненнями та іншими матеріалами справи в їх сукупності.

У відповідності до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП визначає обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Так, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Стаття 251 КУпАП визначає поняття та джерела доказів у справі про адміністративне правопорушення. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За нормою ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

       Відповідно до принципу 6 Рекомендації № R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно адміністративних санкцій, ухваленої 13 лютого 1991 року, при застосуванні адміністративних санкцій, окрім сформульованих у Резолюції (77) 31 принципів справедливої адміністративної процедури, що звичайно застосовуються до адміністративних актів, слід керуватися такими особливими принципами: 1) особа, стосовно якої розглядається можливість застосування адміністративної санкції, попередньо інформується щодо фактів, які їй ставляться у вину; 2) вона має достатньо часу для підготовки свого захисту залежно від складності справи та суворості санкцій, що можуть бути застосовані; 3) вона або її представник інформується стосовно характеру доказів у справі, зібраних проти неї; 4) вона має можливість висловити свою думку перед оголошенням рішення про санкцію; 5) адміністративний акт про застосування санкцій містить мотиви, на яких вона ґрунтується.

Відповідно до змісту ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України.

Рішення Європейського суду є офіційною формою роз`яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв`язку з цим – джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.

       У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 Рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд з прав людини вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи»

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ч.2 ст.61 Конституції України). Системний аналіз та юридичний зміст положень ч.2 ст.61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа. Відмінність у складі правопорушення (як в цілому, так і в конкретних його елементах) дає підстави для притягнення особи до різних видів юридичної відповідальності.

Згідно ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст.23 КУпАП).

За загальними правилами ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до ст. 34 КУпАП обставиною, що пом`якшує відповідальність за адміністративне правопорушення, вважаю щире розкаяння  ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 35 КУпАП обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, не встановлено.

      Враховуючи вищевикладене, принципи справедливої адміністративної процедури, що звичайно застосовуються до адміністративних актів, положення ст.61 Конституції України, з урахуванням суті та характеру вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, того, що він раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, відсутність обставин, що обтяжують його відповідальність, наявність обставини, що пом`якшує його відповідальність, те, що він працює, в сукупності вищевикладених обставин та їх взаємозв`язку суддя вважає за необхідне застосувати відносно ОСОБА_1 вид стягнення виключно у виді мінімального штрафу, передбаченого санкцією ч.1 ст.172-6 КУпАП, що сприятиме реалізації принципів, передбачених ст.23 КУпАП, принципів справедливої адміністративної процедури та не становитиме особистий надмірний тягар для особи у світлі правових позицій Європейського Суду з прав людини.

       Крім того, відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з  ОСОБА_1 , необхідно стягнути судовий збір.

       На підставі вищевикладеного та керуючись ст.61 Конституції України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст.1,3,12,45,52 Закону України «Про запобігання корупції», ст.ст.23,33,ч.1 ст.172-6, 280, 283, 284, 289, 294 КУпАП,

у х в а л и в:

     Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП та накласти  стягнення  у виді штрафу на користь держави в розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян - в сумі 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Стягнути з  ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - в сумі 420 грн. 40 коп.          

Постанова може бути звернена до виконання протягом 3 місяців з дня її винесення, а в разі її оскарження чи опротестування з дня розгляду скарги або протесту.

       Апеляційну скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови до Полтавського апеляційного суду через Великобагачанський районний суд.

       Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

                Суддя Я.В. Прасол