ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2020 року

м.Суми

Справа №592/3788/19

Номер провадження 22-ц/816/1368/20

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач),

суддів - Ткачук С. С. , Хвостика С. Г.

з участю секретаря судового засідання -Чуприни В.І.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - ОСОБА_2 , виконавчий комітет Сумської міської ради,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 березня 2020 року, в складі судді Катрич О.М., ухвалене у м. Суми,

в с т а н о в и в:

11 березня 2019 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, уточнивши який, просив:

1) визнати незаконними дії ОСОБА_2 з подання недостовірної інформації про право власності на гараж літ.«Е» пл. 190 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі - продажу від 07 грудня 2000 року для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

визнати незаконною реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на майновий комплекс за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1279752159101, на підставі договору купівлі - продажу від 07 грудня 2000 року, який складається: столярна майстерня літ. «В-1», пл. 645,5 кв.м, склад - ангар літ. «Р-1» пл. 435,5 кв.м та гараж літ. «Е» пл. 190 кв. м, який є власністю ОСОБА_1 ;

2) скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_2 на майновий комплекс за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1279752159101, який складається: столярна майстерня літ. «В-1», пл. 645,5 кв. м, склад - ангар літ. «Р-1» пл. 435,5 кв. м, гараж літ. «Е» пл. 190 кв. м, запис про право власності 21001838; запис про обтяження 21002257 та інформацію щодо об`єкта нерухомого майна реєстраційний номер 1204417859101 - земельну ділянку пл. 0,4522 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5910136600:03:002:0046.

Свої вимоги мотивував тим, що йому на праві власності належить нежитлове приміщення гаражу площею 190,1 кв. м, розташоване у АДРЕСА_1 , яке набуте ним на підставі протоколу про проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна № 1 - 19066 від 19 вересня 2011 року.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 жовтня 2012 року (справа № 1806/2-4188/2012), залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 27 листопада 2012 року за ним визнано право власності на 27/100 майнового комплексу гараж літ. «Е» площею 190,1 кв. м за адресою АДРЕСА_1 .

Інша частина майнового комплексу - столярна майстерня літ. «В-1», пл. 645,5 кв. м, склад - ангар літ. «Р-1» пл. 435,5 кв. м належать ОСОБА_2 .

Під час отримання інформаційної довідки про реєстрацію права власності від 01 березня 2018 року, йому стало відомо, що 16 червня 2017 року відповідачем зареєстровано право власності ОСОБА_2 на об`єкт нерухомості - майновий комплекс, в тому числі на гараж літ. «Е» (площа не зазначена), за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний № 1279752159101. При цьому, не зважаючи на набуття ним права власності на 27/100 майнового комплексу - гараж літ. «Е» площею 190,1 кв. м, зазначено, що загальна частка цього майнового комплексу, належна ОСОБА_2 , дорівнює «1».

Вважав, що реєстрація права власності ОСОБА_2 на спірний об`єкт нерухомості проведена з порушенням норм діючого законодавства та на підставі недостовірної інформації.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 березня 2020 року позов задоволено частково.

Визнано незаконними дії ОСОБА_2 з подання недостовірної інформації про право власності на гараж літ.«Е» пл. 190 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі - продажу від 07 грудня 2000 року для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Визнано незаконною реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на гараж літ.«Е» пл. 190 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1279752159101, на підставі договору купівлі - продажу від 07 грудня 2000 року, який є власністю ОСОБА_1 .

У задоволенні іншої частини позову відмовлено за необґрунтованістю.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 768 грн 40 коп судового збору та 3000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, просить рішення скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову за необґрунтованістю.

Доводить, що ОСОБА_1 на підставі рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 жовтня 2012 року належить 27/100 частин нежитлового приміщення, однак рішенням у цій справі суд фактично змінив вказане рішення суду, визнавши за позивачем гараж як одну окрему одиницю.

Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про подання ним недостовірної інформації при вчиненні реєстраційних дій щодо спірного об`єкту нерухомості.

Вказує, що оскільки право власності на майновий комплекс було зареєстроване до 2012 року, то здійснена дія по переносу відомостей із старого реєстру до нового реєстру прав на нерухоме майно, а тому не підлягають застосуванню до спірних правовідносин положення Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а тому ним і була подана лише заява про перенос таких відомостей.

Зазначає, що за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться значна кількість окремих об`єктів, які складаються з окремих одиниць, що мають різних власників. Доводить, що ОСОБА_1 на підставі рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 жовтня 2012 року належить 27/100 частин нежитлового приміщення гараж літ. «Е», загальною площею 190,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , а не частка від цілісного майнового комплексу, однак рішенням у даній справі суд фактично змінив вказане рішення суду, визнавши за позивачем гараж як одну окрему одиницю.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не погоджується з доводами апеляційної скарги ОСОБА_2 та просить залишити її без задоволення, а рішення суду в частині визнання незаконними дій ОСОБА_2 з подання неправдивих даних про право власності на спірний майновий комплекс вважає законним та обґрунтованим. Доводить, що при подачі заяви про реєстрацію права власності на майновий комплекс за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 приховав, що цей майновий комплекс належить йому частково, оскільки власником 27/100 частин майнового комплексу є ОСОБА_1 . Вказує, що 05 квітня 2013 року відбулася не реєстрація гаража, а реєстрація права власності ОСОБА_1 на 27/100 частин майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 , що відповідає гаражу літ. «Е» площею 190 кв.м.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, просить рішення скасувати в частині визнання незаконною реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на гараж літ.«Е» пл. 190 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі - продажу від 07 грудня 2000 року, який є власністю ОСОБА_1 та ухвалити нове рішення про визнання незаконною реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на майновий комплекс за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1279752159101, на підставі договору купівлі продажу від 17 грудня 2000 року, який складається: столярна майстерня «В-1» площею 645,5 кв. м, склад- ангар «Р-1» площею 435,3 кв. м, гараж літ. «Е» площею 190 кв. м, який є власністю ОСОБА_1 . В іншій частині рішення суду - залишити без змін.

Вказує, що спірний майновий комплекс належить йому та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності, однак відповідачем розмір частки у праві спільної часткової власності не визначений, відсутні правовстановлюючі документи про право власності ОСОБА_2 на частку у цьому майновому комплексі, на підставі яких повинна відбуватися реєстрація права власності, а тому не було підстав для реєстрації прав власності ОСОБА_2 на частку належного йому майнового комплексу.

Вважає, що при ухваленні рішення судом першої інстанції не застосовано п. 6 ч. ч. 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України, п. 2 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. п. 56, 67 постанови КМ України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 25 грудня 2015 року № 1127, що призвело до неправильного вирішення справи у частині часткового визнання незаконною реєстрації права власності за ОСОБА_2 на гараж літ. «Е» пл. 190 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 17 грудня 2000 року, який є власністю ОСОБА_1 , замість визнання незаконною реєстрації права власності за ОСОБА_2 на спірний майновий комплекс в цілому.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_2 - адвоката Лобанова М.Б., який підтримав скаргу ОСОБА_2 , заперечував проти скарги ОСОБА_1 , пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Бондара В.М., який підтримав скаргу ОСОБА_1 , заперечував проти скарги ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що згідно з протоколом № 1-19066 проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна - предмету іпотеки, затвердженим в.о. директора Сумської філії ТОВ «Торговий дім Укрспецреалізація» 19 вересня 2011 року, ОСОБА_1 придбав лот - нежитлове приміщення гараж (літ. «Е»), загальною площею 190,1 кв. м (т. 1, а.с. 9).

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 жовтня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 27 листопада 2012 року, за ОСОБА_1 визнано право власності на 27/100 частини нежитлового приміщення гараж літ.«Е», загальною площею 190,1 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (т.1, а.с. 14-15, 16-17).

Додатковим рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 березня 2013 року визнано за ОСОБА_1 право власності на нежитлове приміщення гараж літ. «Е», загальною площею 190,1 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що складає 27/100 частини від цілої частини, що зареєстрована за окремим реєстраційним номером майна № 18091496, до складу якої входять будівлі: літ. «В-1» - столярна майстерня (загальною площею 645,5 кв. м); літ. «Е» - гараж загальною площею 190,1 кв.м), літ. «Р-1» - склад-ангар (загальною площею - 435,3 кв. м) (т.1, а.с. 23).

На підставі цих судових рішень 04 квітня 2013 року за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на 27/100 частини нежитлового приміщення - гараж літ. «Е», загальною площею 190 кв. м зазначеного майнового комплексу у складі: склад ангар літ. «Р» пл. 435,5 кв. м, будівлю столярного цеху літ. «В-1» пл. 645,5 кв. м, гараж літ. «Е» пл. 190 кв. м, зазначеному об`єкту нерухомого майна присвоєно реєстраційний номер 35592959101 (т.1, а.с. 11-12).

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 27 квітня 2013 року додаткове рішення було скасоване з підстав ухвалення судом першої інстанції рішення з усіх позовних вимог, визнане право власності позивача на конкретне нерухоме майно. В ухвалі встановлено, що при розгляді справи місцевим судом призначалась судова будівельно-технічна експертиза, яка визначила частку нерухомого майна гаража (літ. «Е») від цілісного майнового комплексу за адресою АДРЕСА_1 , про що було зазначено в мотивувальній частині рішення, а визнання права власності на конкретне нерухоме майно з визначенням його частки від одиниці майна не є виходом за межі позовних вимог (т.1, а.с. 21-23).

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року, яке набрало законної сили 07 березня 2014 року, позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені частково, скасовано рішення реєстратора прав на нерухоме майно Сумського міського управління юстиції Сумської області Матусенко Т.П. про відмову у внесенні змін до запису державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 6634915 від 10 жовтня 2013 року та зобов`язано розглянути заяву ОСОБА_2 від 10 жовтня 2013 року про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в порядку, встановленому законом. У скасуванні державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на нерухоме майно гараж літ. Е за адресою АДРЕСА_1 відмовлено (т.1, а.с. 24-25).

З постанови Апеляційного суду Сумської області від 21 травня 2018 року вбачається, що рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 20 травня 2016 року, яке набрало законної сили, встановлено, що відповідно до акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 14 жовтня 2012 року нежитлове приміщення - гараж літ. «Е», загальною площею 190,1 кв. м, який є частиною цілісного майнового комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належав на праві власності ОСОБА_2 , було реалізовано СФ ТОВ «Торговий Дім Укрспецреалізація», в результаті чого на прилюдних торгах гараж за вищезазначеною адресою придбав ОСОБА_1 (т.1, а.с. 29-31).

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 лютого 2016 року, яке набрало законної сили 22 березня 2016 року, відмовлено ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно - гараж літ. «Е» пл. 190, 1 кв. м в АДРЕСА_2 , що становить 27/100 частин об`єкту нерухомого майна загальною площею 645,5 кв. м, виданого 04.04.2013 р. на ім`я ОСОБА_1 , скасування державної реєстрації запису № 35592959101 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - гараж літ. «Е» пл. 190,1 кв. м в АДРЕСА_2 , що становить 27/10 частин об`єкту нерухомого майна загальною пл. 645,5 кв. м, здійсненої на ім`я ОСОБА_1 (ц/с № 592/2149/15-ц) (т.1, а.с. 26-27).

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 20 травня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково: зобов`язано ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 ключі від гаражу, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , усунути перешкоди ОСОБА_1 в користуванні приватною власністю, а саме гаражем, розташованим за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом заборони охороні ОСОБА_2 чинити перешкоди в користуванні гаражем (т.1, а.с. 28).

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2018 року скасовано рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2018 року, яким було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, провадження у справі закрите на підставі п.1 ч. 1 ст. 238 КАС України (справа не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства) (т.1, а.с. 32-33).

Із викладеного вбачається існування між сторонами з 2012 року спору щодо гаража літ. «Е» площею 190,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 .

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01 березня 2018 року, 16 червня 2017 року державним реєстратором КП «Реєстраційно-інвентиризаційної служби» Садівської сільської ради Сумської області Кордюком В.П. було зареєстровано право власності ОСОБА_2 на об`єкт нерухомості - майновий комплекс: склад ангар літ. «Р» пл. 435,5 кв. м, будівлю столярного цеху літ. «В-1» пл. 645,5 кв. м, гараж літ. «Е» - площа гаражу не зазначена (за тех. планом 190,1 кв. м) за адресою: АДРЕСА_1 . Загальна частка зазначеного майнового комплексу, належна ОСОБА_2 дорівнює «1», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1279752159101 (т.1, а.с. 11-13).

Тобто, незважаючи на відчуження частки майнового комплексу (гаражу) та на рішення судів, які набрали законної сили, частка зазначеного майнового комплексу у 27/100 частин, яка належить ОСОБА_1 , була зареєстрована за ОСОБА_2 .

Із відповіді КП «Реєстраційна - інвентаризаційна служби» Садівської сільської ради від 27 березня 2018 року № 17, наданої на заяву ОСОБА_1 , вбачається, що ОСОБА_2 подав правовстановлюючі документи на об`єкт нерухомого майна, відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено законом. Також вказано, що скасування державної реєстрації прав або записів Державного реєстру прав можливе лише на підставі судового рішення (т.1, а.с. 18).

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання незаконними дій ОСОБА_2 щодо подання недостовірної інформації про право власності на гараж літ. «Е», площею 190 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , та визнання незаконною реєстрації його права власності цей об`єкт нерухомості за реєстраційним № 1279752159101, який належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 жовтня 2012 року, оскільки всупереч визнання за позивачем права власності на 27/100 частини спірного об`єкта нерухомості, ОСОБА_2 звернувся до КП «Реєстраційна-інвентаризаційна служба» Садівської сільської ради з недостовірними правовстановлюючими документами, а державний реєстратор Кордюк В.П., не знаючи про спір між сторонами, наявні судові рішення, на підставі цих документів прийняв рішення про державну реєстрацію прав з відкриттям розділу і зазначив як приватну власність ОСОБА_2 з розміром частки «1» на об`єкт нерухомості - майновий комплекс: склад ангар літ. «Р» пл. 435,5 кв. м, будівлю столярного цеху літ. «В-1» пл.645,5 кв. м, гараж літ. «Е» - площа гаражу не зазначена (за тех. планом 190,1 кв. м) за адресою: АДРЕСА_1 , чим порушено право власності позивача на нежитлове приміщення - гараж літ. «Е» площею 190,1 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що такий висновок суду першої інстанції узгоджується з матеріалами справи та вимогами закону.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 396 ЦК України встановлено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 ЦК України, в тому числі і на усунення перешкод у здійсненні ним права користування тим майном.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначений порядок державної реєстрації прав, відповідно до якого державна реєстрація розпочинається із прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрації заяви в базі даних заяв. При цьому, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 2 цього Закону заявником є, зокрема, власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав.

Пунктами 3, 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 22 цього Закону документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 про незаконність рішення суду першої інстанції щодо визнання незаконною реєстрації права власності за ОСОБА_2 на гараж літ.«Е» пл. 190 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1279752159101, на підставі договору купівлі - продажу від 07 грудня 2000 року, який є власністю ОСОБА_1 , а не на ввесь майновий комплекс.

Так, із змісту протоколу № 1-19066 проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, предмету іпотеки, затвердженого в.о. директора Сумської філії ТОВ «Торговий дім Укрспецреалізація» 19 вересня 2011 року, вбачається, що ОСОБА_1 було придбано лот - нежитлове приміщення гараж (літ. «Е»), загальною площею 190,1 кв. м, який знаходиться у АДРЕСА_2 (т.1, а.с. 9).

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про обізнаність ОСОБА_2 щодо наявності у позивача права власності на 27/100 частини майнового комплексу, а саме нежитлове приміщення гараж літ.«Е», площею 190,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 , існування між сторонами спору відносно цього нерухомого майна ще з 2012 року та подання ним документів для державної реєстрації прав, які містять недостовірні дані, що стало підставою реєстрації за відповідачем, як одноособовим власником, спірного майнового комплексу.

Такий висновок зроблений судом на підставі належним чином оцінених доказів у справі та відповідає нормам діючого законодавства.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 на підставі рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 жовтня 2012 року належить 27/100 частин нежитлового приміщення гараж літ. «Е», загальною площею 190,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 , а не частка від цілісного майнового комплексу, є безпідставними, оскільки судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції від 04 жовтня 2012 року та 27 квітня 2013 року, які набрали законної сили встановлено, що частка нерухомого майна гаража (літ. «Е») визначена від цілісного майнового комплексу за адресою АДРЕСА_2 , отже не доказується при розгляді цієї справи.

Таким чином, посилання та доводи осіб, які подали апеляційні скарги, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 367 - 369, п.1 ч.1 ст. 374, ст. ст. 375, 381- 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 березня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - О.Ю. Кононенко

Судді: С.С. Ткачук

С.Г. Хвостик