Постанова

Іменем України

18 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 347/1051/19

провадження № 61-5575 св 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,

Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат ОСОБА_3,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та його представника - адвоката ОСОБА_3, на ухвалу Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 09 грудня 2019 року у складі судді Бучинського А. Б. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 12 лютого 2020 рокуу складі колегії суддів:

Пнівчук О. В., Томин О. О., Ясеновенко Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом

до ОСОБА_2 про захист честі, гідності у зв`язку з поширенням недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 20 травня 2019 року

він разом зі своїм представником - адвокатом ОСОБА_3, яка є його дочкою, знаходився у приміщенні Косівського районного суду

Івано-Франківської області, де відбувався розгляд інших судових справ

за його участі, в яких також брав участь ОСОБА_2 .

Після закінчення судового засідання у приміщенні суду між ними стався конфлікт, у результаті якого ОСОБА_2 сказав наступне: «Шо, про кого

ти говориш? Вона (його дочка та представник ОСОБА_3 ) ледве школу закінчила на трійки! У неї немає вищої освіти, вона ніде не вчилася.

Ти купив їй диплом юриста для того щоб вона ходила за тебе судами

і захищала твої афери і шахрайські справи!».

Вважав такі слова принизливими й такими, що порушили його честь

та гідність, зганьбили ім`я, а тому поширена ОСОБА_2 інформація

є недостовірною. Цими діями відповідач завдав йому моральної шкоди,

яку він оцінив у 200 000,00 грн.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд визнати вказану інформацію недостовірною та стягнути на його користь завдану моральну шкоду у розмірі 200 000,00 грн.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Верховинського районного суду Івано-Франківської області

від 09 грудня 2019 року клопотання ОСОБА_2 про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду задоволено. Позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що після закриття підготовчого провадження районним судом чотири рази справа призначалася до судового розгляду у відкритому судовому засіданні:

04 жовтня 2019 року, 24 жовтня 2019 року, 14 листопада 2019 року

та 09 грудня 2019 року. Позивач належним чином повідомлявся про розгляд справи, однак у жодне судове засідання не з`явився, явку свого

представника не забезпечив, заяви про розгляд справи за його відсутності не подав, а поважність причин своєї неявки у судові засідання 24 жовтня 2019 року, 14 листопада 2019 року, 09 грудня 2019 року доказами

не підтвердив, що свідчить про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду (частина п`ята статті 223 ЦПК України). При цьому позов залишається без розгляду у випадку повторної неявки позивача незалежно від причин неявки, якщо ним не подано заяви про розгляд справи у його відсутності.

Суд першої інстанції врахував правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13 (провадження № 61-36375св18).

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Ухвалу Верховинського районного суду Івано-Франківської області

від 09 грудня 2019 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що судом першої інстанції вірно з`ясовано фактичні обставини справи та дана їм належна правова оцінка, а висновки суду підтверджуються матеріалами справи

та ґрунтуються на нормах діючого законодавства. Поважність причин пропуску судових засідань 14 листопада 2019 року та 09 грудня 2019 року позивач не довів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у березні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, ОСОБА_1 та його представник - адвокат ОСОБА_3, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просять оскаржувані судові рішення скасувати,

справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2020 року визнано наведені заявниками підстави

для поновлення процесуального строку на касаційне оскарження неповажними, касаційну скаргу ОСОБА_1 та його представника - адвоката ОСОБА_3, залишено без руху для усунення недоліків, запропоновано надати докази на підтвердження дати отримання оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2020 року клопотання

ОСОБА_1 та його представника - адвоката ОСОБА_3,

про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено. Поновлено ОСОБА_1 та його представнику - адвокату ОСОБА_3, строк

на касаційне оскарження ухвали Верховинського районного суду

Івано-Франківської області від 09 грудня 2019 року та постанови

Івано-Франківського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року.

Відкрито провадження в указаній справи, витребувано матеріали справи

№ 347/1051/19 із Верховинського районного суду Івано-Франківської

області та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У червні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів попередніх інстанцій про неповажність причин пропуску позивачем судових засідань

є помилковими. Щодо судового засідання, яке було призначено

на 04 жовтня 2019 року, вказує, що воно було відкладено за його клопотанням через необхідність ознайомитися з відзивом на позовну заяву, який відповідач належним чином позивачу не направив. 24 жовтня

2019 року він знаходився на лікарняному, про що суд було завчасно повідомлено, а пізніше надано документальне підтвердження.

Зазначає, що 14 листопада 2019 року не зміг з`явитися до районного суду

у зв`язку з викликом до Косівського районного суду Івано-Франківської області, де також розглядалася справа за його позовом, однак районний суд в оскаржуваній ухвалі безпідставно вказав, що позивач не з`явився в судове засідання до іншого районного суду. Вказує, що він прибув 14 листопада

2019 року до Косівського районного суду Івано-Франківської області

для участі в судовому засіданні, але не зміг взяти у ньому участь через обставини, які не залежали від нього, оскільки його адвокат брав участь

у розгляді судової справи в іншому районному суді.

Причини його неявки в судове засідання 09 грудня 2019 року також

є поважними, так як він потребував професійної правничої допомоги, а його адвокат був викликаний для розгляду судових справ в іншому районному

суді та апеляційному суді. Позивач своїми процесуальними правами

не зловживав, а про причини неявки в судові засідання 14 листопада

2019 року та 09 грудня 2019 року, які є поважними, він завчасно повідомив районний суд.

Інших доводів касаційна скарга не містить.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У червні 2020 року ОСОБА_2 подав до Касаційного цивільного суду

у складі Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує,

що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Також просить направити у Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури в Івано-Франківській області клопотання про притягнення адвоката ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності через

порушення нею норм процесуального законодавства та правил

адвокатської етики під час участі у розгляді вказаної справи.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Зокрема, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 та його представника - адвоката

ОСОБА_3, задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної

інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою

для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність

застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального

чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявники зазначають неповне з`ясування судами фактичних обставин справи,

неповне дослідження та надання правової оцінки наявним у справі доказам,

що призвело до постановлення ухвали про залишення позову без розгляду.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з частиною 5 статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки

позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним

про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку,

якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності,

і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України позов залишається без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи

за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Залишення заяви без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи.

Пунктом 33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня

2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» судам роз`яснено, що суд зупиняє або закриває провадження у справі чи залишає заяву

без розгляду з підстав, передбачених відповідно статтями 201, 202, 205,

207 ЦПК України (2004 року), перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

За змістом вказаних положень цивільного процесуального законодавства, які є аналогічними ЦПК України 2017 року, правом на залишення позовної заяви без розгляду суд наділений лише за сукупності певних установлених законом умов: належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання; повторної неявки позивача в судове засідання, яка в такому разі визнається як друга поспіль неявка; ненадходження від позивача клопотання про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення перешкоджає розгляду справи.

При цьому процесуальний закон не вказує на необхідність врахування

судом поважності причин повторної неявки позивача до суду.

Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими

їй законом процесуальними правами.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки,

які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду

від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13 (провадження

№ 61-36375св18).

Частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень

та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав

людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» визначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання («Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain», № 11681/85).

Встановлено, що судом першої інстанції чотири рази призначалася справа

до розгляду у відкритому судовому засіданні: 04 жовтня 2019 року,

24 жовтня 2019 року, 14 листопада 2019 року та 09 грудня 2019 року.

Разом з цим, позивач у жодне із судових засідань не з`явився, заяви

про розгляд справи у його відсутності не подав. При цьому про дату, час

і місце розгляду справи ОСОБА_1 був повідомлений належним чином,

що підтверджується наявними у матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення судової повістки (а. с. 82, 104, 116, 129).

Верховний Суд наголошує на тому, що саме позивач має бути у першу чергу зацікавлений у розгляді його позовних вимог у розумний строк.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, зробив правильний висновок щодо наявності підстав для залишення позову ОСОБА_1 без розгляду, про що було заявлено відповідачем (а. с. 139).

Крім того, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили чергове клопотання позивача про відкладення розгляду справи 09 грудня 2019 року,

яке надійшло на адресу районного суду у той самий день (а. с. 136), оскільки жодних доказів укладення договору про надання правничої допомоги

з адвокатом та щодо зайнятості його представника у розгляді інших

судових справ позивач не надав, що є його процесуальним обов`язком.

Доводи касаційної скарги щодо поважності причин неявки позивача

в судове засідання 14 листопада 2019 року є безпідставними та вже були предметом розгляду у судах попередніх інстанцій з наданням їм відповідної правової оцінки.

При цьому зайнятість представника учасника справи в іншій справі

не є достатньою та безумовною підставою для визнання причин неявки такого учасника в судове засідання поважними, а при повторній неявці

це не має значення.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору

на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).

Таким чином, Верховний Суд вважає, що суд першої інстанції вжив усіх необхідних заходів для надання позивачу достатніх можливостей викладення своєї позиції у судових засіданнях з метою дотримання вимоги змагальності процесу та забезпечення права на публічне слухання,

а пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України судами застосовано вірно.

Колегія суддів вважає, що в силу положень частини третьої статті 89

ЦПК України судами першої та апеляційної інстанцій всебічно, повно

та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому,

так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення

є мотивованими.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони

не підтверджуються матеріалами справи, зводяться до незгоди позивача

з ухваленими судовими рішеннями та переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін,

якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення з додержанням норм процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 просить направити

у Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури в Івано-Франківській області клопотання про притягнення адвоката ОСОБА_3

до дисциплінарної відповідальності через порушення нею норм процесуального законодавства та правил адвокатської етики під час участі

у розгляді цієї справи.

Проте Верховний Суд таких підстав не встановив.

Керуючись статтями 400, 401, 416, ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та його представника - адвоката ОСОБА_3, залишити без задоволення.

Ухвалу Верховинського районного суду Івано-Франківської області

від 09 грудня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець