ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2020 року

м.Суми

Справа №583/272/19

Номер провадження 22-ц/816/3/20

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Хвостика С. Г. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Собини О. І.

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

заступника начальника відділу прокуратури Сумської області Тихонової Олени Миколаївни, представника Охтирської міської ради Сизоненка Володимира Миколайовича,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 16 травня 2019 року в складі судді Плотникової Н.Б., ухваленого у м. Охтирка,

ВСТАНОВИВ:

21 січня 2019 року заступник керівника Охтирської місцевої прокуратури Сумської області в інтересах держави в особі Охтирської міської ради звернувся до ОСОБА_1 з позовом, у якому просив суд стягнути з відповідача збитки у розмірі 153356,82 гривень, які завдані територіальній громаді міста Охтирка Сумської області внаслідок використання без правовстановлюючих документів у період з 01 січня 2017 року по 31 серпня 2018 року (20 місяців), призначеної для іншої комерційної діяльності земельної ділянки (кадастровий номер 5910200000:01:015:0042), загальною площею 0,3918 кв.м., що розташована у АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 13 грудня 2016 року на підставі Договору купівлі-продажу ОСОБА_1 набув право власності на нежитлову будівлю, що розташована на земельній ділянці комунальної власності (кадастровий номер 5910200000:01:015:0042) за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з тим, кошти за користування земельною ділянкою, на якій знаходиться належна йому нерухомість, відповідач не сплачував, оскільки не оформив з Охтирською міською радою відповідний договір оренди. Таким чином, на думку прокурора, територіальній громаді міста Охтирка в особі Охтирської міської ради були завдані збитки у розмірі не отриманої за звичайних умов орендної плати за землю в сумі 153356,82 гривень, яка була нарахована відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 284.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 16 травня 2019 року позов заступника керівника Охтирської місцевої прокуратури Сумської області в інтересах Охтирської міської ради Сумської області задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Охтирської міської ради 153356,82 грн збитків, завданих використанням земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 без правовстановлюючих документів.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь прокуратури Сумської області 2300,40 грн. судового збору.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на упереджений та необ`єктивний розгляд справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі йдеться про те, що заступник керівника Охтирської місцевої прокуратури не мав підстав для представництва інтересів держави у даній цивільній справі, вказавши, при цьому, на бездіяльність службових осіб Охтирської міської ради, внаслідок якої було спричинено збитки місцевому бюджету у заявленому розмірі та на відсутність підстав для представництва прокуратурою інтересів органу місцевого самоврядування в суді.

Крім того, заявник апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції безпідставно приєднав до матеріалів даної справи наступні докази: лист міської ради від 05 грудня 2018 року за № 0114/3732, за даними якого виконком Охтирської міської ради звернувся до Охтирської місцевої прокуратури з вимогою вжити заходів прокурорського реагування та лист Охтирської місцевої прокуратури від 27 листопада 2018 року за № 92-6987, надісланий до міської ради з метою вивчення стану законності використання земель житлової та громадської забудови. На думку відповідача, вказані докази були виготовлені службовими особами прокуратури та міської ради «задніми числами».

До того ж, ОСОБА_1 вважає, що позивач, звернувшись з даним позовом до місцевого суду, порушив правила підсудності, оскільки спір має розглядати господарський суд, так як більшість об`єктів у м. Охтирка він використовує у своїй підприємницькій діяльності. При цьому, відповідач зазначив, що місцева прокуратура не дослідила факту законності користування спірною земельною ділянкою, тому позов є безпідставним.

Також, заявник апеляційної скарги зауважив, що рішенням Охтирської міської ради від 29 липня 2014 року за № 1143-МР було визначено, що самоврядний контроль за використанням і охороною земель було покладено на відповідну комісію, деякі члени якої на даний час не можуть приймати участь у її роботі, оскільки уже не працюють в міській раді. У той же час, як вказав відповідач, 09 серпня 2018 року без виходу на місцевість та фактичного огляду об`єктів нерухомого майна та земельної ділянки з кадастровим номером 5910200000:01:015:0042 комісією у складі трьох членів було складено акт обстеження земельної ділянки за № 02-09/45, в якому схематично відображені нежитлові будівлі (клуб, котельня, готель, вбиральня, сарай - склад), які ним не використовуються, а у самому акті не вказано порушень чинного законодавства, але зазначено про незаконне використання земельної ділянки комунальної власності.

При цьому, ОСОБА_1 звернув увагу на ті обставини, що Охтирська міська рада не має доказів надсилання копії вказаного вище акта на його адресу, а сам акт підписаний меншою половиною комісії, не розглядався на її засіданні та не затверджувався, що, на думку відповідача, свідчить про те, що акт було підроблено з метою незаконного покладення на нього чужої відповідальності та подальшого спричинення збитків.

В апеляційній скарзі також йдеться і про те, що спірною земельною ділянкою користуються власники сусідніх земельних ділянок, а на самій ділянці, окрім клубу, відсутні будь - які інші нежитлові будівлі. До того ж, відповідач вказав, що міська рада належним чином не повідомляла про дати обстеження спірної земельної ділянки та дати засідання комісії, чим позбавила його можливості надати пояснення та захистити свої права.

При цьому, ОСОБА_1 зазначив про те, що після придбання ним 13 грудня 2016 року нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 попередній землекористувач ще тривалий час сплачував орендну плату за договором оренди земельної ділянки від 30 вересня 2014 року, а право на укладення з ним відповідного договору оренди на спірну земельну ділянку виникло в органу місцевого самоврядування лише після 24 січня 2019 року, тобто після припинення договору оренди з попереднім землекористувачем з підприємцем ОСОБА_2 , що підтверджується листом міської ради за № 01-14/116.

Крім того, ОСОБА_1 звернув увагу і на те, що ніколи не використовував земельну ділянку по АДРЕСА_2 , про яку йдеться у запрошенні на засідання комісії з визначення та відшкодування збитків від 03 вересня 2018 року на 12 вересня 2018 року на 10-00 год., про яке, до того ж, його не було повідомлено належним чином. У доводах апеляційної скарги йдеться і про те, що у порушення п. 6.1 Порядку з визначення збитків останні не були нараховані з дати оформлення права власності на нерухоме майно, тобто з 13 грудня 2016 року, при цьому, позивач невірно визначив суму збитків за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів, які за вісім місяців 2018 року повинні були становити 76678,42 грн, а не 76678,40 грн, як було заявлено позивачем. Крім того, відповідач вважає, що суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин ч. 2 ст. 120 ЗК України, норми якої стосуються жилих приміщень, а не нежитлових споруд, що належать йому та знаходяться на спірній земельній ділянці. Разом з тим, на думку відповідача, за вказаною нормою закону міська рада мала б нараховувати збитки за договором оренди, укладеному у 2006 році та додатковими угодами, що становлять іншу суму. До того, відповідач вказав на ті обставини, що він неодноразово звертався до Охтирської міської ради із заявами про укладення договору оренди землі, але постійно отримував відмови, а за підприємцем ОСОБА_2 станом на 01 червня 2019 року за договором оренди спірної земельної ділянки від 2006 року існує заборгованість перед бюджетом у розмірі 505602,39 грн.

Ураховуючи викладене та те, що Положення про затвердження порядку з визначення розміру відшкодування збитків від 17 червня 2016 року було скасовано рішенням виконкому Охтирської міської ради від 17 серпня 2016 року за № 135 відповідач вважає, що завдані збитки повинні відшкодовуватись ОСОБА_2 та іншими особами, бездіяльністю яких вони були спричинені.

До того ж, відповідач зазначив, що суд безпідставно не задовольнив його клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з відсутністю його представника та 16 травня 2019 ухвалив рішення по справі, порушивши його конституційне право на професійний захист.

Охтирська міська рада та Охтирська місцева прокуратура Сумської області подали відзиви на апеляційну скаргу, в яких просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Заявлене відповідачем ОСОБА_1 клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю його і представника ОСОБА_3 з`явитись в судове засідання, так як вони знаходяться за межами Сумської області, колегія суддів відхилила, так як повідомленні ним причини неявки колегія суддів не визнала поважними, приймаючи до уваги обставини того, що відповідач і його представник завчасно були сповіщенні належним чином про час і місце розгляду даної справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення заступника начальника відділу прокуратури Сумської області Тихонової О.М. та представника Охтирської міської ради Сизоненка В.М. про залишення рішення суду без змін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи позовні вимоги, суду першої інстанції виходив з тих підстав, що відповідач відповідно до договору купівлі-продажу від 13 грудня 2016 року набув право власності на нежитлову будівлю, що розташована на земельній ділянці комунальної власності (кадастровий номер 5910200000:01:015:0042) за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з тим, як вказав суд, кошти за користування земельною ділянкою, на якій знаходиться належна йому нерухомість, відповідач не сплачував, оскільки не оформив з Охтирською міською радою відповідного договору оренди. Ураховуючи викладене, місцевий суд вважав, що ОСОБА_1 , як фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти у розмірі 153356,82 грн, які мав заплатити за користування землею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки. Також суд дійшов висновку про наявність підстав для представництва прокурором інтересів Охтирської міської ради Сумської області.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 13 грудня 2016 року на праві власності належить нежитлова будівля по АДРЕСА_1 , що розташована на земельній ділянці площею 0,3918 га, з кадастровим номером 5910200000:01:015:0042 та цільовим призначенням «іншої комерційної діяльності», що належить на праві власності Охтирській міській раді. Вказані обставини підтверджується договором купівлі-продажу нежитлової будівлі від 13 грудня 2016 року, інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інформацією Державного земельного кадастру (т. 1 а.с. 47 - 50, зворот а.с. 79, 97, т. 2 а.с. 83 - 84).

З договору оренди землі від 07 липня 2006 року та додаткових угод від 12 березня 2008 року, 07 жовтня 2009 року та від 2011 року без зазначення дати і місяця вбачається, що 07 липня 2006 року Охтирська міська рада на підставі свого рішення від 25 березня 2005 року «Про затвердження положення щодо регулювання земельних відносин» передала приватному підприємцю ОСОБА_2 в строкове платне користування земельну ділянку для комерційного використання по АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 104 - 110).

Відповідно до свідоцтв про зміну імені ОСОБА_2 змінив ім`я на ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 131 - 132).

26 грудня 2016 року ОСОБА_4 звернувся до міського голови ОСОБА_5 із заявою про припинення права оренди на земельну ділянку по АДРЕСА_1 у зв`язку з продажем нежитлової будівлі іншій особі (т. 1 а.с. 112).

Рішенням Охтирської міської ради від 26 січня 2017 року за № 615-МР припинено належне ОСОБА_4 право оренди земельної ділянки площею 0,3918 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у зв`язку з переходом права власності на будівлі іншій особі (договір купівлі - продажу нежитлової будівлі від 13.12.2016 року) (т. 1 а.с. 111).

10 січня 2019 року Охтирська міська рада листом за № 01-14/116 повідомила Відділ з питань державної реєстрації міської ради про те, що договір оренди землі від 07 липня 2006 року, укладений між міською радою та ПП ОСОБА_6 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 5910200000:01:015:0042 припинив свою дію 13 грудня 2016 року внаслідок зміни власника будівлі (т. 1 а.с. 113).

24 січня 2019 року державним реєстратором Севостяновою Н.П. (Виконавчий комітет Охтирської міської ради) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості щодо земельної ділянки площею 0,3918 га, кадастровий номер 5910200000:01:015:0042, а саме: у графі «Підстава виникнення права власності» вказано «лист про припинення договору, серія та номер: 01-14/116, виданий 10.01.2019, видавник: Охтирська міська рада; відомості з ДЗК, серія та номер: 7336744, виданий 24.01.2019, видавник: Державний земельний кадастр» (т. 1 а.с. 230).

01 лютого 2018 року ФОП ОСОБА_1 звертався до Охтирського міського голови із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо надання в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га по АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 244).

09 лютого 2018 року Виконавчий комітет Охтирської міської ради надав відповідачу відповідь за № 01-13/450, в якій повідомив заявника про те, що вказана земельна ділянка орієнтовною площею 0,12 га є сформованою, щодо неї визначені межі, площа та конфігурація, томі підстави для задоволення заяви відсутні і рекомендував відповідачу звернутись із заявою про надання земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площею 0,3918 га для здійснення підприємницької діяльності (т. 2 а.с. 245).

09 серпня 2018 року комісією з питань самоврядного контролю за використанням та охороною землі та в галузі будівництва у складі начальника відділу земельних відносин Охтирської міської ради Лисенко І.В., т.в.о. начальника відділу містобудування та архітектури Охтирської міської ради Логвіненко І.О., голови квартального комітету ОСОБА_7 проведено обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 , результатами якого цього ж дня начальником відділу земельних відносин ОСОБА_8 було складено акт обстеження земельної ділянки за № 02-09/45 (а.с. 37). Зокрема, комісією під час обстеження спірної земельної ділянки було встановлено, що на ділянці розміщена нежитлова будівля (клуб), яка належить на праві власності ОСОБА_1 . При цьому, документи, які посвідчують право власності або користування земельною ділянкою на дату проведення обстеження у відповідача відсутні, а плата за користування земельною ділянкою ним не здійснюється (т. 1 а.с. 37).

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що предметом позову у даній справі є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна у вигляді нежитлової будівлі коштів за фактичне користування земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщено, що належить територіальній громаді міста.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Разом з тим, для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 Цивільного кодексу України).

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року (справа № 629/4628/16), від 20 листопада 2018 року (справа № 922/3412/17), від 04 грудня 2019 року (справа № 917/1739/17).

Разом з тим, загальне правило щодо підстав та порядку набуття права на землю із земель комунальної власності визначено ч.ч. 1,2 ст. 116 ЗК України, згідно якої громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Виходячи з вимог частини першої статті 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.

Зважаючи на положення ст. 125 ЗК України, новий власник об`єкта нерухомості не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.

Згідно з абзацом 1 ч. 1 ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

У статті 206 ЗК України йдеться про те, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Таким чином, з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у відповідача виник обов`язок оформити та зареєструвати речове право на земельну ділянку, яка знаходиться під нежитловими приміщеннями відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень».

Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень» регулюються відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і спрямовані на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Виходячи з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень» йдеться про те, що за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Відомості про речові права на земельну ділянку, похідні від права власності, що припиняються після завершення строку дії відповідного договору, містяться в Державному реєстрі прав з дня державної реєстрації набуття речового права до дня закінчення строку дії договору, що обраховується відповідно до Цивільного кодексу України. Після закінчення строку дії договору державна реєстрація речового права припиняється за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав.

Відомості про речові права на земельну ділянку, похідні від права власності, що набуваються на підставі договору за умови його поновлення, містяться в Державному реєстрі прав з дня державної реєстрації набуття речового права.

У разі подання стороною договору заяви про виключення з Державного реєстру прав відомостей про поновлення договору державний реєстратор виключає такі відомості з Державного реєстру прав і після закінчення строку дії договору державна реєстрація речового права, похідного від права власності, припиняється за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав.

У разі відсутності заяви про виключення з Державного реєстру прав відомостей про поновлення договору до закінчення строку дії договору, за умови його поновлення після закінчення строку дії договору, державна реєстрація речового права продовжується на той самий строк за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав.

Заява про державну реєстрацію припинення речового права на земельну ділянку, похідного від права власності, незалежно від наявності чи відсутності відомостей про поновлення договору може бути подана в будь-який час до припинення такого права.

Отже, стягуючи з відповідача на користь позивача спірні кошти у розмірі 153356,82 грн, які, як вказав позивач, відповідач зберіг у себе без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки, суд першої інстанції не звернув увагу на ту обставину, що 26 грудня 2016 року ОСОБА_4 , як колишній власник нерухомого майна по АДРЕСА_1 , у зв`язку з продажем нежитлової будівлі ОСОБА_1 (договір купівлі - продажу від 13 грудня 2016 року) звертався до міського голови Алєксєєва І.Ю. із заявою про припинення права оренди на земельну ділянку, а рішенням міської ради від 26 січня 2017 року було припинено право оренди спірної земельної ділянки для ОСОБА_4 . Однак, лише у січні 2019 року Охтирська міська рада листом направила на адресу Відділу з питань державної реєстрації міської ради відповідне повідомлення про припинення стосовно ОСОБА_4 права оренди спірної земельної ділянки, власником якої є територіальна громада в особі Охтирської міської ради, у зв`язку з чим 24 січня 2019 року державним реєстратором були внесені відомості про припинення речового права до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, заслуговують на увагу колегії суддів доводи апеляційної скарги про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами факту використання відповідачем спірної земельної ділянки без правової підстави у спірний період, тобто за 12 місяців 2017 року та вісім місяців у 2018 році. Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що до 24 січня 2019 року (державна реєстрація припинення речового права) право оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 було зареєстровано у встановленому законом порядку за попереднім власником нерухомого майна, що знаходиться на спірній земельній ділянці по вказаній адресі, тобто, речове право ОСОБА_4 не було припинено у вищевказаний період, за який позивачем нараховані збитки у заявленому розмірі 153356,82 грн.

Ураховуючи викладене, на думку колегії суддів, відсутні підстави вважати, що нараховані позивачем кошти зберіг у себе відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки по АДРЕСА_1 , без достатньої правової підстави за рахунок позивача, як власника цієї ділянки. Отже, колегія суддів не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 коштів на підставі ст. 1212 ЦК України, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позову у даній справі.

У той же час, доводи апеляційної скарги про те, що даній спір розглянуто з порушенням правил предметної підсудності, оскільки, на думку відповідача, дана справа підсудна господарському суду, колегія суддів відхиляє. Так, з договору купівлі-продажу від 13 грудня 2016 року вбачається, що ОСОБА_1 , як фізична особа, придбав у іншої фізичної особи, ОСОБА_4 , нежитлову будівлю по АДРЕСА_1 , що розташована на земельній ділянці площею 0,3918 га, з кадастровим номером 5910200000:01:015:0042 та цільовим призначенням «іншої комерційної діяльності», що належить на праві власності Охтирській міській раді. Отже, у відповідача, як у фізичної особи, мав виникнути обов`язок оформити у встановленому законом порядку своє речове право користування спірною земельною ділянкою, а той факт, що він зареєстрований як фізична особа - підприємець та мав намір використовувати нерухоме майно у комерційній діяльності не свідчить про наявність між сторонами господарських правовідносин у даній справі.

Крім того, необгрунтованими є доводи апеляційної скарги відповідача про те, що заступник керівника Охтирської місцевої прокуратури не мав підстав для представництва інтересів держави у даній цивільній справі.

Зокрема, ухвалою Сумського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року було зупинено апеляційне провадження у даній справі № 583/272/19 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду цивільної справи № 912/2385/18.

Великою Палатою Верховного Суду у справі за № 912/2385/18 прийнято постанову від 26 травня 2020 року, якою скасовано постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21 травня 2019 року у справі за № 912/2385/18, а справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Так, предметом касаційного розгляду у вказаній справі було питання дослідження можливості прокуратури представляти інтереси держави в суді.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у свій постанові від 26 травня 2020 року дійшла висновку про те, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу ще до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Як вбачається з матеріалів справи, Охтирською місцевою прокуратурою на адресу Охтирської міської ради 27 листопада 2018 року було направлено листа за № 92-6987 щодо виявлених порушень та вжиття заходів щодо їх усунення. Однак, у листі від 05 грудня 2018 року за № 0114/3732 Охтирська міська рада повідомила, що позовної заяви про відновлення порушених інтересів держави та стягнення шкоди до суду не подаватиме (т. 1 а.с. 54). Таким чином, у даній справі компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, тому це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва місцевою прокуратурою інтересів держави в особі Охтирської міської ради.

Вказані висновки відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду у справі за № 912/2385/18, постанова від 26 травня 2020 року.

За таких обставин, коли суд першої інстанції неповно з`ясував обставин, що мають значення для справи та ухвалив рішення з порушенням норм матеріального, тому таке судове рішення необхідно скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Ураховуючи, що відповідач в апеляційній скарзі просив скасувати оскаржене судове рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Оскільки позовні вимоги заступника керівника Охтирської місцевої прокуратури Сумської області не підлягають задоволенню, тому відповідно до ст. 141 ч. 1, ч. 13 ЦПК України з позивача на користь відповідача необхідно стягнути понесені ним витрати по сплаті судового збору за апеляційний розгляд справи в сумі 3450 грн 52 коп.

Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст.ст. 367; 374 ч. 1 п. 2; 376 ч. 1 п.п. 1, 4; 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 16 травня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову Заступника керівника Охтирської місцевої прокуратури Сумської області в інтересах держави в особі Охтирської міської ради Сумської області до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, завданих використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів, відмовити.

Стягнути з Охтирської місцевої прокуратури Сумської області на користь ОСОБА_1 судовий збір за апеляційний розгляд справи в сумі 3450 грн 52 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повне судове рішення складено 25 серпня 2020 року.

Головуючий: С.Г. Хвостик (суддя - доповідач)

Судді: О.Ю. Кононенко

О.І. Собина