06.08.20

Справа № 522/21745/19

Провадження № 2/522/2645/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2020 року Приморський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді - Свяченої Ю.Б.,

при секретарі судового засідання Шеян І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Оріон» про зобов`язання звільнити та повернути приміщення зі збереженим майном шляхом виселення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ТОВ « Оріон», та просить зобов`язати ТОВ « ФК « Оріон» звільнити квартиру АДРЕСА_1 та повернути її зі збереженим майном позивачу шляхом виселення ТОВ «ФК «Оріон».

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що згідно з договором купівлі-продажу від 26 березня 2008 року посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І.М., реєстровий № 4085, він придбав квартиру АДРЕСА_1 . Право власності зареєстровано в КП «ОМБТІ та РОН» 28 березня 2008 року, номер запису 209 в книзі 641пр-99, номер витягу 18285134. В подальшому заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2010 року по справі № 2-282/10 р. з нього було стягнуто на користь ПАТ «Кредитпромбанк» заборгованість за кредитним договором від 26 березня 2008 року у розмірі 401 142,47 грн., з яких у тому числі 377 404,39 грн. - заборгованість за кредитом, 3055,30 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань, 12120,00 грн. - штрафу.

ОСОБА_1 також зазначає, що у 2013 році між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір про відступлення права вимоги, зокрема права вимоги ВАТ «Кредитпромбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Кредитпромбанк») до нього, яке випливає з невиконання останнім кредитного договору від 26 березня 2008 року № 10/24/08-І, а також укладено договір про відступлення прав вимоги за іпотечним договором № 10/24-3/08-І, посвідченим 26 березня 2008 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І.М., реєстровий номер 4091. Надалі, 08 серпня 2019 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Оріон» укладено договори про відступлення прав за зазначеними вище кредитним та іпотечним договорами.

Позивач також зазначає, що 05 грудня 2019 року скориставшись його відсутністю, як власника квартири, оскільки він, постійно проживає в селі Довга Пристань Первомайського району Одеської області, представники ТОВ «Фінансова Компанія «Оріон», вступивши у попередню змову з невідомими особами, з метою заволодіння чужим майном, а саме квартирою під АДРЕСА_1 , прибули за місцем знаходження вказаної квартири та розробили план спільних дій, основною метою якого було вторгнення в квартиру зі зміною замків на вхідних дверях. ОСОБА_1 вважає, що відбулось незаконне припинення його права власності та незаконна реєстрація права власності на вищевказаний об`єкт нерухомості, без згоди та відома фактичного його власника - ОСОБА_1 , на підставі завідомо підроблених, неправдивих документів, складених на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Оріон», з метою подальшого продажу квартири.

Ухвалою суду від 28 грудня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

10 січня 2020 року через канцелярію Приморського районного суду м. Одеси, на виконання ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 28 грудня 2019 року ОСОБА_1 подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 17 січня 2020 року провадження по справі відкрито в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 27 лютого 2020 року.

Ухвалою суду від 31 січня 2020 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову повернуто.

Ухвалою суду від 14 лютого 2020 року заяву ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог повернуто без розгляду.

Підготовче засідання 27 лютого 2020 року відкладено на 29 квітня 2020 року, з підстав неявки сторін по справі. Від представника відповідача ТОВ «ФК «Оріон», до суду надійшла заява про відкладення підготовчого засідання. Підготовче судове засідання.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 11 березня 2020 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 .

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 03 квітня 2020 року у задоволенні клопотання представника відповідача ТОВ «ФК «Оріон» про скасування заходів забезпечення позову вжитих ухвалою суду від 11 березня 2020 року відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного суду від 20 липня 2020 року апеляційну скаргу представника ТОВ «Оріон» задоволено частково. Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 11 березня 2020 року про забезпечення позову була змінена та викладена в наступній редакції: «накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 шляхом заборони відчуження».

До суду 02 квітня 2020 року від представника відповідача, ТОВ «ФК «ОРІОН», надійшов відзив, згідно з яким останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки ОСОБА_1 помилково вважає себе власником квартири та не є таким власником, починаючи з дати реєстрації права власності за відповідачем, тобто з 05 листопада 2019 року з огляду на що твердження ОСОБА_1 про те, що ТОВ «ФК «Оріон» заволодів чужим майном не заслуговують на увагу. Відповідач також посилається на те, що ОСОБА_1 самостійно підтверджує у позові - він фактично не проживав у спірній квартирі, тобто добровільно залишив таку квартиру в розумінні ст. 40 Закону України «Про іпотеку», відтак, відсутній факт порушення будь-яких прав ОСОБА_1 . Крім того, відповідач у відзиві зазначає, що позивач не наводить перелік речей, меблів чи побутової техніки, якими він нібито позбавлений можливості користуватися, не конкретизує їх, не надає докази, якими підтверджується факт належності йому відповідних меблів чи побутової техніки, якими (за його ж словами) він позбавлений можливості користуватися.

Підготовче засідання 29 квітня 2020 року відкладено на 27 травня 2020 року з підстав неявки сторін по справі.

У підготовчому засіданні 27 травня 2020 року позивач позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити у повному обсязі. Представник відповідача позовні вимоги не визнав, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Протокольною ухвалою суду закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті на 25 червня 2020 року.

У судовому засіданні 25 червня 2020 року позивач пояснив, що він брав кредит в ПАТ «Кредитпромбанк» в 2008 році у розмірі 404 000,00 грн. Строк виконання кредитного договору встановлений до 2033 року. В подальшому право вимоги кредиту було викуплено ПАТ « Дельта банк». В 2014 році він перестав виплачувати кредит, оскільки ПАТ « Дельта банк» передав право вимоги ТОВ «ФК « Оріон», однак йому про це не повідомили. Квартира АДРЕСА_1 знаходилась в іпотеці. В грудні місяці 2019 року йому стало відомо про те, що у вказаній квартирі були змінені замки. У свою чергу ТОВ « ФК «Оріон» відмовилось повертати квартиру.

У судовому засіданні 25 червня 2020 року представник відповідача зазначив, що 26 березня 2008 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір. Квартира АДРЕСА_1 знаходилась в іпотеці. В подальшому право вимоги кредиту було викуплено ПАТ «Дельта банк». 08 серпня 2019 року ПАТ « Дельта Банк» відступило ТОВ « ФК « Оріон» право вимоги за вказаним кредитним договором. 16 серпня 2019 року ТОВ « ФК « Оріон» направлявся за адресою ОСОБА_1 лист-вимогу про виконання зобов`язань за кредитним договором в сумі 834179 грн. 31 коп. 02 жовтня 2019 року ОСОБА_2 було отримано другу вимогу, однак ним не було виконано вимоги, які були зазначені і вказаних листах-вимогах. 05 листопада 2019 року ТОВ « ФК « Оріон» внаслідок не виконання зобов`язань ОСОБА_1 перереєстрував право власності. Також зазначив, що у вказаній квартирі ніхто не зареєстрований. Всі речі які знаходились у квартирі передали на зберігання на склад. ТОВ « ФК « Оріон» листом повідомляли ОСОБА_1 про місце знаходження його речей. У спірній квартирі ніхто не проживає. Оголошено перерву на 21 липня 2020 року.

Судове засідання 21 липня 2020 року відкладено на 06 серпня 2020 року, з підстав неявки позивача по справі. На електронну пошту суду надійшла заява від представника ОСОБА_1 , за змістом якої останній просив здійснювати розгляд справи без його участі. Однак, вказана заява не оформлена належним чином, не містить електронного цифрового підпису, тому суд не міг встановити достовірність інформації викладеної у заяви, та дійсність волевиявлення позивача щодо розгляду справи за його відсутності.

У судове засідання 06 серпня 2020 року сторони не з`явились. Про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Про причини неявки суд не повідомляли. Від представника відповідача до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, прийнявши докази, що є наявними у матеріалах справи, вислухавши думки сторін, повно і всебічно з`ясувавши обставини, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовної заяви ОСОБА_1 , виходячи з наступного.

Судом встановлено 26 березня 2008 року між ВАТ «Кредитпромбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Кредитпромбанк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 10/24/08-І. Відповідно до умов кредитного договору (п. 1.1.), банк відкрив ОСОБА_1 невідновлювальну мультивалютну кредитну лінію у національній валюті України в межах загальної суми 404 000, 00 грн. (чотириста чотири тисячі гривень), а ОСОБА_1 зобов`язався повернути наданий кредит не пізніше 25 березня 2033 року (включно).

Відповідно до п. 2.1. кредитного договору, кредитні кошти надаються на такі цілі: купівлю нерухомості, споживчі цілі, в тому числі, на купівлю двокімнатної квартири, загальної площею - 53,5 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з договором купівлі-продажу № 4085 від 26 березня 2008 року.

26 березня 2008 року задля забезпечення виконання ОСОБА_1 взятих на себе кредитних зобов`язань за зазначеним вище кредитним договором, між ВАТ «Кредитпромбанк» та позивачем було укладено договір іпотеки № 10/24-3/08-І, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І.М., зареєстрований в реєстрі за № 4090.

Відповідно до умов договору іпотеки, ОСОБА_1 було передано в іпотеку придбане ним за рахунок кредитних коштів нерухоме майно, а саме: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 53,5 кв.м., житловою площею 29,6 кв.м., яка відповідно належала позивачу на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І.М. від 26 березня 2018 р., зареєстрованого в реєстрі за № 4085.

Судом встановлено, що предметом іпотеки за вказаним договором іпотеки є спірна квартира, на придбання якого банком надавалися кредитні кошти ОСОБА_1 . Квартира була придбана ОСОБА_1 за кредитні кошти безпосередньо в дату укладення кредитного договору та договору іпотеки, а саме 26 березня 2008 року, що підтверджується договором купівлі-продажу за № 4085.

В подальшому в 2013 році між ВАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір про відступлення права вимоги, зокрема, права вимоги ВАТ «Кредитпромбанк» до ОСОБА_1 , яке випливає з невиконання останнім кредитного договору № 10/24/08-І від 26 березня 2008 року і договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки № 10/24-3/08-І від 26 березня 2008 року.

08 серпня 2019 року між ПАТ «Дельта Банк» (як кредитором та іпотекодержателем на той момент) та ТОВ «ФК «Оріон» було укладено договір № 1665/К купівлі-продажу прав вимоги, зокрема права вимоги до ОСОБА_1 , яке випливає з невиконання останнім кредитного договору № 10/24/08-І від 26 березня 2008 року і договір відступлення права вимоги за договором іпотеки № 10/24-3/08-І від 26 березня 2008 року який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І.М. та зареєстровано в реєстрі за № 4090.

Вказані обставини, зокрема, щодо фактів укладення кредитного та іпотечного договорів, фактів переходу права вимоги за ними до ТОВ «ФК «Оріон», вказані обставини позивачем у судовому засіданні не оспорювались.

Згідно з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження за індексним номером 176786662 від 08 серпня 2019 року та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки за індексним номером 176785098 від 08 серпня 2019 року вбачається, що 08 серпня 2019 року ТОВ «ФК «Оріон» набуло прав кредитора та іпотекодержателя за кредитним договором та договором іпотеки по відношенню до боржника ОСОБА_1 .

Судом також встановлено, що 01 жовтня 2019 року підприємством ТОВ «ФК «ОРІОН», як новим кредитором, у зв`язку з грубими порушеннями взятих ОСОБА_1 на себе кредитних зобов`язань за кредитним договором, було направлено вимогу за вих. 16-08 від 16 серпня 2019 року про усунення порушень кредитного договору від 26 березня 2008 року за № 10/24/08-І, повернення грошових коштів (сплату заборгованості за тілом кредиту), сплату заборгованості за процентами, комісією та оплату штрафів.

За змістом вказаної вимоги ТОВ «ФК «Оріон», як кредитор та іпотекодержатель, вимагав від ОСОБА_1 усунути відповідні порушення кредитних зобов`язань у тридцятиденний строк з дня вручення такої вимоги. За текстом вказаної вимоги ТОВ «ФК «Оріон» зазначав, що відповідно до розрахунку заборгованості, станом на 08.08.2019 р., за кредитним договором заборгованість позивача за тілом кредиту та процентами складає 679 951,34 грн., пеня - 129 987,97 грн., штраф - 24 240,00 грн., а загалом - 834 179,31 грн. Крім того, за текстом вимоги відповідач попередив ОСОБА_1 про те, що ТОВ «ФК «Оріон» вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, в тому числі шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, в порядку встановленому ст. ст. 36, 37, 38 Закону України «Про іпотеку», з можливістю прийняття товариством у власність квартири як предмету іпотеки.

Проаналізувавши докази, наявні в матеріалах справи, у зв`язку з недоведеністю позивачем протилежного, суд доходить до висновку, що зазначена вище вимога була належним чином вручена ОСОБА_1 в дату 02 жовтня 2019 р., про що свідчить проставлений підпис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення АТ «Укрпошта» за № 6500139484309.

Судом також встановлено, що відповідно до актуальних відомостей, які вміщені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, на теперішній час власником спірної квартири є саме відповідач - ТОВ «ФК «Оріон». Зазначене підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за індексним номером 188140164 від 08 листопада 2019 року.

Із зазначеного витягу вбачається, що ТОВ «ФК «Оріон» набуло право власності на квартиру на підставі, зокрема, таких документів як: вимога про усунення порушень кредитного договору, серія та номер: 16-08, виданий 16 серпнЯ 2019 року, видавник: ТОВ «Фінансова компанія «Оріон»; договір іпотеки, серія та номер: 10/24-3/08-І, виданий 26 березня 2008 року, видавник: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Лічман І.М.; кредитний договір, серія та номер: 10/24/08-І, виданий 26 березня 2008, видавник: ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 .

Відтак, суд доходить до висновку, що ТОВ «ФК «Оріон» набуло право власності на спірну квартиру в позасудовому порядку на підставі іпотечного застереження, що міститься у договорі іпотеки № 10/24-3/08-І, посвідченому приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І.М., зареєстрованому в реєстрі за № 4090.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Статтею 36 Закону України «Про іпотеку» визначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати, зокрема, передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі (ч. 2 і ч. 3 ст. 37 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до пунктів 4.1.-4.3. договору іпотеки, який міститься в матеріалах справи, за рахунок майна іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, який визначається на момент фактичного задоволення разом із сумою кредиту, процентів, штрафними санкціями та відшкодуванням збитків, які виникли у зв`язку із прострочкою виконання іпотекодавцем зобов`язань за кредитним договором, витратами пов`язаними із зверненням стягнення на майно, витратами пов`язаними з утриманням та збереженням майна, витратами на страхування майна, та іншими витратами, обумовленими виконанням умов цього договору. Іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на майно у випадку порушення іпотекодавцем умов кредитного договору, або умов цього договору. При настанні випадків, передбачених п. 4.2. цього договору іпотеки, іпотекодержатель за 30 календарних днів попереджає іпотекодавця про задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки і якщо протягом цього строку зобов`язання, забезпечені іпотекою, не будуть виконанні, іпотекодержатель на свій розсуд задовольняє свої вимоги одним із таких способів, зокрема, - набуває право власності на майно.

Аналіз викладених вище положень Закону України «Про іпотеку» та приписів договору іпотеки свідчить про те, що за умови невиконання позивачем кредитного договору, ТОВ «ФК «Оріон» мало право на звернення стягнення на квартиру шляхом набуття права власності на неї, як на предмет іпотеки.

Відповідно до п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 р. (в редакції, яка була чинною на час прийняття рішення державного реєстратора), визначено, що для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Таким чином, суд, аналізуючи надані сторонами пояснення та письмові докази, доходить до висновку про наявність підстав для переходу права власності на спірну квартиру до ТОВ «ФК «Оріон» та правомірність набуття відповідачем такої квартири у його власність.

Враховуючи викладене, суд також доходить висновку про необґрунтованість твердження позивача щодо вторгнення, заволодіння та незаконного виселення останнього представниками відповідача, виходячи з такого.

Враховуючи, що набуття права власності на майно саме у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку є особливим (спеціальним) порядком набуття таких прав, то застосуванню підлягають норми законодавства України, що регулюють такий порядок набуття права власності, а також настання негативних наслідків для колишнього власника.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про іпотеку», положення якої є спеціальними нормами права в межах даних правовідносин, звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Крім того, у разі застосування ст. 40 Закону України «Про іпотеку», до спірних правовідносин також обов`язково застосовується і положення ст. 109 ЖК УРСР. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 22 червня 2016 року по справі № 6-197цс16 та від 21 грудня 2016 року по справі № 6-1731цс16.

Так, з аналізу положень ст. 40 Закону України «Про іпотеку» та ст. 109 Житлового кодексу УРСР вбачається, що звернення нового власника до суду з позовом про виселення здійснюється у випадку необхідності доведення наявності підстав для примусового звільнення помешкання - зобов`язання мешканців в примусовому порядку покинути житло.

Виходячи з викладеного, суд погоджується з позицією відповідача в частині того, що таке звернення власника до суду не вимагається у разі добровільного залишення житла мешканцями або не проживання колишнього власника в помешканні.

Як вбачається з пояснень ОСОБА_1 та довідки від 11 грудня 2019 року виданої Виконавчим комітетом Довгопристанської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, ОСОБА_1 зареєстрований в АДРЕСА_3 , та проживає за зазначеною адресою з 07.09.2010 р. по цей час, про що також зазначено ОСОБА_1 у позовній заяві.

Суд також бере до уваги, що відповідно до довідки про зняття з реєстрації місця проживання особи від 22 листопада 2019 року виданої Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради, ОСОБА_1 одночасно був знятий з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі втрати права власності та, відповідно, втрати права користування.

Отже, викладені вище обставини свідчать про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо повернення майна шляхом виселення, адже судом встановлено, що позивач втратив право власності та, відповідно, право користування спірною квартирою внаслідок невиконання кредитних зобов`язань, наявність та невиконання яких підтверджувались особисто ОСОБА_1 як у позовній заяві, так і в судових засіданнях.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Суд звертає увагу, що на момент подання даного позову, як встановлено судом вище, позивач втратив право власності на спірне майно, у зв`язку зі зверненням стягнення на нього, як на предмет іпотеки, через невиконання взятих на себе кредитних зобов`язань.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи докази по даній справі, суд доходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У свою чергу, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 р. у

Відповідно до ч. 9, 10 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Згідно з вимогами ст. 158 ЦПК України, суд вважає за необхідне скасувати заходи забезпечення цивільного позову, що були вжиті ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 11.03.2020 р. по даній справі, а саме, скасувати арешт шляхом заборони відчуження квартири АДРЕСА_1 .

Керуючись, ст. ст. 76-81, 258, 263, 265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволені позовної заяви ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Оріон» (ідентифікаційний код: 41544462) про зобов`язання звільнити та повернути приміщення зі збереженим майном шляхом виселення, - відмовити.

Скасувати заходи забезпечення цивільного позову, що були вжиті ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 11.03.2020 р., а саме, скасувати арешт шляхом заборони відчуження квартири АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення суду складено 17 серпня 2020 року.

Суддя: Ю.Б. Свячена