Справа №2-5036/2010

  РІШЕННЯ

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

          02 березня 2010 року             Приморський районний суд  м. Одеси у складі:

головуючого судді Бондаря  В.Я.

при секретарі          Подорожній О.С.                          

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за позовом Акціонерного комерційного банку «ПОРТО-ФРАНКО» до ОСОБА_1  про стягнення суми боргу,

                                                          В С Т А Н О В И В:

           Представник позивача  звернувся до суду з позовною заявою  до відповідача, та уточнивши в ході розгляду справи позовні вимоги,  просить стягнути  заборгованість за кредитним договором на загальну суму   13 738,33 гривень , судовий збір у сумі 141,38 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення у сумі 120 грн. При цьому  він посилається на те, що між  та  АКБ «Порто-Франко» та ОСОБА_1  23.11.2006р. був укладений кредитний договір №3605/1-06, відповідно до якого АКБ «Порто-Франко» надав йому кредит у сумі 3 524  долара, 98 центів США  терміном з 23.11.2006р. по 21.09.2007р., зі сплатою  18%  річних за користування кредитом. Однак відповідач порушив умови повернення суми кредиту, відсотків річних за користування кредитом, згідно умов договору кредиту.

          Заборгованість відповідача за кредитним договором  склала  13 738,33 гривень, що складається з:

 -заборгованості за кредитом – 4 532 (чотири тисячі п’ятсот тридцять дві) грн. 91 коп.,

-заборгованості за  нарахованими відсотками – 932  ( дев’ятсот тридцять дві) грн. 86 коп.,

-штрафу у розмірі 8 272 (вісім тисяч двісті сімдесят дві) гривні, 56 копійок.

          Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

           Відповідач   ОСОБА_1   у судовому засіданні позов визнав частково, просив суд відмовити у задоволенні вимоги позивача про стягнення суми штрафу.

Вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому  задоволенню з наступних підстав.

            У судовому засіданні встановлено, між сторонами був укладений кредитний договір №3605/1-06, відповідно до якого АКБ «Порто-Франко» надав відповідачу кредит у сумі 3 524  долара, 98 центів США  терміном з 23.11.2006р. по 21.09.2007р., зі сплатою  18%  річних за користування кредитом. Отримання відповідачем коштів підтверджується заявкою на видачу готівки №9 від 23.11.2006р. Проте, відповідач порушив умови повернення суми кредиту, відсотків річних за користування кредитом, згідно умов договору кредиту

            Заборгованість відповідача за кредитним договором  склала  13 738,33 гривень, що складається з:

 -заборгованості за кредитом – 4 532 (чотири тисячі п’ятсот тридцять дві) грн. 91 коп.,

-заборгованості за  нарахованими відсотками – 932  ( дев’ятсот тридцять дві) грн. 86 коп.,

-штрафу у розмірі 8 272 (вісім тисяч двісті сімдесят дві) гривні, 56 копійок.

          Пунктом 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Отже, згідно із ч. 2 ст. 1050 Цивільний кодекс України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов кредитного договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного  кодексу України, передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).  

Згідно до ч.1 ст.549 Цивільного  кодексу України,  неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

              Згідно п.6 ст.3 ЦК України, однією з засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. В ч.1 ст.203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. При цьому справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення  і захисту цивільних прав та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов’язків. Розумність - це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів усіх учасників, а також інтересів громадян.

           Разом з тим, відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

           Враховуючи майновий стан відповідача, його знаходження на стаціонарному лікуванні  в Одеському обласному психоневрологічному диспансері, що підтверджується довідкою від 02.03.2010р., а також те, що сума  штрафу за кредитним договором  значно перевищує розмір збитків, суд приходить до висновку, що розмір штрафу можливо зменшити, стягнувши з відповідача половину його розміру, тобто в сумі 4 136,28 гривень.

              В судовому засіданні доведено, що внаслідок невиконання відповідачем умов кредитного договору, позивач поніс додаткові витрати по сплаті державного мита та  витрат на ІТЗ судового процесу, у зв’язку з чим з відповідача слід стягнути розмір  понесених позивачем судових витрат.

       Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 81, 88, ч. 3 ст. 209, ст.ст. 213-215, ст. 218,   ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково:

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного комерційного банку «ПОРТО-ФРАНКО» заборгованість  за кредитним договором № 3605/1-06 від 23.11.2006 року у розмірі  9 602  (дев’ять тисяч шістсот дві ) грн., 05 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного комерційного банку «ПОРТО-ФРАНКО» витрати по сплаті державного мита у розмірі   141,38  гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного комерційного банку «ПОРТО-ФРАНКО» витрати по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 120 гривень.

 В решті позовних вимог Акціонерного комерційного банку «ПОРТО-ФРАНКО» відмовити.

Рішення може бути оскаржено, про що протягом десяти днів з дня проголошення подається заява про апеляційне оскарження рішення суду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або в термін десяти днів з дня проголошення, без подання попередньої заяви про оскарження.

Суддя                         В.Я. Бондар