05 червня 2014 року
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 33/774/389/14 Головуючий у першій інстанції: Маймур Г.Я.
Категорія ст.124 КУпАП Головуючий у другій інстанції: Коваленко Н.В.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 червня 2014 року суддя Апеляційного суду Дніпропетровської області Коваленко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську, за участю ОСОБА_1 та його захисника Кургузової О.Ю., а також ОСОБА_2 , апеляційні скаргу ОСОБА_1 на постанову Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 08 травня 2014 року у справі про адміністративне правопорушення, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого приватним підприємцем, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 425 гривень, -
в с т а н о в и в :
Постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 08 травня 2014 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 425 гривень.
При обставинах, викладених в постанові суду першої інстанції, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху України, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Не погоджуючись з вищевказаною постановою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову районного суду та закрити провадження в справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначив, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, винесеною з порушенням норм процесуального права, а викладені в постанові висновки суду, не відповідають фактичним обставинам справи. За твердженням апелянта, в його діях відсутнє порушення вимог Правил дорожнього руху України, оскільки перед виконанням повороту ліворуч він завчасно зайняв крайню смугу для руху, включив відповідний покажчик повороту і впевнився в безпеці свого маневру, натомість винним у вчиненні ДТП, на переконання ОСОБА_1 , є саме водій ОСОБА_2 , який виконував маневр обгону на перехресті.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 підтримав в повному обсязі подану ним апеляційну скаргу, підтвердив викладені в ній доводи і просив апеляційну скаргу задовольнити. ОСОБА_1 пояснив суду, що, виїхавши на вул. Іларіонівська в м. Дніпропетровську, він одразу зайняв крайню ліву смугу для руху, оскільки мав намір повернути на вул. Ладозька. Проїхавши приблизно 300 - 400 метрів, ОСОБА_1 подивився в дзеркало заднього виду і побачив, що позаду на далекій від нього відстані рухається транспортний засіб, після чого включив лівий покажчик повороту і продовжив наближатися до перехрестя. Перед безпосереднім здійсненням повороту ліворуч, ОСОБА_1 , з метою впевнитися в безпеці свого маневру, знову подивився в дзеркало заднього виду і побачив, що рухаючийся позаду нього мотоцикл їхав правіше від нього, однак, після того як автомобіль під його керуванням вже виїхав на зустрічну смугу для руху, відчув удар в ліву частину свого автомобіля.
Захисник ОСОБА_1 - Кургузова О.Ю., в судовому засіданні наполягала на тому, що для правильного та об`єктивного вирішення справи необхідно було провести відповідну експертизу, що не було зроблено районним судом, незважаючи на те, що нею заявлялося відповідне клопотання.
ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції заперечував проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , оскільки вважає, що винним у вчиненні ДТП є саме він. ОСОБА_2 пояснив апеляційному суду, що до моменту зіткнення він рухався зі швидкістю приблизно 60 км/год в крайньому лівому ряді за автомобілем під керуванням водія ОСОБА_1 . Інтервал між мотоциклом під керуванням ОСОБА_2 та автомобілем ОСОБА_1 був приблизно 10 - 15 метрів. ОСОБА_2 стверджує, що перед здійсненням маневру повороту ліворуч ОСОБА_1 несподівано включив відповідний покажчик повороту і різко почав повертати, у зв`язку з чим ОСОБА_2 , з метою уникнення зіткнення, почав вивертати ліворуч і виїхав на смугу зустрічного руху, де і відбулося зіткнення транспортних засобів, при цьому об`їхати автомобіль апелянта з правої сторони ОСОБА_2 не мав можливості, оскільки там була яма на дорозі.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 пояснив апеляційному суду, що він рухався по вул. Ладозька в м. Дніпропетровську і під`їхавши до перехрестя з вул. Іларіонівська, на яку він хотів виїхати, зупинився з метою надати дорогу транспортним засобам, котрі рухалися по головній дорозі. ОСОБА_3 підтвердив, що наближаючись до перехрестя, на автомобілі під керуванням ОСОБА_1 був увімкнений лівий покажчик повороту і останній таким чином проїхав приблизно 25-30 метрів.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 в судовому засіданні зазначив, що він знаходився на мотоциклі під керуванням його брата ОСОБА_2 , де сидів позаду. Швидкість мотоцикла під керуванням ОСОБА_2 була приблизно 60 км/год. Свідок бачив як попереду них, ближче до правої сторони, на відстані близько 3 метрів рухався автомобіль під керуванням водія ОСОБА_1 , який за 3 метри до повороту включив лівий покажчик повороту і різко почав повертати ліворуч, у зв`язку з чим його брат почав уходити лівіше на зустрічну смугу для руху, де і відбулося зіткнення. Крім того, ОСОБА_4 вказав на те, що в той момент, коли ОСОБА_1 почав раптово повертати ліворуч, на правій крайній смузі для руху автомобілі були відсутні.
Суд апеляційної інстанції, вислухавши учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах поданої апеляційної скарги, дійшов висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно частково задовольнити, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.
Однак, в порушення вищезазначених вимог закону, місцевий суд справу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, відносно ОСОБА_1 розглянув неповно, однобічно та необ`єктивно, належним чином не вмотивувавши своє рішення.
Як встановлено апеляційним переглядом, висновок районного суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки даний висновок суду не підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, при цьому, при наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, в оскаржуваній постанові не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші.
Так, зазначаючи в постанові, якими доказами підтверджується вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, суд першої інстанції зробив посилання на всі без виключення докази, котрі знаходяться в матеріалах справи, жодним чином не давши доказам аналізу та належної правової оцінки, в контексті того, що водій ОСОБА_1 не визнав свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, тобто судом не зазначено з яких причин суд прийшов до висновку про необґрунтованість версії останнього щодо обставин ДТП.
Водій ОСОБА_1 в своїх поясненнях, наданих як в письмовому вигляді під час оформлення матеріалів за фактом ДТП, так і в судових засіданнях районного та апеляційного судів, категорично заперечував факт порушення ним вимог п. 10.1. Правил дорожнього руху України, вказуючи на те, що маневр повороту ліворуч на перехресті ним був виконаний з дотриманням вимог Правил дорожнього руху України, оскільки він завчасно зайняв крайню ліву смугу для руху, включив відповідний покажчик повороту і перед здійсненням повороту переконався в безпеці свого маневру.
Факт здійснення водієм ОСОБА_1 маневру повороту ліворуч з крайньої лівої смуги для руху і з увімкненим покажчиком лівого повороту також був підтверджений свідком ОСОБА_3 , допитаним в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.
Крім того, дають об`єктивні підстави для сумнівів щодо наявності в діях водія ОСОБА_1 порушення вимог п. 10.1. Правил дорожнього руху України, яке б спричинило пошкодження транспортних засобів, надані водієм ОСОБА_2 пояснення, в яких останній вказав, що до моменту зіткнення він рухався в крайній лівій смузі для руху за автомобілем під керуванням ОСОБА_1 , а в той момент, коли останній включив лівий покажчик повороту, після чого почав повертати ліворуч, ОСОБА_2 вивернув кермо мотоцикла під його керуванням також ліворуч і виїхав на зустрічну смугу для руху, де і сталося зіткнення.
Таким чином, ОСОБА_2 свідомо рухався в тому ж напрямку, що і автомобіль під керуванням водія ОСОБА_1 , в той час, як апеляційним судом не встановлено об`єктивних підстав, які б перешкоджали йому уникнути зіткнення шляхом об`їзду автомобіля ОСОБА_1 з правої сторони, оскільки, як було зазначено самим ОСОБА_2 та свідком ОСОБА_4 , крайня права смуга для руху була вільна від інших учасників дорожнього руху.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції враховує той факт, що водій ОСОБА_1 здійснював поворот ліворуч і згідно з вимогами п. 10.4. Правил дорожнього руху України в даній дорожньо-транспортній обстановці він зобов`язаний був пропустити автомобілі, які рухалися в зустрічному напрямку, в тому числі ті, що повертали праворуч.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що наявні по справі докази об`єктивно не підтверджують факт порушення водієм ОСОБА_1 вимог п. 10.1. Правил дорожнього руху України, яке б знаходилось в причинно-наслідковому зв`язку з настанням ДТП, а відтак для правильного вирішення справи необхідно було провести відповідну експертизу, що не було зроблено судом першої інстанції, незважаючи на те, що ОСОБА_1 заявлялося відповідне клопотання.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, постанова місцевого суду є необґрунтованою і підлягає скасуванню, а провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП - закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки вина ОСОБА_1 у вчиненні даного адміністративного правопорушення не доведена.
На підставі викладеного та керуючись п. 1 ст. 247, ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
п о с т а н о в и в :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Скасувати постанову Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 08 травня 2014 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 425 гривень.
Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Постанова набирає законної сили негайно, остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя
Апеляційного суду
Дніпропетровської області (підпис) Н.В. Коваленко