Справа №339/125/20

76

2/339/95/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2020 року м. Болехів

Болехівський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Головенко О. С.

секретаря судового засідання Гончар Л.В.

з участю позивача ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2

представників відповідача Шиян Л.І., Парахоняк Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Болехівської центральної міської лікарні» Болехівської міської ради Івано-Франківській області про поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу,-

в с т а н о в и в:

12 травня 2020 року ОСОБА_1 звернулася з позовом, в якому просить визнати незаконним і скасувати наказ директора Комунального некомерційного підприємства «Болехівської центральної міської лікарні» №72-к від 03 квітня 2020 року про звільнення її з роботи за п.1 ст.40 КзпП України, поновивши її на попередньо займаній посаді та стягнувши з відповідача на її користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 07 квітня 2020 року до дати ухваленння рішення по справі.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що наказом Болехівської центральної міської лікарні (далі Болехівська ЦМЛ ) №16-к від 29 квітня 1999 року вона не визначений строк була переведена на посаду сестри медичної стоматологічного кабінету консультативно-діагностичного відділення КНП « Болехівська ЦМЛ».

Відповідно до наказу Болехівської ЦМЛ від 03 лютого 2020 року №23-к « Про скорочення чисельності працівників» 05 лютого 2020 року їй вручено повідомлення про звільнення з посади згідно п.1 ст. 40 КЗпП України, в якому також вказано: «Пропонуємо Вам переведення на вакантну посаду сестри медичної приймального відділення КНП «Болехівська ЦМЛ».

Наказом №72-к від 03 квітня 2020 року її звільнено з роботи з 06 квітня 2020 року, про що зроблено відповідний запис у трудовій книжці № 8.

Вважає дане звільнення незаконним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України.

При скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці вона має переважне право на залишення на роботі, оскільки регулярно підвищувала свій освітньо-кваліфікаційний рівень, проходила відповідні курси підвищення кваліфікації, їй присвоєна вища кваліфікаційна категорія сестри медичної та її безперервний стаж роботи становив більше 25 років.

За період роботи проявила високу продуктивність праці, відпрацювала максимально можливу кількість робочого часу, а кількість днів непрацездатності чи перебування у відпустках є мінімальним.

Заходи дисциплінарного реагування до неї не застосовувалися, натомість неодноразово вона заохочувалася за сумлінне ставлення до виконання своїх обов`язків.

До складу її сім`ї входить мама ОСОБА_3 , яка є пенсіонеркою та не працює. Враховуючи, що в її сім`ї, окрім неї, немає інших осіб з самостійним заробітком, а тому вона має перевагу на залишення на роботі у випадку питання щодо звільнення, однак відповідач цим знехтував.

У врученому повідомленні 05 лютого 2020 року відповідач вказав, що пропонує їй переведення на вакантну посаду сестри медичної приймального відділення і запропонована посада відповідає її освітньому та кваліфікаційному рівні.

Для з`ясування достовірності вказаної пропозиції вона зустрілася з директором вказаного підприємства та підтвердила бажання на переведення на таку вакантну посаду, однак її звільнено з роботи.

В період часу з 05 лютого 2020 року до 06 квітня 2020 року їй жодного разу не пропонувалося зайняття вільних на той час посад, від яких вона б не відмовилася. На вакантні посади переведено особи, які не мають переважного права перед нею на залишення на роботі.

12 травня 2020 року відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

26 травня 2020 року представником відповідача подано відзив на позов, в якому просить в задоволенні позову відмовити за безпідставністю позовних вимог, зазначаючи, що звільнення ОСОБА_1 із займаної посади є законним та проведеним з дотримання трудового законодавства. На виконання заходів проведення медичної реформи, відповідно до рішення Болехівської міської ради «Про припинення діяльності Болехівської ЦМЛ шляхом її перетворення в КПП «Болехівська центральна міська лікарня» Болехівської міської ради від 20 серпня 2019 року № 08-45/19 припинила свою діяльність Болехівська Центральна міська лікарня та створено Комунальне некомерційне підприємство «Болехівська центральна міська лікарня» Болехівської міської ради Івано-Франківської області.

У зв`язку із скороченням посади сестри медичної зі стоматології, відповідно до ст. 49- 2 КЗпП України 05 лютого 2020 року позивача письмово попереджено про майбутнє вивільнення з 04 квітня 2020 року, з яким вона ознайомилася 05 лютого 2020 року.

А також одночасно рекомендовано переведення на вакантну посаду сестри медичної приймального відділення КНП «Болехівська ЦМЛ». Інших вакансій в період звільнення Позивача (з 03.02.2020 р. по 06.04.2020 р.) в лікарні не було.

Після створення Комунального некомерційного підприємства «Болехівська ЦМЛ» на підприємстві не створено та не зареєстровано жодного виборчого органу чи профспілкової організації.

Однак, у Болехівській центральній міській лікарні, яка є ліквідована, була первинна профспілкова організація, яка з часу ліквідації Болехівської ЦМЛ фактично не здійснювала ніякої діяльності, на рахунок якої працівниками лікарні не проводилося ніяких відрахувань, але юридично вона не була ліквідована.

Тому для дотримання вимог закону та забезпечення дотримання прав працівників, КНП «Болехівська ЦМЛ» звернулася із поданням від 05лютого 2020 року № 85 до первинної профспілкової організації Болехівської ЦМЛ для отримання погодження на звільнення працівників лікарні, зокрема позивача, однак профспілкова організація Болехівської ЦМЛ протягом двох місяців (до часу звільнення позивача) не надала жодної відповіді на вказане подання.

Крім того, відповідно до листа № 24/01-05 від 10 лютого 2020 року Івано-Франківська обласна організація профспілки працівників охорони здоров`я повідомила, що у зв`язку із тим, що від членів профспілки не надійшло жодної заяви про вступ у первинну профспілкову організацію КНП «Болехівська ЦМЛ», обласний комітет на підставі п. 2. ст. 72 Статуту професійної спілки працівників охорони здоров`я України приймає рішення про припинення діяльності первинної профспілкової організації Болехівської ЦМЛ, як організаційної структури галузевої профспілки.

Тердження позивача про надання нею згоди на переведення на вакантну посаду сестри медичної приймального відділення не відповідає дійсності, оскільки позивачу запропоновано переведення на посаду сестри медичної приймального відділення КНП «Болехівська ЦМЛ».

Але вона протягом двох місяців до дати звільнення 06 квітня 2020 року не надала письмової згоди на переведення її на вакантну посаду, жодного разу не звернулася про переведення, її мовчання сприйняли як відмову від переведення на вакантну посаду медичної сестри. Навіть, коли 03 квітня 2020 року вона ознайомлювалася із наказом про звільнення 06 квітня 2020 року, вона не вказала, що бажає переведення на вакантну посаду. Тобто, ОСОБА_1 була обізнана про наявність вакансій у КНП «Болехівська ЦМЛ», які вона може обіймати відповідно до своєї кваліфікації, проте не вчинила необхідних дій для свого переведення на пропоновану посаду.

З приводу тверджень позивача про те, що на вакантні посади сестри медичної приймального відділення були переведені особи, які не мають переважного права перед нею на залишення на роботі та без конкурсного відбору, то вказується на те, що у період з 03 лютого 2020 року по 06 квітня 2020 року було 3 вакантні посади медичної сестри приймального відділення. Пропозиція на зайняття вказаних вакантних посад надавалася всім працівникам, які планувалися на звільнення і кваліфікація яких відповідала зайняттю цих посад. Така пропозиція надана була зокрема, і позивачу та трьом іншим працівникам, які згодом переведені на ці посади. Протягом цих двох місяців тільки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 надали свою письмову згоду (заяву) на переведення на вакантні посади. Інших заяв від жодного із працівників, яким запропоновані посади, зокрема і ОСОБА_1 не надходило. Крім того, переведення вказаних працівників на вакантні посади медичних сестер проведено 06 квітня 2020 року наказ № 90-к, тобто вже після звільнення ОСОБА_1 .

Суд, вислухавши вступне слово позивача, представників позивача та відповідача, пояснення свідка, повно та всебічно з"ясувавши обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог п.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Як зазначено в ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у ст.16 ЦК України.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При цьому, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (ч.3 ст.16 ЦК України).

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Як вбачається з матеріалів справи, вимоги позивача стосуються порушення її трудових прав, зокрема щодо правомірності звільнення з роботи у в зв"язку з скороченням чисельності штатів.

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.

Встановлено, що позивач з 01 серпня 1994року перебувала в трудових відносинах з відповідачем, що стверджується наказом №30-адм по Болехівській міській лікарні (а.с.6).

Так, наказом Болехівської ЦМЛ №1-к від 01 листопада 2019 року позивача переведено на посаду сестри медичної з стоматології консультативно-діагностичного відділення КНП « Болехівська ЦМЛ» стоматологічного кабінету з 01 листопада 2019 року (а.с.7).

З метою реалізації державних гарантій медичного обслуговування населення за програмою медичних гарантій, оптимізації штату працівників та приведення до нової структури у межах кошторисних призначень, відповідно до чинного законодавства наказом директора КНП «Болехівська ЦМЛ» скорочено чисельність та штат працівників медичного підприємства та затверджено новий штатний розпис, який погоджений із засновником підприємства - Болехівською міською радою.

Відповідно до наказу директора КНП БЦМЛ «Про скорочення чисельності та штату працівників» від 03 лютого 2020 року № 23-к у лікарні скорочено штатну чисельність на 79,0 штатних одиниць, скорочено всі посади стоматологічних кабінетів: лікарів- стоматологів, лікарів-стоматологів-терапевтів, сестри медичної зі стоматології та молодшої медичної сестри. Тобто, скорочено, зокрема, і посаду сестри медичної зі стоматології, на якій працювала ОСОБА_1 .

Цим же наказом створено комісію по скороченню працівників, а інспектора з кадрів ОСОБА_7 зобов"язано повідомити працівників про наступне вивільнення у встановленому законом порядку (а.с.8-11).

На виконання вказаного наказу 05 лютого 2020 року ОСОБА_1 попереджено про майбутнє звільнення з посади з 04 квітня 2020 року та запропоновано переведення на вакантну посаду сестри медичної приймального відділення КНП « Болехівська ЦМЛ», що підтверджується її підписом із зазначенням дати про ознайомлення (а.с.12).

Вказаний факт позивачем визнається та не оспорюється.

Як встановив суд, відповідно до Штатного розпису КНП «Болехівська ЦМЛ» станом на 03 лютого 2020 року в лікарні в період з 03 лютого 2020 року до 06 квітня 2020 року були три вакантні посади сестри медичної приймального відділення КНП «Болехівська ЦМЛ» (а.с.52).

Згідно листа № 24/01-05 від 10 лютого 2020 року Івано-Франківська обласна організація профспілки працівників охорони здоров`я повідомила про те, що у зв`язку із тим, що від членів профспілки не надійшло жодної заяви про вступ у первинну профспілкову організацію КНП «Болехівська ЦМЛ», обласний комітет на підставі п. 2. ст. 72 Статуту професійної спілки працівників охорони здоров`я України приймає рішення про припинення діяльності первинної профспілкової організації Болехівської ЦМЛ, як організаційної структури галузевої профспілки (а.с.50-51).

Оскільки позивач до дня звільнення ( до 06 квітня 2020року) не подавала відповідачу письмову заяву про переведення його на одну з вакантних посад, які їй запропоновано, то наказом КНП "Болехівська ЦМЛ" №72-к від 03 квітня 2020 року ОСОБА_1 , як сестру медичну з стоматології консультативно-діагностичного відділення КНП « Болехівська ЦМЛ» 06 квітня 2020 року правомірно звільнено у зв`язку з скороченням штату і чисельності працівників, про що зроблено у трудовій книжці зроблено відповідний запис (а.с.13, 29-30).

Так, за змістом пункту 1 частини першої, другої статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, реорганізації, скорочення чисельності або штату працівників, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Визначення юридичної особи, поняття та порядок ліквідації чи реорганізації юридичної особи містяться у статтях 80, 104, 111 ЦК України, статтях 62, 66,79,92ГК України. Згідно з цими нормами підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Підприємство може складатися з виробничих або функціональних структурних підрозділів (виробництв, відділень, цехів, управлінь, бюро, служб тощо) та створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи.

Згідно зі статтею 13 Конвенції Міжнародної організації праці № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року, ратифікованою Україною 04 лютого 1994 року, коли роботодавець планує припинення трудових відносин з причин економічного, технологічного, структурного або аналогічного плану, він своєчасно надає відповідним представникам працівників інформацію щодо цього питання, зокрема інформацію про причини передбачуваних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, та строк, протягом якого їх буде проведено.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі, ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням на підставі пункту першого частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Згідно з частиною першою статті 42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється в зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підроздіпідрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Суд, розглядаючи даний спір, визнав, що відповідачем дотримано процедури звільнення позивача з роботи, оскільки ним було вжито заходи, передбачені статтею 49-2 КЗПП України, щодо працевлаштування позивача.

Так, відповідач, як роботодавець, виконав свої обов`язки, покладені статтею 49-2 КЗпП України, запропонував позивачу усі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам (професії та спеціальності позивача), які існували на підприємстві протягом усього періоду, як з часу її попередження про звільнення, так і на день звільнення, зокрема посаду сестри медичної приймального відділення.

Позивач не заперечує того факту, що вона була обізнана про наявність посади, проте вона своєї згоди на переведення на запропоновану їй посаду не надала та не вчинила необхідних дій для свого переведення на запропоновану посаду.

Відповідно до статей 12, 80 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач, як на підставу своїх тверджень про те, що нею надавалася згода на переведення на вакантну посаду медичної сестри приймального відділення, покликалася на показання свідка ОСОБА_8 , про допит якого вона заявила в своїй заяві ( а.с.72).

Проте поясненями свідка ОСОБА_8 цей факт не доведено.

Зокрема, свідок тільки пояснив, що двічі мав розмову з керівником лікарні ОСОБА_9 з приводу уникнення звільнення з роботи або працевлаштування його двоюрідної сестри ОСОБА_1 . Перша розмова відбулася у лютому місяці 2020року, коли він перебував у кабінеті ОСОБА_10 , який пообіцяв йому, що при нагоді постарається щось зробити, нічого більшого від нього він не вимагав і не просив, розуміючи ситуацію, яка склалася.

Другу розмову він мав з керівником після звільнення позивача і тоді ОСОБА_10 пояснив, що змушений був її звільнити (скоротити) і нічого не порушував.

При цьому, свідок вказав, що про вакантну посаду мова не йшла, він не ставив ні конкретних побажань, ні умов ОСОБА_11 з приводу того, куди її перевести, чи скорочувати.

А, окрім того, в судовому засіданні керівник установи ОСОБА_10 підтвердив, що дійсно мав розмову з позивачем з приводу звільнення і роз"яснив їй про те, що у випадку, якщо вона хоче дальше працювати, тоді необхідно не на словах вирішувати, а має бути подана заява. Однак заяву на переведення ОСОБА_1 не подала, в той час, як інші працівники таким правом скористались.

Зокрема, як свідчать матеріали справи такі заяви були подані : ОСОБА_4 - 26.02.2020, ОСОБА_6 - 03.04.2020, ОСОБА_12 - 24.02.2020.

Тому, після звільнення позивача , вказані особи згідно наказу від 06.04.2020року №90-к були переведені на вакантні посади посаду (сестри медичної приймального відділення КНП « Болехівська ЦМЛ» ) а.с.46-49.

А відтак, є необгрунтованим твердження позивача, викладені в письмових поясненнях про те, що 06.04.2020року в останній день роботи вона довідалась про те, що на вакантні посади вже переведені вказані особи і призначення її на одну з посад є неможливим.

Не заслуговують на увагу і твердження позивача про те, що в період з 05.02.2020 по 06.04.2020 три сестри медичні Болехівської ЦМЛ перебували у декретній відпустці, їх посади були тимчасом вільні, а тому одну із них вона могла зайняти, але ї не було запропоновано.

Так, на виконання ухвали суду від 10.05.2020 позивач надав список сестер медичних КНП Болехівська ЦМЛ« в період з 05.02.2020 по 05.04.2020 , в якому зазначено троє осіб, які перебувають у декретній відпустці: ОСОБА_13 - сестра медична УЗД кабінету, ОСОБА_14 - сестра медична стаціонару терапевтичного відділення та ОСОБА_15 - сестра медична стаціонару терапевтичного відділення.

Однак, відповідно до наказу директора КНП «Болехівська центральна міська лікарня» «Про скорочення чисельності та штату працівників» від 03.02.2020 р. № 23-к та Штатного розпису станом на 03.02.2020 р. скорочено 0,5 шт. одиниці медсестри УЗД кабінету, та 2 шт. одиниці сестри медичної терапевтичного відділення.

Отже, на час звільнення ОСОБА_1 тимчасово вакантних посад у зв`язку з декретною відпусткою працівників не було, так як ці посади також скорочені.

Оскільки відповідач повідомив позивача про наступне вивільнення за два місяці, запропонував ОСОБА_1 всі наявні на підприємстві посади за весь період до дня звільнення, на переведення на які вона не надала згоду, то існують правові підстави для висновку, що при звільненні позивача в зв`язку зі скороченням штату працівників роботодавцем дотриманий установлений законодавством про працю порядок.

За таких обставин суд прийшов до висновку про відсутність підстав для скасування наказу про звільнення та поновлення позивача на посаді.

Позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідною від вимоги про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, а тому не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264,265, 268 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Болехівської центральної міської лікарні» Болехівської міської ради Івано-Франківській області про поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Болехівський міський суд.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Найменування та ім`я сторін, їх місцезнаходження та проживання :

ОСОБА_1 - реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 .

Комунальне некомерційне підприємство «Болехівська центральна міська лікарня» Болехівської міської ради Івано-Франківській області - Коновальця, 2 м.Болехів Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 01993440.

Дата складання повного тексту рішення - 25 серпня 2020 року.

Суддя Головенко О.С.