Справа № 2-42/10  

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И  

04 березня 2010 року                                        

                                                                        Комсомольський міський суд

Полтавської області

в складі:

    головуючого судді                          

при секретарі                 ОСОБА_1

ОСОБА_2

з участю: позивача ОСОБА_3

представника позивача ОСОБА_4

представника відповідача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань суду в м. Комсомольську справу за цивільним позовом ОСОБА_3 до Управління архітектури і містобудування виконавчого комітету Комсомольської міської ради про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

    В квітні 2009 року позивачка звернулась до суду із позовною заявою, в якій просила поновити строк звернення до суду із цивільним позовом, визнати недійсним наказ Управління архітектури і містобудування виконкому Комсомольської міської ради  №3 від 01.03.2007 р., змінити дату її звільнення з посади головного спеціаліста, бухгалтера Управління архітектури і містобудування виконкому Комсомольської міської ради у зв’язку з закінченням строку трудового договору на підставі п.2 ст.36 КЗпП України 08 лютого 2009 року, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20 березня 2007 року по день звільнення – 08 лютого 2009 року в розмірі 25757 грн. 66 коп. та 10 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її прав (а.с.49).

    В судовому засіданні наполягаючи на задоволенні позову ОСОБА_3 пояснила, що була прийнята на посаду головного бухгалтера Управління архітектури і містобудування на період відпустки основного працівника на строк з 25.08.2004 р. по 31.10.2004 р. В подальшому термін дії контракту № 2 від 25.08.2004 р., укладеного між нею та відповідачем, неодноразово продовжувався. За останнім наказом відповідача від 01.09.2005 р. № 20/1 строк дії трудового договору з нею було продовжено на період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника ОСОБА_6 Оскільки з 10.04.2006 р. ОСОБА_6 було надано відпустку по догляду за другою дитиною до досягнення нею віку трьох років, позивачка вважала строк дії контракту продовженим до 08.02.2009 р. Проте, за наказом № 3 від 01.03.2007 р. начальник управління незаконно, в односторонньому порядку змінив строк дії контракту до 19 березня 2007 року, внаслідок чого за наказом № 4 від 19.03.2007 р. її було звільнено з роботи на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України, в зв’язку із закінченням дії контракту № 2 від 25.08.2004 р. Вважає своє звільнення незаконним, так як на день звільнення вона була вагітною.  

    Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, вказуючи на те, що на момент звільнення ОСОБА_3 відповідачу не було відомо про вагітність позивачки, крім того, остання пропустила строк звернення до суду з цим позовом.

      Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши докази, надані сторонами, суд не находить підстав до задоволення позову ОСОБА_3 про поновлення на роботі та  інших, пов’язаних з цим позовних вимог, виходячи з наступного.

    Судом встановлено, що за наказом № 21 від 25.08.2004 р., на підставі заяви та контракту № 2, укладеного між сторонами 25.08.2004 р., ОСОБА_3 була прийнята на посаду бухгалтера в Управління архітектури і містобудування виконавчого комітету Комсомольської міської ради (далі – УАіМ) за строковим трудовим договором (контрактом) терміном дії з 25 серпня 2004 року по 31 жовтня 2004 року (а.с.      ).

    01 вересня 2005 року за згодою сторін, на підставі заяви ОСОБА_3 від 01.09.2005 р. та наказу начальника УАіМ № 20/1 від 01.09.2005 р. дію строкового трудового договору із позивачкою (контракту № 2 від 25.08.2004 р.) було продовжено на час відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника – бухгалтера УАіМ ОСОБА_6 Таку відпустку ОСОБА_6 було надано за наказом № 13 від 01.06.2004 р. з 31 травня 2004 року по 19 березня 2007 року (а.с.        ).

    З 10 квітня 2006 року по 08 лютого 2009 року за наказом № 12 від 05.04.2006 р. ОСОБА_6 було надано відпустку по догляду за другою дитиною до досягнення нею трирічного віку (а.с.     ).

    В зв’язку з цими обставинами до наказу № 20/1 від 01.09.2005 р. щодо строкового трудового договору з ОСОБА_3 наказом № 3 від 01.03.2007 р. було внесено доповнення в частині дії контракту № 2 від 25.08.2004 р. до 19.03.2007 року (а.с. 21).

    Наказом № 4 від 19.03.2007 р. ОСОБА_3 звільнено з посади з 19.03.2007 року у зв’язку із закінченням строку дії контракту № 2 від 25.08.2004 р. на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України (а.с.     ).

В ході судового розгляду сторонами не заперечувалось, що при укладенні трудового договору з ОСОБА_3 строк його дії визначався часом відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника бухгалтера ОСОБА_6 На час укладення контракту та визначення строку його дії (а.с.     ) у відповідності до ч. 3 ст. 21 КЗпП України, п. 9 Положення про порядок укладення контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 р. № 170, закінчення терміну дії трудового договору з позивачкою визначалось 19 березня 2007 року. Оскільки 08 лютого 2006 року ОСОБА_6 народила другу дитину, в зв’язку з чим їй було надано відпустку по догляду до досягнення другою дитиною трирічного віку, термін дії контракту з ОСОБА_3 обґрунтовано було уточнено наказом відповідача № 3 від 01.03.2007 р. Заперечення позивачки в цій частині суд не приймає до уваги, оскільки обставини, з якими вона пов’язує закінчення терміну дії контракту – відпустка ОСОБА_6 по догляду за другою дитиною на час визначення за згодою сторін строку дії контракту з ОСОБА_3 – 01.09.2005 р. (а.с.           )  ще не настали, а після їх виникнення жодна із сторін не ініціювала продовження дії контракту до 08 лютого 2009 року. За таких обставин видання відповідачем наказу № 3 від 01.03.2007 р. не є зміною істотних умов праці позивача, а закінчення терміну дії контракту згідно п.п. 5.2. п. 5 контракту № 2, укладеного між сторонами, та п. 2 ст. 36 КЗпП України є підставою до припинення трудового договору з ОСОБА_3

    Згідно довідки, наданої головним лікарем Комсомольської міської лікарні (а.с.       )  ОСОБА_3 перебувала на обліку по вагітності в жіночій консультації з 02.04.2007 р.

    В судовому засіданні позивачка пояснила, що про свою вагітність вона дізналась, перебуваючи на стаціонарному лікуванні в міській лікарні, в зв’язку з чим була переведена до гінекологічного відділення.

Відповідно до наданих суду доказів (а.с.     )  на стаціонарному лікуванні в міській лікарні ОСОБА_3 знаходилась з 23.03.2007 р. по 02.04.2007 р. – в терапевтичному відділенні, з 02.04.2007 р. по 13.07.2007 р. – в гінекологічному відділенні міської лікарні. Таким чином, на час звільнення позивачки сторони не були обізнані про стан вагітності ОСОБА_3

Оскільки позивачка не довела суду відповідних обставин, суд не визнає, що звільнення її з роботи було проведено в зв’язку з її вагітністю.

    За недоведеністю обізнаності відповідача про її вагітність на час припинення строкового трудового договору 19 березня 2007 року та виходячи з меж заявлених позовних вимог, не приймаються до уваги судом також і доводи позивачки щодо порушення відповідачем вимог ст. 184 КЗпП України.

    Відповідно до ч. 3 ст. 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років – ч. 6 ст. 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда після закінчення строкового трудового договору допускається з обов’язковим працевлаштуванням. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

    Отже, виходячи із сукупності досліджених доказів, суд доходить висновку, що укладення строкового трудового договору з позивачкою у формі контракту не суперечить чинному законодавству, що регулює порядок укладення таких договорів; строк дії трудового договору з ОСОБА_3 до 19 березня 2007 року було визначено за погодженням сторін; звільнення позивачки з посади у зв’язку з закінченням строку дії контракту відповідає вимогам Закону, тому підстав до визнання недійсним наказу УАіМ № 3 від 01.03.2007 р., поновлення ОСОБА_3 на посаді головного спеціаліста, бухгалтера Управління архітектури і містобудування виконкому Комсомольської міської ради та стягнення на її користь виплат, передбачених ч. 2 ст. 235 КЗпП України, судом не вбачається. За відсутності порушення прав позивачки її вимоги про відшкодування моральної шкоди є необґрунтованими та безпідставними.

Крім того ОСОБА_3 пропустила строк звернення з позовом про вирішення трудового спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення — в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом про поновлення її на роботі в порядку адміністративного судочинства 14.08.2007 року. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2009 року скасовано рішення Комсомольського міського суду від 04.06.2008 року, провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до УАіМ про поновленні на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної школи – закрито, в зв’язку з тим, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

    З аналогічним позовом в порядку цивільного судочинства ОСОБА_3 звернулася до суду лише 21.04.2009 року.

    В обґрунтування поважності причин пропуску місячного строку звернення до суду позивачка посилається на те, що з 23.03.2007 року по 13.07.2007 року та з 02.08.2007 року по 16.08.2007 року вона перебувала на стаціонарному лікуванні, що підтверджується відповідною довідкою (а.с.       ).

    Після того, як провадження у справі за її адміністративним позовом було закрито, вона звернулася із позовом в порядку цивільного судочинства.

    Представник відповідача проти поновлення строку звернення до суду заперечував.

Заслухавши доводи сторін, суд вважає, що вимога позивача про поновлення строку звернення до суду задоволенню не підлягає з наступних підстав.

    Як вбачається з матеріалів справи позивачка звернулася до суду із цивільним позовом більше ніж через 2 роки після звільнення. Доводи позивачка про те, що вона зверталася з аналогічним позовом в порядку адміністративного судочинства не заслуговую на увагу, так як спосіб захисту своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів особа вибирає на свій розсуд, а незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності та негативних наслідків їх недотримання.

    На підставі викладеного, керуючись ст.ст.23, 36, 184, 233, 235 КзПП, ст..213 ЦПК України,  суд,-  

 в и р і ш и в:

    В задоволенні позову ОСОБА_3 - відмовити повністю.  

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області через Комсомольський міський суд. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.  

Суддя:                                       підпис                                    ОСОБА_1

З оригіналом вірно:

Суддя                          В.В. Крикливий