ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/3997/19 пров. № А/857/3568/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді                                         Большакової О.О.,

суддів                                                             Кушнерика М.П., Старунського Д.М.,

з участю секретаря судового засідання           Кітраль Х.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області, Дубровицького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області про визнання протиправними та скасування рішень, визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинення певних дій за апеляційною скаргою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року (суддя першої інстанції Комшелюк Т.О., м. Рівне, повний текст складено 10.02.2020),

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області (далі - відповідач 1), Дубровицького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області (далі - відповідач 2) про:

визнання протиправним та скасування  рішення Відповідача 1, оформлене протоколом № 1 засідання комісії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області з питань перевірки правомірності призначення та отримання страхових виплат за рахунок Фонду від 28 серпня 2019 року;

визнання протиправним та скасування рішення Відповідача 2, оформлене постановою № 1703/104/104/166 від 3 вересня 2019 року «Про затримання щомісячної страхової виплати»;

визнання протиправною бездіяльності  відповідачів щодо не призначення та не проведення позивачу одноразової страхової виплати відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»;

зобов`язання призначити та провести позивачу одноразову страхову виплату відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано  постанову Дубровицького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області від 3 вересня 2019 року № 1703/104/104/166 «Про затримання щомісячної страхової виплати» в повному обсязі. Визнано  протиправною бездіяльність Дубровицького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області щодо не призначення та не проведення ОСОБА_1  одноразової страхової виплати відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV. Зобов`язано Дубровицьке відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області призначити та провести ОСОБА_1 одноразову страхову виплату відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV. В задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним рішення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області, оформленого протоколом засідання Комісії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області з питань перевірки правомірності призначення та отримання страхових виплат за рахунок Фонду від 28 серпня 2019 року № 1, визнання протиправною бездіяльності Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області щодо не призначення та не проведення одноразової страхової виплати відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV, а також зобов`язання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області призначити та провести ОСОБА_1 одноразову страхову виплату відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV  відмовлено. Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області судовий збір в сумі 768,40 грн.

Із таким судовим рішенням не погодилось Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області та подало апеляційну скаргу,  в якій, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просило скасувати рішення і постановити нове - про відмову у задоволенні позову. Обґрунтовуючи незгоду,  вказало, що суд першої інстанції не врахував, що згідно копії акту №1 про нещасний випадок на виробництві від 3 березня 1976 року, який є спірним документом, зафіксовано назву організації «к-з 21 Партз`їзд». Сільськогосподарське приватне підприємство «Маяк» як правонаступник сільськогосподарського підприємства «Маяк» зареєстроване лише 31 грудня 1999 року. У свою чергу, Колективне сільськогосподарське підприємство «Маяк» як правонаступник колгоспу імені ХХІ партз`їзду зареєстровано 30 жовтня 1993 року. Суд, вирішуючи справу, вказав прізвище позивача ОСОБА_2 , в той час як в копії акту про нещасний випадок вказано ОСОБА_3 і наявне виправлення. Також суд порушив право відповідача на участь у судовому процесі, розглянувши спір за відсутності сторін.  Суд не взяв до уваги той факт, що  відсутні відомості про  неможливість надання оригіналу акту про нещасний випадок. Апелянт зауважив, що відповідачем було правомірно затримано виплати позивачу до з`ясування обставин щодо законності їх призначення на підставі нотаріально посвідченої копії акту про нещасний випадок на виробництві.  Також суд безпідставно не врахував, що нотаріально посвідченою копією акту № 1 про нещасний випадок на виробництві від 3 березня 1976 року зафіксовано нещасний випадок з ОСОБА_1  у період роботи у колгоспі 21 Партз`їзду 2 березня 1976 року. При зверненні за призначенням страхових виплат 21 березня 2003 року Дубровицьким відділенням не було призначено одноразову допомогу потерпілому, оскільки такий вид допомоги було запроваджено Законом України «Про охорону праці» від 24 листопада 1992 року. Отже, оскільки  нормативно-правові акти не мають зворотної дії  в часі,  призначення та виплата такого виду допомоги не передбачена законодавством.

Позивачем  було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність вимог апелянта і законність висновків суду.

У судове засідання представники сторін не з`явились, хоча були повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, шляхом надсилання судової повістки поштовим зв`язком позивачу та елеронною поштою на офіційну адресу суб`єктів владних повноважень.

Апеляційний суд, дослідивши доводи апелянта та письмові докази, що містяться в матеріалах справи, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів.

Судом встановлено, що 21 березня 2003 року позивач звернувся до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у Зарічненському районі Рівненської області із заявою про призначення страхових виплат у зв`язку з нещасним випадком на виробництві, що стався за час роботи на Сільськогосподарському приватному підприємстві «Маяк».

З дня подання позивачем вказаної вище заяви йому призначені щомісячні страхові виплати, що не заперечується сторонами згідно зі змістом заяв по суті.

16 липня 2019 року до відповідача 1 надійшов лист Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від 16 липня 2019 року № 1437-14-1, яким повідомлено про необхідність створення в управліннях комісій з перевірки правомірності призначення та отримання страхових виплат за рахунок коштів Фонду працівниками виконавчої дирекції Фонду, її робочих органів та їх близьким особам, а також проведення перевірки правомірності призначення та отримання страхових виплат працівниками виконавчої дирекції Фонду, її робочих органів та їх близьким особам.

19 липня 2019 року страховим експертом з охорони праці Дубровицького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області ОСОБА_4 подана заява на ім`я начальника Відділення, за змістом якої останній повідомляє про те, що його батько ОСОБА_1 отримує страхові виплати за рахунок коштів Фонду.

21 серпня 2019 року відповідачем 1 виданий наказ № 236-од «Про перевірку правомірності призначення та отримання страхових виплат за рахунок коштів Фонду», яким створена Комісія з перевірки правомірності призначення та отримання страхових виплат за рахунок коштів Фонду та затверджений її склад.

Згідно з протоколом засідання Комісії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області з питань перевірки правомірності призначення та отримання страхових виплат за рахунок коштів Фонду (далі - Комісія) від 28 серпня 2019 року № 1, в ході перевірки Комісією встановлено, що у потерпілого ОСОБА_1 в особовій справі знаходиться нотаріально засвідчена копія акта форми Н-1, що не відповідає пункту 3.2 Порядку призначення та здійснення страхових виплат потерпілим (членам їх сімей), затвердженим постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 31 січня 2002 року № 7. Також, Комісією вирішено затримати страхові виплати потерпілому ОСОБА_1 до з`ясування підстав виплат, так як документ про нещасний випадок оформлений з порушенням установлених вимог.

3 вересня 2019 року відповідачем 2 прийнята постанова № 1703/104/104/166 «Про затримання щомісячної страхової виплати», якою постановлено затримати потерпілому   ОСОБА_1 (номер справи 104, номер випадку 104) щомісячну страхову виплату в розмірі 1848,15грн з 1 серпня 2019 року. Підстава затримання: документи про нещасний випадок оформленні з порушенням установлених вимог.

Листом від 5 вересня 2019 року № 15-04-02/620 відповідач 2 направив позивачу примірник постанови від 3 вересня 2019 року № 1703/104/104/166 та повідомив, що для продовження щомісячної страхової виплати йому необхідно в найкоротший термін надати до відділення оригінал акту форми Н-1 від 2 березня 1976 року № 1.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про незаконність таких рішень з наступних підстав.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі - Закон № 1105).

Відповідно до статті 6 Закону № 1105 (тут і далі, якщо не зазначено інше, - в редакції, чинній станом на день призначення позивачу страхових виплат), суб`єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик.

Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування (далі - працівник).

Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи.

Страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд соціального страхування від нещасних випадків; Фонд).

Об`єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров`я та працездатність.

Згідно зі статтею 8 Закону № 1105, обов`язковому страхуванню від нещасного випадку підлягають, зокрема, особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту).

За змістом статті 14 Закону № 1105, нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактору чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю або настала смерть.

Перелік обставин, за яких настає страховий випадок, визначається Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади.

Частиною першою статті 21 Закону № 1105 було передбачено, що у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, зокрема: одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого.

Крім того, стаття 35 Закону № 1105 встановлювала, що для розгляду справ про страхові виплати до Фонду соціального страхування від нещасних випадків подаються: акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами та (або) висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності застрахованого чи копія свідоцтва про його смерть, а також відповідні рішення про відшкодування моральної (немайнової) шкоди; документи про необхідність подання додаткових видів допомоги.

У свою чергу, за приписами статті 37 Закону № 1105 Фонд соціального страхування від нещасних випадків міг відмовити у страхових виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо мали місце:

1) навмисні дії потерпілого, спрямовані на створення умов для настання страхового випадку;

2) подання роботодавцем або потерпілим Фонду соціального страхування від нещасних випадків свідомо неправдивих відомостей про страховий випадок;

3) вчинення застрахованим умисного злочину, що призвів до настання страхового випадку.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків міг відмовити у виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо нещасний випадок згідно із законодавством не визнаний пов`язаним з виробництвом.

На час призначення позивачу щомісячних страхових виплат, механізм надання Фондом соціального страхування від нещасних випадків соціальних послуг та виплат був врегульований Порядком призначення та здійснення страхових виплат потерпілим (членам їх сімей), затвердженим постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 31 січня 2002 року № 7 (далі    Порядок № 7).

Розділ 4 вказаного Порядку встановлював умови призначення застрахованій особі щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого (щомісячна страхова виплата).

Так, пунктами 4.1.1, 4.1.2 Порядку № 7 було встановлено, що щомісячна страхова виплата потерпілому призначається при встановленні йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Право на отримання потерпілим щомісячної страхової виплати настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

При цьому, пункт 4.2.1 Порядку № 7 передбачав, що для розгляду справи про призначення щомісячної страхової виплати до відділення подаються:

1) заява потерпілого на ім`я начальника відділення, в якій зазначається номер свідоцтва про загальнообов`язкове державне соціальне страхування (до отримання свідоцтва - ідентифікаційний номер з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів);

2) акт про нещасний випадок за формою Н-1 (якщо стався нещасний випадок, а не професійне захворювання);

3) акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 (якщо такий складався);

4) акт розслідування професійного захворювання за формою П-4 (якщо таке встановлено);

5) рішення суду про встановлення факту нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (якщо було засідання суду з цього питання);

6) висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності;

7) довідка про середню заробітну плату (дохід) потерпілого;

8) копія трудової книжки або витяг з неї, що засвідчені страхувальником або підписом працівника відділення при пред`явленні оригіналу;

9) довідка про розмір пенсії по інвалідності (якщо вона призначена) внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

10) довідка будинку-інтернату для громадян похилого віку та інвалідів або пансіонату для ветеранів війни та праці про розмір вартості утримання потерпілого в ньому.

Крім того, згідно з пунктом 1.13 Порядку № 7 Фонд міг відмовити у страховій виплаті застрахованому, якщо мали місце:

1) навмисні дії потерпілого, спрямовані на створення умов для настання страхового випадку, якщо це встановлено комісією з розслідування страхового випадку;

2) подання роботодавцем або потерпілим Фонду свідомо неправдивих відомостей про страховий випадок;

3) вчинення застрахованим умисного злочину, що призвів до настання страхового випадку.

Відділення може відмовити у виплаті застрахованому, якщо нещасний випадок згідно із законодавством не визнаний пов`язаним з виробництвом, якщо це встановлено комісією з розслідування страхового випадку.

Аналіз вищенаведених норм права дозволяє дійти висновку про те, що на момент призначення позивачу щомісячних страхових виплат, ні Закон № 1105, ні Порядок № 7 не встановлювали для застрахованих осіб обов`язку подавати до робочого органу виконавчої дирекції Фонду для виплати допомоги у зв`язку з частковою чи повною втратою професійної працездатності саме оригіналу акту про нещасний випадок за формою Н-1.

Таким чином, подання застрахованою особою серед інших документів для виплати зазначеної допомоги нотаріально засвідченої копії акту про нещасний випадок за формою Н-1, а не його оригіналу, не може бути підставою для відмови в призначенні, а тим більше для затримання, страхових виплат, оскільки зазначене не віднесено до передбачених у статті 37 Закону № 1105 та Порядку № 7 випадків, коли Фонд може відмовити у страхових виплатах.

Стаття 44 Закону № 1105, в редакції на момент затримання страхових виплат позивача, передбачає, що Фонд розглядає справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи за наявності усіх необхідних документів і приймає відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження зазначених документів.

Рішення оформляється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім`ї та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів.

Фонд може затримати страхові виплати до з`ясування підстав для виплат, якщо документи про нещасний випадок оформлені з порушенням установлених вимог.

Суд звертає увагу на те, що частина третя статті 44 Закону № 1105 не містить вичерпного переліку підстав для затримки страхових виплат, а лише містить вказівку на те, що таке право може бути реалізоване Фондом, якщо документи про нещасний випадок оформлені з порушенням установлених вимог.

Тобто, приймаючи рішення про затримання застрахованій особі страхових виплат Фонд та його робочі органи діють на власний розсуд та, відповідно, самостійно визначають чи надані застрахованою особою документи оформлені з дотриманням установлених вимог.

Разом з тим, суд першої інстанції правильно зауважив, що реалізація Фондом та його робочими органами таких дискреційних повноважень повинна здійснюватися з дотриманням критеріїв правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, наведених у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у тому числі: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Суд першої інстанції при вирішенні спору правильно вказав про відсутність у відповідача правових підстав для зупинення виплат, оскільки на момент подання позивачем заяви про призначення страхових виплат, чинне законодавство не встановлювало обов`язку для застрахованих осіб подавати до Фонду та його робочих органів саме оригіналу акту про нещасний випадок за формою Н-1.

Слід зазначити, що подана копія не викликає сумнівів, оскільки засвічена у встановленому законом порядку нотаріально.

Вчинення цієї нотаріальної дії є правовою гарантією охорони прав громадян і забезпечує подальшу реалізацію важливих для громадян прав і обов`язків.

При цьому, відповідач не навів суду доказів, які б давали підстави сумніватися у достовірності вказаного документу.

Доводи апелянта про те, що Акт про нещасний випадок на виробництві від 3 березня 1976 року № 1 складений щодо особи з прізвищем «Гузіч», а не « ОСОБА_2 » як у позивача, а тому не може визначати право останнього на отримання страхових виплат, суд  відхиляє, так як  зі змісту протоколу Комісії від 28 серпня 2019 року № 1 слідує, що єдиним недоліком, який був встановлений в ході перевірки персональної справи позивача, була відсутність оригіналу вказаного документу. Про наявність будь-яких недоліків в змісті вказаного акту чи нотаріальному засвідчені його копії ні у протоколі Комісії від 28 серпня 2019 року № 1, ні у постанові відповідача 2 від 3 вересня 2019 року № 1703/104/104/166 не вказано.

За правилами частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, останній не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності.

Крім того, у пункті 4 вказаного акту вказано прізвище потерпілого ОСОБА_2 , також всі інші ідентифікуючі ознаки співпадають. При цьому зазначення в тексті опису обставин нещасного випадку прізвища ОСОБА_3 не дає підстав сумніватися, що потерпілим являється саме позивач.

Отже, суд першої інстанції в цій частині правильно задовольнив позов.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідачів щодо не призначення та не проведення позивачу одноразової страхової виплати та зобов`язання останніх провести таку виплату апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до Витягу з Акту огляду МСЕК до довідки серії РВН № 053525, 17 грудня 2002 року проведений первинний огляд позивача, за наслідками якого останньому довічно встановлено третю групу інвалідності (причина: трудове каліцтво).

Крім того, згідно з Довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби в додаткових видах допомоги серії РВН № 053525, з 17 грудня 2002 року позивачу встановлено ступінь втрати працездатності на рівні 45 %.

Відповідно до частини першої статті 21 Закону № 1105 у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, зокрема, одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого.

Вказаний обов`язок Фонду деталізований у частині другій статті 34 Закону № 1105, відповідно до якої у разі стійкої втрати професійної працездатності, встановленої МСЕК, Фонд соціального страхування від нещасних випадків проводить одноразову страхову виплату потерпілому, сума якої визначається із розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожний відсоток втрати потерпілим професійної працездатності, але не вище чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати (доходу), з якої справляються внески до Фонду.

Таким чином, суд констатує, що на момент звернення позивача із заявою про призначення страхових виплат (21 березня 2003 року), законодавцем право особи на отримання одноразової допомоги потерпілому в разі стійкої втрати працездатності, передбаченої статтею 34 Закону № 1105, не ставилось в залежність від того, до чи після набрання чинності Законом України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII стався нещасний випадок на виробництві, у зв`язку з яким настала стійка втрата професійної працездатності, встановлена МСЕК.

Натомість, для отримання одноразової страхової виплати застрахованою особою, у якої наступила стійка втрата працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві, достатньо було щоб її ступінь був встановлений МСЕК.

Стаття 37 Закону № 1105, яка встановлювала вичерпні підстави для відмови застрахованим особам у страхових виплатах і наданні соціальних послуг, також не встановлювала такої підстави для відмови у здійсненні страхових виплат як настання страхового випадку до набрання чинності Законом України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII.

Посилання відповідачів на пункт 21-1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 суд оцінює критично, оскільки вказаний документ не є джерелом права і у подальшому правова позиція з цього питання була змінена.

Також, суд враховує, що згідно з пунктом 1.6 Положення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області, затвердженого наказом Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від 25 січня 2018 року № 57-ОД, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області реалізує свої повноваження як безпосередньо, так і через відділення в районах і містах обласного значення.

Оскільки призначення, нарахування та виплату позивачу щомісячних страхових виплат здійснював Відповідач 2, тому саме протиправна бездіяльність останнього призвела до порушення права позивача на отримання одноразової страхової виплати у зв`язку зі стійкою втратою працездатності.

Доводи апелянта про порушення норм процесуального права через розгляд справи за відсутності представників відповідачів апеляційний суд відхиляє з  таких підстав.

Положеннями статті 12 КАС України передбачено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

У свою чергу, частиною шостою цієї ж статті передбачено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Справами ж незначної складності, за визначенням пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України, є, зокрема, інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Вичерпний і остаточний перелік випадків, у яких передбачено розгляд справи за правилами загального позовного провадження, наведено у частині четвертій статті 12, а також у частині четвертій статті 257 КАС України, втім дана справи до такого переліку не відноситься.

Враховуючи, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не є складними, виходячи з наведеного визначення справ незначної складності, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача  про проведення судового засідання з  його повідомленням і  на законних підставах розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадженні без участі сторін.

Таким чином висновки суду першої інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності яких, постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. О. Большакова

судді М. П. Кушнерик

Д. М. Старунський

Повний текст постанови складено 21 серпня 2020 року.