УХВАЛА

19 серпня 2020 року

Київ

справа №280/1793/19

адміністративне провадження №К/9901/12184/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гімона М.М.,

суддів: Васильєвої І.А., Гусака М.Б.,

перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Метпромбуд Інвест" на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13.11.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25.02.2020 у справі №280/1793/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метпромбуд Інвест" до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Верховний Суд ухвалою від 19.05.2020 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Метпромбуд Інвест" залишив без руху. Надав скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги, а саме для надання суду уточненої касаційної скарги, зміст якої має бути викладено з урахуванням мотивів, наведених у цій ухвалі.

На виконання вимог цієї ухвали суду Товариство з обмеженою відповідальністю "Метпромбуд Інвест" 06.08.2020 засобами поштового зв`язку направило уточнену касаційну скаргу, зміст якої майже є ідентичним до первісної касаційної скарги.

Так, в уточненій касаційній скарзі ТОВ "Метпромбуд Інвест" посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України а саме: Запорізький окружний адміністративний суд та Третій апеляційний адміністративний суд не застосували правові позиції Верховного Суду щодо оцінки матеріальних і трудових ресурсів контрагентів платників податків під час визначення реальності господарських операцій, викладені у постановах від 08.05.2018 у справі №815/3526/17, від 06.02.2018 у справі №804/4940/14.

Зазначає, що суди обох інстанцій, посилаючись виключно на недотримання умов Договору субпідряду № 1162/ДП5/7 від 23.04.2018, який регулює тільки господарські відносини між Позивачем та ТОВ "Архінформ-Проект", без посилання на жодну правову норму, дослідивши обставини оформлення перепусток, які навіть не покладено в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, дійшли помилкового висновку про нереальність господарських операцій, вчинених між Позивачем та ТОВ "Спец- Альянс Груп", що свідчить про незаконність оскаржуваних судових рішень. На переконання скаржника, надаючи оцінку обставинам недотримання умов Договору субпідряду, перепусткам Третім апеляційним адміністративним судом взагалі не застосовано жодну правову позицію, висловлену в постанові Верховного Суду щодо цього питання, що також є підставою для касаційного оскарження.

Отже, аналогічно первісній касаційній скарзі, скаржник зазначає, що судами обох інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права - статті 626, 627, 837 Цивільного кодексу України, статті 6, 19, 42 Господарського кодексу України, підпункт 14.1.231. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, а Третім апеляційним адміністративним судом в оскаржуваній постанові не наведено постанови Верховного Суду, в якій би аналогічним способом було застосовано вказані норми права.

Натомість, Верховний Суд звертав увагу скаржника на те, що такі посилання не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у цій справі, оскільки зазначені норми визначають загальні положення щодо поняття і видів договорів, в тому числі, договору підряду, загальні принципи господарювання, державний контроль та нагляд за господарською діяльністю, підприємництво як вид господарської діяльності, визначення поняття розумна економічна причина (ділова мета). Тобто, ці норми права не є тими нормами, які врегульовують спір між сторонами та які безпосередньо застосовувались судами попередніх інстанцій.

Крім того, аналогічно первісній касаційній скарзі, позивач вважає, що у цій справі суд першої інстанції помилково застосував правові висновки Верховного Суду у справі № 280/5058/19, від яких на думку позивача належить відступити, оскільки у справі № 280/5058/19 письмові заявки для оформлення тимчасових перепусток для працівників, залучених до виконання робіт, позивач не подавав, а на підписання актів прийому-передачі виданих (повернутих) тимчасових перепусток не посилався, що свідчить про відмінність спору по наведеній справі від спірних правовідносин по даній справі №280/1793/19. Судом апеляційної інстанції не надано оцінки правильності застосування судом першої інстанції цієї постанови Верховного Суду натомість, на обставини неможливості застосування цих висновків Позивач посилався в апеляційній скарзі.

Проте такі посилання не є вмотивованим обґрунтуванням необхідності відступлення від висновків Верховного Суду, оскільки, по-перше, приведений витяг з постанови у справі № 280/5058/19 не є висновком Верховного Суду щодо застосування норм права, а по-друге, посилання на те, що ця постанова не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах суперечить правовому змісту відступлення від висновків Верховного Суду щодо застосування норм права.

В ухвалі від 19.05.2020 Верховний Суд також звернув увагу, що аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі і у наведених скаржником судових рішеннях суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежно від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення у цій справі судами першої та апеляційної інстанції визнані як такі, що документально не підтверджують реальність господарських операцій, здійснення яких не давало право платнику віднести суми ПДВ до податкового кредиту, натомість у наведеному судових рішеннях Верховного Суду - як такі, що давали для цього підстави.

Крім того, у справі, у якій подана ця касаційна скарга, висновок судів попередніх інстанції полягає у тому, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Такий висновок судів не суперечить висновкам Верховного Суду, викладеним зокрема і у постановах, які наведені скаржником. Саме досліджуючи реальність господарських операцій, суди дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову. При цьому, суди попередніх інстанцій у цій справі надавали оцінку сукупності обставин та досліджених доказів, оскільки надання оцінки кожному окремому аргументу сторони без урахування інших унеможливило б всебічний і об`єктивний розгляд справи, а тому приведення позивачем витягів з різних постанов Верховного Суду щодо оцінки конкретного доводу контролюючого органу не свідчить про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку Верховного Суду.

Фактично, наведені скаржником постанови Верховного Суду ухвалені за інших фактичних обставин справ, установлених судами, та стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, а доводи касаційної скарги щодо неврахування судами зазначених постанов зводяться до незгоди із наданою судом правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, що не є належним обґрунтуванням наведених скаржником підстав для касаційного оскарження судового рішення - пункти 1, 2 частини четвертої статті 328 КАС України.

Таким чином, дослідивши наведене скаржником обґрунтування, є підстави вважати, що скаржником не виконано вимоги ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху, у касаційній скарзі так і не викладено підстав для касаційного оскарження судових рішень з належних їх обґрунтуванням.

Відповідно до частин другої і шостої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Метпромбуд Інвест" на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13.11.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25.02.2020 у справі №280/1793/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метпромбуд Інвест" до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - повернути скаржнику.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон І.А. Васильєва М.Б. Гусак