Судове рішення #882413
А39/148-07


ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ


ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

  

26.06.07р.


Справа № А39/148-07


За позовом  Закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Орель-Лідер", с. Єлизоветівка,  Петриківський район, Дніпропетровська  область  

до  Державної інспекції по енергозбереженню, м. Київ в особі Територіального управління Державної інспекції по енергозбереженню по Дніпропетровській області, м.Дніпропетровськ 

про визнання постанови недійсною


Головуючий колегії  Ліпинський О.В.

                                                                                               Судді:                         Дубінін І.Ю.

 Примак С.А.

Представники сторін:

  від позивача: Евтушенко А.В., дов. від 15.01.07р.

від відповідача: Туроса О.А., дов. № 12/139-633 від 02.04.07р.

  за участю прокурора: Єфанова О.В., посвідчення   Мазур-Каскевич В.Г., дов. № 


Суть спору:

Позивач звернувся з адміністративним позовом про визнання недійсною Постанови відповідача № 18-5/3.22-50 від 22.11.2006 про сплату підвищеної плати за нераціональне використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів. Позовні вимоги, мотивовані прийняттям оскаржуваної постанови з порушенням вимог чинного законодавства України.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що вказана постанова була прийнята за результатами проведеної перевірки і в повній відповідності до вимог законодавства. Окрім того в своєму відзиві на позовні заяву Відповідач зазначає, що дана справа не підсудна господарському суду Дніпропетровської області, обґрунтовуючи свої заперечення відповідач зазначає, що спори з приводу оскарження нормативно-правових актів суб’єктів владних повноважень, повноваження яких поширюються на всю територію України, вирішуються окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, отже виходячи з того, що повноваження відповідача поширюються на всю територію України, територіальна підсудність даної справи повинна визначатися саме на підставі ч. 3 ст. 19 КАСУ. При цьому відповідач зазначає, що територіальна підсудність даної справи не може визначатися на підставі ч. 2 ст. 19 КАСУ, оскільки на його думку за місцем знаходження позивача можуть розглядатися справи виключно з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, тобто такою особою на думку Відповідача може бути лише фізична особа, а не юридична особа.

Розпорядженням голови суду від 12.03.2007 року розгляд справи № А39/148-07 передано на розгляд колегії суддів у складі трьох суддів.

В судовому засіданні 26.06.2007 оголошено вступну та резолютивну частини постанови згідно ст. 160 КАСУ.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши подані докази, господарський суд, -     


В С Т А Н О В И В:

22.11.2006 року Відповідачем було проведено комплексну перевірку використання паливо-енергетичних ресурсів підприємством Позивача, за результатами якої було складено Акт № 18-5/3.21-171.

Згідно висновкам вказаного акту перевірки, були встановлені втрати паливо-енергетичних ресурсів (далі ПЕР), зокрема перевитрати природного газу від використання котлоагрегату ДКВР 6,5/13 № 3 із невідповідністю до режимної карти, перевитрати теплової енергії внаслідок відсутності теплоізоляції на запірній арматурі, та відсутності теплоізоляції на паропроводах підприємства, перевитрати електроенергії в електричних мережах за рахунок низького коефіцієнта потужності, а також установлені порушення вимог технічної експлуатації повітря мережі-втечі стиснутого повітря крізь нещільні з’єднання труб повітроводу ресиверу № 2, та встановлені витоки пару спричинені несправним вентилем утиль-котла в забійному цеху.

Того ж дня відповідачем було видано припис до акту комплексної перевірки використання ПЕР, згідно якого Позивача зобов’язано виконати роботи для усунення неефективного використання ПЕР.

Відповідно до п. 13 Порядку проведення перевірок ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах, в установах та організаціях та усунення фактів їх неефективного використання, затвердженого наказом Державного комітету України з енергозбереження від 4 серпня 2000 року №64 (надалі Порядок) перевірка  виконання  приписів  акта  здійснюється  після закінчення терміну їх дії

Із системного аналізу положень вищенаведеного Порядку слід дійти висновку, що рішення про сплату підвищеної плати за неефективне використання енергоресурсів повинно прийматися за результатами перевірки виконання припису в залежності від результатів виконання такого припису, тобто з урахуванням відповідних корегувань обсягів нераціонального використання ПЕР, проведених у відповідності до п. 14 Порядку.

Зазначений висновок кореспондується з абз. 3 п. ІІ  Постанови Кабінету Міністрів України від 2 вересня 1993 р. № 699, за змістом якщо перевитрати газу та інших паливно-енергетичних ресурсів викликані технологічною недосконалістю процесів і на виконання робіт потрібні значні матеріальні і фінансові ресурси, то за погодженням із споживачем встановлюється термін для їх виконання. У разі невиконання робіт у зазначений термін споживач надалі до їх завершення  сплачує за перевитрачений обсяг газу та інших паливно-енергетичних ресурсів в подвійному розмірі встановленої на них  ціни.

Отже з логічного побудування норм законодавства про енергозбереження убачається, що після виявлення порушень із питань енергозбереження складаються акт перевірки та припис (п. 12 Порядку), потім проводиться перевірка виконання приписів акту після закінчення терміну їх дії (п. 13 Порядку), після цього проводиться коригування обсягів нераціонального використання ПЕР залежно від результатів виконання припису (п. 14 Порядку), і тільки після цього (і в залежності від наслідків коригування обсягів нераціонального використання ПЕР) приймається рішення про сплату підвищеної плати за неефективне використання енергоресурсів на підставі акта перевірки підприємства, складеного інспектором і оформлюється постановою про сплату підвищеної плати (п. 15 Порядку).

Згідно акту перевірки виконання припису від 04.05.207, з одинадцяти пунктів припису відповідача, позивачем фактично були виконані вісім пунктів, виконання одного пункту знаходиться в стадії виконання, а два пункти невиконані у зв’язку з необхідністю значних матеріальних коштів.

Разом тим, як убачається з матеріалів справи, відповідачем було прийнято постанову № 18-5/3.22-50 від 22.11.2006 про сплату підвищеної плати за нераціональне використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів в розмірі 78350 грн. 34 коп.,  безпосередньо після закінчення перевірки, не чекаючи результатів виконання приписів акту, та відповідно без проведення коригування з урахуванням результатів виконання припису.  

З урахуванням вищенаведеного, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими й такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи рішення господарський суд виходив також із наступного.

За ст. 19 Конституції України, правовий порядок в України ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Тому у випадках коли чинним законодавством України передбачено право юридичної особи оскаржити акт державного чи іншого органу, підприємство, установа, організація вправі на власний розсуд вирішувати питання про оскарження актів таких органів за підпорядкованістю чи про звернення до господарського суду з заявою про визнання акта недійсним.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин i має обов'язковий характер для суб’єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, i характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні i такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права,  носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Акти ненормативного характеру (індивідуальні акти) породжують права i обов'язки тальки у того суб'єкта, якому вони адресовані.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем заявлено позов про скасування ненормативного (індивідуального) акту відповідача.

Підставами для скасування акта є прийняття його з порушенням вимог чинного законодавства та/або визначеної законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою скасування такого акту є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Об'єктивними обставинами і матеріалами справи підтверджується, що оспорюваний акт виданий відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства України і порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, що є підставою для задоволення позову.

Керуючись Законом України "Про енергозбереження", Порядком проведення перевірок ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах, в установах та організаціях та усунення фактів їх неефективного використання, затвердженим наказом Державного комітету України з енергозбереження від 4 серпня 2000 року № 64, ст.ст. 17, 21, 87, 89, 94, 98, 157, 158, 160-163, 186, 264 КАС України, господарський суд, -


П О С Т А Н О В И В:


Адміністративний позов задовольнити.


Визнати недійсною Постанову територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Дніпропетровській області  № 18-5/3.22-50 від 22.11.2006 про сплату підвищеної плати за нераціональне використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів у розмірі 78360 грн. 34 коп.


Постанова набирає законної сили згідно зі ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України.

Головуючий колегії


О.В. Ліпинський

 Суддя                                                                                                                    І.Ю. Дубінін

 Суддя                                                                                                                    С.А. Примак


(постанову підписано 12.07.2007р.)


 



 

 



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація