ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
13.04.10р.Справа № К7/52-10
За позовом ОСОБА_1, с. Чумаки, Томаківский район, Дніпропетровська область
до Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірми "Коман", с. Чумаки, Томаківський район, Дніпропетровська область
про спонукання до передачі у власність частини майна підприємства
Суддя Коваль Л.А.
Представники:
від позивача: представник за довіреністю б/н від 25.02.2010р.- ОСОБА_2;
від відповідача: представник за довіреністю б/н від 12.04.2010р.- Гончаренко О.О.
СУТЬ СПОРУ:
ОСОБА_1 (с. Чумаки, Томаківський район, Дніпропетровська область) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірми "Коман" (с. Чумаки, Томаківський район, Дніпропетровська область) про спонукання Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірми "Коман" передати у власність ОСОБА_1 1/3 (одну третю) частини майна Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма "Коман".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є засновником (учасником) Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірми "Коман". 02.11.2009р. позивачем складено заяву про вихід зі складів засновників відповідача на умовах передачі позивачу 1/3 частки в майні підприємства в матеріальній та грошових формах у строк до 01.12.2009р. та передачі позивачу 1/3 частки земельної ділянки, зареєстрованої за підприємством, з виділенням її в натурі на місцевості до 31.12.2009р. 14.11.2009р. зборами засновників відповідача розглянута заява позивача про вихід зі складу засновників відповідача та прийнято рішення про відмову позивачу у виході зі складу засновників відповідача та про відмову у виділенні позивачу 1/3 частки у майні відповідача. Позивач не погоджується з прийнятим рішенням, вважає, що його право на вихід зі складу засновників відповідача не може бути обмежене рішенням загальних зборів учасників відповідача, відповідно, він не є учасником відповідача з 14.11.2009р. На думку позивача, не відповідає вимогам законодавства і прийняте зборами засновників відповідача рішення про відмову позивачу у виділенні та передачі в матеріальній та грошовій формах належних позивачу 1/3 частки в майні відповідача. При цьому, позивач вважає, що майно відповідача належить на праві спільної сумісної власності засновникам відповідача, враховуючи положення ст. ст. 355, 356, 368 ЦК України, п. 4.1. та п. 4.2. статуту відповідача. На підставі ст. 370 ЦК України позивач має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, а оскільки інше не встановлено домовленістю сторін (співвласників), такі частки є рівними. Також, на думку позивача, даний спір є корпоративним спором, повинен вирішуватися господарським судом, а до правовідносин, що виникли між учасниками спору, мають застосуватися за аналогією закону норми Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України, які регулюють права учасників господарського товариства.
Відповідач вважає, що заява позивача підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 81 ГПК України, оскільки в провадженні Томаківського районного суду Дніпропетровської області перебуває справа за позовом позивача у даній справі до відповідача у даній справі про вихід зі складу засновників та виділення частки із спільної сумісної власності (справа № 2-598/2009). Як вважає відповідач, у справі вирішується спір між тими ж сторонами, про той же предмет та з тих же підстав. Окрім того, відповідач зазначає, що спір у даній справі не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, оскільки відповідач не є господарським товариством, а є приватним підприємством, тобто спір не є корпоративним спором в розумінні п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України, справа не підвідомча господарським судам України за суб’єктним складом учасників спору. Також, відповідач надав заперечення по суті заявлених позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.
Відповідно до статуту Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма "Коман", затвердженого рішенням засновників Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма "Коман" від 15.12.2008р., державна реєстрація змін до установчих документів проведена 09.01.2009р., засновниками підприємства є три фізичні особи: ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_5.
Згідно з п. 4.5. статуту відповідача на підприємстві за рішенням засновників створюються статутний, резервний та інші фонди.
Розмір статутного фонду, порядок його формування, в тому числі участь кожного із засновників в формуванні статутного фонду, розмір частки учасників підприємства в статутному фонді відповідача статут не визначає.
Доказів прийняття зборами засновників відповідача рішень про формування статутного фонду, доказів формування статутного фонду відповідача ні позивач, ні відповідач не надали.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
Зазначена категорія справ підвідомча господарським судам України незалежно від суб’єктного складу учасників спору (фізичні, юридичні особи).
Зміст корпоративних прав та корпоративних відносин встановлює ст. 167 ГК України.
Відповідно до частини першої наведеної правової норми корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав (ч. 3 ст. 167 ГК України).
Як зазначалося вище, статут відповідача не визначає ні розмір статутного фонду відповідача, ні частку кожного із його учасників у статутному фонді (майні) відповідача.
Отже, позивач не має корпоративних прав щодо відповідача в розумінні ст. 167 ГК України.
Стаття 80 ГК України визначає види господарських товариств.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 ГК України до господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.
Перелік господарських товариств є вичерпним.
Приватне підприємство не є господарським товариством.
Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" не підлягають розгляду в порядку господарського судочинства справи, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності інших суб'єктів господарювання, які не є господарськими товариствами (кооперативи, приватні, колективні підприємства тощо), якщо стороною у справі є фізична особа. При цьому норма пункту 4 частини першої статті 12 ГПК України в силу її імперативного характеру не підлягає застосуванню за аналогією щодо спорів, пов'язаних із діяльністю інших суб'єктів господарювання.
За наведеного, оскільки спір не є корпоративним спором, а позивачем у справі є фізична особа, за суб’єктним складом учасників спору, враховуючи положення ст.ст. 1, 21 ГПК України, спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, тобто справа не підвідомча господарським судам України.
Провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
На підставі п. 3 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", ст. 47 ГПК України, п. 13 Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258, з подальшими змінами, сплачені позивачем державне мито у розмірі 102, 00 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 236, 00 грн., підлягають поверненню позивачу.
Керуючись ст. 47, п. 1 ч. 1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, п. 3 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", п. 13 Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258, з подальшими змінами, господарський суд, -
УХВАЛИВ:
Провадження у справі припинити.
Повернути ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з державного бюджету державне мито у сумі 17 (сімнадцять) грн. 00 коп., оплачене згідно з квитанцією № 17 від 19.03.2010р., яка міститься в матеріалах справи, державне мито у сумі 85 (вісімдесят п’ять) грн. 00 коп., оплачене згідно з квитанцією № 134 від 02.03.2010р., яка міститься в матеріалах справи, витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп., оплачені згідно з квитанцією № 135 від 02.03.2010р., яка міститься в матеріалах справи, про що видати довідки.
Суддя Л. А. Коваль