ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2а-5458/09/1770
22 січня 2010 р. 10 год. 02хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд під головуванням судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Пушкової О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
прокурора : Криворучко О.А.,
позивача: представник ОСОБА_1,
відповідача 1 : представник Балакірев О.О.
відповідача 2: представник Курбай О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_4 до
Відділу державної виконавчої служби Дубенського міськрайонного управління юстиції,
Головного управління Державного казначейства України в Рівненській області про визнання дій протиправними, стягнення матеріальної та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ :
ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до Відділу Державної виконавчої служби Дубенського міськрайонного управління юстиції, Державного бюджету України про визнання дій державного виконавця протиправними, стягнення матеріальної та моральної шкоди в розмірі 1500 грн.
В порядку усунення недоліків позовної заяви, що згідно з ухвалою суду залишена без руху, подав позовну заяву, в якій просив визнати дії посадової особи –державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Дубенського міськрайонного управління юстиції Шкарнеги С.М. протиправними, стягнути на його користь матеріальну шкоду в розмірі 27 грн. 80 коп. та моральну шкоду у розмірі 1000 грн.
В справу, відповідно до Порядку взаємодії органів прокуратури України та Державного казначейства України з питань захисту інтересів держави та забезпечення додержання вимог закону про стягнення з Державного бюджету України коштів за рішеннями судів про відшкодування шкоди, затвердженої спільним наказом Генеральної прокуратури України та Державного казначейства України №36/132 від 22.06.2007 року, вступив прокурор.
В судовому засіданні, представником позивача було уточнено статус другого відповідача, внаслідок чого з’ясовано, що позовну вимогу пред’явлено до Державного казначейства України. Також за згодою представника позивача вказаного відповідача було замінено на належного –Управління Державного казначейства України в Рівненській області.
Представник позивача в судовому засіданні 11.12.2009 року та 22.01.2010 року заявлені позовні вимогти підтримала в повному обсязі. Суду пояснила, що неправомірні дії посадової особи Відділу Державної виконавчої служби Дубенського міськрайонного управління юстиції зводяться до наступного:
-державний виконавець прийняв до виконання постанову відділу ДАІ Дубенського МВ УМВС України в Рівненській області ВК 0334976 від 13.05.2009 року про накладення на позивача штрафу в сумі 260 грн., в той час як ця постанова була оскаржена позивачем в судовому порядку;
-державним виконавцем відкрито виконавче провадження з виконання постанови відділу ДАІ Дубенського МВ УМВС України в Рівненській області, яка не являється виконавчим документом;
- постанова про відкриття виконавчого провадження не була надіслана позивачу у встановленому порядку;
-позивачу надіслано повістку, за змістом якої, його образливо названо "боржником" та викликано до відділу під погрозою накладення штрафу за неявку та застосування приводу через органи УМВС.
Ствердила, що через такі неправомірні дії, позивач був змушений звертатись до Дубенського міськрайонного суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Відділу ДВС вчиняти будь-які дії та із заявою про видачу довідки на підтвердження того, що в провадженні суду дійсно знаходиться справа за його позовом до інспектора ВДАІ про скасування постанови ВК 0334976 від 13.05.2009 року, що потягнуло за собою матеріальні збитки, зокрема на оплату проїзду до суду, на оплату поштових та банківських послуг, на сплату державного мита та судового збору, разом у сумі 27 грн. 80 коп. Також зазначила, що дії державного виконавця призвели до порушення звичного способу життя позивача, порушили його право на судовий захист та негативно вплинули на його душевну рівновагу, заподіявши таким чином моральну шкоду, яку позивач оцінює у 1000 грн. За наведеного, просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача - заступник Відділу Державної виконавчої служби Дубенського міськрайонного управління юстиції, в судовому засіданні 11.12.2009 року та 22.01.2010 року вимоги позивача не визнав. Зазначив, що дії державного виконавця з відкриття виконавчого провадження з виконання постанови відділу ДАІ Дубенського МВ УМВС України в Рівненській області ВК 0334976 від 13.05.2009 року про накладення на позивача штрафу в сумі 260 грн., як і усі подальші дії, проведено у повній відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999 року. Ствердив, що навіть у тому випадку, якщо позивач не отримав постанову про відкриття виконавчого провадження, це не порушило його права, позаяк жодних дій по примусовому виконанню вказаної постанови державним виконавцем не здійснювалось, арешту на майно, кошти та інші цінності позивача не накладалося. Тлумачення ж змісту повістки, як документу, що містить образи і погрози є надуманим, позаяк фактично у ній містяться цитати із ч.3 ст.5 Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999 року, в якій визначено права державного виконавця при здійсненні виконавчого провадження. Окремо вказав, що виконавче провадження з виконання постанови відділу ДАІ Дубенського МВ УМВС України в Рівненській області ВК 0334976 від 13.05.2009 року, зупинено постановою державного виконавця від 16.07.2009 року у зв’язку з пред’явленням позивачем доказів оскарження вказаної постанови у Дубенському міськрайонному суді. З огляду на викладене, просив відмовити в позові.
Представник відповідача –Управління Державного казначейства України у Рівненській області в судовому засіданні 22.01.2010 року позов не визнав. Вказав, що позовні вимоги в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди не обґрунтовані, позаяк позивачем не доведено, ні незаконності дій відповідача, ні причинного зв’язку між такими діями та втратами матеріального і морального характеру. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Прокурор у судовому засіданні 11.12.2009 року та 22.01.2010 року зазначив про безпідставність вимог позивача. Вважає їх надуманими та такими, що не підтверджуються жодними належними і допустимими доказами у справі. Зазначає, що дії державного виконавця в повній мірі відповідають вимогам Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999 року та Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15.12.1999 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.12.1999 року за №865/4158, відтак, правових підстав для стягнення за такі дії матеріальної та моральної шкоди не вбачає. Просив в позові відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов до задоволення не підлягає.
Судом встановлено, що 01.07.2009 року Відділом Державної виконавчої служби Дубенського міськрайонного управління юстиції отримано від Дубенського відділення ДАІ постанову по справі про адміністративне правопорушення ВК 0334976 від 13.05.2009 року про накладення на гр.ОСОБА_4 штрафу в сумі 260 грн. разом із супровідним листом, де міститься прохання про її примусове виконання (а.с.43-44). 03.07.2009 року державним виконавцем Шкарнега С.М. відкрито виконавче провадження з виконання постанови відділення ДАІ від 13.05.2009 року про стягнення з гр.ОСОБА_4 штрафу в сумі 260 грн. за порушення ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення №8073-X від 07.12.1984 року. Про відкриття виконавчого провадження №13667623 винесена постанова від 03.07.2009 року, примірник якої згідно супровідного листа від 03.07.2009 року направлено боржнику. Вказаною постановою боржнику надано строк на добровільне виконання до 10.07.2009 року (а.с.41-42). У зв’язку з невиконанням постанови у строк, наданий на добровільне виконання, державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору від 13.07.2009 року, примірник якої згідно супровідного листа від 13.07.2009 року направлено боржнику (а.с.39-40). У зв’язку з подачею боржником довідки Дубенського міськрайонного суду №2-а-1509/09 від 16.07.2009 року про те, що в провадженні суду знаходиться адміністративна справа за його позовом про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення ВК 0334976 від 13.05.2009 року, державним виконавцем винесено постанову від 16.07.2009 року про зупинення виконавчого провадження до розгляду справи судом, примірник якої згідно з супровідним листом від 16.07.2009 року направлено боржнику (а.с.36-37). Жодних інших дій з приводу примусового виконання вказаної постанови державним виконавцем не вчинялось.
Примусове виконання рішень в Україні покладено на Державну виконавчу службу, яка у своїй діяльності керується Законом України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999 року, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у випадку невиконання їх у добровільному порядку. Органи державної виконавчої служби мають повноваження відносно примусового виконання лише тих рішень, які прямо передбачені Законом України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999 року. Стаття 3 цього Закону, містить перелік рішень, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, який є вичерпним, і до нього, згідно з п.6 ч.2 ст.3, включено постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Органи внутрішніх справ, згідно з вимогами ст.222 Кодексу України про адміністративні правопорушення №8073-X від 07.12.1984 року уповноважені розглядати справи про такі адміністративні правопорушення, як порушення правил дорожнього руху, зокрема і щодо правопорушень, відповідальність за які встановлена частинами 1 і 2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення №8073-X від 07.12.1984 року.
В силу вимог ст.308 Кодексу України про адміністративні правопорушення №8073-X від 07.12.1984 року, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу (п'ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу), постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна.
За правилами ст.24 Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999 року, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання в орган державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Відтак, постанова по справі про адміністративне правопорушення ВК 0334976 від 13.05.2009 року про накладення на гр.ОСОБА_4 штрафу в сумі 260 грн., була прийнята до виконання Відділом Державної виконавчої служби Дубенського міськрайонного управління юстиції в межах його компетенції та в рамках чинного законодавства. Відповідно, доводи представника позивача про незаконність дій Відділу Державної виконавчої служби Дубенського міськрайонного управління юстиції щодо відкриття виконавчого провадження, з огляду на те, що вказана постанова не є виконавчим документом не ґрунтуються на положеннях ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999 року. ЇЇ зауваження щодо оформлення постанови не приймаються судом, позаяк постанова за змістом і формою відповідає вимогам, що ставляться до виконавчого документа згідно з нормою ст.19 Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999 року. Не ґрунтуються на Законі і зауваження щодо оформлення листа ВДАІ про направлення вказаної постанови на примусове виконання, позаяк в силу вимог п.1 ст.18 Закону України Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999 року, підставою для відкриття виконавчого провадження є виконавчий документ, поданий стягувачем разом із заявою про його примусове виконання, при цьому, вказана заява подається в довільній формі.
Доводи представника позивача щодо фальсифікації даних реєстрації вхідної кореспонденції, яка встановлена нею шляхом співставлення вхідних номерів на супровідному листі ВДАІ про направлення на примусове виконання постанови про накладення штрафу на гр.ОСОБА_4 (вх.№4085 від 01.07.2009 року) та на супровідному листі ВДАІ про направлення на примусове виконання постанови про накладення штрафу на гр.ОСОБА_6 (вх.№59805 від 03.05.2009 року), за даними якого пізнішій даті надходження відповідає вхідний номер з меншим значенням, були повністю спростовані в ході судового розгляду, де на підставі журналу вхідної кореспонденції (копії відповідних аркушів журналу долучено до справи а.с.92-97) було встановлено, що дата надходження супровідного листа ВДАІ про направлення на примусове виконання постанови про накладення штрафу на гр.ОСОБА_6 (вх.№59805) не 03.05.2009 року, а 05.09.2009 року (а.с.90-91).
Доводи представника позивача щодо прийняття Відділом Державної виконавчої служби Дубенського міськрайонного управління юстиції постанови, яка оскаржена в судовому порядку, судом також відхиляються, позаяк ст.19 Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999 року таких вимог до виконавчого документа, як зазначення відомостей про відсутність судового чи адміністративного оскарження, не містить, а сам державний виконавець не наділений повноваженнями здійснювати перевірку законності винесення та передачі на примусове виконання виконавчих документів. Не наділений державний виконавець і повноваженнями з'ясовувати факти наявності чи відсутності обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, встановлення відстрочки або розстрочки виконання, позаяк в силу вимог ч.5 ст.11-1 Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999 року, про виникнення таких обставин, повідомляти державного виконавця зобов'язані сторони.
Відтак, доводи позивача в цій частині, жодним чином не доводять протиправності дій Відділу Державної виконавчої служби Дубенського міськрайонного управління юстиції, тим більше, що державним виконавцем у повній відповідності до п.5 ч.1 ст.34 Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999 року, виконавче провадження з виконання постанови відділення ДАІ від 13.05.2009 року про стягнення з гр.ОСОБА_4 штрафу в сумі 260 грн. зупинено.
Доводи представника позивача в частині протиправності дій державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Дубенського міськрайонного управління юстиції щодо ненаправлення на адресу позивача постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом відхиляються судом як такі, що не ґрунтуються на Законі, позаяк відповідно до ст.27 Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999 року, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, які повинні бути доведені державним виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією.
Факт неотримання позивачем постанови про відкриття виконавчого провадження, не спростований у судовому засіданні представником Відділу Державної виконавчої служби Дубенського міськрайонного управління юстиції, однак вказане не спричинило порушення прав та охоронюваних інтересів позивача, позаяк в силу вимог ч.1 ст.30 Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999 року, державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення. Оскільки у державного виконавця не було доказів отримання вказаної постанови боржником, у нього не було і правових підстав розпочинати примусове виконання постанови відділення ДАІ від 13.05.2009 року про стягнення з гр.ОСОБА_4 штрафу в сумі 260 грн. Той факт, що жодних дій по примусовому виконанню виконавчого провадження, відкритого за вказаною постановою, державним виконавцем не здійснювалось, в тому числі не накладалося арешту на майно, кошти та інші цінності позивача, підтверджено в судовому засіданні сторонами, і доказів зворотного суду не надано. Відтак, неотримання позивачем постанови про відкриття виконавчого провадження не призвело до порушення його прав, як особи, яка бере участь у виконавчому провадженні.
Доводи представника позивача в частині протиправності дій державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Дубенського міськрайонного управління юстиції щодо направлення на адресу позивача повістки за змістом якої, позивача образливо названо "боржником" та викликано до відділу під погрозою накладення штрафу за неявку та застосування приводу через органи УМВС, є абсурдними.
Так, в силу вимог ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999 року, боржник –це сторона виконавчого провадження, фізична або юридична особа, яка зобов'язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов'язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення. Оскільки за виконавчим документом - постановою відділення ДАІ від 13.05.2009 року, ОСОБА_4 зобов’язаний сплатити штраф, то в рамках даного виконавчого провадження, він має статус боржника, а відділення ДАІ має статус стягувача. Щодо змісту повістки, то він ґрунтується на правах державного виконавця, що визначені в ч.3 ст.5 Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999 року. Так, згідно з абз.11-14 ч. 3 вказаної статті, державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право: викликати громадян та посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а у разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ; залучати до проведення виконавчих дій понятих, працівників органів внутрішніх справ, інших осіб у встановленому порядку; накладати стягнення у вигляді штрафу на громадян і посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Протиправною може визнавати діяльність, яка суперечить вимогам чинного законодавства, або яка полягає у виконанні таких дій, які особа не уповноважена вчиняти в силу покладених на неї обов'язків. Дії посадової особи Відділу Державної виконавчої служби Дубенського міськрайонного управління юстиції проведені в межах та спосіб визначений законодавством про виконавче провадження, відтак є законними.
Натомість, позивач, в порушення вимог ч.7 ст.11-1 Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999 року, яка покладає на осіб, які беруть участь у виконавчому провадженні, обов'язок сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення повного і своєчасного вчинення виконавчих дій, не використавши наданих йому законом прав та не з’ясувавши обставин з приводу яких його викликано до відділу Державної виконавчої служби Дубенського міськрайонного управління юстиції, зробив передчасні висновки про порушення його прав, заклавши позов з надуманих підстав.
Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відтак, майнова шкода заподіяна особі підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв’язок та є вина зазначеної особи. Оскільки жодної вини посадової особи Відділу Державної виконавчої служби Дубенського міськрайонного управління юстиції у заподіянні позивачу майнової шкоди немає, тому суд вважає, що така матеріальна шкода до відшкодовування не підлягає.
За змістом ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" №4 від 31.03.1995 року з наступними змінами та доповненнями, спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень, а також у випадках, передбачених ЦК України та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. З'ясуванню підлягає підтвердження факту заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні.
Позивачем не обґрунтовано розміру заявленої до відшкодування моральної шкоди та не надано жодних доказів на підтвердження факту наявності моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, у зв'язку з діями відповідача.
Долучені до матеріалів справи докази оплати позивачем юридичних послуг судом не досліджуються, позаяк належної вимоги щодо цього заявлено не було.
За таких обставин суд вважає позовні вимоги необґрунтованим, а тому підстав для їх задоволення не знаходить.
Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати з Державного бюджету не присуджуються.
Керуючись статтями 160-163 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позивачу - ОСОБА_4 в задоволенні позову до Відділу державної виконавчої служби Дубенського міськрайонного управління юстиції, Головного управління Державного казначейства України в Рівненській області, про визнання дій протиправними, стягнення матеріальної та моральної шкоди - відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя < Підпис > Друзенко Н.В.
Постанова складена в повному обсязі 27.01.10р.