Номер справи 623/2268/20

Номер провадження 2/623/683/2020

РІШЕННЯ

іменем України

14 серпня 2020 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

в складі: головуючого - судді Винниченка П.П.

з участю: секретаря - Телешевської В.Ю.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Ізюмі цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до ОСОБА_2 ,  ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні прав власника та визнання особи втратившою право користування житлом, -

ВСТАНОВИВ:

В червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просила ухвалити рішення про усунення перешкод у здійсненні права власника на житловий будинок АДРЕСА_1 та визнати втратившими право на користування житлом в даному будинку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Судові витрати залишає за собою.

Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 08.07.2020 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Позивач в судове засідання не з`явився, її представник надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги просила задовольнити в повному обсязі.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, про час і місце розгляду справи були належним чином повідомлені, про що свідчать зворотні поштові повідомлення про отримання відповідачами 10.07.2020 року ухвали суду від 08.07.2020 року про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви з додатками, наявні в матеріалах справи, що відповідають вимогам ст. 130 ЦПК України, про причини неявки суд не повідомили, не подали до суду відзив на позовну заяву, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч.8 ст.178 ЦПК України.

Згідно п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч.11 ст.128 ЦПК України, відповідач, третя особа, свідок зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

08.07.2020 р. на офіційному веб-сайті судової влади України було розміщено оголошення про виклик в судове засідання відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Матеріалами справи встановлено, що позивачу на праві власності належить житловий будинок по АДРЕСА_2 на підставі договору дарування, посвідченого Ізюмською держнотконторою 03 вересня 1996 року та належним чином зареєстрований в Ізюмському міському БТІ . Договір оформлено на дошлюбне прізвище ОСОБА_2 . (а.с.5,6).

11.12.2015 року позивач одружилась і змінила прізвище з ОСОБА_2 на ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб. (а.с.7).

В даному будинку зареєстровані позивач, її мати ОСОБА_5 та її сини, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Відповідач ОСОБА_2 зареєстрований в даному будинку, але не проживає в ньому з 2015 року, а ОСОБА_3 - з 2003 року, що підтверджується довідкою про склад сім`ї, виданою головою квартального комітету № 2 від 20.06.2020 року. (а.с.10).

Реєстрація відповідачів не дає можливості позивачу належним чином розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Під правом власності розуміється право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України).

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Як передбачено вимогами ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Власність зобов`язує.

Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Держава не втручається у здійснення власником права власності.

Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідач порушує право власності позивача, володіння та користування його майном.

Пунктами 33, 34 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" № 5 від 07.02.2014 року передбачено, що відповідно до положень ст. 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень прав, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Згідно ст. 71 ч. 1 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом 6 місяців.

Статтею 72 ЖК України, встановлено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Відповідно ст. 7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду про позбавлення права користування житловим приміщенням.

За приписом ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено між ним і власником житла або законом.

Таким чином, суд вважає, що позовна заява ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 258, 259, 264, 265 ЦПК України, ст. 321, 391, 405 ЦК України, ст. 71, 72 ЖК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , права власника на житловий будинок АДРЕСА_2 та визнати втратившими право на користування житлом в даному будинку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Головуючий суддя П. П. Винниченко