Справа № 22ц-899 2008р.
Категорія п.37
Головуючий у 1 інстанції Строна Т. Г.
Доповідач: Петричка П.Ф.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2008 року липня 1 дня колегія суддів Судової палати у цивільних справа х апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого Петричка П.Ф.
Суддів Цяцяка Р.П., Бакуса В.Я.
При секретарі: Жаровській І.К.
з участю позивача ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_2., представника відповідача ОСОБА_3,
адвоката ОСОБА_4, представника третьої особи
ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_6 на рішення Турківського районного суду Львівської області від 21 січня 2008 року,
по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6, третіх осіб - Турківської державної нотаріальної контори, ОСОБА_7, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом і визнання права власності на 2/5 частини житлового будинку АДРЕСА_1, відшкодування 1650 грн. моральної шкоди,
встановила:
Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково, визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом за ОСОБА_6 на 2/5 частки будинку, видане 29.05.2007 р. та визнано за позивачкою право власності і на ці 2/5 частки будинковолодіння, з відповідача в користь позивачки стягнено 299, 88 грн. витрат по справі. Відмовлено в задоволенні вимоги про відшкодування моральної шкоди.
Вважаючи рішення суду незаконним, в апеляційній скарзі відповідач вказав на обставини справи, проживання в спірному будинку і прийняття ним спадщини після смерті батька. В будинку він зареєстрований і не подавав заяву про зняття з реєстрації. Вказав на упереджене ставлення до нього суду.
Просив скасувати рішення суду, ухвалити нове і відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши доповідача, пояснення представника доповідача в підтримання скарги, заперечення позивача і представника третьої особи, відповідні обгрунтування адвокатів сторін, перевіривши матеріали справи, матеріали спадкової справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що її слід частково задоволити, рішення суду в частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом видане ОСОБА_6 на 2/5 частки житлового будинку визнати частково недійсним виходячи із наступного.
Розглядаючи спір, ухвалюючи рішення і задовільняючи позовні вимоги, суд вірно визначив, що 14.12.2003 р. після смерті ОСОБА_8, який був єдиним власником будинковолодіння АДРЕСА_1, відкрилася спадщина і спадкоємцями були: дружина, син і дочка - сторони спору, а також син ОСОБА_9 і дочка ОСОБА_10
Суд також правильно зазначив, що із заявами про прийняття спадщини у межах передбаченого законом строку до нотаріальної контори звернулась дружина померлого, яка проживала у спірному будинку, та дочка - позивачка, яка не проживала у ньому.
Подаючи 16.04.2004 р. до нотаріальної контори заяву про відмову від належної їй частки в спадщині у користь дочки - позивачки, мати сторін ОСОБА_11 підкреслила, що на частку спільного подружнього майна вона не претендує, отже підтвердила одноособовість власності спадкодавця.
Проте, суд дійшов хибного висновку щодо неприйняття спадщини відповідачем, посилаючись на те, що у спірному будинку не проживає.
Натомість наявні у справі матеріальні докази свідчать про протилежне і підтверджують доводи відповідача.
Приймаючи суб"єктивні пояснення свідків щодо непроживання відповідача в спірному будинку суд не взяв до уваги, зокрема, матеріалів справи № 89 Турківського РВ УМВСУ у Львівській області, у т.ч. 3аяви ОСОБА_11 щодо поведінки відповідача у спірному будинку, його особисті пояснення від 13.07.2006 р. щодо проживання та право на частку, висновку від 13.07.2006 р. про припинення розгляду справи і рекомендації ОСОБА_11 звернутись до суду. Отже інтерес до частки в спадщині відповідач постійно підтверджував своїми діями і поступками.
У відповідності з ст. 33 Конституції України, вільно вибираючи місце проживання відповідач визначив таке у спірному будинку, у якому зареєстрований, у якому обліковується за даними особистого паспорта і адресного бюро та міської ради, що підтверджено документами, яких не врахував суд, а як постійний мешканець підтверджував свій інтерес до будинку та претензією на частку в ньому, як спадкоємця.
Виписка відповідача з будинкової книжки, яка зберігається у власника, подача довідок для отримання субсидії без врахування відповідача, не спростовують факту проживання відповідача в будинку. З копій довідок про склад сім'ї, які подавав ОСОБА_8 для отримання субсидії в 2002-2003 p.p. в управління праці та соціального захисту населення вбачається, що в них також не значиться проживаюча в будинку ОСОБА_7 - сестра власника. Тому посилання позивача та адвоката на ці довідки, як на заперечення апеляційної скарги, є неспроможними, оскільки не містять фактичних даних.
Заяви про зняття з реєстрації (виписки) відповідач не подавав, у судовому порядку не був визнаний таким, що втратив право проживати у спірному будинку чи виселення з нього не було. У квартирі АДРЕСА_2, де проживають його дочка та колишня дружина (шлюб розірвано 14.03.1996 p.), відповідач зареєстрований не був, наявність у нього іншого житла не доведена.
Зазначаючи у своєму рішенні, що відповідач відмовився брати гроші за свою
частку від позивачки, суд не дав оцінки цій обставині, що остання своїми діями визнавала
прийняття спадщини братом та належність йому частки в будинку. Намагання сплатити
відповідачу вартість його частки в будинку позивачка
підтвердила при апеляційному перегляді рішення.
Відмовляючись отримати компенсацію частки грошима відповідач мотивував це потребою житла.
На час відкриття спадщини у будинку також проживала ОСОБА_7 - сестра спадкодавця і при наявності спадкодавців першої черги підставно не брала участі у спадкуванні.
Отже, у відповідності з ст. ст. 525, 526, 529, 548, 549 ЦК України в редакції - 1963 p., який діяв на час відкриття спадщини, прийнявши спадщину відповідач 25.05.2007 р. подав заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину для юридичного оформлення. Його дії не суперечать ст. ст. 1268-1270 діючого ЦК України. Нотаріальна контора підставно прийняла заяву з огляду на наявність підтверджуючих проживання в будинку і прийняття спадщини документів.
Разом з тим, колегія суддів вважає необхідним частково задовільнити вимоги, оскільки при видачі ОСОБА_6 оспорюваного свідоцтва про право на спадщину за законом від 29.05.2007 р. нотаріусом Турківської державної нотаріальної контори невірно визначена частка спадкового майна в розмірі 2/5 частин будинковолодіння.
Так, після смерті одноособового власника будинковолодіння 14 12.2003 р. і відкриття спадщини її фактично прийняли проживаючі у будинку дружина спадкодавця та їх син - відповідач по справі. Дочка - позивачка, яка не проживала в будинку, у встановлений термін подала заяву про прийняття спадщини. Отже після відкриття спадщини її прийняли троє спадкодавців першої черги в рівних частинах, тобто по 1/3 частині. Мати сторін відмовилась від своєї частки у користь дочки, яка стала власником 2/3 частин.
Інші законні спадкоємці (дочка ОСОБА_10, син ОСОБА_9) заяв про прийняття спадщини не подавали.
Нотаріусом помилково визначено частки спадкоємців у розмірах 3/5 - для позивачки і 2/5 - для відповідача. Невідповідність визначеної для відповідача частки складає 1/15 частину (2/5 - 1/3 = 1/15). Тому в цій частині слід задоволити позовні вимоги, враховуючи межі позовних вимог та подані сторонами докази.
Об"єктивно позивачка є власником 2/3 частин спадкового майна (3/5 + 1/15 = 2/3).
У решті рішення суду відповідає об"єктивним обставинам, ст. 1167 ЦК України, тому в решті рішення суду слід залишити без змін.
На підставі ст. ст. 1268 - 1270, 1272 ЦК України, керуючись ст. ст. 303-305, 307, 309 ч. 1п. 3, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволити частково.
Рішення Турківського районного суду Львівської області від 21 січня 2008 р. в частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом скасувати і в цій частині ухвалити нове.
Позов ОСОБА_1 задоволити частково.
Визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 29 травня 2007 року Турківською державною нотаріальною конторою ОСОБА_6 (реєстровий № 250, спадкова справа № 42/2004) на 2/5 частки житлового будинку АДРЕСА_1 Львівської області в частині 1/15 частки, визначивши, що спадкове майно, на яке видане це свідоцтво, складається з 1/3 частки згаданого будинку.
Визнати за ОСОБА_1 право на цю 1/15 (одну п'ятнадцяту) частку житлового будинку.
У решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскарженим в касаційному порядку протягом двох місяців подачею касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.