Ухвала

13 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 208/7036/17

провадження № 61-7182ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 вересня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення суми майнової відповідальності, індексу інфляції, упущеної вигоди, моральної шкоди та про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про відшкодування шкоди завданої неправомірними діями Фонду гарантування неповерненням в термін, передбачений законом, гарантованої суми вкладу.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що 06 лютого 2015 року між нею та ПАТ "Дельта Банк" був укладений Договір банківського вкладу (депозит) "Лояльний" в доларах США № 005-03519-060215 на 10 650 доларів США зі сплатою 9,25 % річних. Строк дії договору закінчився 08 березня 2015 року, але свої зобов`язання з повернення вкладу банк не виконав. Відповідно до закону Фонд гарантування вкладів фізичних осіб гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення фондом банку з ринку. Перше оголошення про здійснення виплат вкладникам АТ "Дельта Банк" за договорами банківського вкладу, термін дії яких закінчився до 25 березня 2015 року включно, було розміщено на сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 03 липня 2015 року, а не до 02 травня 2015 року, як вимагає закон. Після звернення до фонду їй було повідомлено, що уповноважена особа визнала її договір вкладу нікчемним. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року, її позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. в частині визнання нікчемним Договору № 005-03519-060215 від 06 лютого 2015 року банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" у доларах США, укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 та скасовано Наказ від 16 вересня 2015 року №813 "Щодо заходів, пов`язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями" (із змінами згідно Наказу від 22 вересня 2015 року №836) в частині застосування наслідків нікчемності Договору № 005-03519-060215 від 06 лютого 2015 року банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" у доларах США, укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 . Зобов`язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В. В. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в межах гарантованої суми відшкодування. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вказане рішення суду не виконується. На підставі викладеного ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідача суму майнової відповідальності (три відсотка річних) в розмірі 15 353 грн. 42 коп.; у відшкодування з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 140 431 грн. 50 коп.; відшкодування упущеної вигоди в розмірі 94 219 грн. 18 коп.; суму моральної шкоди в розмірі 50 000 грн. та зобов`язати відповідача провести всі установлені законом дії щодо задоволення кредиторських вимог позивача та внести зміни в Реєстр акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Дельта Банк» щодо включення кредиторських вимог ОСОБА_1 в сумі 87 934 грн. 29 коп., судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 вересня 2018 року було відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про повернення суми вкладу.

Ухвалою Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 липня 2019 року виправлено описку в тексті рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 вересня 2018 року, зазначивши вірно вимоги позивача "про стягнення три відсотки річних, індексу інфляції, відшкодування упущеної вигоди, моральної шкоди та зобов`язання вчинити певні дії", замість помилково вказаного "про повернення суми вкладу".

Додатковим рішенням Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 липня 2019 року було відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення суми майнової відповідальності, індексу інфляції, упущеної вигоди, моральної шкоди та зобов`язання вчинити певні дії.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 березня 2020 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення.

Рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 вересня 2018 року - залишено без змін.

22 квітня 2020 року засобами поштового зв`язку до Верховного Суду надійшла касаційна ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 вересня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 березня 2020 року у вищевказаній справі.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 30 квітня 2020 року поновлено заявнику строк на касаційне оскарження судових рішень, касаційну скаргу залишено без руху та надано строк дня усунення недоліків.

В установлений Верховним Судом строк надійшли матеріали на усунення недоліків.

Заявник, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені рішення та ухвалити нове.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частина перша статті 274 ЦПК України визначає, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються: малозначні справи і справи, що виникають з трудових відносин, а згідно частини другої цієї статті - може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до частини четвертої статті 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Системний аналіз частини шостої статті 19, статті 274 ЦПК України дає підстави для висновку, що малозначними у цивільному процесі є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними (за виключенням справ, які мають розглядатися тільки за правилами загального позовного провадження) та які фактично можна поділити на: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності з ціною позову, що не перевищуєдвісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, у яких не можливо встановити ціну позову (немайнові вимоги), за виключеннями відповідно до частини четвертої статті 274 ЦПК України та пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує критерії, визначені в частині третій статті 274 ЦПК України, а саме: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Предметом позову в даній справі є вимоги майнового характеру про стягнення суми майнової відповідальності (три відсотка річних) в розмірі 15 353 грн. 42 коп.; відшкодування з урахуванням встановленого індексу інфляції - 140 431 грн. 50 коп.; відшкодування упущеної вигоди в розмірі 94 219 грн. 18 коп.; стягнення сумуи моральної шкоди в розмірі 50 000 грн. та вимоги немайнового характеру про зобов`язання відповідача провести всі установлені законом дії щодо задоволення кредиторських вимог позивача та внести зміни в Реєстр акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Дельта Банк» щодо включення кредиторських вимог ОСОБА_1 в сумі 87 934 грн. 29 коп, що не представляє складності у зв`язку зі сталістю законодавства та судової практики, а тому справа є справою незначної складності і не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Відтак, справа є малозначною, в силу змісту правовідносин та їх регулювання не представляє значної складності, ціна позову в якій не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102, 00 грн х 250 = 525 500, 00 грн) та, виходячи із приписів частини четвертої статті 274 ЦПК України, не входить до переліку тих справ, що підлягають обов`язковому розгляду в порядку загального позовного провадження.

Суди ухвалювали рішення відповідно до усталеної судової практики, а доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, що не входить до компетенції суду касаційної інстанції (частина перша статті 400 ЦПК України). Таким чином, за встановленими фактичними обставинами, справи та правовідносинами; правовим регулювання спору, справа не представляє значної складності, не належить до виключень із категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).

При визначенні справи малозначною Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження.

Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Доводи касаційної скарги не свідчать про наявність виключень передбачених статтею 389 ЦПК України необхідних для оскарження судових рішень у малозначних справах.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

У цій справі обставин, передбачених частиною четвертою статті 274 або пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення в малозначних справах підлягають касаційному оскарженню або обставин, за яких судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню не встановлено.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 вересня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення суми майнової відповідальності, індексу інфляції, упущеної вигоди, моральної шкоди та про зобов`язання вчинити дії, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

С. Ю. Мартєв

В. М. Сімоненко