Справа № 22ц-2485/08

Головуючий у 1-й інстанції Димитров B.I.

Категорія 44

Доповідач апеляційного суду Славгородська Н.П.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 листопада 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі: головуючого - Славгородської Н.П., суддів: Козаченка В.І., ШаманськоїН.О., при секретарі Фірсовій Т.В., за участю:

•   -     позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, їх представника ОСОБА_4,

•   -     відповідачки ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26 серпня 2008 року

за позовом

ОСОБА_2, ОСОБА_6,

ОСОБА_3 до ОСОБА_5

про визнання такою, що втратила право користування жилим приміщенням,

та за зустрічним позовом

ОСОБА_5 до ОСОБА_2,

ОСОБА_6, ОСОБА_3,

виконавчого комітету Миколаївської міської ради

про вселення і зміну договору эюитлового найму,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2004 р. ОСОБА_2, ОСОБА_6 і ОСОБА_3 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_5 про визнання її такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 на підставі ст. 71 ЖК України, посилаючись на те, що відповідачка не проживає в квартирі без поважних причин з вересня 2002 р.

У квітні 2005 р. відповідачка пред'явила зустрічний позов про вселення в спірну квартиру і зміну договору житлового найму, посилаючись на те, що позивачі по справі перешкоджають їй проживати в квартирі, після вселення на підставі рішення суду від 23 жовтня 2002 р. вона проживала до вересня 2004 р. в квартирі, де до теперішнього часу знаходяться її речі. У зв'язку з цим просила виділити їй в користування окрему жилу кімнату площею 10,5 кв.м, а ОСОБА_2, ОСОБА_6 і ОСОБА_3 - три жилі кімнати площею 8,5 кв.м, 20,4 кв.м, 7,3 кв.м; приміщення загального користування залишити в спільному користуванні, а також зобов'язати їх не чинити їй перешкоди в користуванні житлом.

Судом залучений до участі у справі відповідачем виконавчий комітет Миколаївської міської ради.

Справа розглядалася судами неодноразово. Останнім рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26 серпня 2008 р. в позові ОСОБА_2, ОСОБА_6 і ОСОБА_3 відмовлено, зустрічний позов задоволено: вселено ОСОБА_5 в квартиру АДРЕСА_1 і виділено в користування жилу кімнату площею 10,5 кв.м, ОСОБА_2,

ОСОБА_6 і ОСОБА_3 - жилі кімнати площею 8,5 кв.м, 20,4 кв.м та 7,3 кв.м; інші приміщення залишено в спільному користуванні. Зобов'язано ЖЕК № 14 укласти зі сторонами окремі договори найму на зазначені житлові приміщення. Зобов'язано також позивачів не чинити перешкоди ОСОБА_5 в користуванні житлом.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення їх позову та відмови у зустрічному позові, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із наступних підстав.

Відповідно до правил ст.ст. 71, 72 ЖК України наймач або ч.1ен його сім'ї можуть бути визнані судом такими, що втратили право користування жилим приміщенням, зокрема, вони в ньому не проживають без поважних причин понад шість місяців.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 відноситься до державного житлового фонду. Наймачем квартири була ОСОБА_7, яка померла 19 листопада 2004 р. На час розгляду справи судом в квартирі зареєстровані позивачі та відповідачка ОСОБА_5 Між подружжям ОСОБА_2 і ОСОБА_5 склалися неприязні стосунки і 2 березня 2000 р. шлюб між ними був розірваний. Позивачі стали чинити відповідачці перешкоди в користуванні спірною квартирою, і остання зверталася за захистом своїх прав до суду. Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 жовтня 2002 р. було відмовлено у визнанні ОСОБА_5 такою, що втратила право користування квартирою, і її вселено в квартиру (а.с.32). Рішення суду було виконано у примусовому порядку. Між позивачами та відповідачкою виникали сварки з питання користування жилою площею, у зв'язку з чим ОСОБА_5 зверталася із заявами в органи міліції (а.с.29,184). ОСОБА_2 поселив в квартирі без реєстрації свою другу дружину. Відповідачка не втрачала зв'язок з квартирою, періодично проживала в ній, до теперішнього часу там знаходяться її речі.

За таких обставин суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав, передбачених ст. 71 ЖК України, для визнання ОСОБА_5 такою, що втратила право користування спірною квартирою, а тому обґрунтовано задовольнив її зустрічний позов про вселення в квартиру.

Згідно зі ст. 107 ЖК України ч.1ен сім'ї наймача вправі вимагати за згодою інших ч.1енів сім'ї , які проживають разом з ним, укладання з ним окремого договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього може бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам ст. 63 цього Кодексу (є ізольованим і за розміром не менше встановленого для надання одній особі).

У разі відмови ч.1енів сім'ї дати таку згоду спір може бути вирішено у судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що чотирьохкімнатна спірна квартира жилою площею 46,7 кв.м складається з трьох суміжних кімнат площею 8,5 кв.м, 7,3 кв.м та 20,4 кв.м і однієї ізольованої кімнати площею 10,5 кв.м. В квартирі зареєстровані з правом на жилу площу позивачі та відповідачка і на кожного з них припадало по 11,67 (46,7x4) кв.м.

Постановою № 4 виконкому Миколаївської обласної ради та президії облради професійних спілок від 3 січня 1992 р. встановлено визнання такими, що потребують поліпшення житлових умов, громадян, які забезпечені жилою площею не більше 7 кв.м на одну особу в містах, а рівень середньої забезпеченості громадян жилою площею в м. Миколаєві - 8 кв.м на кожного ч.1ена сім'ї.

Суд дійшов правильного та обгрунтованого висновку, виділивши відповідачці кімнату 10,5 кв.м, оскільки зменшення її долі є незначним і не ущемляє прав інших жильців.

Виділена відповідачці кімната відповідає вимогам ст. 63 ЖК України і може бути предметом окремого договору найму жилого приміщення.

Разом з цим, задовольняючи вимоги про зміну договору житлового найму, суд зобов'язав ЖЕК № 14, яка є третьою особою без самостійних вимог, укласти зі сторонами окремі договори найму на виділені їм житлові приміщення.

Тоді як, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, за процесуальним становищем не є суб'єктами матеріально правових відносин, не користуються правами сторін і не несуть їх обов'язків. Якщо її не було залучено до участі у справі як відповідача, суд не може ухвалити рішення по суті справи проти такої третьої особи.

Крім того, укладення договору житлового найму є насідком відкриття окремого особового рахунку на жиле приміщення, а це питання вирішується виконавчим комітетом міської ради.

У зв'язку з цим, рішення суду в цій частині підлягає зміні відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України.

Керуючись статтями 303, 308, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26 серпня 2008 року змінити в частині покладення обов'язку на ЖЕК № 14 по укладенню окремих договорів житлового найму.

Зобов'язати виконавчий комітет Миколаївської міської ради відкрити окремі особові рахунки на приміщення в квартирі відповідно до визначеного судом порядку користування.

В іншій частині вказане рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двох місяців з дня набрання законної сили може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України.