Справа № 22Ц-4111/08

Головуючий в суді І інстанції Якутюк B.C.

Доповідач в суді П інстанції Сліпченко О.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Лащенка В. Д.,

суддів Корзаченко І.Ф., Сліпченка О.І.,

при секретарі Терех Т. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Богуславського районного суду Київської області від 7 серпня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, вислухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2008 року позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулись до суду з названим позовом, який обґрунтовували тим, що 25 листопада 2006 року біля 13 години ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем "ВАЗ-21063" ДНЗ НОМЕР_2 на вул. Леніна в с. Владиславка Миронівського району, здійснив ДТП, внаслідок якого позивачі отримали тілесні ушкодження середньої тяжкості. За вчинення ДТП ОСОБА_3 був притягнутий до кримінальної відповідальності за ст.286 ч. І КК України, але постановою Миронівського районного суду Київської області від 18 червня 2007 року був звільнений від кримінальної відповідальності в зв'язку з Законом України «Про амністію» від 19 квітня 2007 року.

Просили стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди: 5 604 грн.36 коп. витрат на придбання ліків, 5 720 грн. в рахунок втрати заробітку та 4 566 грн. різниці між його заробітком та отриманою пенсією, 50 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та 500 грн. витрат на оплату юридичної допомоги, а на користь ОСОБА_5 стягнути з нього 15 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та 500 грн. витрат на оплату юридичної допомоги.

Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 7 серпня 2008 року позов задоволено частково,

Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 5 604 грн. 36 коп., в рахунок відшкодування моральної шкоди 25 000 грн. та витрати на оплату юридичної допомоги в розмірі 230 грн., а всього в сумі 30 834 грн. 36 коп.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування моральної шкоди 6 000 грн. та витрати на оплату юридичної допомоги в розмірі 200 грн., а всього в сумі 6 200 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_3 вказуючи на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, просить судове рішення скасувати в частині стягнення моральної шкоди та ухвалити нове рішення, зменшивши розміру відшкодування такої шкоди.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 303 ЦПК України при розгляді справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_5 місцевий суд виходив з того, що водій ОСОБА_3 мав технічну можливість відвернути зіткнення з автомобілем "ВАЗ-21112", яка полягала у виконанні ним вимог п.10.1 Правил дорожнього руху, а порушення ОСОБА_3 п.п.2.9, 10.1 Правил дорожнього руху знаходиться у прямому причинної! зв'язку із наслідками.

З такими висновками місцевого суду погоджується колегія суддів.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ст. 1167 вказаного кодексу моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Із матеріалів справи вбачається, що дійсно 25 листопада 2006 року біля 13 години на вул. Леніна в с. Владиславка Миронівського району сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої сталося зіткнення автомобілів "ВАЗ-21063" ДНЗ НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля "ВАЗ-21112"ДНЗ НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_4

Із копії постанови Миронівського районного суду Київської області від 18 червня 2007 року вбачається, .що ОСОБА_3 був звільнений від кримінальної відповідальності за вчинення ним злочину, передбаченого ч. І ст.286 КК України, в зв'язку з Законом України "Про амністію" та провадження по справі було закрито.

Згідно висновку судово-медичної експертизи за №22 від 18 квітня 2007 року вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 отримали тілесні ушкодження, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

Відповідно до вимог п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року з відповідними змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», вбачається, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, місцевий суд виходив з засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи те, що внаслідок неправомірних дій позивачами, тривалий час був порушений звичайний для них ритм життя, вони були позбавлені права користуватися та розпоряджатися своєю власністю, докладали і докладають багато зусиль для відновлення здоров'я.

Крім того, сам факт дорожньо-транспортної пригоди та наслідки вже спричинив підвищене фізичне та психологічне навантаження на позивачів.

З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду в цій частині, оскільки вони обгрунтовані, засновані на законі і підтверджуються матеріалами справи.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Колегії суддів вважає, що рішення місцевого суду постановлене на повно з'ясованих обставинах, відповідає вимогам норм матеріального і процесуального законодавства, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Богуславського районного суду Київської області від 7 серпня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набуває законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.