Справа № 22ц-2251/08
Головуючий у 1-й інстанції Дорошенко А.В.
Категорія 21
Доповідач апеляційного суду Славгородська Н.П.
РІШЕННЯ
Іменем України
31 жовтня 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі: головуючого - Славгородської Н.П., суддів: Галущенка О.І., Кутової Т.3., при секретарі Варміш О.С., за участю:
• - представника позивача ОСОБА_2,
• - відповідача ОСОБА_3, його представника ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 30 липня 2008 року
за позовом
ОСОБА_5 до ОСОБА_3
про визнання договору дарування жилого будинку недійсним,
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2008 р. ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про визнання договору дарування жилого будинку недійсним.
Позивач зазначав, що 16 травня 1996 р. між ОСОБА_6 та відповідачем був укладений договір дарування жилого будинку АДРЕСА_1 На початку 1996 р. стан здоров'я та матеріальне становище ОСОБА_6 суттєво погіршилося, їй необхідно було сплатити за рішенням суду значну суму грошей. Відповідач запропонував надати їй в борг 1 тисячу доларів США і схилив її до укладання договору дарування вказаного будинку. 28 жовтня 1996 р. при усній домовленості, що у вказаному будинку ОСОБА_6 буде проживати довічно та отримувати допомогу, між нею та ОСОБА_7 був укладений договір купівлі-продажу будинку, а остання в свою чергу 6 грудня 2002 р. уклала з ним договір купівлі-продажу цього будинку. Всі попередні домовленості з ОСОБА_6 продовжувати ним виконуватись. 27 лютого 2008 р. ОСОБА_6 померла.
Посилаючись на викладене, позивач просив визнати договір дарування недійсним на підставі ч. 1 ст. 57 ЦК УРСР 1963 p., як укладений під впливом тяжкої для ОСОБА_6 обставини і на вкрай невигідних умовах.
Судом залучено до участі у справі в якості третьої особи приватного нотаріуса Мартинюк Ольгу Борисівну.
Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 30 липня 2008 р. позов задоволено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача і його представника, а також представника позивачки, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши
матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.
Задовольняючи позов та визнаючи договір дарування недійсним на підставі ч. 1 ст. 57 ЦК УРСР 1963 р., суд виходив з того, що ОСОБА_6 уклала договір дарування з відповідачем під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, оскільки договір дарування є безоплатним. Суд вважав, що за відсутності у ОСОБА_6 боргу та онкологічного захворювання договір дарування не міг бути укладеним.
Проте, з такими висновками погодитися не можна, оскільки вони не відповідають обставинам справи і ґрунтуються на припущеннях.
Згідно ч. 1 ст. 57 ЦК УРСР 1963 р. угода, яку громадянин був змушений укласти на вкрай невигідних для себе умовах внаслідок збігу тяжких обставин, може бути визнана недійсною за позовом потерпілого або за позовом державної чи громадської організації.
Як вбачається з матеріалів справи, 16 травня 1996 р. між ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3 був укладений договір дарування, за яким ОСОБА_6 подарувала відповідачу належний їй жилий будинок № 120 (з 20 березня 2000 р. - № 22) по вул. Набережній в с. Коблево Березанського району Миколаївської області. Договір був посвідчений в Березанській державній нотаріальній конторі і виконаний сторонами: 17 травня 1996 р. ОСОБА_3 зареєстрував його у бюро технічної інвентаризації та в переданому йому дарителькою технічному паспорті на будинок була зроблена відмітка про зміну власника (а.с.30-32, 34-35). Таким чином, ОСОБА_3 став власником спірного будинку.
Після укладення договору дарування у вказаному будинку продовжувала проживати ОСОБА_6 24 лютого 2008 р. вона померла і була похована відповідачем (а.с.36).
За життя ОСОБА_6 не оспорювала договір дарування у судовому порядку, тобто протягом майже 12 років. Тоді як, їй було відомо про такий порядок оспорювання договору. Раніше вона вже зверталася до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу частини будинку (а.с.38-39).
В обґрунтування своїх висновків суд послався на звернення ОСОБА_6 до Генеральної прокуратури України, обласної прокуратури, прокуратури Березанського району, Миколаївського обласного військового комісаріату.
Між тим, з копії заяви до Генерального прокуратура України не видно коли вона була написана ОСОБА_6 та чи надсилалася до адресату (а.с.5-12), а з відповідей прокуратури району від 22.03.2002 р. та обласної прокуратури від 10.11.2004 р. слідує, що вона скаржилася на рішення Березанського районного суду від 27 вересня 1995 p., яким при визнанні недійсним договору купівлі-продажу частини будинку з неї були стягнуті кошти, отримані при укладенні цього договору (а.с. 13-14). Заява прокурору району, отримана прокуратурою 20.07.2007 p., була написана від імені ОСОБА_6 іншою особою і в ній йде мова про укладення договору дарування внаслідок обману, а не внаслідок збігу тяжких обставин (а.с. 15). Листом від 3.08.2007 р. прокурор дав роз'яснення про право на звернення до суду із позовом (а.с. 19). З листа обласного військового комісаріату від 19.11.2004 р. слідує, що ОСОБА_6 зверталася стосовно надання матеріальної допомоги (а.с. 16).
З копії розписки ОСОБА_6, підпис якої підтвердила секретар сільської ради, від 15 лютого 2002 р. слідує, що вона підтвердила власність ОСОБА_3 на будинок та земельну ділянку (а.с.40).
Звертаючись з даним позовом, ОСОБА_5 вважає себе власником зазначеного будинку, на підтвердження цього надав копію договору купівлі-продажу від 6 грудня 2002 p., зареєстрованого на Універсальній товарній біржі «Нікольський град» між ним та ОСОБА_7 (а.с.61-62) та копію договору купівлі-продажу від 28 жовтня 1996 p., зареєстрованого на Центральній Одеській біржі між
ОСОБА_7 та ОСОБА_6, предметом якого є жилий будинок АДРЕСА_1 (а.с.57-59). Однак така нумерація будинку була затверджена рішенням № 25 виконавчого комітету Коблівської сільської ради від 20 березня 2000 р. (а.с.41), а до цього у технічній документації спірний будинок значився за № 120.
Суд не прийняв до уваги зазначену вище розписку ОСОБА_6, оскільки на час її написання домоволодіння було нею продано ОСОБА_7
Тоді як, з 16 травня 1996 р. власником спірного будинку був ОСОБА_3, а ОСОБА_6 неповноважна була розпоряджатися його власністю і продавати його будинок. Крім того, договір купівлі-продажу від 28 жовтня 1996 р. і договір купівлі-продажу від 6 грудня 2002 р. є недійсними відповідно до ч. 1 ст. 47 ЦК УРСР 1963 p., у зв'язку з недодержанням нотаріальної форми, яка є обов'язковою для договорів купівлі-продажу жилого будинку згідно ст. 227 ЦК УРСР.
Суд не звернув належної уваги на вказані обставини та положення закону, а тому помилково дійшов висновку про наявність підстав, зазначених у ч. 1 ст. 57 ЦК УРСР 1963 р., для визнання договору дарування недійсним.
За таких обставин, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.
При подачі позовної заяви позивачем було сплачено лише 8 грн. 50 коп. судового збору та 7 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Тоді як, позови про визнання недійсними угод оплачуються судовим збором залежно від розміру грошових сум, обумовлених угодою. Розмір судового збору з даної позовної заяви згідно підпункту «а» п. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» складає 51 грн. Відповідно до постанови КМУ від 21 грудня 2005 р. № 1258 «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів» розмір таких витрат в справах позовного провадження з розгляду спору майнового характеру становить 30 грн.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України у зв'язку з відмовою в позові з позивача необхідно стягнути недоплачені ним судові витрати: 42 грн. 50 коп. судового збору та 22 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.
Керуючись статтями 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 30 липня 2008 року скасувати і ухвалити нове рішення.
В позові ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання договору дарування жилого будинку недійсним відмовити.
Стягнути з ОСОБА_5 в дохід держави 42 грн. 50 коп. судового збору та 22 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двох місяців з дня набрання законної сили може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України.