Справа № 22ц-698 2008р.

Категорія: 21  

Гол. у 1 інстанції: Ганич І.М.

Доповідач: Шашкіна С. А.

Ухвала

іменем України

17 квітня 2008 року колегія суддів Судової палати у цивільних справа х Апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого- Богонюка М. Я.

Суддів: Шашкіної С. А., Федоришина А.В.

При секретарі: Жовнір О.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 16 листопада 2007 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус Ткачук Ганна Іванівна про визнання недійсним договору дарування 7/25 частин квартири АДРЕСА_1, -

встановила:

У лютому 2007 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування ним в користь відповідача 7/25 частини квартири АДРЕСА_1, посвідченого 6.08.2004 року приватним нотаріусом Ткачук Г. І., покликаючись на те, що вказану частку квартири, яка становить житлову кімнату площею 17, 6 кв. м., він отримав згідно договору між співвласниками спірної квартири про визначення часток такої від 6.08.2004 року, після укладення якого брат ОСОБА_3 почав вимагати у нього відчуження спірної частки квартири, чинив на нього психологічний тиск та виганяв із квартири. В результаті цього відповідач вивіз його у с. Чайковичі Самбірського району та поселив у будинок, який за його словами останній придбав для позивача. У грудні 2006 року йому стало відомо, що будинок належить іншій особі, що свідчить про те, що ОСОБА_3 обманним шляхом та психологічним тиском незаконно заволодів його власністю, внаслідок чого він залишився без житла.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено, визнано недійсним договір дарування на 7/25 частин квартири АДРЕСА_1, укладений ОСОБА_4 в користь ОСОБА_3, посвідчений 6.08.2004 року приватним нотаріусом Ткачук Г. І. в реєстрі за № 1807 та видане ОСОБА_3, на підставі цього договору, реєстраційне посвідчення від 8.09.2004 року.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в позові, покликаючись на те, що судом неповно з"ясовано всі обставини, що мають значення для справи. Суд неправильно оцінив з"ясовані обставини, допустив порушення норм процесуального права, вийшовши за межі заявлених вимог, оскільки визнав недійсним реєстраційне посвідчення від 8.09.2004р. Вважає, що він не заволодів власністю шляхом обману та психологічного тиску, позивач з цього приводу до правоохоронних органів не звертався, тому суд помилково прийшов до висновку про задоволення позову. Просить рішення скасувати і постановити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши доповідача, пояснення апелянта та його представника на підтримання скарги, заперечення на скаргу позивача та його представника, перевіривши матеріали справи, докази, колегія суддів вважає, що підстав для скасування рішення суду не вбачається, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що що сторони - рідні брати - були співвласниками АДРЕСА_2. Відповідно до укладеної договору від 6.11.1998р. ОСОБА_4 належала житлова кімната пл.. 17, 6 кв. м., що становить 7/25 ідеальних часток квартири. Відповідно до посвідченого у нотаріальному порядку договору від 6.8.2004р. ОСОБА_4 подарував ОСОБА_3 належну йому кімнату у вказаній квартирі. Як встановлено судом, після дарування свого власного єдиного житла позивач певний час проживав у АДРЕСА_1., в будинку, що належить гр..ОСОБА_6

На підставі поданих доказів, суд прийшов до вірного висновку про те, що укладений договір, внаслідок якого позивач позбавився свого житла, не відповідав вільному волевиявленню та внутрішній волі ОСОБА_4, а тому такий обгрунтовано визнано недійсним з моменту його посвідчення, при цьому суд вірно визнав недійсним й реєстраційне посвідчення, видане ОСОБА_3, видане на підставі цього договору, оскільки визнаючи договір недійсним, суд зобов"язаний вказати про наслідки визнання право чину недійсним, що охоплюється заявленою вимогою - про визнання договору недійсним. Наведений висновок суду відповідає зібраним доказам, яким суд надав вірну оцінку. Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач є інвалідом 3-ї групи, з 1973р. перебуває на обліку і лікуванні у Львівському психоневрологічному диспансері з приводу хронічного психоневрологічного захворювання. Судом вірно прийнято до уаги пояснення численних свідків, зокрема ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та інших щодо дій відповідача, який постійно чинив психологічний тиск, що в сукупності із запевненням ОСОБА_10 купити позивачу інше житло, що фактично не відбулося, призвело до укладання договору, внаслідок чого він залишився без житла.

Суд обгрунтовано прийняв до уваги висновок комплексної судової психолого-психіатричної експертизи від 18.6.2007р., згідно з яким ОСОБА_4, в поведінці якого проявляються такі індивідуально-психологічні особливості як недостатність критики, послаблений вольовий контроль, бездумність та поверхневість суджень, легковажність, схильність до імпульсивних дій, може легко підпадати під вплив інших осіб, і на момент підписання договору знаходився у стані емоційного напруження, що вплинуло на його рішення.

Суд обгрунтовано прийняв до уваги подані допустимі докази, що відповідають фактичним обставинам справи.

Доводи відповідача та подані ним, як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції докази правильних висновків суду не спростовують, оскільки не знайшли свого об"єктивного підтвердження і спростовуються іншими зібраними доказами.

Суд прийшов до вірного висновку про те, що укладений договір не відповідає вільному волевиявленню та внутрішній волі ОСОБА_4, а тому підставно задоволив заявлені позовні вимоги.

Доводи апелянта правильних висновків не спростовують, рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.. 307 ч. 1 п.1, 308, 314 ч. 1 п.1, 315 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, рішення Залізничного районного суду м. Львова від 16 листопада 2007 року залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання ухвалою законної сили.