Справа № 22ц-1588
Категорія: 43
Головуючий у 1 інстанції: Гірник Т.А.
Доповідач: Штефаніца Ю. Г.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2008 року Колегія суддів Судової палати у цивільних справа х апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Богонюка М. Я.
суддів: Штефаніци Ю. Г., Федоришина А.В.
при секретарі: Безп'ятко О.І.
за участі представника позивача - ЛКП „№ 500" - ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 22 квітня 2008 року, -
встановила:
Оскаржуваним рішенням суду частково задоволено позов Львівського комунального підприємства „№ 500" до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по оплаті за утримання будинку та прибудинковї території з 2 квітня 2004 року по лютий 2007 року включно 2736 гривень 98 коп. в межах позовної давності. Також вирішено питання про судові витрати.
Дане рішення суду оскаржила представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3. В апеляційній скарзі вказує, що оскаржуване рішення є необгрунтованим, винесене при неповному з'ясуванні судом обставин справи з порушенням норм матеріального та процесуального права.
При цьому апелянт стверджує, що при ухваленні цього рішення, суд не врахував той факт, що послуги, на які здійснені нарахування заборгованих сум, фактично відповідачам не надавались, окрім послуг на вивезення сміття та освітлення місць загального користування. В супереч Закону України „Про житлово-комунальні послуги" позивачем не було укладено договір з відповідачами про надання таких послу г. Про існуючу заборгованість відповідачі не повідомлялись. На думку апелянта позивачем не доведено факту надання послуг та обгрунтованості здійснення нарахувань заборгованих сум. Просить оскаржуване рішення скасувати та постановити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_3 на підтримання апеляційної скарги, що аналогічні її доводам, заперечення представника ОСОБА_1 щодо обгрунтованості вимог апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
З матеріалів справи вбачається, що належна відповідачам квартира АДРЕСА_1, даний будинок знаходиться на балансі місцевих рад, належить до комунальної власності та обслуговується ЛКП „№ 500". В зазначеній квартирі зареєсторвані та проживають з квітня 2002 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4, з неповнолітніми дітьми.
Факт надання послуг даним комунальним підприємством з утримання будинку та прибудинкової території, де проживають відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 знайшов своє підтвердження як в суді першої інстанції так і при апеляційному розгляді даної справи(а.с. 17-27).Часткове надання таких послуг визнають і самі відповідачі.
Відповідно до вимог ст. ст. 66-68 ЖК України, наймач повинен своєчасно вносити квартплату. А за змістом п. 17 „Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями", що затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 8 жовтня 1992 року, передбачено, що власники (наймачі) квартир зобов'язані оплачувати надані житлово-комунальні послуги встановлені договором або законом. Наймачі квартир (кімнат) вносять плату за найом житла, розмір якої встановлюється Кабінетом Міністрів України. Ці платежі і платежі за комунальні та інші послуги власниками квартир, наймачами і орендарями вносяться щомісяця не пізніше 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено інші строки.
Закон України „Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 року відносить до таких і послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Судом беззаперечно встановлено також, що відповідачі в межах позовної давності в період з квітня 2004 року в односторонньому порядку не здійснюють оплати комунальних послуг по утриманню будинку і прибудинкової території. Наявність заборгованості по оплаті комунальних послуг підтверджується відповідними розрахунками, що містяться в матеріалах справи, та частково визнано представником відповідачів в суді апеляційної інстанції. Відмовляючись оплачувати наявну заборгованість, відповідачі покликаються на те, що відповідні комунальні послуги їм надаються частково лише щодо вивезення сміття та освітлення вулиці. Інші послуги щодо утримання прибудинкової території та будинку вони здійснюють за власний кошт.
В супереч запереченням апелянтів, між ними та відповідачем у справі склались фактичні договірні стосунки по наданню житлово-комунальних послуг, що випливають зі змісту ст. 205 ЦК України.
Покликання апелянтів на те, що вони не перебували з позивачем у цивільно-правових (договірних) відносинах, колегією суддів до уваги не приймається, оскільки послуги позивачем надавались, відповідачі у встановленому порядку від них не відмовились, щодо зміни порядку та умов оплати таких послуг до ЛКП чи в інші інстанції не зверталась, а тому з часу прийняття таких, договір вважається укладеним. Небажання відповідачів здійснювати оплату заборгованих сум за надання цих послуг не звільняють їх від обов'язку оплати відповідно до вимог ст. ст. 66, 68 ЖК України, а тому районний суд прийшов до правильного висновку про необхідність стягнення з відповідачів боргу за не оплачені житлово-комунальні послуги та вірно застосував позовну давність.
Що стосується додаткових витрат відповідачів на вимощення бруківки, встановлення металевої огорожі будинку, захисту вхідних дверей та інш. затрат на здійснення ремонту будинку за їх рахунок, то останні не позбавлені можливості звернутись до суду з відповідним позовом, а тому суд ці доводи апелянтів не бере до уваги при вирішенні даного спору.
В той же час, судом першої інстанції при визначенні суми заборгованості не взято до уваги, що нарахування заборгованості з жовтня 2005 року позивачем здійснено по тарифам, що були передбачені рішенням Львівської міської ради № 1032 від 30.09.2005 року „Про впорядкування тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій для населення у м. Львові", яке в судовому порядку визнано незаконним та втратило чинність. При обчисленні боргу позивачу та суду слід було керуватись рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 484 від 06.06.2003 року.
Суд же першої інстанції даних обставини належно не дослідив, та дійшов помилкового висновку про необхідність задоволення позову на суму 2736 грн.98 коп., хоча фактична заборгованість з урахуванням попередніх тарифів 2003 року в межах позовної давності становить 2209 грн. 11 коп..
Розглядаючи спір та враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає зміні, з ухваленням нового рішення, яким позов позивача слід задоволити частково та зменшити суму боргу, яка підлягає відшкодуванню, та становить в період з 2 квітня 2004 року по лютий 2007 року 2209 грн. 11 коп..
Керуючись ст. ст. 303, 304, п.3 ч. 1 ст. 307, 309, 313, ч.2 ст. 314, ст. 316 ЦПК
України колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задоволити частково.
Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 22 квітня 2008 року в частині розміру заборгованої суми що підлягає стягненню змінити: стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_4 солідарно на користь Львівського комунального підприємства „№ 500" 2 209 (дві тисячі двісті дев'ять) гривень 11 копійок.
В решті це рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та
може бути оскаржено до касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання
ним законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного
Суду України.