Справа № 22ц-1410/2008
Категорія: 33
Головуючий у 1 ін ст.: Каралюс В.М.
Доповідач апел ін ст.: Монастирецький Д.І.
рішення
іменем України
08 вересня 2008 року Колегія суддів судової палати в цивільних справа х Апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого - Юхименка А. Г.
суддів: Мікуш Ю.Р., Монастирецького Д.І.,
при секретарі Терземан Б.В.
з участю представника ОСОБА_3 ОСОБА_4,
представника військової прокуратури Сисака В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою військової прокуратури Тернопільського гарнізону на рішення Городоцького районного суду Львівської області від 01 лютого 2007 року у справі за позовом ОСОБА_3 до військової прокуратури Тернопільського гарнізону, Державного казначейства України про відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, -
встановила:
Позивач ОСОБА_3 звернулась в суд із позовом до військової прокуратури Тернопільського гарнізону, Державного казначейства України про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконних дій органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, посилаючись на те, що 16.10.2003 року відносно неї військовим прокурором Тернопільського гарнізону було порушено кримінальну справу за ознаками ч. 2 ст. 407 КК України, а 30.10.2003 року її було притягнуто в якості обвинуваченої. Однак 24.11.2003 року кримінальну справу було закрито за недоведеністю її участі у вчиненні даного злочину. Внаслідок незаконного притягнення її до кримінальної відповідальності як обвинуваченої, неодноразових довгих і принизливих допитів, приниження її честі і гідності, престижу та ділової репутації, моральних переживань, порушення стосунків з оточуючими людьми, першочерговим звільненням з військової служби та у зав"язку з погіршенням внаслідок цього здоров"я, їй була завдана велика моральна шкода, яка призвела до порушення нормальних життєвих зв"язків і яку вона оцінює у 50 000 грн..
Оскаржуваним рішенням суду позов задоволено частково.
Стягнуто в користь позивачки за рахунок Державного бюджету України завдану їй моральну шкоду в сумі 2000 грн.. В решті позову відмовлено.
Рішення суду оскаржила військова прокуратура Тернопільського гарнізону.
В апеляційній скарзі покликається на те, що у ході судового розгляду позивачем не надано жодних доказів незаконності дій органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду у ході розслідування кримінальної справи відносно неї, які б призвели до заподіяння моральної шкоди. Крім цього зазначає, що на час досудового слідства ОСОБА_3 від посади не усувалась, стягнення на її грошове забезпечення та арешт на майно не накладався. Після закриття кримінальної справи позивачка продовжувала проходити військову службу на займаній посаді.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позову ОСОБА_3 відмовити.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до чч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції дійшов переконання, що, оскільки ОСОБА_3 була притягнута в якості обвинуваченої за ст. 407 ч. 2 КК України, перебувала під слідством з 16 жовтня 2003 року по 24 листопада 2003 року, а в подальшому кримінальна справа була закрита у зв»язку з недоведеністю її вини у скоєнні злочину то в неї є право на відшкодування завданої їй моральної шкоди у зв»язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності та в подальшому закриттям кримінальної справи, яку суд визначив в розмірі 2000 грн.. Таких висновків суд дійшов, взявши за підставу лише пояснення позивачки та її представника і наявні в матеріалах справи постанови - про притягнення ОСОБА_3 в якості обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 407 КК України від 30 жовтня 2003 року та про закриття кримінальної справи від 24 листопада 2003 року. При цьому суд не дав будь-якої оцінки поясненням та запереченням зі сторони відповідачів.
Проте з такими висновками погодитись не можна.
Згідно п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року (зі змінами) у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві.
Відповідно до п. 17 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» Міністерства фінансів України від 04.03.1996 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.03.1996 року за № 106/1131, зі змінами затвердженими наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від 4.03.1998 року, - передбачене частиною 5 ст. 4 Закону відшкодування моральної шкоди проводиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв»язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Позивачка ОСОБА_3 як на підставу завдання їй моральної шкоди незаконними діями органів досудового слідства посилається на те, що під час проведення відносно неї досудового слідства, військовою прокуратурою Тернопільського гарнізону та військовою прокуратурою Західного регіону України неодноразово порушувались норми кримінального та кримінально-процесуального права, а саме: в постанові про притягнення її як обвинуваченого не вказана дата винесення такої, оголошена при її відсутності та захисника. Тобто слідчим прокуратури Тернопільського гарнізону Данилюком С. М. були порушені вимоги статей 21, 132, 140, 142 КПК України та її права, як громадянки України, визначені статями 3, 24, 57, 59, 63, 64 Конституції України; під час проведення слідчих дій (допитів) слідчий Данилюк С. М. неодноразово заявляв їй, що в нього є особистий інтерес у порушеній відносно неї кримінальній справі; основна підстава порушення відносно неї кримінальної справи не знайшла свого відображення в постанові про закриття кримінальної справи від 24 листопада 2003 року; слідчим Данилюком С. М. та заступником військового прокурора Західного регіону України полковником юстиції Коритнюком О.О. були порушені вимоги статті 53-1 КПК України. Крім того з постанови про закриття кримінальної справи від 24.11.2003 року не ясно на якій підставі кримінальна справа проти неї була закрита; вказану постанову їй не надано, чим порушено вимоги статті 214 КПК України. Отже, грунтуючись на вищенаведених фактах, внаслідок незаконного порушення проти неї кримінальної справи, сильного психологічного впливу та інших заходів, які були проведені під час слідства слідчим військової прокуратури Тернопільського гарнізону лейтенантом юстиції Данилюком С. М., вона пережила велике страждання, їй було завдано суттєве приниження її гідності, престижу та ділової репутації, що призвело до погіршення можливостей реалізації нею своїх звичок і бажань, погіршенні відносин з оточуючими людьми та інших негативних наслідків морального характеру.
Беручи до уваги покликання ОСОБА_3 на вищенаведене та на те, що постановою військового прокурора Тернопільського гарнізону підполковника юстиції Михальчука В.І. від 31 жовтня 2003 року було відмовлено позивачці та її захиснику в клопотанні про відвід слідчого Данилюка С. М., листа № 1/242 від 7.02.2006 року, відповіді на ім»я ОСОБА_3 з Головного управління нагляду за додержанням законів у Збройних Силах України, що копію постанови про закриття кримінальної справи отримано її захисником, а також, що дана постанова про закриття позивачка не оскаржувала, оцінивши зібрані та досліджені по справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що позивачка не довела, що дії органу дізнання чи досудового слідства при проведенні досудового слідства були незаконними, а тому в її позові слід відмовити за недоведеністю.
Тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню на підставі ч. 1 п.п. 3, 4 ст. 309 ЦПК України з ухваленням відмови у її позові.
Крім того, суд першої інстанції ухвалив рішення, а не ухвалу, як того вимагає чинне законодавство.
Керуючись ст. ст. 303, 304, ч. 1 п. 2 ст. 307, ч. 1 пп. 3, 4 ст. 309, ч. 2 ст. 314, ст. ст. 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу військової прокуратури Тернопільського гарнізону задовольнити.
Рішення Городоцького районного суду Львівської області від 01 лютого 2007 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким:
В позові ОСОБА_3 до військової прокуратури Тернопільського гарнізону, Державного казначейства України про відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури -відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.