Справа № 22ц-517/08
Категорія 30
Головуючий у і-й інстанції: Гирич С. В.
Доповідач в 2-й інстанції Бакус В.Я.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 березня 2008 року м. Львів
Колегія суддів Судової палати у цивільних справа х апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: судді Петрички П.Ф.,
суддів: Бакуса В.Я., Цяцяка Р.П.,
при секретарі: Підлужній К.В.,
з участю: ОСОБА_2, представника ОСОБА_3 та ОСОБА_4 – ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 19 листопада 2007 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про виселення із житлового приміщення без надання іншого житла, -
встановила:
в червні 2007 року позивачі звернулися до суду із зазначеним позовом та просили висилити відповідачів із квартири АДРЕСА_1, посилаючись на те, що вони є власниками спірної квартири. Відповідачі проживали в квартирі по договору оренди, який був укладений їх (позивачами ) батьком та дідом. Але незважаючи на те, що термін оренди закінчився та відповідачі письмово попереджені про звільнення квартири, останні в добровільному порядку звільняти її не бажають.
Оскаржуваним рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 19 листопада 2007 року позов задоволено. Постановлено висилити відповідачів із квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житла.
Рішення оскаржив ОСОБА_2, просить його скасувати й постановити нове про відмову у задоволені вимог посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, зокрема не застосування ст. ст. 241, 822 ЦК України що регулюють питання схвалення правочину та переважних прав наймача житла.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, проаналізувавши обставини та матеріали справи, законність та обгрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення скарги.
Приймаючи рішення про виселення відповідачів суд виходив з того, що відповідачі не бажають звільнити спірне приміщення, незважаючи на те, що незаконно користуються майном позивачів, оскільки правочин, який був укладений на передачу майна у найм є нікчемним, а відтак є недійсним з моменту його укладення.
Але з такими мотивами колегія суддів погодитись не може, оскільки він зроблений внаслідок порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права.
Як вбачається з матеріалів справи свої вимоги позивачі обгрунтовували тим, що є власниками спірного житла, яке було надано в найм відповідачам, але останні не звільняють його незважаючи на те, що письмово попереджались про таке, оскільки житло потрібне їм (позивачам) для проживання.
З урахуванням обгрунтування позивачами своїх вимог, їхніх дій та дій їхнього представника, з урахуванням отримання коштів за найм та тексту повідомлення про виселення, позивачі визнали, що між ними та відповідачами існує договір найму житла, що ствердив представник позивача в апеляційній інстанції.
Враховуючи положення п. 9 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до спірних правовідносин слід застосовувати норми цього Кодексу.
Згідно ч.3 ст. 810 ЦК України до договору найму житла, крім найму житла, що є об'єктом права державної або комунальної власності, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.3 ст. 825 ЦК України договір найму квартири може бути розірваний на вимогу наймодавця у разі необхідності використання житла для проживання самого наймодавця та членів його сім'ї.
Наймодавець в такому випадку повинен попередити наймача про розірвання договору не пізніше ніж за два місяці.
За таких обставин, враховуючи викладене та те, що спірна квартира необхідна позивачам для їх проживання, що не заперечили сторони, що відповідачі в квітні 2007 року були попереджені про необхідність звільнення приміщення, відповідачі підлягають виселенню без надання іншого житла з наведених мотивів, а не з мотивів наведених у рішенні районного суду.
А відтак рішення районного суду підлягає зміні в частині підстав виселення відповідачів з спірної квартири. В решті рішення суду підлягає залишенню без зміни.
Керуючись ст. ст. 810, 825 ЦК України, ст. 168 ЖК України, ст. ст. 303, 305, п.3 ч. 1 ст. 307, ст. 309, ч.2 ст. 314, ст. 317 ЦПК України, колегія суддів -
вирішила:
апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Змінити підстави виселення ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7. з квартири АДРЕСА_1 з мотивів, наведених в описовій частині рішення апеляційного суду Львівської області. В решті рішення районного суду залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.