Справа № 22ц-1845/2008р.

Категорія 23

Головуючий у 1 ін ст. Городецька Л.М.

Доповідач: Богонюк М. Я.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2008 року колегія суддів Судової палати у цивільних справа х апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого судді: Богонюка М. Я.

Суддів: Шашкіної С. А., Федоришина А.В.

При секретарі: Безп'ятко О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 29 травня 2008 року

встановила:

Оскаржуваним рішенням ОСОБА_1 відмовлено в
задоволенні позову до ОСОБА_2, ОСОБА_3

Олександровича, третя особа - ОСОБА_4 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та зобов'язання звільнення не житлового приміщення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задоволити її позовні вимоги.

Апелянт вважає рішення суду необгрунтованим, та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи.

Так, судом не було взято до уваги тієї обставини, що договір найму ( оренди) нежитлового приміщення № 24/07 від 20.03.2007 року, укладений між попереднім власником приміщення ОСОБА_4 та відповідачами, є нікчемним, оскільки укладений строком на три роки без дотримання передбаченої законом обов'язкової нотаріальної форми правочину. А тому, з моменту його укладення не породжував жодних юридичних наслідків.

Таким чином, відповідачі не мають правових підстав для використання приміщення за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язані звільнити це приміщення і повернути його власникові, яким на даний час є вона.

Заслухавши суддю - доповідача, представника відповідачів, який заперечив скаргу, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Встановлено, що згідно договору найму (Оренди) нежитлового приміщення, укладеного 20 березня 2007 року, ОСОБА_4 передала ОСОБА_6 та ОСОБА_3 у строкове користування, терміном до 20 березня 2010 року нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 111, 4 кв. м., підвал 37, 1 кв. м, у спільному користуванні 9, 6 кв. м. В подальшому, 04 травня 2007 року ОСОБА_4 уклала договір дарування, у відповідності якого безкоштовно передала у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_6 дане приміщення в рівних частинах.

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

У відповідності до ст. 793 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі.

Такий договір найму строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Статтею 253 ЦК України встановлено що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якої пов'язано його початок.

Відмовляючи в задоволенні позову про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, суд першої інстанції вірно виходив з того що перебіг строку дії договору найму ( оренди) нежитлового приміщення, від 20 березня 2007 року, починається з прийому - передачі даного приміщення, а саме 24 березня 2007 року, оскільки такий був підписаний 23 березня 2007 року, що передбачено додатковою угодою, від 20 березня 2007 року, укладеною між сторонами договору.

А тому, даний договір укладений строком до трьох років, і у відповідності до ст. 793 ЦК України не потребує нотаріального посвідчення. Крім того, згідно рішення Галицького районного суду м. Львова від 03 грудня 2007 року, яке набрало законної сили, договір найму ( оренди) від 20 березня 2007 року чинності не втратив та продовжує діяти включно до 20 березня 2010 року.

Безпідставними є покликання апелянта на те, що відповідачі не мають правових підстав для використання спірного приміщення та зобов'язані його звільнити. Оскільки у відповідності до ст. 770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої в найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця. А також припиняються зобов'язання поєднанням боржника і кредитора в одній особі, що передбачено ст. 606 ЦК України.

А так як ОСОБА_6, на праві спільної часткової власності належить спірне приміщення, вимога про звільнення нею даного приміщення є безпідставною.

Судом вірно встановлені фактичні обставини справи, правильно застосований матеріальний закон та дотримана процедура розгляду передбачена ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

А тому, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п.1, 308 ч. 1, 314 ч. 1 п.1, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 29 травня 2008 року, залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ухвалою законної сили.