ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/15883/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Огородніка К.М., Ткаченко Н.Г.

за участю секретаря судового засідання - Дерлі І.І.,

за участю представників сторін:

позивача - Блажкевич В.С., Корнійчук І.І.

відповідача-1 - Кухаревська Н.О.,

відповідача-2 - Кухаревська Н.О.,

відповідача-3 - Кендюх Т.В.,

третьої особи-1 - не з`явився,

третьої особи-2 - не з`явився,

третьої особи-3 - Куцеконь Р.І.,

третьої особи-4 - Грінцов М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Дельта Груп" та Національної поліції України

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2019 (судді: Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю., Дідиченко М.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Дельта Груп"

до: 1. Шевченківського районного управління Головного управління МВС України в місті Києві,

2. Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві,

3. Державної казначейської служби України

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів:

1. Державне підприємство "Підприємство "Черкаський державний завод хімічних реактивів",

2. Білозерський районний відділ УМВС України в Херсонській області,

3. Міністерство внутрішніх справ,

4. Національна поліція України

про стягнення 523 826 176,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У липні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Дельта Груп" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Шевченківського районного управління Головного управління МВС України в м. Києві, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, Державної казначейської служби України про стягнення з державного бюджету України шляхом списання коштів з рахунку Державної казначейської служби України 523 826 176,00 грн, з яких 241 664 267,00 грн суми прямого збитку, 26 973 250,00 грн збитків внаслідок витрат на утилізацію товару, 84 550 963,00 грн упущеної вигоди, 70 637 696,00 грн податку на додану вартість та 100 000 000,00 грн моральної шкоди (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані протиправною бездіяльністю посадових осіб Шевченківського районного управління Головного управління МВС України в місті Києві, яка полягала у неналежному зберіганні вилучених у межах кримінального провадження речових доказів (агрохімікатів), а також неповернення останніх після закриття кримінальної справи позивачу, чим завдало товариству збитків. За твердженнями позивача, товар втратив свої властивості (строк гарантійного зберігання закінчився), є непридатним для використання за цільовим призначенням та неліквідним, оскільки не може бути реалізований третім особам, в результаті чого заявнику завдано збитки у вигляді упущеної вигоди та збитки внаслідок витрат на утилізацію товару. Також, на думку позивача, відшкодуванню підлягає податок на додану вартість товару та моральна шкода, яка полягає у приниженні престижу та ділової репутації суб`єкта господарювання.

2. Короткий зміст судових рішень

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2018 у справі №910/15883/14 позов задоволено частково. Стягнуто з Шевченківського районного управління Головного управління МВС України в місті Києві за рахунок державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Дельта Груп" 88 559 025,00 грн прямих збитків, 22 379 270,00 грн вартості утилізації, 84 550 963,00 грн упущеної вигоди та 39 097 851,60 грн податку на додану вартість. В задоволені іншої частини позову відмовлено.

2.2. Місцевий господарський суд виходив з того, що матеріали справи місять докази придбання позивачем спірного товару, а також те, що відповідачі не надали підтверджень виконання обов`язків з повернення агрохімікатів у встановленому порядку та зберіганні їх в належних умовах. Ураховуючи наявність листів та договорів поставки укладених позивачем з контрагентами, зокрема, з ТОВ "Агроінвест Плюс ЛТД", ТОВ "Агропромтехтранс", ПП "Іркан", ООО "Агрохим Трейд" і дії покупців з оформлення поставки у передбаченому законодавством порядку, судом зроблено висновок про намір позивача поставити агрохімікати, однак зважаючи на закінчення гарантійного строку продукції (агрохімікатів) у лютому 2013 року, позивача позбавлено можливості вчинити дії на виконання взятих на себе зобов`язань за договорами поставки, у зв`язку з чим було задоволено позов в частині стягнення упущеної вигоди в розмірі 84 550 963,00 грн. Оскільки гарантійний термін агрохімікатів закінчився та наявні підстави для утилізації й вилучення товару, що підтверджується, зокрема, листами Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції №29147/000324 від 08.11.2014 та №14933/039124 від 09.04.2014, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 22 379 270,00 грн витрат на утилізацію за розрахунком наведеним у експертних висновках №№8660, 8700. В частині стягнення моральної шкоди судом відмовлено з підстав недоведеності позивачем розміру шкоди та відсутністю обґрунтованого її розрахунку у заявленому розмірі.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2019 у справі №910/15883/14 скасовано вищезазначене судове рішення місцевого господарського суду та прийнято нове, яким частково задоволено позов. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Дельта Груп" 11 127 489,50 грн збитків. У задоволені іншої частини позову відмовлено.

2.4. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що заявлені до відшкодування позивачем агрохімікати на підставі акта інвентаризації від 17.05.2011 не відповідають кількості та їх найменуванню, є в більшому розмірі ніж фактично було вилучено. Щодо іншої частини позову, суд апеляційної інстанції визнав його необґрунтованим, виходячи із недоведеності правових підстав для його задоволення.

3. Короткий зміст вимог касаційних скарг та позиція інших учасників

3.1. В касаційній скарзі Національна поліція України просить змінити постанову суду апеляційної інстанції в частині стягнення 11 127 489,50 грн збитків шляхом зменшення суми до 5 368 449,15 грн.

3.2. Касаційна скарга мотивована тим, що при визначені ринкової вартості збитків, завданих неналежним зберіганням агрохімікатів та хімічних речовин необхідно врахувати рішення судів, якими скасована державна реєстрація ряду агрохімікатів, деякі з них були вилучені з обігу, заборонені до продажу, внаслідок чого їх ринкова вартість відшкодуванню не підлягає.

3.3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Дельта Груп" у своїй касаційній скарзі просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

3.4. Касаційна скарга мотивована тим, що належним доказом вилучення товарів є виключно протокол виїмки, а не протокол обшуку. Також скаржник доводить, що обсяг вилучених агрохімікатів наведений у позові повністю відповідає обсягу, який зазначений у акті прийому-передачі на відповідальне зберігання.

3.5. Щодо витрат на утилізацію, на переконання скаржника помилковим є висновок суду апеляційної інстанції про відсутність належних та допустимих доказів їх понесення, адже про необхідність вилучення та утилізацію агрохімікатів свідчать листи Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції.

3.6. Щодо стягнення податку на додану вартість, на думку скаржника, матеріали справи містять фактичні дані на підставі яких можливо встановити його розмір, який підлягає сплаті.

3.7. Національна поліція України у відзиві на касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Дельта Груп" просить залишити її без задоволення посилаючись на її необґрунтованість.

3.8. Відповідачі у своїх відзивах на касаційну скаргу просять скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення позову та в цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити у його задоволенні.

4. Розгляд справи Верховним Судом

4.1. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/15883/14 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Зуєва В.А. (головуючого), суддів - Багай Н.О., Дроботової Т.Б., що підтверджується витягами з протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2020 та16.01.2020.

4.2. У зв`язку з відпусткою суддів Багай Н.О. та Дроботової Т.Б. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № визначено колегію суддів у складі: Зуєва В.А. (головуючого), суддів - Огородніка К.М., Ткаченко Н.Г., що підтверджується витягами з протоколів повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2020.

4.3. Крім того, з урахуванням карантину запровадженого відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID-19" з 12.03.2020, а також внесення змін та доповнень до Господарського процесуального кодексу України, зокрема щодо процесуальних строків відповідно до пункту 11 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", особливості конкретних обставин справи та у зв`язку із неодноразовим відкладенням судових засідань внаслідок необхідності дотримання карантинних заходів, подання відзивів на касаційні скарги та додаткових пояснень до них та виконання вимог Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється у розумний строк.

4.4. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон України від 15.01.2020 № 460-IX).

4.5. Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

4.6. Оскільки касаційні скарги подані до набрання чинності Законом України від 15.01.2020 № 460-IX, касаційний розгляд здійснюється відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України у редакції, яка була чинною до 08.02.2020.

5. Обставини встановлені судами

5.1. 06.08.2009, 09.08.2010, 01.02.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Дельта Груп" (покупець) та Приватним підприємством "Агрохімпро-Одеса" (продавець) укладені договори купівлі-продажу, відповідно до умов яких продавець зобов`язався передати у власність покупця належний продавцю товар, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити його за ціною, вказаною у специфікації або в додатковій угоді.

5.2. 19.04.2011 слідчим слідчого відділення Шевченківського РУ ГУ МВС України в місті Києві старшим лейтенантом міліції Ощепковим М.Д. порушено кримінальну справу № 10-26040 за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 177 Кримінального кодексу України (порушення прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторську пропозицію).

5.3. Вищезазначена кримінальна справа була порушена на підставі листа директора аграрного бізнесу компанії "Дюпон де Немуар енд Компані" щодо порушення службовими особами позивача патентів України №26336 та №19806, які захищають використання сульфонілречовини, що є римсульфуроном.

5.4. 17.05.2011 співробітниками Шевченківського РУ ГУ МВС України в місті Києві проведено обшук складських приміщень позивача, розташованих за адресою: Херсонська область, Білозерський район, с. Чорнобаївка, 152 кілометр залізниці Одеса - Херсон. В ході обшуку було вилучено, зокрема, такі агрохімікати: престиж (20 л); престиж (360 кг); карате 050 ЕС (8 800 л); карате зеон (130 л); круйзер 350 FS (480 л); милагро 040 8С К.С. (35 л); тилт (75 л); тиаметоксан (2 320 л); парус (тиаметоксан) (11 9960 л).

5.5. 21.09.2011 слідчим слідчого відділення Шевченківського РУ ГУ МВС України в місті Києві старшим лейтенантом міліції Ощепковим М.Д. порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за ознаками злочину передбаченого частиною третьою статті 177 Кримінального кодексу України.

5.6. 01.10.2011 ОСОБА_2 , як службовій особі позивача, пред`явлено обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого частиною третьою статті 177 Кримінального кодексу України.

5.7. 19.12.2011 постановою слідчого відповідача-2 кримінальну справу № 10-26040 закрито у зв`язку з відсутністю в діях фізичної особи складу злочину.

5.8. 28.12.2011 Шевченківським РУ ГУ МВС України в місті Києві отримано звернення директора позивача ОСОБА_2 про повернення майна, вилученого 17.05.2011 під час обшуку кримінальній справі № 10-26040.

5.9. 19.04.2012 позивач направив на адресу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві (далі - ГУ МВС України в місті Києві) заяву про повернення майна, вилученого 17.05.2011 під час обшуку в кримінальній справі № 10-26040.

5.10. 21.05.2012 постановою Шевченківського районного суду міста Києва у справі № 2610/8353/2012 скасовано постанову слідчого СУ ГУ МВС України в місті Києві від 19.12.2011 про закриття кримінальної справи № 10-26040 та направлено зазначену кримінальну справу до Прокуратури міста Києва для відновлення досудового слідства.

5.11. 04.09.2012 слідчим слідчого відділення Шевченківського РУ ГУ МВС України в місті Києві лейтенантом міліції Сушак В.М. прийнято постанову про закриття кримінальної справи № 10-26040 відносно ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 177 Кримінального кодексу України.

5.12. 03.01.2013 Білозерським районним відділом управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області (далі - Білозерський РВ УМВС України в Херсонській області) внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) відомості про початок досудового розслідування по кримінальному провадженню № 12013230080000024 за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 229 Кримінального кодексу України (незаконне використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення походження товару).

5.13. 11.01.2013 постановою Шевченківського районного суду міста Києва у справі № 2610/28929/2013 скасовано постанову слідчого СУ ГУ МВС України в місті Києві Сушак В.М. від 04.09.2012 про закриття кримінальної справи № 10-26040 відносно ОСОБА_2 та направлено зазначену кримінальну справу прокурору Шевченківського району міста Києва для відновлення досудового слідства.

5.14. 20.02.2013 слідчим СУ ГУ МВС України в місті Києві Сушак В.М. матеріали кримінальної справи №10-26040 внесено до ЄРДР за № 12013110100002966 за ознаками злочину передбаченого частиною першою статті 177 Кримінального кодексу України.

5.15. 16.04.2013 Державне підприємство "Підприємство "Черкаський державний завод хімічних реактивів" листом № 20-465 повідомило старшого слідчого Білозерського РВ УМВС України в Херсонській області Рудківського Є.І. про те, що агрохімічна продукція згідно з актом приймання-передачі від 17.05.2011 була передана на відповідальне зберігання.

5.16. 24.04.2013 старший слідчий Білозерського РВ УМВС України в Херсонській області Рудківський Є.І. прийняв постанову про закриття кримінального провадження № 12013230080000024 за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 229 Кримінального кодексу України. Крім того, зазначеною постановою вирішено повернути вилучені агрохімікати представнику позивача та повідомити про таке рішення Завод.

5.17. 17.09.2013 слідчим СУ ГУ МВС України в м. Києві Сушак В.М. прийнято постанову про закриття кримінального провадження № 12013110100002966.

5.18. 24.09.2013 позивач листом № 02-01/146 звернувся до Державного підприємства "Підприємство "Черкаський державний завод хімічних реактивів" із вимогою повернути майно, вилучене під час обшуку 17.05.2011 у кримінальній справі №10-26040 (кримінальне провадження № 12013110100002966).

5.19. 26.09.2013 позивач листом № 02-01/150 звернувся до Шевченківського РУ ГУ МВС України в місті Києві із заявою щодо припинення протиправних дій посадових осіб третьої особи-1, що полягають у неповерненні майна, переданого їм на зберігання в кримінальній справі № 10-26040 (кримінальне провадження №12013110100002966).

5.20. 27.09.2013 позивач листом № 02-01/151 звернувся до прокурора міста Черкаси із заявою щодо припинення протиправних дій посадових осіб третьої особи-1, що полягають у неповерненні майна, переданого їм на зберігання в кримінальній справі № 10-26040 (кримінальне провадження №12013110100002966).

5.21. 16.10.2013 Державне підприємство "Підприємство "Черкаський державний завод хімічних реактивів" листом № 20-1026 повідомило позивача про неможливість повернення майна, переданого йому на відповідальне зберігання згідно з актом приймання-передачі від 17.05.2011, у зв`язку з відсутністю розпоряджень щодо повернення цього майна та просило надати рішення про скасування арешту, винесене компетентним органом чи посадовою особою відповідно до чинного законодавства.

5.22. 30.10.2013 прокуратура міста Черкаси листом № 221-7023-13 повідомила позивача про відсутність підстав для реагування на незаконні дії третьої особи-1 щодо неповернення майна, оскільки питання про повернення вилученого майна має вирішувати слідчий суддя.

5.23. 28.02.2014 експертом Черкаської торгово-промислової палати на замовлення позивача підготовлено експертний висновок № В-31, яким встановлено, що агрохімікати (гербіциди, інсектициди, фунгіциди та протруйники) не придатні для використання за призначенням, оскільки перевищено гарантійний термін їх зберігання, який закінчився у лютому 2013 року.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши наведені у касаційних скаргах та відзивах на них доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, судова колегія вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

За змістом частин першої-другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. У статті 56 Конституції України унормовано, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

6.3. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

6.4. Пунктом 8 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

6.5. Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками згідно з частиною другою цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

6.6. За загальними положеннями, наведеними у статті 1166 цього Кодексу, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

6.7. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені у статті 1176 Цивільного кодексу України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою для покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

6.8. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких наведено у частині першій статті 1176 Цивільного кодексу України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

6.9. За відсутності підстав для застосування положень частини першої статті 1176 зазначеного Кодексу в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України).

6.10. Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 цього Кодексу.

6.11. Статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, ці норми не заперечують обов`язкової наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

6.12. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у виді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17 та постановах Верховного Суду від 17.10.2019 у справі №908/2202/18, від 02.03.2020 у справі №910/434/19 та від 09.04.2020 у справі №908/690/19.

6.13. Відповідно до частини другої статті 2, частини першої статті 170 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

6.14. Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду.

6.15. Дії (бездіяльність) відповідного органу (у цьому випадку Шевченківського районного управління Головного управління МВС України в місті Києві), внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно, встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та про відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

6.16. У Порядку зберігання речових доказів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 № 1104, визначені правила зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, та схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження.

6.17. Відповідно до пункту 27 Порядку зберігання речових доказів схоронність тимчасово вилученого майна забезпечується згідно з пунктами 1- 26 цього Порядку до повернення майна власнику у зв`язку з припиненням тимчасового вилучення майна або до постановлення слідчим суддею, судом ухвали про накладення арешту на майно.

6.18. Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

6.19. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (частина перша та друга статті 321 Цивільного кодексу України).

6.20. Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та, зокрема, Перший протокол до неї.

6.21. За змістом статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

6.22. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити у дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

6.21. При цьому згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

6.22. У статті 1192 Цивільного кодексу України визначено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

6.23. Суди попередніх інстанцій установили, що позивачем доведено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, передбаченого у статті 1174 Цивільного кодексу України, а саме: протиправність дій службової особи органу державної влади (відповідача-1), наявність шкоди і причинного зв`язку між протиправними діями (бездіяльністю) та завданою шкодою.

6.24. При цьому, досліджуючи питання фактичної кількості вилучених у позивача агрохімікатів, апеляційною інстанцією з`ясовано, що відповідно до протоколу обшуку та акта приймання-передачі від 17.05.2011 їх кількість складає 48 найменувань, водночас, у позові останні заявлені позивачем у більшому обсязі від фактично вилучених та мають співпадіння з 23 найменуваннями (круйзер 350 FS (Syngenta) 480 л, сага 10 780 л, дєсілет 4 195 л, брітон 18 350 л, міранда К.С . 225 л, тритон 1 121,5 кг, турбин 1 800 л, пушка 7 000 л, раут 3 040 л, парус 11 960 л, пушка 18 900 л, тіаметоксан 2 320 л, бастер (базарган) 28 000 л, ефіран 18 540 л, троль 940 л, кордон 580 л, кредо 9 915 л, вітадель 1 120 л, кулон 1 140 кг, трагон 480 кг, страйк 860 л, дукат 580 кг, карібу 3,6 кг).

Судом апеляційної інстанції зазначено, що зауважень щодо достовірності переліку та розміру вилученого майна у протоколі обшуку не зазначено, скарг та зауважень щодо змісту протоколу обшуку матеріали справи не містять.

6.25. Втім, при з`ясуванні питання щодо фактичної вартості вилученого майна, апеляційний господарський суд дійшов суперечливих висновків щодо вартості майна та її відшкодування .

6.26. При цьому, судова колегія вважає, що ті доводи, які наводились Національною поліцією України під час перегляду справи в апеляційному порядку, не є очевидно необґрунтованими, що вимагало від суду апеляційної інстанції їх повного дослідження та надання їм належної оцінки.

6.27. Так, Національна поліція України звертала увагу апеляційного господарського суду на те, що у судовому порядку була скасована державна реєстрація ряду агрохімікатів, деякі з них були вилучені з обігу, заборонені до продажу, що, у свою чергу, впливає на розмір збитків, завданих неналежним зберіганням агрохімікатів та хімічних речовин, а саме:

- рішенням Господарського суду міста Києва від 21.06.2011, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2012 у справі № 20/320, заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю "Агро-Дельта Груп" пропонувати для продажу та продавати гербіцидний препарат "Тритон, в.г.".

- рішенням Господарського суду міста Києва від 15.01.2013, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2013 та Вищого господарського суду України від 11.03.2014 у справі № 5011-42/5973-2012, визнано недійсним деклараційний патент України на корисну модель № 65301 "Пестицидна композиція", виданий Державною службою інтелектуальної власності України 25.11.2011 на ім`я Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Дельта Груп". Зобов`язано Державну службу інтелектуальної власності України опублікувати в офіційному бюлетені "Промислова власність" відомості про визнання деклараційного патенту на корисну модель № 65301 "Пестицидна композиція" від 25.11.2011 недійсним з одночасним внесенням цих відомостей до Державного реєстру патентів України на корисні моделі. Визнано недійсним наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 12.03.2012 № 152 в частині реєстрації препарату "Парус, ТН". Зобов`язано Міністерство екології та природних ресурсів України скасувати державну реєстрацію препарату "Парус,ТН" (реєстраційне посвідчення Б 03275 від 26.03.2012). Зобов`язано Міністерство екології та природних ресурсів України виключити з Державного реєстру пестицидів і агрохімікатів препарат "Парус,ТН" (реєстраційне посвідчення Б 03275 від 26.03.2012), а також виключити його з Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Дельта Груп" припинити використання у будь-який спосіб винаходу "Похідне 1,3,5-оксадіазину чи його таутомер або його сіль та інсектицидний засіб, що його містить", права на який належать Компанії "Сінгента партісіпейшнз АГ" і охороняються патентом України № 41255. Приписано вилучити з цивільного обороту з подальшим знищенням препарат під назвою "Парус, т.к.с." в кількості 11960 літрів та діючу речовину тіаметоксам у кількості 2320 літрів, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Агро-Дельта Груп" та знаходяться на відповідальному зберіганні ДП "Черкаський державний завод хімічних реактивів".

- рішенням Господарського суду міста Києва від 16.01.2013 у справі № 5011-12/5401-2012 визнано недійсним Свідоцтво України № 124880 на знак для товарів і послуг "БАСТЕР". Зобов`язано Державну службу інтелектуальної власності України внести відповідні зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості про визнання недійсним повністю Свідоцтва України № 124880 на знак для товарів і послуг "БАСТЕР" і здійснити відповідну публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність".

- рішенням Господарського суду міста Києва від 25.02.2011, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2011 у справі № 54/7, визнано недійсним Свідоцтво на знак для товарів і послуг "ЕФІРАН" №97329, видане на ім`я Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Дельта Груп". Зобов`язано Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг про визнання недійсним Свідоцтва на знак для товарів і послуг "ЕФІРАН" № 97329є. Зобов`язано Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України опублікувати відомості про визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг "ЕФІРАН" № 97329 в офіційному бюлетені "Промислова власність".

6.28. Правові відносини, пов`язані з державною реєстрацією, виробництвом, закупівлею, транспортуванням, зберіганням, торгівлею та безпечним для здоров`я людини і навколишнього природного середовища застосуванням пестицидів і агрохімікатів, визначає права і обов`язки підприємств, установ, організацій та громадян, а також повноваження органів державної виконавчої влади і посадових осіб у цій сфері, врегульовані Законом України "Про пестициди і агрохімікати".

6.29. Статтею 1 Закону України "Про пестициди і агрохімікати" визначено, що фальсифіковані пестициди і агрохімікати - продукція, яка не відповідає встановленим вимогам, що висуваються до пестицидів і агрохімікатів, у тому числі вимогам щодо маркування та пакування, розміщення інформації про товар на його упаковці тощо, та/або продукція, на упаковці якої зареєстрований знак для товарів та послуг використано з порушенням прав власника.

6.30. Забороняється введення в обіг фальсифікованої продукції (частина четверта стаття 6 Закону України "Про захист прав споживачів").

6.31. Приписами статті 20 Закону України "Про пестициди і агрохімікати" унормовано, що порушення законодавства про пестициди і агрохімікати тягне за собою цивільну, дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством.

6.32. Проте, суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки зазначеним доводам, обмежившись посиланням лише на те, що судові рішення були ухвалені після вилучення агрохімікатів.

6.33. Разом з тим, судова колегія звертає увагу на те, що відповідно до статті 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.

6.34. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

6.35. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

6.36. Цивільним кодексом України в статті 464 врегульовано також майнові права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок, зокрема, майновими правами інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок є:

1) право на використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка;

2) виключне право дозволяти використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка (видавати ліцензії);

3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню винаходу, корисної моделі, промислового зразка, в тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Майнові права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок належать володільцю відповідного патенту, якщо інше не встановлено договором чи законом.

6.37. Законом України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" передбачено, що права, що випливають з патенту, діють від дати публікації відомостей про його видачу, патент надає його власнику виключне право використовувати винахід (корисну модель) за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів (стаття 28 Закону), будь-яке посягання на права власника патенту, передбачені статтею 28 цього Закону, вважається порушенням прав власника патенту, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України, на вимогу власника патенту таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов`язаний відшкодувати власнику патенту заподіяні збитки.

6.38. Законом України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" в статті 19 передбачено, що свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі: а) невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони; б) наявності у свідоцтві елементів зображення знака та переліку товарів і послуг, яких не було у поданій заявці; в) видачі свідоцтва внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.

6.39. Таким чином, у випадку порушення прав інтелектуальної власності особи внаслідок діяльності інших осіб, таке порушення має місце не з моменту прийняття відповідного рішення судом, а з моменту вчинення цих дій. При цьому відсутність такого судового рішення на момент вилучення зазначених речовин (препаратів) не свідчить про правомірність їх використання ТОВ "Агро-Дельта Груп", а повинна доводитись ним у загальному порядку.

6.40. Господарський суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови наведеного не врахував, що і призвело до неправильних висновків в цій частині.

6.41. Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів.

Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

6.42. Водночас, суд касаційної інстанції згідно з частиною другою статті 300 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.43. При цьому, судова колегія враховує, що при поданні позовної заяви ТОВ "Агро-Дельта Груп" було визначено як предмет позову, так і його підстави, у тому числі зазначено препарати та речовини за відшкодуванням вартості яких воно звернулося до суду.

6.44. У заяві про збільшення позовних вимог Позивачем було змінено розмір заявленої до стягнення шкоди з наданням звіту про оцінку майна.

6.45. В такий спосіб, суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи позов в частині відшкодування вартості вилучених речовин у кількості 23 найменувань, здійснив оцінку доводів наведених у позові та заяві про збільшення позовних вимог у системному зв`язку із протоколом обшуку та дійшов висновку про обґрунтованість стягнення шкоди завданої внаслідок вилучення агрохімікатів у межах кримінального провадження.

6.46. Принцип диспозитивності господарського судочинства передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

6.47. Отже суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відшкодування шкоди відносно тих речовин, які були вилучені в ході обшуку та заявлені до відшкодування ТОВ "Агро-Дельта Груп".

6.48. Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів.

Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

6.49. Водночас, суд касаційної інстанції згідно з частиною другою статті 300 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.50. Зважаючи на викладене, Верховний Суд вважає, що у даному випадку наявні підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції у вказаній частині, оскільки обставини, які входять до предмета доказування у цій справі, не були встановлені з достатньою повнотою, а оцінка доказів здійснена без додержанням вимог Господарського процесуального кодексу України.

6.51. Аргументи Позивача про тотожність обсягу вилучених агрохімікатів, який наведений у позові та акті приймання-передачі від 17.05.2011 зводяться до необхідності надання іншої оцінки судом касаційної інстанції доказів, ніж та, що була зроблена апеляційною інстанцією. При цьому, касаційна інстанція позбавлена можливості переоцінювати докази.

6.52. Твердження Позивача, що протокол обшуку не підтверджує факт вилучення товару спростовуються приписами статті 186 Кримінально-процесуального кодексу України (у редакції, чинній на момент вчинення слідчих дій) якою унормовано, що всі документи і предмети, які підлягають вилученню, слідчий повинен пред`явити понятим та іншим присутнім особам і перелічити в протоколі обшуку або виїмки чи в доданому до нього опису з зазначенням їх назви, кількості, міри, ваги, матеріалу, з якого вони виготовлені, та індивідуальних ознак

Щодо стягнення збитків у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди), колегія суддів виходить з наступного.

6.53. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

6.54. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це розрахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

6.55. Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані у разі належного виконання боржником своїх обов`язків. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. При цьому, наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

6.56. Обґрунтування і доказування розміру збитків здійснюється позивачем. Отже, звертаючись із позовом про стягнення збитків у формі упущеної вигоди, позивач повинен здійснити точні розрахунки і підкріпити їх відповідними доказами, які б безспірно підтверджували їх розмір. Дослідження і перевірка розміру та складу заявленої до стягнення суми неодержаних доходів (упущеної вигоди) з огляду на реальність їх характеру має суттєве значення для правильного вирішення спору, виходячи із предмета і підстав цього позову.

6.57. Нездатність позивача обґрунтувати вимоги про відшкодування упущеної вигоди є підставою для відмови у задоволенні таких вимог.

6.58. Дослідивши усі обставини та надавши оцінку зібраним у справі доказам, суд апеляційної інстанції з огляду на відсутність доказів неналежного виконання позивачем своїх зобов`язань за договорами поставки та їх розірвання, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення упущеної вигоди.

Щодо позовних вимог про відшкодування витрат на утилізацію, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для їх задоволення з наступних міркувань.

6.59. За змістом статтей 11, 15 Закону України "Про пестициди та агрохімікати" утилізація, знищення та знешкодження пестицидів і агрохімікатів здійснюються відповідно до вимог, встановлених чинним законодавством, санітарними правилами транспортування, зберігання і застосування пестицидів і агрохімікатів та іншими нормативними актами. Непридатні або заборонені до використання пестициди і агрохімікати, пакування від них підлягають вилученню, утилізації, знищенню та знешкодженню в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України

6.60. Порядок утилізації непридатних або заборонених до використання пестицидів і агрохімікатів та тари від них визначається постановою Кабінетів Міністрів України № 354 від 27.03.1996 р. "Про затвердження Порядку вилучення, утилізації, знищення та знешкодження непридатних або заборонених до використання пестицидів і агрохімікатів та тари від них".

6.61. Умовами пунктів 1, 2 Порядку встановлено, що утилізації, знищенню та знешкодженню підлягають непридатні або заборонені до використання пестициди і агрохімікати та тара від них, які визнані такими на основі результатів дослідження контрольно-токсикологічних установ та закладів, що належать до сфери управління МОЗ, та відповідних лабораторій Держветфітослужби. Визначення обсягів пестицидів і агрохімікатів, які підлягають утилізації, знищенню та знешкодженню, проводиться на основі результатів інвентаризації згідно із законодавством та обов`язковою лабораторної перевірки якості пестицидів і агрохімікатів із закінченим терміном зберігання, а також із зміненим товарним виглядом та фізичними властивостями. Утилізація, знищення та знешкодження непридатних або заборонених до використання пестицидів і агрохімікатів та тари від них здійснюються підприємствами, на яких вони виготовлені, а також іншими підприємствами, що мають ліцензію Мінприроди на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами, позитивний висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи, на договірних умовах.

6.62. Разом з тим, оскільки під час розгляду даної справи позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження утилізації агрохімікатів та понесення відповідних витрат, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що наразі відсутні правові підстави для задоволення цієї позовної вимоги.

Колегія суддів приймає до уваги також ту обставину, що агрохімікати не були повернуті позивачу, що додатково підтверджує правомірність висновку суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову у цій частині.

Щодо стягнення податку на додану вартість, колегія суддів виходить з наступного.

6.63. За змістом статей 1, 6 та 7 Податкового кодексу України податком є обов`язковий безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до Податкового кодексу України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

6.65. Згідно статті 17 Податкового кодексу України, платник податків має право на повне відшкодування збитків (шкоди), заподіяних незаконними діями (бездіяльністю) контролюючих органів (їх посадових осіб), у встановленому законом порядку.

6.66. Судом апеляційної інстанції зазначено, що у матеріалах справи відсутні докази звернення позивача із заявою про відшкодування вартості сплаченого ПДВ та відповідної податкової декларації за наслідками розгляду яких йому було відмовлено податковим органом у здійсненні відшкодування.

При цьому колегія суддів погоджується з такими висновками з огляду на передчасність цих вимог Позивача внаслідок відсутності підтверджених уповноваженим органом таких зобов`язань та їх сум.

6.67. За таких обставин, обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення податку на додану вартість.

6.68. Також господарськими судами попередніх інстанцій відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди з підстав недоведеності позивачем її розміру та відсутністю обґрунтованого розрахунку у заявленому розмірі, втім правильність висновків судів в цій частині не оскаржується жодною стороною.

7. Висновки Верховного Суду

7.1. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 Господарського процесуального кодексу України).

7.2. На підставі викладеного та беручи до уваги межі перегляду справи судом касаційної інстанції, в порядку статті 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, в межах доводів та вимог касаційних скарг та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, перевірив правильність застосування норм матеріального та процесуального права дійшов висновку, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення збитків внаслідок витрат на утилізацію товару, упущеної вигоди та податку на додану вартість є законною та обґрунтованою, а тому касаційні скарги в цих частинах не підлягають задоволенню.

7.3. Разом з тим, за змістом частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

7.4. Відповідно частини четвертої статті 310 Господарського процесуального кодексу України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції.

7.5. Враховуючи допущені господарським судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права при перегляді оскаржуваного рішення місцевого господарського суду та беручи до уваги положення статті 300 Господарського процесуального кодексу України щодо повноважень суду касаційної інстанції, ухвалену у справі постанову від 12.12.2019 слід скасувати в частині стягнення 11 127 489,50 грн збитків із направленням справи у цій частині на новий апеляційний розгляд, а касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Дельта Груп" та Національної поліції України задовольнити частково.

7.6. Під час нового розгляду суд має урахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази у їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

8. Розподіл судових витрат

8.1. У зв`язку із частковим задоволенням касаційних скарг та направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, питання розподілу витрат зі сплати судового збору за подання і розгляд касаційних скарг Верховним Судом відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України не здійснюється.

Керуючись статтями 286, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Дельта Груп" та Національної поліції України задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2019 у справі №910/15883/14 в частині стягнення 11 127 489,50 грн збитків скасувати.

3. Справу №910/15883/14 у скасованій частині направити на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

4. В іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2019 у справі №910/15883/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв

Судді К. М. Огороднік

Н. Г. Ткаченко