Справа №2а-111/2008 р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 вересня 2008 року Миронівський районний суд Київської області в складі:
головуючого - судді Семенцова Ю.В.,
при секретарі - Семерей Л.М.,
за участю: позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача -ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Миронівка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації Київської області про стягнення недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення за період 2005 - 2007 роки, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувшись до суду з даним позовом, просить стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації на його користь недоотримані суми на оздоровлення за 2005-2007роки в розмірі 5110 гривень, посилаючись на те, що він являється учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії. Відповідно до ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи " йому повинна виплачуватися щорічно одноразова грошова допомога на оздоровлення у розмірі п 'яти мінімальних заробітних плат і ця допомога виплачується за місцем проживання органами соціального захисту населення. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати вказаної грошової допомоги. Він отримав грошову допомогу на оздоровлення в 2005 - 2007 роках значно меншу, ніж це передбачено ст.48 вказаного Закону. Відповідач відмовляє йому провести доплату вказаної грошової допомоги в добровільному порядку, а тому був змушений звернутись до суду і просить стягнути з відповідача на його користь недоплачену суму одноразової грошової допомоги на оздоровлення за період 2005 - 2007роки в розмірі 5110 грн.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримав, посилаючись на вищенаведені обставини і просив суд стягнути з відповідача на його користь недоотриману грошову допомогу на оздоровлення за період 2005 - 2007 роки в розмірі 5110 грн. '
Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав і просив суд відмовити ОСОБА_1 в задоволенні його вимог, посилаючись на те, що позивачу виплачувалась допомога на оздоровлення як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії в розмірах, що були встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996року №836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005року №562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". У 2001 - 2004, 2007, 2008 роках компенсаційні виплати, які розраховуються від мінімальної заробітної плати (статті 30, 36, 37, 39, 48) були призупинені законами України про Державний бюджет на відповідні роки (2001 -2004, 2007, 2008роки). Стосовно розміру компенсаційних виплат відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" учасникам ліквідації наслідків аварії на чорнобильській АЕС виплачувалась в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Також: представник відповідача зазначив, що в Законі України "Про державний бюджет України на 2007 рік" не були передбачені видатки на проведення перерахунку раніше виплаченої щорічної допомоги на оздоровлення, також: не передбачені такі видатки і в бюджеті на 2008 рік. Окрім того, позивачем пропущено річний строк звернення до адміністративного суду, який визначено ст.99 КАС України.
Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача та дослідивши письмові матеріали справи, вважає що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 являється учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії, що підтверджується копією посвідчення серії А №109602, виданим Київською обласною державною адміністрацією 04.12.1992 року.
Відповідно до ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачена виплата щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.
Згідно довідки №06-09/1567 від 11.07.2008 р., виданої Управлінням праці та соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації Київської області вбачається, що ОСОБА_1 виплачена допомога на оздоровлення за 2005 рік -12.10.2005року в сумі 100 гривень, за 2006 рік - 27.03.2006 року в сумі 100 гривень, за 2007 рік - 30.01.2007 року в сумі 100гривень.
Вказана допомога на оздоровлення була виплачена відповідачем позивачу в тих розмірах, який був встановлений постановою Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005р. "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Підтримуючи заявлений позов, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь недоплачену суму щорічної допомоги на оздоровлення, виходячи з мінімальної заробітної плати на момент виплати, а саме: за 2005 рік -1560 грн., за 2006 рік -1650 грн., за 2007 рік - 1900 грн., всього 5110 грн.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень тау спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина.
Згідно ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень тау спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розмір допомоги на оздоровлення, визначений вказаними вище постановами Кабінету Міністрів України, суперечить вимогам ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи " та іншим нормам Законів.
Законом України "Про державний бюджет України на 2005рік" встановлено з 01 січня 2005 року розмір мінімальної заробітної плати 262 гривні на місяць, з 01 квітня 2005 року - 290 гривень на місяць, а з 01 вересня 2005 року - 332 гривні на місяць.
Вказаний закон немає обмежень щодо застосування статті 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка передбачає право позивача на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат.
Відповідно до загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при визначенні розміру щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в кратному розмірі до мінімальної заробітної плати, необхідно керуватися саме нормами Закону.
Згідно ч.4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, враховуючи наведене, управління соціального захисту населення повинно було виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати, а саме за 2005 рік в розмірі 1660 грн., виходячи з мінімальної заробітної плати 332 грн.. Загальна сума недоплати за 2005 рік становить 1560 грн.
Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративному суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. В частині 2 цієї ж статті вказано, якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Представник відповідача наполягав на застосуванні судом строку звернення до адміністративного суду позивачем за захистом прав, свобод та інтересів та вказував на те, що зазначений строк був позивачем пропущений.
Інших строків для звернення до адміністративного суду по даній категорії справ ні КАС України, ні іншими законами не встановлено.
Суд вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів, передбачений ч.2 ст.99 КАС України.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач 12.10.2005р. виплатив позивачу допомогу на оздоровленні за 2005 рік.
Позивач в судовому засіданні вказував на те, що строк звернення до суду ним був пропущений, так як він не знав про те, що по Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відповідач повинен був виплатити йому вказану допомогу за 2005 рік в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат, а не в розмірі 100 гривень, як йому фактично було виплачено. Позивач не звертався до суду про поновлення пропущеного ним процесуального строку.
Суд вважає, що позивачем було пропущено строк звернення до суду за захистом свого порушеного права, оскільки про своє порушене право позивач дізнався в жовтні 2005 року, а до суду з позовом звернувся 04.08.2008 р.
Суд не вбачає підстав для визнання причин пропуску вказаного строку поважними.
На підставі викладеного, суд вважає, що відмова відповідача в проведенні позивачу доплати недоотриманої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2005 рік, є правомірною і позивачу слід відмовити в задоволенні позовних вимог за 2005 рік.
Законом України "'Про Державний бюджет України на 2006 рік" встановлено з 01 січня 2006 року розмір мінімальної заробітної плати 350 гривень на місяць, з 01 липня 2006 року -375 гривень на місяць, а з 01 грудня 2006 року - 400 гривень на місяць.
Відповідно до п.37 статті 77 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" дія статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" була зупинена на 2006 рік в частині виплати компенсацій і допомог в розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати і вказані положення Закону України " Про Державний бюджет України на 2006 рік" не були скасовані і не були визнані неконституційними. На підставі викладеного до ст.48 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" були внесені зміни відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" стосовно зупинення на 2006 рік виплати компенсації і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Закон України " Про Державний бюджет України на 2006 рік" та Закон України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є актами однакової юридичної сили і діюче законодавство не містить норм, які б встановлювали пріоритетность одних законів над іншими.
В статті 95 Конституції України вказано, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування видатків.
В статті 71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зазначено, що дія цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону, але цією статтею Закон було доповнено відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 05.10.2006р., який набув чинності з 31.10.2006р., а виплата вказаної допомоги на оздоровлення позивачу була проведена 27.03.2006р., тобто до введення в дію зазначених норм.
Дію положень статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було зупинено на 2006 рік в частині виплати компенсації і допомог в розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно до Закону України від 20.12.2005р. №3235-IV, до цього Верховною Радою України ніяких законів з цих питань не приймалося.
Відповідно до ч.3 ст.46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Зупинення дії положень статті 48 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати, на думку суду, не свідчить про скасування гарантованих Конституцією України прав і свобод.
В суді було встановлено, що одноразова допомога на оздоровлення, яку отримує позивач, являється додатковою соціальною виплатою особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і вона не є основним джерелом існування позивача.
Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що виплата щорічної допомоги на оздоровлення за 2006 рік була проведена відповідачем позивачу в розмірі, який був встановлений постановою Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005р., так як дія Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати була зупинена Законом України " Про Державний бюджет України на 2006 рік", а іншими нормативними актами, крім зазначеного Закону та постанови Кабінету Міністрів розмір цієї допомоги не визначався.
Крім вказаного, згідно ч.4 ст. 9 КАС України, уразі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному акту, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Закон про Державний бюджет України також є актом вищої юридичної сили і не було визнано неконституційними положення цього Закону на 2006 рік, а згідно Конституції України виключно цим законом визначаються видатки держави на загальносуспільні потреби, в т. ч.1 на соціальні, до яких відноситься і виплата щорічної допомоги на оздоровлення.
Отже, враховуючи наведене, управління праці та соціального захисту населення виплатило позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за 2006 рік в розмірі 100 гривень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005р., що не суперечить вимогам діючого на момент виплати законодавства України.
Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. В частині 2 цієї ж статті вказано, якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Представник відповідача наполягав на застосуванні судом строку звернення до адміністративного суду позивачем за захистом прав, свобод та інтересів та вказував на те, що зазначений строк був позивачем пропущений.
Інших строків для звернення до адміністративного суду по дані й категорії справ ні КАС України, ні іншими законами не встановлено.
Суд вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів, передбачений ч.2 ст.99 КАС України.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач 27.03.2006р. виплатив позивачу допомогу на оздоровленні за 2006 рік.
Позивач в судовому засіданні вказував на те, що строк звернення до суду ним був пропущений, так як він не знав про те, що по Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відповідач повинен був виплатити йому вказану допомогу за 2006 рік в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат, а не в розмірі 100 гривень, як йому фактично було виплачено. Позивач не звертався до суду про поновлення пропущеного ним процесуального строку.
Суд вважає, що позивачем було пропущено строк звернення до суду за захистом свого порушеного права, оскільки про своє порушене право позивач дізнався в березні 2006 року, а до суду з позовом звернувся 04.08.2008 р.
Суд не вбачає підстав для визнання причин пропуску вказаного строку поважними.
На підставі викладеного, суд вважає, що відмова відповідача в проведенні позивачу доплати недоотриманої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2006 рік, є правомірною і позивачу слід відмовити в задоволенні позовних вимог за 2006 рік.
Законом України " Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлено з 01 січня 2007 року розмір мінімальної заробітної плати 400 гривень на місяць, з 01 квітня 2007 року - 420 гривень на місяць, а з 01 липня 2007 року - 440 гривень на місяць, а з 01 жовтня 2007 року - 460 гривень. '
Відповідно до ст. 71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крімзаконів про внесення змін до цього Закону.
Слід зазначити, що дію положень вказаного закону було зупинено на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно з п.30 ст. 71 Закону України від 19.12.2006р. " Про Державний бюджет України на 2007 рік".
Але за рішенням Конституційного Суду України від 09, 07.2007 р. №6-рп визнано неконституційними деякі положення Закону України " Про Державний бюджет України на 2007 рік", в т.ч. п.30 статті 71 цього Закону, яким було зупинено дію статті 48 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині виплати компенсації і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Згідно статті 69 Закону України "Про Конституційний Суд України"рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.
Крім того, Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України " Про Державний бюджет України на 2007 рік" ( справа про соціальні гарантії громадян) від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Отже, оскільки закони України мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними актами, то суд вважає, що при вирішенні даного спору підлягають застосуванню саме положення статті 48 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та положення зазначених вище Законів про встановлення розміру мінімальної заробітної плати, а не постанови Кабінету Міністрів України.
Таку разі колізії між нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України та Законами України застосуванню підлягають саме положення Законів України, які є актами вищої юридичної сили.
Згідно ч.4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Згідно статті 101 " Про Державний бюджет України на 2007 рік" Кабінету Міністрів України в 2007 році надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які законодавством визначаються в залежності від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумаху межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Між тим, постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005р. №562 розмір щорічної допомоги на оздоровлення для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії всупереч статті 48 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" був визначений у твердій грошовій сумі (100 гривень) і не змінювався цей розмір KM України і на 2007 рік.
Відсутність належного фінансування виплат, передбачених Законом України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", на яку посилається відповідач, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову.
Отже, враховуючи наведене, управління соціального захисту населення повинно було виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати, а саме за 2007 рік в розмірі 2000 грн., виходячи з мінімальної заробітної плати 400 грн. Загальна сума недоплати за 2007 рік становить 1900 грн.
Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративному суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. В частині 2 цієї ж статті вказано, якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Представник відповідача наполягав на застосуванні судом строку звернення до адміністративного суду позивачем за захистом прав, свобод та інтересів та вказував на те, що зазначений строк був позивачем пропущений.
Інших строків для звернення до адміністративного суду по даній категорії справ ні КАС України, ні іншими законами не встановлено.
Суд вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів, передбачений ч.2 ст. 99 КАС України.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач 30.01.2007 р. виплатив позивачу допомогу на оздоровленні за 2007 рік.
Позивач в судовому засіданні вказував на те, що строк звернення до суду ним був пропущений, так як він не знав про те, що по Закону " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відповідач повинен був виплатити йому вказану допомогу за 2007 рік в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат, а не в розмірі 100 гривень, як йому фактично було виплачено. Позивач не звертався до суду про поновлення пропущеного ним процесуального строку.
Суд вважає, що позивачем було пропущено строк звернення до суду за захистом свого порушеного права, оскільки про своє порушене право позивач дізнався в січні 2007 року, а до суду з позовом звернувся 04.08.2008 р.
Суд не вбачає підстав для визнання причин пропуску вказаного строку поважними.
На підставі викладеного, суд вважає, що відмова відповідача в проведенні позивачу доплати недоотриманої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік, є правомірною і позивачу слід відмовити в задоволенні позовних вимог за 2007 рік.
Відповідно рішення вісімнадцятої сесії п'ятого скликання Миронівської міської ради Миронівського району Київської області від Об грудня 2007 року "Про звільнення від сплати державного мита управління праці і соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації на 2008 рік" управління праці і соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації Київської області підлягає звільненню від сплати судового збору (державного мита).
Па підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19, 92, 113 Конституції України, ст. 48, 62, 71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007, ст. ст. 11, 70, 71, 86, 87, 158, 159, 160, 161, 163 КАС України, суд, -
П ОСТАНОВ И В:
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до Управління праці та соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації Київської області про стягнення недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення за період 2005 - 2007 роки.
Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо її не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у двадцятиденний строк після подання заяви, постанова суду набирає законної сили після закінчення зазначеного терміну.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Миронівський районний суд Київської області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення постанови або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у десятиденний строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.