Судове рішення 753/22580/18 від 14.08.2020

Особи

Учасники процесу:

відповідач: Кельбас Олександр Петрович
позивач: ТОВ "ФК "Авістар"
Представник позивача: Омельченко Ігор Володимирович
позивач: ТОВ" Фінансова компанія "Авістар"
боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю " Фінансова компанія " Гефест"
заявник: Кельбас Олександр Петрович

Показати/приховати управління відображенням осіб

Ім`я	Замінене і`мя	Особа

Судове рішення #88125220

Ухвала

10 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 753/22580/18

провадження № 61-10832ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Мартєва С. Ю. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 25 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 червня 2020 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест», яке є правонаступником товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авістар», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року до Верховного Суду надійшла зазначена касаційна скарга, яка не може бути прийнята до розгляду, оскільки не відповідає статті 392 ЦПК України.

ОСОБА_1 необхідно уточнити клопотання касаційної скарги, вказавши дати ухвалення судових рішень, що оскаржуються.

При цьому, особі, яка подає касаційну скаргу, необхідно звернути увагу на дату рішення Вишгородського районного суду Київської області, оскільки він подає касаційну скаргу на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 26 жовтня 2019 року, а до касаційної скарги додає копію рішення Вишгородського районного суду Київської області від 25 жовтня 2019 року.

Крім того, касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом, оскільки не відповідає пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (на яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставою касаційного оскарження ОСОБА_1 зазначає неврахування судом апеляційної інстанції висновку про те, що всі договори відступлення права вимоги є договорами факторингу та повністю відповідають умовам глави 73 ЦК України, викладеного у постановах Верховного Суду: від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16, від 04 вересня 2019 року у справі № 906/1174/18; висновку про те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», викладеного у постановах Верховного Суду: від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 755/2284/16-ц; висновку про необхідність наявності відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника, викладеного у постановах Верховного Суду: від 20 лютого 2019 року у справі № 910/16109/14, від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16.

Разом з тим, особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно уточнитищодо застосування яких саме норм права у подібних правовідносинах викладені висновки Верховного Суду, які не враховані судом апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 25 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 червня 2020 року залишити без руху.

Надати ОСОБА_1 строк для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга буде повернута з підстав, визначених статтями 185, 392 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. Ю. Мартєв

Показати/Приховати судові провадження

Судове провадження 2/753/2108/19