ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2020 року

м. Харків

справа №638/5941/16-ц

провадження № 22-ц/818/3852/20

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого: Маміної О.В.

суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря: Сізонової О.О.

учасники справи:

заявник: ОСОБА_1 ,

заінтересована особа: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа виданого Дзержинським районним судом м. Харкова у справі за повозом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 лютого 2020 року у складі судді Штих Т.В. ,-

в с т а н о в и в :

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого листа у справі № 2/638/1146/17 (638/5941/16-ц) за повозом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми (а.с. 134).

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 лютого 2020 року заяву ОСОБА_1 задоволено.

Видано дублікат виконавчого листа №2/638/1146/17 (638/5941/16-ц) про стягнення з ОСОБА_2 суми коштів в розмірі 706032 грн. 75 коп., та судового збору в сумі 7010 грн. 00 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 у повному обсязі.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права; вказує, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що виконавчий документ був втрачений та оцінку доказів на підтвердження таких обставин,

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Відзив мотивовано тим, що судом першої інстанції встановлено, що виконавчий лист було втрачено після повернення його Шевченківським ВДВС м. Харків. Невиконання ОСОБА_2 своїх зобов`язань є порушенням прав заявника щодо отримання грошових коштів стягнутих за рішенням суду.

Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1ст. 367 ЦПК України- в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 ,суд першої інстанції виходив з того, що виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст. ст.6,13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Встановлені судом обставини є підставою для задоволення заяви про видачу дублікату виконавчого листа.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, що заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 01.03.2017 р., яке набрало законної сили, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 706032 грн. 75 коп. заборгованості та суму судового збору у розмірі 7010 грн. 00 коп.

01 червня 2017 р. Дзержинським районним судом за заявою представника ОСОБА_1 - Петрова В.Л. було видано виконавчий лист про стягнення суми з ОСОБА_2 на підставі вищевказаного рішення суду ( а.с. 120).

Постановою головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області ( ВП № 54293014) від 14 вересня 2017 року виконавчий лист № 638/5941/16-ц виданий 01.06.2017 Дзержинським районним судом м. Харкова повернуто стягувачу на підставі заяви представника стягувача Данилова М.О. ( а.с. 137).

Як на підставу заяви про видачу дубліката виконавчого листа у справі № 2/638/1146/17, ОСОБА_1 посилався на те, що виконавчий лист було втрачено після його повернення Шевченківським ВДВС. У зв`язку з цим, ОСОБА_1 просив суд видати дублікат виконавчого листа № 638/5941/16-ц. ( а.с. 134).

Стаття 129-1 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Зазначене конституційне положення кореспондується та відображено у частині першій статті 18 ЦПК України, згідно якої судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013у справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Конституційний Суд України в рішенні від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010 у справі № 1-7/2010 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення пункту 18 частини першої статті 293 ЦПК України у взаємозв`язку зі статтею 129 Конституції України(про апеляційне оскарження ухвал суду) зробив висновок, що необґрунтована відмова у видачі дубліката виконавчого листа фактично унеможливлює виконання прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили.

У підпункті 17.4 пункту 1розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження. Реальне виконання рішення суду, що набрало законної сили, є обов`язковою складовою реалізації особою права на справедливий суд.

Дана позиція узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, котрий зокрема в справах "Шмалько проти України" від 20.07.2004 р. зазначив, що пункт 1 статті б гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю б як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Підставами для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата та звернення до суду до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, якщо його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.

Заяву про видачу дубліката виконавчого листа може бути подано до суду тільки до закінчення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, встановленого пунктом 2 частини першої

Відповідно до частин першої та другої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент видачі виконавчого листа) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть пред`явлені до примусового виконання протягом. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

У виконавчому листі по справі № 638/5941/16-ц зазначено, що рішення суду набрало законної сили 04 травня 2017 року, строк пред`явлення виконавчого листа до виконання 3 роки ( а.с. 130).

Тобто та на час постановлення ухвали судом першої інстанції строк пред`явлення виконавчого листа до виконання не закінчився.

Крім того, видача дубліката виконавчого листа не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань. Натомість відсутність виконавчого листа у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Н.П. Пилипчук

О.Ю. Тичкова

Повне судове рішення складено 12 серпня 2020 року.