Справа № 751/1938/20

Провадження № 2/750/1137/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2020 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

судді - Рахманкулової І.П.,

секретаря - Шилової Ж.О.,

за участю представника відповідача Біркун Т.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про стягнення трьох відсотків річних та індексу інфляції,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з Державного бюджету України 3% річних за прострочення виконання постанови Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26 вересня 2012 року в справі № 2515/11440/2012 у сумі 934 грн. 39 коп. та інфляційне збільшення суми матеріальної шкоди в сумі 7426 грн. 34 коп., а всього 8360 грн. 73 коп.

Свої вимоги позивач обґрунтувала тим, що судове рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26 вересня 2012 року в справі № 2515/11440/2012, яке було ухвалене на її користь та набрало законної сили 27 березня 2014 року, було виконано лише 22 січня 2020 року, у зв`язку з чим позивач має право на стягнення трьох відсотків річних від простроченої суми та компенсацію інфляційних втрат за час прострочення виконання судового рішення відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України та норм Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 червня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.

Відповідач - Державна казначейська служба України подала відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на те, що компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми може нараховуватися виключно за несвоєчасне перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів, а судове рішення у справі № 2515/11440/2012 має зобов`язальний характер, у зв`язку з чим таку компенсацію за зверненням позивача нараховано не було. Крім того, статтею 625 Цивільного кодексу України визначено саме обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних, а боржником за судовим рішенням є Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради. Також, покладення на Державу Україна відповідальності на підставі статті 625 Цивільного кодексу України є помилковим, оскільки дія частини другої статті 625 Цивільного кодексу України не поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку із відшкодуванням шкоди, як деліктного зобов`язання.

Відповідач - Головне територіальне управління юстиції у Чернігівській області подало відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на те, що позивачем не надано жодного обгрунтування своїх доводів стосовно вимог до Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області.

Позивач у судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи за її відсутності, зазначивши, що позовні вимоги підтримує.

Відповідач - Головне територіальне управління юстиції у Чернігівській області надіслало до суду клопотання про розгляд справи без участі їх представника.

Представник відповідача - Державної казназначейської служби України у судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити в його задоволенні з підстав, зазначених у відзиві.

Також представник відповідача зазначила, що строк несвоєчасного виконання судового рішення є меншим, ніж розрахувала позивач, адже заява про виконання постанови суду відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №440 від 03.09.2014, була нею подана 13.06.2018, а згідно акту приймання - передавання за 4 квартал 2018 року надійшла до Головного управління Державної казначейської служби у Чернігівсчькій області 10.01.2019 року, а тому кінцевий строк перерахування коштів - 10.04.2019.

За таких обставин, просточення виконання судового рішення, за твердженням представника відповідача, повинно рахуватися після 10.04.2019, а не з 27.03.2014, як зазначила позивач.

Заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Постановою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 26 вересня 2012 року, яка набрала законної сили 27 березня 2014 року, у справі № 2515/11440/2012, визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у місті Чернігові ради щодо виплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2012 рік. Зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у місті Чернігові ради донарахувати та здійснити виплату ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2012 рік в розмірі п`яти мінімальних заробітних плат відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням проведеної виплати (а.с. 10-11).

На виконання вказаного судового рішення 08 травня 2014 року Новозаводським районним судом м. Чернігова видано виконавчий лист, який позивач пред`явила на виконання до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області.

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівський області Сенченко М.В. від 19 травня 2014 року відкрито виконавче провадження з виконання вказаного виконавчого листа № 2515/11440/2012 та надано боржнику строк самостійно виконати судове рішення до 26 травня 2014 року (а.с. 12).

Однак, вказане судове рішення було виконано лише 22 січня 2020 року, оскільки 22 січня 2020 року Державною казначейською службою України було здійснено перерахування коштів позивачу в сумі 5350 грн. на виконання судового рішення у справі № 2515/11440/2012.

Строк несвоєчасного виконання судового рішення склав 2126 днів.

Позивач звернулася до Державної казначейської служби України із заявою про нарахування і виплату їй трьох відсотків річних від простроченої суми та компенсацію інфляційних втрат за час прострочення виконання постанови Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26 вересня 2012 року в справі № 2515/11440/2012.

Листом від 24 лютого 2020 року Державна казначейська служба України на звернення позивача повідомила про відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу компенсації, оскільки судове рішення у справі № 2515/11440/2012 має зобов`язальний характер, а компенсація нараховується за рішенням суду про стягнення коштів (а.с. 14).

Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

За статтею 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.

Частиною першою статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

За приписами статті 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Отже, Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачає виплату особі грошової компенсації за порушення державою тримісячного строку виконання рішення суду про стягнення коштів у вигляді 3% річних.

Згідно із частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, у разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 входить до розділу I «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 Цивільного кодексу України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

За змістом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Таким чином, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року в справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

При цьому у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 20 січня 2016 року в справі № 6-2759цс15, що правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 Цивільного кодексу України).

Також Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 02 березня 2016 року в справі № 6-2491цс15, за яким дія статті 625 Цивільного кодексу України поширюється на порушення грошового зобов`язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а частина п`ята статті 11 Цивільного кодексу України не дає підстав для застосування положень статті 625 Цивільного кодексу України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов`язальних правовідносин.

Отже, положення статті 625 Цивільного кодексу України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з деліктного зобов`язання та рішення суду.

У рішенні суду визнано грошові зобов`язання держави, ці зобов`язання належним чином тривалий час були не виконані, тому в цьому випадку вимоги частини другої статті 625 Цивільного кодексу України підлягають застосуванню.

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача щодо того, що прострочення виконання судового рішення має рахуватися з часу написання позивачем 13.06.2018 заяви про прийняття до виконання постанови суду відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №440 від 03.09.2014, адже позивач раніше подавала виконавчий лист до виконання, але судове рішення виконане не було.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, адекватність відшкодування зменшиться, якщо його буде виплачено без урахування різних обставин, спроможних призвести до зменшення його вартості (рішення у справі «Вассерман проти Росії» (Wasserman v. Russia (№ 2)).

Враховуючи, що судове рішення, яке було ухвалене на користь позивача та набрало законної сили 27 березня 2014 року, було виконано лише 22 січня 2020 року, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів Державною казначейською службою України трьох відсотків річних від простроченої суми та компенсації інфляційних втрат за час прострочення виконання постанови Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26 вересня 2012 року в справі № 2515/11440/2012.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 81, 83, 133, 141, 258, 259, 265, 273, 279, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) до Державної казначейської служби України (місцезнаходження: вул. Бастіонна, 6, м. Київ; код ЄДРПОУ - 37567646), Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області (місцезнаходження: пр-т Миру, 43, м. Чернігів; код ЄДРПОУ - 34924518) про стягнення трьох відсотків річних та індексу інфляції - задовольнити повністю.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 три процента річних у сумі 934 грн. 39 коп. та втрати від інфляції в сумі 7426 грн. 34 коп., а всього 8360 грн. 73 коп. (вісім тисяч триста шістдесят грн. 73 коп.) шляхом безспірного списання коштів Державною казначейською службою України з єдиного казначейського рахунку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя