ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/1028/20Головуючий у 1-й інстанції Грицак Р.М.

Провадження № 22-ц/817/372/20 Доповідач - Шевчук Г.М.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2020 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Шевчук Г.М.

суддів - Міщій О. Я., Ткач З. Є.,

з участю секретаря - Костів Х.Ю.

представника ОСОБА_1

- адвоката Вароди П.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №607/1028/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 січня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Тернопільської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_6 про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Тернопільської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_7 про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації прав на земельні ділянки та заявою про забезпечення даного позову.

В обгрунтування вимог посилається на те, що власники спірних земельних ділянок відповідачі по справі можуть відчужити земельні ділянки які знаходяться в її користуванні, зокрема перепродати, а відповідач ОСОБА_1 може приступити до забудови на земельних ділянках, оскільки займається професійною діяльністю як забудовник. Вважає, що невжиття судом заходів для забезпечення позову, передбачених статтею 150 ЦПК України, може призвести до відчуження майна, яке перебуває у її користуванні і як наслідок, може утруднити виконання майбутнього рішення суду про можливе задоволення позову.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 січня 2020 року заяву позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Тернопільської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_6 про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно задоволено частково.

Вжито заходи забезпечення позову шляхом:

-заборони ОСОБА_3 відчужувати земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1 площею 0,0685 га, кадастровий номер 61101000000:04:003:0137, яка належить йому на праві власності;

-заборони ОСОБА_1 відчужувати земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1 площею 0,0715 га, кадастровий номер 6110100000:04:003:0142, яка належить їй на праві власності;

-заборони ОСОБА_1 відчужувати земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1 площею 0,0715 га, кадастровий номер 6110100000:04:003:0141, яка належить їй на праві власності.

У задоволенні решти заявлених вимог - відмовлено.

ОСОБА_1 не погоджуючись із ухвалою Тернопільського міськрайонного суду, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити. В обгрунтування вимог посилається на те, що в матеріалах справи відсутні докази щодо того, що невжиття заходів дій по відчуженню майна, належного ОСОБА_1 може призвести до утруднення чи неможливості виконання рішення суду у випадку задоволення позову ОСОБА_2 . Заборона ОСОБА_1 відчужувати належні їй спірні земельні ділянки як захід забезпечення позову був судом застосований безпідставно, без з`ясування дійсного спору, який виник між сторонами забезпечення позову. Також вказує на те, що зазначений в ухвалі спосіб забезпечення позову не є таким, що відповідає вимогам та не враховує права її права та інтереси.

Правом на надання відзиву сторони по справі не скористались.

Представник апелянта в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити апеляційну скаргу з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Інші сторони в судове засідання не з`явились хоч належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання.

У відповідності до вимог статтей 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Постановляючи ухвалу про часткове задоволення заяви про забезпечення позову, шляхом заборони вчиняти дії щодо розпорядження та відчуження майна, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами наявний спір щодо нерухомого майна та не вжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає дійсним обставинам справи.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії АВН №054573 від 02 листопада 2000 року ОСОБА_2 успадкувала житловий будинок з підвалом та надвірними будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №196649953 від 17 січня 2020 року земельна ділянка площею 0,0685 га, кадастровий номер 61101000000:04:003:0137, яка розташована у АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 на підставі рішення Тернопільської міської ради № 7/36/124 від 24 липня 2019 року.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №195498406 від 02 січня 2020 року земельна ділянка площею 0,0715 га, кадастровий номер 6110100000:04:003:0142, яка розташована у АДРЕСА_1 належить ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Тернопільської міського нотаріального округу Боднарчук О.І. 12 грудня 2019 року за № 5529.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №195498155 від 02 січня 2020 року земельна ділянка площею 0,0715 га, кадастровий номер 6110100000:04:003:0141, яка розташована у АДРЕСА_1 належить ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Тернопільської міського нотаріального округу Боднарчук О.І. 12 грудня 2019 року за № 5526.

Доводи скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно застосував заходи забезпечення позову, які не відповідають вимогам та порушують її права її та інтереси, колегія суддів відхиляє з підстав не обгрунтованості.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Виходячи зі змісту ст. ст. 149-153 ЦПК України, забезпечення позову слід розуміти як вжиття судом заходів для охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання можливого прийнятого за його позовом позитивного рішення.

Пунктами 1,2 ч.1 ст.150 ЦПК України передбачено, що видом забезпечення позову, серед іншого, визначено накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; заборона вчиняти певні дії.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 3 статті 150 ЦПК України).

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Згідно з п.6,7 ст.153 ЦПК України, про забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання.

Як роз`яснено у п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2009 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.

Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення.

Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Фундаментними критеріями, які формують висновок про наявність дійсних підстав для забезпечення позову, є логічний та юридичний аналіз обставин справи, на які посилається позивач, та доводи заяви про забезпечення позову. Процесуальні норми лише вказують на порядок вчинення дій.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод чи інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Суд також взяв до уваги той факт, що відповідачі вже здійснили відчуження належних їм земельних ділянок відповідачу ОСОБА_1 , тому існує ризик в подальшому вчинити дії щодо відчуження третім особам оспорюваних земельних ділянок.

Обґрунтовуючи необхідність застосування заходів забезпечення позову, позивачка зазначила, що спірні земельні ділянки знаходяться в її користуванні і відповідачі можуть відчужити ці ділянки, що в подальшому утруднить виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Таким чином, колегія суддів вважає, що зазначений спосіб забезпечення позову є таким, що відповідає вимогам, враховує права і інтереси учасників справи, заявником доведено, що невжиття таких заходів забезпечення позову може істотно утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Наведені з цього приводу висновки суду першої інстанції належним чином обґрунтовані, в повній мірі відповідають матеріалам справи та визначеному у ст.11 ЦПК України принципу пропорційності.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і їх необхідною умовою є здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції , -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повна постанова складена 11 серпня 2020 року.

Головуючий: Г.М. Шевчук

З.Є. Ткач

Судді: О.Я. Міщій