Справа № 2п- 3075/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2009 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:головуючої - судді: Лемак О.В.при секретарі: Єфремова К.В.

за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства акціонерний банк „Укргазбанк" в особі Ужгородської філії ВАТ АБ „Укргазбанк" ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгород цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 акціонерного товариства акціонерний банк „Укргазбанк" в особі Ужгородської філії ВАТ АБ „Укргазбанк" про розірвання договорів та виконання обов"язку в натурі, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 акціонерного товариства акціонерний банк „Укргазбанк" в особі Ужгородської філії ВАТ АБ „Укргазбанк" про розірвання та виконання обов’язку в натурі, відшкодування моральної шкоди Мотивуючи заявлені вимоги вказує на те, що 12.02.2008 року між нею та відкритим акціонерним товариством акціонерний банк „Укргазбанк" в особі начальника операційного відділу Управління клієнтської політики ОСОБА_4 (далі -Банк) було укладено дійсний депозитний договір № 195 (строковий банківський вклад), далі -Договір. За умовами зазначеного Договору, зміст якого є типовим, вона внесла, а Банк прийняв на депозитний рахунок № 26359052441 грошові кошти в сумі 2000 евро на строк з 12.02.2008 року по 15.02.2010 рік. Крім того, 14.02.2008 року між нею та відкритим акціонерним товариством акціонерний банк „Укргазбанк" в особі начальника операційного відділу Управління клієнтської політики ОСОБА_4 (далі -Банк) було укладено дійсний депозитний договір № 208 (строковий банківський вклад), далі - Договір. За умовами зазначеного Договору, зміст якого є типовим, вона внесла, а Банк прийняв на депозитний рахунок № 26350062441 грошові кошти в сумі 1000 євро на строк з 14.02.2008 року по 16.02.2010 рік. 06.03.2008 року між нею та відкритим акціонерним товариством акціонерний банк „Укргазбанк" в особі начальника операційного відділу Управління клієнтської політики ОСОБА_4 (далі -Банк) було укладено дійсний депозитний договір № 315 (строковий банківський вклад), далі - Договір. За умовами зазначеного Договору, зміст якого є типовим, вона внесла, а Банк прийняв на депозитний рахунок № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 3500 євро на строк з 06.03.2008 року по 09.03.2010 рік.

24.02.2009 року звернулась до Банку із письмовою мотивованою заявою про розірвання Договорів № 195 від 12.02.2008 року та № 208 від 14.02.2008 року, отримання суми вкладів за ними та процентів. Однак, замість належних їй коштів, 26.02.2009 року отримала від Банку лист в якому повідомлялось, що її звернення про розірвання Договорів було розглянуто і за наслідками розгляду Банк констатував неможливість дострокового розірвання Договорів та повернення вкладів за ними. При цьому, як на підставу своїх незаконних та неправомірних дій, Банк посилався на Постанову НБУ № 413 „Про окремі питання діяльності банків" від 04.12.2008 року та лист НБУ від 06.12.2008 року № 22-310/946-1725 0. У зв"язку з дією зазначеної постанови НБУ не можливо повернути вклади до настання строків, що встановлені у депозитних договорах. Крім того, 13.03.2009 року отримала від

Банку лист № 0621 в якому повідомлялось, що її звернення про розірвання Договору № 315 від 06.03.2008 року було розглянуто і за наслідками розгляду Банк констатував неможливість дострокового розірвання Договору та повернення вкладів за ним. Вважає, що наведені Банком підстави для відмови у поверненні депозитних вкладів є незаконними та такими, що порушують її права та не відповідають умовам укладених договорів між нею та Банком.

Зазначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На момент подачі позовної заяви строк прострочення виконання зобов"язань за Договорами банківського вкладу № 195 від 12.02.2008 року та № 208 від 14.02.2008 року складає 33 дні, за Договором банківського вкладу № 315 від 06.03.2008 року складає 18 днів. Загальна сума вкладу за Договорами становить 6500 - 00 евро. 3% річних від 2000 євро дорівнює 2000 х 3%/ 365x33= 5, 42 евро;

від 1000 євро дорівнює 1000х3%/365x33=2, 71 євро;

від 3500 євро дорівнює 3500х3%/365х18=5, 2 євро. Таким чином, 3% річних від 6500 євро дорівнює 13, 3 євро. Враховуючи викладене, просить суд розірвати ВАТ акціонерний банк „Укргазбпнк" наступні договори: депозитний договір № 195 (строковий банківський вклад) від 12.02.2008 року; депозитний договір № 208 (строковий банківський вклад) від 14.02.2008 року; депозитний договір № 315 (строковий банківський вклад) від 06.03.2008 року, стягнути з ВАТ акціонерний банк „Укргазбанк" на її користь усю суму вкладів за Договорами, стягнути з ВАТ акціонерний банк „Укргазбанк" на її користь три проценти річних від простроченої суми в розмірі 13, 03 євро, стягнути з відповідача на її користь 10 000 гривень моральної шкоди.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала повністю, посилаючись на викладені в позові обставини, просила суд їх задовольнити. Зазначила, що відмова відповідача в задоволенні її вимог щодо повернення вкладів за Договорами і посилання при цьому на положення Постанови НБУ № 413 „Про окремі питання діяльності банків" від 04.12.2008 року та на лист НБУ від 06.12.2008 року № 22-310/946-17250 є безпідставними, оскільки вказана Постанова не була зареєстрована у встановленому законом порядку Міністерством юстиції України і тому не є чинною та обов"язковою до виконання, а лист взагалі носить виключно інформаційний характер. Крім того, пояснила, що діями відповідача їй була завдана моральна шкода, яка виразилась у душевних стражданнях з приводу неповернення відповідачем належних їй коштів, сильного хвилювання за можливість втрати та неотримання своїх коштів, зокрема такі необхідні їй були поховання матері ОСОБА_5, яка померла 16.02.2009 року. Проте, Банк відмовив у задоволенні її прохання, що спричинило великі моральні страждання та нервовий стрес, внаслідок в неї відбулось погіршення загального стану здоров"я, пониження імунітету, що в свою чергу призвело до захворювання. Розмір моральної шкоди нанесеної їй визначає в сумі 10 000 грн., яку просила суд, стягнути з відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, заперечив проти їх задоволення, пояснив що такі є необгрунтованими з підстав викладених у листах - відповідях наданих за заявами позивача. Визнав, що дійсно між позивачем та ВАИ акціонерний банк „Укргазбанк" було укладено три депозитні Договори банківського строкового вкладу в іноземній валюті на загальну суму 6 500 євро, однак зазначена сума не може бути повернутою в даний час з огляду на нормативні вимоги НБУ. Вважає, що повернення позивачу депозитних вкладів або їх частини до моменту спливу строку дії договорів буде суперечити вимогам діючого законодавства. З приводу зазначеного надав суду письмові заперечення. Просив суд, в задоволенні позовних вимог відмовити.

Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно ст. ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Судом встановлено, що 12.02.2008 року між ОСОБА_1 та відкритим акціонерним товариством акціонерний банк „Укргазбанк" в особі начальника операційного відділу Управління клієнтської політики ОСОБА_4 (далі -Банк) було укладено дійсний депозитний договір № 195 (строковий банківський вклад), далі - Договір. За умовами зазначеного Договору, зміст якого є типовим, ОСОБА_1 внесла, а Банк прийняв на депозитний рахунок № 26359052441 грошові кошти в сумі 2000 євро на строк з 12.02.2008 року по 15.02.2010 рік зі сплатою Банком вкладнику процентів із розрахунку 11, 00 % річних за зазначений період.

14.02.2008 року між ОСОБА_1 та відкритим акціонерним товариством акціонерний банк „Укргазбанк" в особі начальника операційного відділу Управління клієнтської політики ОСОБА_4 (далі -Банк) було укладено дійсний депозитний договір № 208 (строковий банківський вклад), далі -Договір. За умовами зазначеного Договору, зміст якого є типовим, ОСОБА_1 внесла, а Банк прийняв на депозитний рахунок № 26350062441 грошові кошти в сумі 1000 євро на строк з 14.02.2008 року по 16.02.2010 рік зі сплатою Банком вкладнику процентів із розрахунку 11, 00 % річних за зазначений період.

06.03.2008 року між ОСОБА_1 та відкритим акціонерним товариством акціонерний банк „Укргазбанк" в особі начальника операційного відділу Управління клієнтської політики ОСОБА_4 (далі -Банк) було укладено дійсний депозитний договір № 315 (строковий банківський вклад), далі -Договір. За умовами зазначеного Договору, зміст якого є типовим, ОСОБА_1 внесла, а Банк прийняв на депозитний рахунок № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 3500 євро на строк з 06.03.2008 року по 09.03.2010 рік зі сплатою Банком вкладнику процентів із розрахунку 11, 00 % річних за зазначений період.

Розмір вкладу за депозитним договором № 195 (строковий банківський вклад) від 12.02.2008 року становить 2000 євро, що підтверджується квитанцією № 89-21 від 12.02.2008 року про прийняття коштів на депозитний рахунок згідно Договору № 195 від 12.02.2008 року.

Розмір вкладу за депозитним договором № 208 (строковий банківський вклад) від 14.02.2008 року становить 1000 євро, що підтверджується квитанцією № 103-8 від 14.02.2008 року про прийняття коштів на депозитний рахунок згідно Договору № 208 від 14.02.2008 року.

Розмір вкладу за депозитним договором № 315 (строковий банківський вклад) від 06.03.2008 року становить 3500 євро, що підтверджується квитанцією № 12-7 від 06.03.2008 року про прийняття коштів на депозитний рахунок згідно Договору № 315 від 06.03.2008 року.

Відповідно до вимог п. 3.6. зазначених Договорів банк зобов’язався за першою вимогою Вкладника достроково повернути депозит або його частину протягом 2 (двох) робочих днів з дня одержання Банком письмової вимоги Вкладника (не враховуючи дату одержання заяви Банком).

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 зверталася до відповідача з письмовими заявами про повернення їй вкладів на загальну суму 6 500 євро, однак на даний час відповідач всупереч умовам Договорів взяті на себе зобов’язання по поверненню грошових вкладів не виконав.

З відповідей наданих відповідачем в листах за № 0487 від 26.02.2009 року, № 0621 від 13.03.2009 року вбачається, що ОСОБА_1 зверталась до Банку з проханням видати їй вклади, однак до цього часу Банк не видав вклад позивачу.

Зміст листів свідчить про те, що відповідач, керуючись Постановою Правління НБУ від 04.12.2008 року № 413 „Про окремі питання діяльності банків" та листом НБУ № 22-310/946-17250 від 06.12.2008 року відмовив позивачеві у достроковій виплаті готівкою коштів, переданих на зберігання відповідно до умов депозитних договорів. Проте така відмова не є правомірною, оскільки, по - перше, Постанова Правління НБУ від 04.12.2008 року № 413 „Про окремі питання діяльності банків" не може бути визнана такою, що відповідає чинному законодавству, а по - друге, роз"яснення надане в листі НБУ № 22-310/946-17250 від 06.12.2008 року не може бути вказівкою, що підлягає обов’язковому виконанню.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Нормативно - правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом"якшують або скасовують відповідальність. Нормативно - правові акти НБУ підлягають обов’язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції та набирають чинності відповідно до законодавства. Однак, Постанова Правління НБУ від 04.12.2008 року № 413 не зареєстрована у Міністерстві юстиції України, що підтверджується відсутністю посилання на відповідний реєстраційний номер.

Крім того, постанова НБУ є підзаконним нормативно - правовим актом, що приймається на виконання положень законів, тобто вона не повинна їм суперечити, оскільки закони мають більшу юридичну силу. Однак, постанову НБУ № 413 „Про окремі питання діяльності банків" від 04.12.2008 року суперечить нормам Конституції України та ЦК України.

Положеннями ст. ст. 61, 63 Закону України „Про Національний банк України" передбачено, що НБУ здійснює державне регулювання діяльності банків у формах, визначених Законом України „Про банки і банківську діяльність", як безпосередньо так і через створені ним органи банківського нагляду. НБУ не має права вимагати від банків виконання операцій та інших дій, не передбачених законами України та нормативними актами НБУ.

Відповідно до вимог ст.. 85 Закону України „Про банки та банківську діяльність" від 07.12.2000 року, НБУ з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку, який відповідав би встановленим цим Законом та нормативно - правовим актам НБУ вимогами, має право введення мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше шести місяців. Мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов"язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Однак, як вбачається із змісту Постанови Правління НБУ від 04.12.2008 року № 413 вона розповсюджується на діяльність усіх банків, в тому числі й тих де не введена тимчасова адміністрація, і вимагає здійснювати дії, які не передбачені законами України та суперечать останнім.

Зі змісту ст. ст. 252, 530 ЦК України випливає, що строк (термін) виконання зобов"язань може визначатись, як роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, так і вказівкою на подію. За умовами Договорів (п.3.6.) зобов"язання Банку щодо видачі готівкових коштів або перерахування безготівкових коштів з депозитних рахунків підлягає виконанню не пізніше 2 робочих днів з дня одержання Банком письмової вимоги вкладника. Отже, повернення ОСОБА_1 Банком коштів розміщених за Договорами депозитних вкладів на підставі її заяви, не може вважатися достроковим виконанням зобов"язань, оскільки термін їх виконання в цьому випадку визначений вказівкою на подію, якою являється надходження повідомлення про дострокове розірвання Договорів. Крім того, згідно вимог ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, враховуючи те, що зміст Постанови НБУ № 413 „Про окремі питання діяльності банків" від 04.12.2008 року суперечить Конституції України та іншим нормативно - правовим актам, її застосування Банком є неправомірним та незаконним.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.. ст.. 626, 629, 651 ЦК України договір є підставою для виникнення цивільних прав та обов’язків, він є обов’язковим для виконання сторонами, а зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Обов’язки за договором виконуються в межах, встановлених договором і в силу вимог ч.2 ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.

Також п.2 ч.5 ст. 1061 ЦК України передбачено, що у разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.

Враховуючи викладене, а також те, що позивач ОСОБА_1 зверталася до відповідача з відповідною вимогою про повернення їй належних грошових коштів, а відповідач в добровільному порядку відмовляється повернути позивачу належні кошти в сумі 6 500 євро, тому в силу вимог ст.. 526 ЦК України відповідача слід зобов’язати повернути позивачу депозитні вклади згідно п.3.6 укладених між сторонами депозитних договорів в розмірі 6500 євро.

Відповідно до вимог п.1 ст. 611 ЦК України наслідком невиконання зобов’язань за договором може бути розірвання договору, виплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов"язання.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач затримав видачу депозитного вкладу, неправомірно посилаючись на встановлення НБУ мораторію на дострокову видачу депозитів, а саме: строк прострочення виконання зобов"язань за Договорами банківського вкладу № 195 від 12.02.2008 року та № 208 від 14.02.2008 року складає 33 дні, за Договором банківського вкладу № 315 від 06.03.2008 року складає 18 днів. Загальна сума вкладу за Договорами становить 6500 - 00 євро. 3% річних від 2000 євро дорівнює 2000 х 3%/ 365x33= 5, 42 євро;

від 1000 євро дорівнює 1000х3%/365х33=2, 71 євро;

від 3500 євро дорівнює 3500х3%/365х18=5, 2 євро. Таким чином, 3% річних від 6500 євро дорівнює 13, 3 євро, тобто вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в розмірі 13, 3 євро, як різновиду неустойки, як підставні та обгрунтовані підлягають до задоволення.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона

посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вимогами ст.. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками ж визнаються втрати, яких особа зазнала у зв"язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна (немайнова) шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Суд вважає обгрунтованими та доведеними позовні вимоги щодо спричинення позивачу ОСОБА_1 відповідачем моральної шкоди, яка виразилась у душевних стражданнях з приводу неповернення відповідачем позивачу її коштів, сильного хвилювання за можливість втрати та неотримання своїх коштів, зокрема такі необхідні були позивачу для поховання матері ОСОБА_5, яка померла 16.02.2009 року. Проте, Банк відмовив у задоволенні прохання позивача, що спричинило великі моральні страждання та нервовий стрес, внаслідок чого в позивача відбулось погіршення загального стану здоров"я, пониження імунітету, що в свою чергу призвело до захворювання, що підтверджується копією виписки з і/хвороби ОСОБА_1 № 3309, яка міститься в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, розмір моральної шкоди суд визначає в сумі 3000 гривень, частково задовольняючи в цій частині позовні вимоги, тобто в силу вимог ст.. 23 ЦК України вказана сума підлягає також стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до вимог ст. 84 ЦПК України - витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Як встановлено судом витрати, ОСОБА_1 пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката, підтверджені розрахунковою квитанцією за № 022104 від 30.02.2009 року і складають 800 гривень.

Відповідно до вимог ст..88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 8, 50 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 7, 50 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 19, 41 Конституції України, ст.. ст. 11-16, 509, 533, 610-612, 615, 625, 626, 632, 1058, 1059, 1060 ЦК України, ст.. ст.. 2, 47, 55, 58, 85 Закону України „Про банки і банківську діяльність", ст.. ст.. 56, 61, 63 Закону України „Про Національний банк України", ст.. 4, 5, 8, 10, 11, 60, 81, 88, 131, 208, 209, 212-215, 294 ЦПК України, суд, -

РІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 акціонерного товариства акціонерний банк „Укргазбанк" в особі Ужгородської філії ВАТ АБ „Укргазбанк" про розірвання договорів та виконання обов’язку в натурі - задовольнити частково.

Депозитний договір № 195 (строковий банківський вклад) від 12.02.2008 року укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 акціонерним товариством акціонерний банк „Укргазбанк" - розірвати.

Депозитний договір № 208 (строковий банківський вклад) від 14.02.2008 року укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 акціонерним товариством акціонерний банк „Укргазбанк" - розірвати.

Депозитний договір № 315 (строковий банківський вклад) від 06.03.2008 року укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 акціонерним товариством акціонерний банк „Укргазбанк" - розірвати.

Зобов’язати Відкрите акціонерне товариство акціонерний банк „Укргазбанк" повернути ОСОБА_1 депозитні вклади згідно депозитних договорів № 195 (строковий банківський вклад) від 12.02.2008 року, № 208 (строковий банківський вклад) від 14.02.2008 року, № 315 (строковий банківський вклад) від 06.03.2008 року укладених між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 акціонерним товариством акціонерний банк „Укргазбанк" в особі Ужгородської філії ВАТ АБ „Укргазбанк" в розмірі 6 500/шість тисяч п"ятсот/ евро.

Стягнути з ОСОБА_2 акціонерного товариства акціонерний банк „Укргазбанк" на користь ОСОБА_1 три проценти річних від простроченої суми в розмірі 13, 03 євро.

Стягнути з ОСОБА_2 акціонерного товариства акціонерний банк „Укргазбанк" на користь ОСОБА_1 - 3000 /три тисячі/ гривень моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 акціонерного товариства акціонерний банк „Укргазбанк" на користь ОСОБА_1 сплачений позивачем судовий збір в розмірі 8 /вісім/ гривень 50 /п’ятдесят/ копійок та 7 /сім/ гривень 50 /п’ятдесят/ копійок витрат за інформаційно технічне забезпечення розгляду справи.

Стягнути з ОСОБА_2 акціонерного товариства акціонерний банк „Укргазбанк" на користь ОСОБА_1 800 /вісімсот/ гривень, як витрати пов"язані з оплатою правової допомоги адвоката.

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення протягом десяти днів з дня проголошення рішення та наступним поданням апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду і набере законної сили в разі неподання заяви чи апеляційної скарги в установлений строк.