ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7268/20 Справа № 201/4534/20 Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2020 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Єлізаренко І.А.

суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В.,

за участю секретаря Заворотного К.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 02 липня 2020 року про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби України, прокуратури Дніпропетровської області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури, -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 02 липня 2020 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби України, прокуратури Дніпропетровської області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду від 02 липня 2020 року про закриття провадження у справі скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.

Згідно з п.4 ч.1ст.379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для подальшого розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Як вбачається з матеріалів справи у травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, прокуратури Дніпропетровської області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури (а.с.2-20).

Ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 02 липня 2020 року було закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби України, прокуратури Дніпропетровської області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури,на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України (а.с.179, 180).

В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції посилався на те, що законодавством визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, при цьому встановлення розміру грошових доходів, втрачених громадянином унаслідок незаконних дій зазначених органів, віднесено до компетенції цих органів, а не суду в порядку цивільного судочинства.

Однак, погодитися з такими висновками суду не можливо з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У статтях 55, 56 Конституції України закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України є частиною національного законодавства, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне між собою.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 1176 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону № 266/94-ВР (стаття 1 зазначеного Закону).

Частиною другою статті 1 вказаного Закону встановлено, що у випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону № 266/94-ВР право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Згідно з пунктом 5 статті 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються моральна шкода.

Тобто, чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, у тому числі й відшкодування моральної шкоди.

На день розгляду справи єдиним таким законом є Закон № 266/94-ВР, прийнятий ще у 1994 році, сфера дії якого поширюється на широке коло суб`єктів, у тому числі й на осіб, стосовно яких закрито кримінальне провадження за відсутності в діях складу кримінального правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 4 вказаного Закону відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

Статтею 11 Закону № 266/94-ВР встановлено, що у разі виникнення права на відшкодування завданої шкоди відповідно до статті 2 цього Закону орган, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчий, прокурор або суд зобов`язані роз`яснити особі порядок поновлення її порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди.

За змістом положень частини першої статті 12 Закону № 266/94-ВР розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пункті 1 статті 3 цього Закону (тобто заробітку та інших грошових доходів, які громадянин втратив внаслідок незаконних дій), залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.

Частиною другою зазначеної статті встановлено, що у разі незгоди з прийнятою постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.

Наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України 04 березня 1996 року № 6/5/3/41 затверджено Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", пунктом 6 якого встановлено, зокрема, що відповідний орган одночасно з повідомленням про закриття справи в стадії дізнання і попереднього слідства направляє громадянинові повідомлення, в якому роз`яснює, куди і протягом якого терміну можна звернутися за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав. Повідомлення складається за формою, що встановлена в додатку до цього Положення. У повідомленні зазначається перелік тільки тих вимог, на які даний громадянин має право претендувати.

Згідно з пунктами 11, 12 Положення № 6/5/3/41 для визначення розміру заробітку та інших грошових доходів, які громадянин втратив внаслідок незаконних дій, громадянин протягом шести місяців після направлення йому повідомлення може, зокрема, звернутися при закритті провадження в справі органами дізнання або слідства Міністерства внутрішніх справ, Генеральної прокуратури і Служби безпеки України - відповідно до цих органів.

У місячний термін з дня звернення громадянина один з органів, перелічених в пункті 11 Положення №6/5/3/41, залежно від того, хто з них здійснював слідчі дії або розглядав справу, витребовує від відповідних державних та громадських організацій усі необхідні документи, що мають значення для визначення розміру завданої шкоди, і виносить передбачену частиною першою статті 12 Закону № 266/94-ВР ухвалу. Пункт 12 Положення №6/5/3/41 містить вимоги щодо змісту такої ухвали. У разі незгоди з винесеною ухвалою суду громадянин має право оскаржити її до суду в порядку, встановленому для розгляду скарг на неправомірні дії органів державного управління і службових осіб, що ущемляють права громадян.

Отже, чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Кримінальне провадження - це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (пункт 10 частини першої статті 3 КПК України).

У статті 42 КПК України міститься широке коло прав, одним із яких є право вимагати відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, в порядку, визначеному законом, а також відновлення репутації, якщо підозра, обвинувачення не підтвердилися. У чинному КПК України це право закріплене вперше.

Також однією з новел чинного КПК України є глава під назвою "Відшкодування (компенсація) шкоди у кримінальному провадженні, цивільний позов", згідно зі статтею 130 якої шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.

Внаслідок закриття кримінального провадження за відсутності в діянні складу кримінального правопорушення позивач має право на відшкодування шкоди, у тому числі заробітку та інших грошових доходів, які громадянин втратив внаслідок незаконних дій; моральної шкоди, і право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки закону, а саме: статті 1176 ЦК України, Закону № 266/94-ВР.

Обов`язок роз`яснити особі порядок поновлення її порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди у разі закриття провадження у справі покладається на орган, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура, який повинен здійснити це шляхом направлення громадянинові повідомлення одночасно з постановою про закриття кримінального провадження. При цьому в повідомленні має бути зазначено, куди і протягом якого терміну можна звернутися за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав.

Відсутність такого роз`яснення (повідомлення) не позбавляє особу права на відшкодування, встановленого законом.

З матеріалів справи вбачається 18 червня 2015 року ОСОБА_1 слідчим СВ Петриківського ВР ГУМВС України у Дніпропетровській області було повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, які спричинили тяжкі тілесні ушкодження як небезпечні для життя потерпілої ОСОБА_2 (а.с.32, 33).

09 липня 2015 року прокурор Петриківського району Дніпропетровської області звернувся до суду з обвинувальним актом у кримінальному провадженні №12015040520000177 відносно ОСОБА_1 , за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України (а.с.27, 28).

Вироком Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2017 року ОСОБА_1 в пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України визнано невинуватим та виправдано з підстав не доведення в діянні ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди заявлений до ПП "Матеріал-Сервіс" в розмірі 114 562 грн. 18 коп. та моральної шкоди в розмірі 50 000 грн. залишено без розгляду (а.с.56-60).

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2017 року вирок Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2017 року відносно ОСОБА_1 скасовано та призначено новий судовий розгляд в суді першої інстанції в іншому складі суду (а.с.67-69).

Вироком Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 03 серпня 2018 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України і призначено йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з іспитовим терміном на 1 (один) рік. Покладено на ОСОБА_1 відповідно до положень ст.76 КК України обов`язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання, а також періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації. Стягнуто із ПП "Матеріал- Сервіс" грошові кошти в розмірі 21 369 грн 59 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 50 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, а всього 71 369 грн. 59 коп. на користь ОСОБА_2 . Стягнуто ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 393 грн. 12 коп. за проведення судової авто технічної експертизі та 3 518 грн. 04 коп. за проведення комплексної судової експертизи та транспортно-трасологічної експертизи, а всього 3 911 грн. 16 коп. на користь держави (а.с.70-76).

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року вирок Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 03 серпня 2018 року стосовно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України скасовано і призначено новий розгляд в суді першої інстанції (а.с.81, 82).

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 01 лютого 2019 року подання Петриківського районного суду Дніпропетровської області задоволено. Кримінальне провадження №12015040520000177 від 23 травня 2015 року, відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, передано до територіально наближеного суду, яким є Царичанський районний суд Дніпропетровської області для здійснення судового провадження у встановленому законом порядку.

28 лютого 2020 року прокурором Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області Чабаненко Н.І. прийнято постанову про відмову від підтримання державного обвинувачення ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України (а.с.83-85).

Ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2020 року кримінальне провадження за обвинувальним актом №12014040520000177 відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, закрито у зв`язку із відмовою прокурора від підтримання державного обвинувачення на підставі п.2 ч.2 ст. 284 КПК України (а.с.86-88).

Ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2020 року виправлено описку в ухвалі Ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2020 року в кримінальному провадженні №187/918/15 (провадження1-кп/196/6/2020) по обвинуваченню ОСОБА_1 , та вказати у вступній та резолютивній частині ухвали в зазначенні номеру кримінального провадження в ЄРДР замість неправильного "№12014040520000177" правильний "№12015040520000177" (а.с.89).

Звернувшись до суду із вказаними позовними вимогами, ОСОБА_1 посилався на незаконне притягнення його до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні №12015040520000177 від 27 березня 2015 року за ч.2 ст. 286 КК України, оскільки у зазначеному кримінальному провадженні начальником Петриківського відділу Новомосковської місцевої прокуратури Н.Чабаненко 28 лютого 2020 року винесено постанову про відмову від підтримання державного обвинувачення та ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2020 року кримінальне провадження закрито у зв`язку з відмовою прокурора від підтримання державного обвинувачення на підставі п.2 ч.2 ст. 284 КПК України

Посилаючись на ст. 1176 ЦК України та положення Закону України "Про порядок відшкодування шкоди,завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", позивач ОСОБА_1 просив суд стягнути на його користь з державного бюджету України моральну шкоду у розмірі 5 000 000 грн. та матеріальну шкоду у розмірі 260 230 грн. 40коп.

Слід зазначити, відносно ОСОБА_1 не виконано передбаченого статтею 11 Закону № 266/94-ВР обов`язку роз`яснення порядку поновлення його порушених прав та встановленого пунктами 6, 11, 12 Положення № 6/5/3/41 порядку повідомлення про звернення за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав.

Однак, зазначені обставини не є підставою для відмови у захисті його порушеного права.

Оскільки Закон № 266/94-ВР не містить вимог щодо процесуальної форми документа, з яким особа має звернутися до суду за захистом свого порушеного права, то таким способом захисту в силу положень статей 15, 16 ЦК України, може бути, зокрема, звернення до суду з відповідною позовною заявою.

Стосовно питання доступу до суду Європейський суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності заяви № 6778/05 у справі "МПП "Голуб" проти України»"від 18 жовтня 2005 року зазначив, що процедурні гарантії, закріплені статтею 6 Конвенції, гарантують кожному право подання скарги щодо його прав та обов`язків цивільного характеру до суду чи органу правосуддя.

Таким чином, втілюється право на звернення до суду, одним із аспектів якого є право доступу, тобто право розпочати провадження у судах з цивільних питань (справа "Ґолдер проти Сполученого Королівства", рішення від 21 лютого 1975 року).

Суд наголошує, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або такою мірою, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження не будуть сумісними з пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо вони не мають легітимної мети та не є пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення від 19 грудня 1997 року у справі "Бруала Гомес де ла Торре проти Іспанії").

Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення від 04 грудня 1995 року у справі "Белле проти Франції").

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 755/13879/16-ц, від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 383/596/15, від 20 березня 2019 року у справі №161/15362/16-ц, від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17, у справі №522/1021/16-ц від 29 травня 2019 року, і підстав для відступу від нього не вбачається.

Таким чином, ОСОБА_1 обгрунтовано звернувся до суду за захистом свого порушеного права у порядку цивільного судочинства із позовом про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу про закриття провадження у справі, не встановив характер спірних правовідносин, не звернув належної уваги на зазначене та дійшов передчасного висновку про закриття провадження у даній справі, пославшись на те, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 02 липня 2020 року про закриття провадження у справі скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381, 382- 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 02 липня 2020 року про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби України, прокуратури Дніпропетровської області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя

Судді