Справа № 477/3082/19

Провадження № 2/477/130/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

28 липня 2020 року м. Миколаїв

Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі: головуючої у справі судді Полішко В.В., з секретарем - Хлибовою Г.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку майна спільної сумісної власності подружжя,

ВСТАНОВИВ:

17 грудня 202 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки, в якому просить визнати за ним право власності в порядку поділу майна подружжя на Ѕ частини житлового будинку АДРЕСА_1 .

В обґрунтування посилається на те, що з 18 лютого 2006 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Рішенням Жовтневого району Миколаївської області від 27 березня 2019 року шлюб було розірваний.

В період шлюбу він разом із відповідачкою за спільні кошти побудував житловий будинок АДРЕСА_1 . Водночас після введення його в експлуатацію він був зареєстрований лише на ім`я відповідачки, про що видано відповідне свідоцтво про право власності.

Після розлучення ОСОБА_2 виїхала з будинку, а він залишився мешкати в ньому. Посилаючись на те, що будинок був побудований в період шлюбу та є їх спільною власністю, просить виділити йому у власність Ѕ частини спірного будинку.

Відповідач у встановлений законом строк направила до суду відзив на позовну заяву, в якому вказала, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 належить їй за договором дарування. Земельну ділянку їй подарував дідусь. Всі об`єкти нерухомості, включаючи житловий будинок були побудовані в період з 2006 року по 2009 рік. При цьому, вже на момент укладання договору дарування фактично житловий будинок був збудований, а тому в технічному паспорті не вірно зазначений рік будівництва спірного будинку.

18 лютого 2006 року вона уклала шлюб з позивачем, від якого у них народилося двоє дітей. При цьому зазначила, що будівельні роботи проводилися за кошти її діда, батька та брата. На будівельні матеріали кошти зі спільного бюджету не виділялися. Лише для підведення комунікацій, облаштування та оформлення права власності їй з позивачем довелося взяти кошти в борг. Оскільки право власності було оформлено лише на неї, чоловік відмовився допомагати їй у сплаті боргу, тому на сьогодні борг вона сплачує самостійно. В зв`язку з тим, що з ОСОБА_1 у них погіршилися стосунки, останній постійно влаштовував вдома скандали, вона була змушена для нормального психологічного розвитку дітей забрати їх та переїхати до орендованого житла. Оскільки, дідусем їй був подарований фактично збудований житловий будинок, тому саме вона є його власницею, в зв`язку з чим просила відмовити у задоволенні позову.

В подальшому змінила свою позицію та погодилась на визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/3 будинку.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися. Від представника позивача до суду надійшла заява з проханням розглядати справу за її відсутності, заявлені позовні вимоги свого довірителя підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, просила розглядати справу за її відсутності, а також під час ухвалення рішення врахувати інтереси дітей, які на сьогодні проживають разом із нею, знаходяться фактично на її утриманні, оскільки позивач вчасно не сплачує аліменти, в зв`язку з чим за ним рахується заборгованість, не приймає участи в їх житті. Відмовилася від клопотання щодо призначення у справі будівельної експертизи.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, то, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою відео та звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину.

Дослідивши матеріали справи, розглядаючи справу в межах заявлених вимог та на підставі наданих доказів судом встановлено наступне.

Сторони з 18 лютого 2006 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 27 березня 2019 року (а.с. 4-5).

З огляду на Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 18 листопада 2019 року №189089122 ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 21 січня 2011 року, виданого виконавчим комітетом Полігонівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області належить житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с. 8, 45).

Зазначене також підтверджується свідоцтвом про право власності на спірний житловий будинок, виданим на підставі рішення виконавчого комітету Полігонівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області від 27 грудня 2010 року №132 (а.с. 44).

Земельна ділянка площею 0,0729 га, на якій розташований вказаний житловий будинок належить відповідачці на підставі договору дарування, укладеного між нею та ОСОБА_3 20 лютого 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Жовтневого нотаріального округу Миколаївської області Реуковою Н.А., зареєстрованого в реєстрі за №188 (а.с. 42).

Факт належності ОСОБА_2 вказаної земельної ділянки також підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ, №243463, виданим відділом Держкомзему у Жовтневому районі 05 березня 2009 року (а.с. 43).

Рішенням Полігонівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області від 20 березня 2009 року №40 ОСОБА_2 наданий дозвіл на будівництво житлового будинку та господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 (а.с. 66).

В цей же день Полігоніською сільською радою було прийнято рішення за № 39 про зміну юридичної адреси земельної ділянки в с. Полігон громадянки ОСОБА_2 , а саме належній їй земельній ділянці присвоєна адреса: АДРЕСА_1 (а.с. 65).

Відповідно до технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок від 30 квітня 2009 року житловий будинок побудований в 2009 році (а.с. 46-48).

02 грудня 2010 року на ім`я ОСОБА_2 начальником інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області було видано сертифікат про закінчення будівництва спірного житлового будинку (а.с. 49).

Житловий будинок підключений до електричних мереж електроустановок для населення 27 березня 2009 року, в цей же день між відповідачкою та філією ВАТ ЕК «Миколаївобленерго» укладено договір про приєднання до електричних мереж (а.с. 51, 5253-55).

З огляду на технічні умови 30 березня 2009 року житловий будинок був підключений до водопостачання (а.с. 56-57).

Проект на газифікацію спірного житлового будинку складений у 2011 році (58-64).

27 грудня 2010 року Полігонівською сільською радою Жовтневого району Миколаївської області прийнято рішення за №132 про видачу відповідачці свідоцтва про право власності на нерухоме майно, а саме спірний житловий будинок (а.с. 67).

Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1 ст. 69 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Статтею 68 СК України визначено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 70 Сімейного кодексу України передбачено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку (частина 2 статті 70 Сімейного кодексу України).

Відповідно до роз`яснень, викладених у пунктах 22, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. При цьому необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Так, судом встановлено, що 20 березня 2009 року ОСОБА_2 наданий дозвіл на будівництво житлового будинку та господарських будівель та споруд, будівництво житлового будинку АДРЕСА_1 було завершено в цьому ж році та будинок був ведений в експлуатацію. Тобто, з досліджених доказів вбачається, що будинок був побудований у період шлюбу сторін.

Крім цього, суд звертає увагу, що відповідно до частини 2 статті 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

В свою чергу відповідачем не був доведений той факт, не надано належних та допустимих доказів того, що житловий будинок фактично був збудований до реєстрації шлюбу з позивачем, а також те, що саме на кошти її рідних він був збудований.

Враховуючи дослідженні в судовому засіданні докази та наведені норми законодавства, суд приходить до висновку, що спірний житловий будинок є спільною сумісною власністю сторін, оскільки був збудований та ведений в експлуатацію у період шлюбу сторін. Доказів зворотного суду не надано.

Частиною 3 статті 70 Сімейного Кодексу України визначено, що за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Відповідно до довідки Шевченківської сільської ради Вітовського району Миколаївської області від 28 липня 2020 року № 4-653/02-42/20 за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: позивач, відповідачка та їх двоє дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначено, що діти знаходяться біля матері.

З огляду на довідку Вітовського районного відділу державної виконавчої служби загальна заборгованість по аліментам станом на 01 липня 2020 року становить 6643,00 грн.

Враховуючи викладене, те, що діти проживають разом із відповідачкою, позивачем з квітня 2020 року взагалі не сплачуються аліменти на утримання малолітніх дітей, через що станом на 01 липня 2020 року за останнім рахується заборгованість у сумі 6643,00 грн., з урахуванням інтересів малолітніх дітей, які перебувають на утриманні матері, суд вважає за необхідним задовольнити позов частково, визнавши за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину спірного житлового будинку.

Судові витрати слід розподілити в порядку статті 141 ЦПК України стягнувши з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі пропорційному до суми задоволених позовних вимог.

Керуючись статями 206, 258, 259, 263, 265 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності в порядку поділу майна подружжя на 1/3 (одну третю) частину житлового будинку АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , судовий збір в сумі 1014 (одна тисяча чотирнадцять) грн. 72 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення.

Водночас, відповідно до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. Тобто, через Жовтневий районний суд Миколаївської області.

Повне найменування сторін:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;

представник позивача - ОСОБА_6 , адреса: АДРЕСА_3 , ордер від 16 грудня 2019 року, серії ВЕ 1006871;

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складений та підписаний 07 серпня 2020 року.

Суддя В.В. Полішко