Постанова

Іменем України

05 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 570/5310/14-ц

провадження № 61-45531св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_3 на заочне рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 22 грудня 2016 року у складі судді Красовського О. О. та постанову Апеляційного суду Рівненської області від 12 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Гордійчук С. О., Боймиструка С. В., Шимківа С. С., та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Рівненської області від 12 вересня 2018 року та додаткову постанову Апеляційного суду Рівненської області від 19 вересня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2010 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх дід ОСОБА_4 . Після його смерті відкрилась спадщина на будинок з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , автомобіль марки «ЗІЛ 1057 КД», автомобіль марки «ВАЗ 2121», трактор Т-16, колісний одноосний автогудронатор, два причепи, будівельні матеріали та металобрухт чорних металів.

Позивачі зазначали, що вони є спадкоємцями першої черги в порядку представлення після смерті їх батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вони вчасно звернулись до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини, однак на даний час не можуть отримати свідоцтво про право на спадщину за законом, оскільки відсутній правовстановлюючий документ на будинок.

Позивачі просили задовольнити їх позовні вимоги та з урахуванням уточнених позовних вимог виділити їм у спільну сумісну власність: Ѕ частину будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , й провести поділ будинку за першим варіантом висновку судової будівельно-технічної експертизи, виділити їм також автомобіль марки «ЗІЛ 1057 КД», будівельні матеріали на загальну суму 38 216,00 грн, а також металобрухт чорних металів на загальну суму 20 000,00 грн; ОСОБА_3 виділити у власність: Ѕ частину будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , й провести поділ будинку за першим варіантом висновку судової будівельно-технічної експертизи, виділити йому також трактор Т-16; автомобіль марки «ВАЗ 2121», колісний одноосний автогудронатор, два причепи, будівельні матеріали, а також металобрухт чорних металів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 26 лютого 2014 року позов задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на ј частину житлового будинку з надвірними будівлями, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнано за ОСОБА_2 право власності на ј частину житлового будинку з надвірними будівлями, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У решті позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 15 квітня 2014 року рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 26 лютого 2014 року скасовано й ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 й ОСОБА_2 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину (по ј частині кожному) будинку на АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , виділивши їм в натурі частину будинку згідно з першим варіантом висновку судової будівельно-технічної експертизи від 12 квітня 2010 року.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину будинку на АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , виділивши йому в натурі частину будинку згідно з першим варіантом висновку судової будівельно-технічної експертизи від 12 квітня 2010 року. Огорожу № 1, вбиральню під літ. «Д», ворота № 2, колодязь під літ. «Г» залишено у спільному користуванні співвласників.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 1 090,00 грн у рахунок різниці у вартості будинку. У даному варіанті необхідно виконати такі роботи при розподілі будинку на дві частини: закласти дверні прорізи № 1, 2; влаштувати автономні системи інженерного забезпечення. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 жовтня 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 26 лютого 2014 року та рішення Апеляційного суду Рівненської області від 15 квітня 2014 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги заперечення відповідача ОСОБА_3 щодо висновку експертизи, не дослідив доказів на підтвердження доводів відповідача, не навів мотивів з яких підстав взято за основу такий висновок експертизи. Суд першої інстанції зазначаючи, що висновок експертизи є сумнівним в мотивувальній частині рішення не навів переконливих доводів його сумнівності, зазначив, що від проведення повторної експертизи сторони ухилились при цьому відмовив в задоволенні клопотання ОСОБА_3 про призначення повторної судової експертизи, оформивши таку відмову протокольною ухвалою від 25 жовтня 2013 року. Суди попередніх інстанцій не з`ясували наявність дозволу Дядьковичівської сільської ради Рівненського району Рівненської області на розподіл будинку в натурі, а також не роз`яснили сторонам необхідності витребування від компетентних органів відповідних дозволів із метою правильного вирішення судом спору.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 22 грудня 2016 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину ідеальної частки будинковолодіння, а фактично 52 % частини будинковолодіння (по 26 % будинковолодіння за кожним) АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ), виділивши їм в натурі майно згідно з висновком № 8303-8304 судової інженерно-технічної експертизи від 16 травня 2016 року, варіант розподілу І, перший співвласник (синій колір на схемі розподілу): кімнату 1-4 площею 19,6 кв. м; коридор 1-5 площею 5,2 кв. м; кімнату 1-6 площею 16,2 кв. м; веранду а1 (коридор 1-8) площею 3,0 кв. м; ганок (сходи а3); сарай (Б), що складає 52 % будинковолодіння; а вбиральню (літ. Д), огорожу (№ 1), ворота (2), питний колодязь (літ. Г) залишено у спільному користуванні.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину ідеальної частки будинковолодіння, а фактично 48 % частини будинковолодіння АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ), виділивши йому в натурі майно згідно з висновком № 8303-8304 судової інженерно-технічної експертизи від 16 травня 2016 року, варіант розподілу І, другий співвласник (синій колір на схемі розподілу): коридор 1-1 площею 8,7 кв. м; кухню 1-2 площею 18,3 кв. м; кімнату 1-3 площею 14,2 кв. м; веранду а (коридор 1-7) площею 4,2 кв. м; погріб (Пг/А-1); ганок (сходи а2); сарай-гараж, літню кухню (В), що складає 48 % будинковолодіння; а вбиральню (літ. Д), огорожу (№ 1), ворота (2), питний колодязь (літ. Г) залишити у спільному користуванні.

Відшкодування компенсації за нерівність часток на користь ОСОБА_3 в сумі 3 521,50 грн здійснити за рахунок коштів, внесених позивачем ОСОБА_2 на депозитний рахунок суду згідно з квитанцією від 24 жовтня 2016 року.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 3 820,00 грн судових витрат.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 4 306,60 грн судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мають право на спадкування Ѕ частини будинковолодіння АДРЕСА_1 майна в порядку представлення після смерті їх батька ОСОБА_5 в рівних частках. Суд виходив з того, що оригінал свідоцтва про право власності на домоволодіння у позивачів відсутній, відповідач документів на спірний будинок не надає, а тому за відсутності оригіналів правовстановлюючих документів нотаріус не може вчинити нотаріальні дії щодо оформлення спадкових прав позивачів на вказане майно. При задоволенні позову в частині виділу позивачам частки майна, яке позначене синім кольором у 1 варіанті висновку експертизи від 16 травня 2016 року, суд виходив з реальної можливості розподілу спірного будинку, господарських будівель та споруд; врахував висновок експерта, порядок користування житловим приміщенням, який фактично склався між сторонами, пропозицію позивачів та надані ними відповідні пояснення щодо варіантів розподілу майна, внесені ОСОБА_2 грошові кошти на депозит суду з метою реалізації прав відповідача на отримання компенсації за нерівність часток та наявність у відповідача іншого житла в м. Рівному. Такий варіант є прийнятним з точки зору користування будинковолодінням, відповідатиме інтересам сторін у справі та не порушуватиме їх прав.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Рівненської області від 12 вересня 2018 року заочне рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 22 грудня 2016 року скасовано, позов задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину ідеальної частки будинковолодіння на АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , виділивши їм в натурі майно згідно з висновком № 8303-8304 судової інженерно-технічної експертизи від 16 травня 2016 року, варіант розподілу ІІ, перший співвласник (жовтий колір на схемі розподілу № 2): кімнату 1-3 площею 14,2 кв. м; кімнату 1-4 площею 19,6 кв. м; коридор 1-5 площею 5,2 кв. м; веранду а1 (коридор 1-8) площею 3,0 кв. м; ганок (сходи а3); сарай (Б), що складає 51 % будинковолодіння; а вбиральню (літ. Д), огорожу (№ 1), ворота (2), питний колодязь (літ. Г) залишено у спільному користуванні.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину ідеальної частки будинковолодіння на АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , виділивши йому в натурі майно згідно з висновком № 8303-8304 судової інженерно-технічної експертизи від 16 травня 2016 року, варіант розподілу ІІ, другий співвласник (рожевий колір на схемі розподілу № 2): коридор 1-1 площею 8,7 кв. м; кухню 1-2 площею 18,3 кв. м; кімнату 1-6 площею 16,2 кв. м; веранду а (коридор 1-7) площею 4,2 кв. м; погріб (Пг/А-1); ганок (сходи а2); сарай-гараж, літню кухню (В), що складає 49 % будинковолодіння; а вбиральню (літ. Д), огорожу (№ 1), ворота (2), питний колодязь (літ. Г) залишено у спільному користуванні.

Компенсовано ОСОБА_3 1 311,50 грн за нерівність часток у вказаному будинковолодінні за рахунок коштів, внесених ОСОБА_2 на депозитний рахунок суду згідно з квитанцією від 24 жовтня 2016 року № 147.

Додатковою постановою Апеляційного суду Рівненської області від 19 вересня 2018 року стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 по 337,61 грн з кожного витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Компенсовано ОСОБА_2 , ОСОБА_1 за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України по 1 066,92 грн кожному понесених судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що поділ будинку в натурі слід провести за другим варіантом судової інженерно-технічної експертизи, з виплатою компенсації за відступлення від рівності часток, оскільки другий варіант поділу будинку, запропонований експертом відповідає найбільш ефективному використанню нерухомого майна сторонами, найменшому відхиленню від ідеальних часток співвласників, компенсація за відхилення від ідеальної частки є мінімальною, такий поділ надає можливість користування кожним із співвласників своєю частиною окремо що відповідає вимогам закону.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що враховуючи те, що відповідач є інвалідом другої групи з 19 липня 2016 року та у зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги, скасуванням рішення суду та прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову, судовий збір з врахуванням принципу пропорційності задоволених позовних вимог за перегляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 639,61 грн необхідно стягнути з позивачів по 319,80 грн з кожного у дохід держави. Підлягають компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України судові витрати понесенні позивачами пропорційно задоволених позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2018 року, ОСОБА_3 просить, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2018 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 просять, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скасувати постанову та додаткову постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_3 , витребувано справу з суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

У січні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

У квітні 2020 року справа передана судді-доповідачу Мартєву С. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2020 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що висновок експертизи не міг братися судом до уваги, оскільки експертиза проведена з порушенням чинного законодавства, без участі відповідача; порядку користування майном між позивачами немає, оскільки вони у спірному будинку не проживають; технічний паспорт від 06 травня 2014 року виготовлено за наслідками судових рішень, які були скасовані Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ, а тому не є належним доказом; експертом не в повному обсязі досліджено будинковолодіння; суд першої інстанції не виконав вказівок суду касаційної інстанції; суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що відповідач погодився на варіант № 2 розподілу будинковолодіння на правах першого співвласника, а тому вхід до належної відповідачу частини будинку був би поблизу дороги, а не з глибини двору; обраний судом апеляційної інстанції варіант № 2 розподілу як другому співвласнику порушує права відповідача.

Касаційна скарга ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мотивована тим, що під час розгляду заяви про перегляд заочного рішення відповідач не надав доказів які б свідчили про поважність причин його неявки в судові засідання; суд апеляційної інстанції безпідставно відкрив апеляційне провадження, оскільки апеляційна скарга подана з пропуском строку; у справі є докази на підтвердження реєстрації та проживання позивачів у спірному будинку, у якому також проживає малолітня дитина; суд апеляційної інстанції вийшов за межі вимог апеляційної скарги, оскільки відповідач просив ухвалити нове рішення про відмову у позові; суд не взяв до уваги, що після розподілу нерухомого майна склався певний порядок користування частиною домоволодіння та проведені роботи щодо закладення дверних прорізів та влаштування автономних систем інженерного забезпечення, однак суд не врахував понесені позивачами витрати на переобладнання частини будинку, а також того, що виділена частина за рішенням суду першої інстанції зареєстрована позивачами як окремий об`єкт права власності; обраний судом першої інстанції варіант розподілу є найбільш наближеним до ідеальних часток. Додатковою постановою суд апеляційної інстанції неправильно провів розподіл судових витрат.

У грудні 2018 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ОСОБА_2 та ОСОБА_1 просять касаційну скаргу ОСОБА_3 в частині оскарження рішення суду першої інстанції залишити без задоволення, а постанову та додаткову постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

05 грудня 2018 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ОСОБА_3 просить касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 .

Після його смерті відкрилась спадщина на будинок з надвірними будівлями, який розташований на АДРЕСА_1 .

Спадкоємцями спадкового майна є: відповідач ОСОБА_3 - син спадкодавця, а також позивачі онуки - ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за правом представлення після смерті їх батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 і був сином спадкодавця.

08 травня 2009 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини після смерті їх діда ОСОБА_4 за правом представлення.

Відповідно до висновку судової інженерно-технічної експертизи від 16 травня 2016 року № 8303-8304 можливо розділити спірний житловий будинок в натурі відповідно до ідеальних часток 1/2 та 1/2 (1/4+1/4) кожного із співвласників. З технічної точки зору розподіл вказаного жилого будинку можливий в натурі, за умови незначного відхилення від ідеальних часток.

Експертом запропоновано два варіанти розподілу спірного будинку.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_3 погодився із другим варіантом розподілу будинку запропонованим експертизою покликаючись на те, що такий варіант найбільш відповідає розміру належної йому частки у спадковому майні.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II «Перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на постанову суду апеляційної інстанції не підлягають задоволенню, а касаційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на додаткову постанову слід задовольнити частково з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця.

Частиною першою статті 1266 ЦК України передбачено, що внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Згідно з частиною п`ятою статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Статтею 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Частиною першою статті 367 ЦК України передбачено, що майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Зазначеними нормами передбачено, що поділ майна, що є об`єктом спільної часткової власності, в натурі між співвласниками припиняє право спільної часткової власності щодо цих співвласників. Виходячи зі змісту цих норм, поділ є можливим якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку самостійним виходом, що виключає можливість залишення у спільному користуванні співвласників будь-яких приміщень будинку.

У спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності.

Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника, суд з врахуванням конкретних обставин може провести його зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась.

При поділі жилого будинку суд зобов`язаний зазначити в рішенні, яка відокремлена (ізольована після переобладнання) частина будинку конкретно виділяється і яку частку в будинку вона складає, а також, які підсобні будівлі передаються власнику.

Таким чином, визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який знаходиться у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі.

Встановивши, що відповідач у вказаному будинку не проживає, а належні та достатні докази того, що позивачі проживають у будинку з 2014 року і з цього часу між співвласниками склався порядок користування спірним будинком в матеріалах справи відсутні, суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про те, що поділ будинку в натурі слід провести за другим варіантом судової інженерно-технічної експертизи, з виплатою компенсації за відступлення від рівності часток, оскільки другий варіант поділу будинку, запропонований експертом відповідає найбільш ефективному використанню нерухомого майна сторонами, найменшому відхиленню від ідеальних часток співвласників, компенсація за відхилення від ідеальної частки є мінімальною, такий поділ надає можливість користування кожним із співвласників своєю частиною окремо.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_3 про те, що висновок експертизи не міг братися судом до уваги, оскільки експертиза проведена з порушенням чинного законодавства, без участі відповідача; порядку користування майном між позивачами немає, оскільки вони у спірному будинку не проживають; технічний паспорт від 06 травня 2014 року виготовлено за наслідками судових рішень, які були скасовані Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ, а тому не є належним доказом; експертом не в повному обсязі досліджено будинковолодіння; суд першої інстанції не виконав вказівок суду касаційної інстанції; суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що відповідач погодився на варіант № 2 розподілу будинковолодіння на правах першого співвласника, а тому вхід до належної відповідачу частини будинку був би поблизу дороги, а не з глибини двору; обраний судом апеляційної інстанції варіант № 2 розподілу як другому співвласнику порушує права відповідача, висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.

Не знайшли свого підтвердження доводи касаційної скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про те, що мотивована тим, що під час розгляду заяви про перегляд заочного рішення відповідач не надав доказів які б свідчили про поважність причин його неявки в судові засідання, а суд апеляційної інстанції безпідставно відкрив апеляційне провадження, оскільки апеляційна скарга подана з пропуском строку, оскільки ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, а тому не пропустив строк на апеляційне оскарження заочного рішення суду першої інстанції.

Інші доводи касаційної скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про те, що у справі є докази на підтвердження реєстрації та проживання позивачів у спірному будинку, у якому також проживає малолітня дитина; суд апеляційної інстанції вийшов за межі вимог апеляційної скарги, оскільки відповідач просив ухвалити нове рішення про відмову у позові; суд не взяв до уваги, що після розподілу нерухомого майна склався певний порядок користування частиною домоволодіння та проведені роботи щодо закладення дверних прорізів та влаштування автономних систем інженерного забезпечення, однак суд не врахував понесені позивачами витрати на переобладнання частини будинку, а також того, що виділена частина за рішенням суду першої інстанції зареєстрована позивачами як окремий об`єкт права власності; обраний судом першої інстанції варіант розподілу є найбільш наближеним до ідеальних часток також зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.

При вирішенні справи суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин касаційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Щодо додаткової постанови суду апеляційної інстанції

Пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції встановив, що позивачі при подачі позову про поділ спадкового рухомого та нерухомого майна та виділ його в натурі сплатили судовий збір в розмірі 1 820,00 грн (а. с. 1-2, 164 т. 1) та 4 915,20 грн за проведення будівельно-технічної експертизи спірного будинку (а. с. 140 т. 3).

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовились від позову в частині вимог щодо виділення рухомого спадкового майна і така відмова прийнята судом.

Згідно з частиною третьою статті 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача.

Оскільки судовий збір в частині відмови від позову щодо розподілу рухомого майна не підлягає відшкодуванню, розмір судового збору при подачі позову про поділ спадкового нерухомого майна та виділ його в натурі на день подачі уточнених позовних вимог становить 631,71 грн та 4 915,20 грн судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Також, відповідач ОСОБА_3 за подачу касаційної скарги сплатив судовий збір в розмірі 675,22 грн (квитанція від 05 травня 2014 року № 1, а. с. 1 т. 3).

Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскільки касаційна скарга задоволена в повному об`ємі, вказана сума підлягає стягненню з позивачів на користь відповідача в рівних частках (675,22:2=337,61 грн).

Згідно з частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати пов`язанні з розглядом справи у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо вимогу пропорційності розподілу судових витрат при частковому задоволенні позову точно визначити не можливо, то судові витрати розподіляються між сторонами порівну.

Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Суд установив, що відповідач ОСОБА_3 є інвалідом другої групи з 19 липня 2016 року довічно (а. с. 103 т. 4), а тому згідно з пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» він є звільненим від сплати судового збору в розмірі 1 279,22 грн за перегляд справи у суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що у зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги, скасуванням рішення суду та прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову, судовий збір з врахуванням принципу пропорційності задоволених позовних вимог за перегляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 639,61 грн необхідно стягнути з позивачів по 319,80 грн з кожного у дохід держави.

Разом з тим, висновки суду апеляційної інстанції про те, що підлягають компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України судові витрати понесенні позивачами пропорційно задоволених позовних вимог в розмірі 2 773,45 грн (5 546,91:2=2 773,45), а тому необхідно провести взаємозалік судових витрат за рахунок держави щодо їх компенсації позивачам з урахуванням перегляду справи в суді апеляційної інстанції та компенсувати за рахунок держави 2 133,84 грн (2 773,45-639,61=2 133,84 грн:2 = 1 066,92 грн кожному із позивачів), є помилковими.

Так, суд апеляційної інстанції не врахував, що відповідач, як інвалід другої групи, звільнений лише від сплати судового збору, однак від витрат пов`язаних з розглядом справи відповідач не звільнений, а тому суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про взаємозалік судових витрат за рахунок держави щодо їх компенсації позивачам, у тому числі і щодо 4 915,20 грн сплачених позивачами за проведення експертизи.

Таким чином, підлягають компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України судові витрати понесенні позивачами пропорційно задоволених позовних вимог в розмірі 631,71 грн (по 315,86 грн кожному) понесених за подачу позову та з позивачів за перегляд справи у суді апеляційної інстанції слід стягнути 639,61 грн (по 319,80 грн з кожного) у дохід держави, а тому необхідно провести взаємозалік судових витрат та стягнути з позивачів на користь держави по 3,94 грн, а з відповідача ОСОБА_3 на користь позивачів підлягає стягненню 2 457,60 грн витрат, пов`язаних з розглядом справи (за проведення експертизи).

Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, прийнявши по суті правильну додаткову постанову щодо відшкодування судових витрат, а тому додаткову постанову необхідно змінити з урахуванням висновків, сформульованих у цій постанові.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги на додаткову постанову

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини четвертої статті 412 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Оскільки судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, а зміна судового рішення не потребує встановлення фактичних обставин справи, прийнята судом апеляційної інстанції додаткова постанова підлягає зміні, а з позивачів на користь держави слід стягнути по 3,94 грн судового збору з кожного, а з ОСОБА_3 на користь позивачів підлягає стягненню 2 457,60 грн витрат, пов`язаних з розглядом справи (за проведення експертизи).

Керуючись статтями 400, 402, 410, 412, 416 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на постанову суду апеляційної інстанції залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Рівненської області від 12 вересня 2018 року залишити без змін.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на додаткову постанову суду апеляційної інстанції задовольнити частково.

Додаткову постанову Апеляційного суду Рівненської області від 19 вересня 2018 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь держави по 3,94 грн судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 2 457,60 грн витрат, пов`язаних з розглядом справи (за проведення експертизи).

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко

Судді: А. А. Калараш С. Ю. Мартєв Є. В. Петров І. М. Фаловська